07.06.2024

№ 2-201/11

Постанова

Іменем України

29липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-201/11

провадження № 61-7999св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

стягувач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ВТБ Банк»,

боржник: ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року у складі судді Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області) звернувся до суду з поданням про визначення частки із майна, що належить боржнику ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме - квартири АДРЕСА_1 для виконання виконавчого листа № 2-201, виданого 11 квітня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ВТБ Банк» (далі - ПАТ КБ «ВТБ Банк») заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 249 762,13 доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн, 1 700 грн судового збору та 250 грн витрат на ІТЗ розгляду справи.

Подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні у виконавчій службі перебуває виконавче провадження ВП № 48662354 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості. В добровільному порядку боржник рішення суду не виконує, грошові кошти не повертає та уникає явки до державного виконавця. Згідно довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» боржнику ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Оскільки без судового рішення про визначення частки із майна божника звернення стягнення на частку нерухомого майна боржника є неможливим, державний виконавець змушений звертатись до суду з вказаним поданням.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року подання державного виконавця задоволено.

Визначено належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , для виконання виконавчого листа № 2-201, виданого 11 квітня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 249 762,13 доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн, 1 700 грн судового збору та 250 грн витрат на ІТЗ розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення суду залишається невиконаним, з моменту набрання ним законної сили боржник протягом тривалого часу заборгованість не погашає, розмір заборгованості за кредитом перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Визначаючи ОСОБА_1 1/3 частку квартири, суд виходив з презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності, закріпленої в статтях 370 372 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою на неї.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року відмовлено, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року, в якій просить суд касаційної інстанції оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 354 ЦПК України та помилково вважав, що строк подання апеляційної скарги має обраховуватись з дня ознайомлення з матеріалами справи. Заявник вказує, що суд першої інстанції ухвалу від 02 вересня 2019 року їй вчасно не надсилав. Копію вказаної ухвали вона отримала лише 12 лютого 2020 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

10 червня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що у липні 2017 року державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області звернувся до суду з поданням про визначення частки із майна, що належить боржнику ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме квартири АДРЕСА_1 для виконання виконавчого листа № 2-201, виданого 11 квітня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 249 762,13 доларів США, що на день розгляду справи згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 9 912 738,28 грн, 1 700 грн судового збору та 250 грн витрат на ІТЗ розгляду справи.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року подання задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - для подачі клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частина п`ята статті 272 ЦПК України).

Який день слід вважати днем вручення судового рішення, визначає частина шоста статті 272 ЦПК України:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року постановлена за відсутності сторін.

Належного підтвердження відправлення судом на адресу ОСОБА_1 копії ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року матеріали справи не містять. Зокрема, у справі відсутні повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення з копією судового рішення адресату або про неможливість такого вручення.

На підставі письмової заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від 23 січня 2020 року останній отримав копію ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року лише 12 лютого 2020 року, а 27 лютого 2020 року вказане судове рішення було оскаржене в апеляційному порядку.

Згідно статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, з огляду на положення частини другої статті 354 ЦПК України у ОСОБА_1 виникло право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду, оскільки апеляційна скарга була подана протягом п`ятнадцяти днів з дня належного вручення відповідного судового рішення.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 була обізнана про розгляд даної справи, так як справа тривалий час перебувала у провадженні суду першої інстанції, є безпідставним, оскільки подання державного виконавця місцевим судом до 02 вересня 2019 року по суті не розглядалося. Зокрема, з травня 2018 року по січень 2019 року справа знаходилась в апеляційному суді, після чого судом першої інстанції судовий розгляд вперше було призначено лише на 02 вересня 2019 року.

Посилання апеляційного суду на те, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 до отримання копії судового рішення ознайомлювався з матеріалами справи, а тому ОСОБА_1 мала можливість раніше подати апеляційну скаргу, також не є обґрунтованими, оскільки частина шоста статті 272 ЦПК України не визначає факт ознайомлення сторони з матеріалами справи як факт належного вручення судового рішення.

При таких обставинах, апеляційний суд, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження, не надав належної оцінки доводам клопотання заявника про поновлення у відповідності до приписів частини другої статті 354 ЦПК України пропущеного строку на апеляційне оскарження, не звернув увагу на те, що матеріали справи містять інформацію лише щодо ознайомлення представника ОСОБА_1 з матеріалами справи, а будь-які відомості про те, що до 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 або її представник отримували копію ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2019 року в матеріалах справи відсутні.

Доказів зловживання ОСОБА_1 та її представником своїми процесуальними правами або нехтування ними своїми процесуальними обов`язками матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Верховний Суд зробив висновок, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун