Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 2-2394/2009
провадження № 61-46791св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 травня 2018 року в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просив:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарчими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , укладений 01 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- визнати за ним право власності на житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 232,7 кв. м, житловою площею 119,7 кв. м, балкон (літ. А), ганок (літ. А-1, а-2, а-3), вимощення (1), доріжка та площадка садова (1V), яка вигрібна (11), колодязь питний (111), ворота (№ 5 та № 6), огорожа (№ 7 та № 8), який розташований на земельній ділянці розміром 1 300 кв. м.
Позов мотивований тим, що 01 липня 2009 року він придбав у відповідача житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 .
Про укладення правочину відповідач надала йому відповідну розписку, обіцяючи вподальшому посвідчити угоду нотаріально.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарчими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , укладений 01 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з відповідними господарчими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 232,7 кв. м, житловою площею 119,7 кв. м, балкон (літ. А), ганок (літ. А-1, а-2, а-3), вимощення (1), доріжка та площадка садова (1V), яка вигрібна (11), колодязь питний (111), ворота (№ 5 та № 6), огорожа (№ 7 та № 8), який розташований на земельній ділянці розміром 1 300 кв. м.
Суд першої інстанції, встановивши, що сторони домовились про всі істотні умови договору купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарчими спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , на виконання правочину позивачем сплачені відповідачу грошові кошти в сумі 80 000 грн, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2009 року апеляційним судом Одеської області 08 травня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про визнання права власності, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2009 року визнано нечинним, провадження в справі закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитись від позову. ОСОБА_1 подав нотаріально посвідчену заяву про відмову від позову, яка не суперечить закону і не порушує права та інтереси інших осіб, з положеннями статті 256 ЦПК України ознайомлений, тому відмова може бути прийнята судом, що відповідно до статті 373 ЦПК України є підставою для визнання рішення суду першої інстанції нечинним та закриття апеляційного провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У листопаді 2018 року ОСОБА_3 , яка не приймала участі у розгляді справи, звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваною ухвалою порушено її права, оскільки відмовляючись від позовних вимог, ОСОБА_1 мав на меті уникнути поділу спірного житлового будинку під час розгляду справи про поділ майна подружжя.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
За змістом частин першої, другої, третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Подання заяви про відмову від позову є реалізацією позивачем його диспозитивних прав, передбачених нормами ЦПК України.
Установивши, що позивач реалізував своє право на відмову від позову в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд обґрунтовано прийняв його заяву про відмову від позову з відповідними правовими наслідками.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали.
Враховуючи, що частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено обов`язок суду перевірити чи не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб лише у разі визнання позову відповідачем, у той час як у справі, що переглядається, позивач скористався правом, передбаченим частиною першою статті 206 ЦПК України, відмовився від позову, доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Доводи ОСОБА_3 про порушення оскаржуваною ухвалою її прав є безпідставні, оскільки вона не позбавлена можливості самостійно довести факт придбання спірного майна.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді :В. С. Жданова В. О. Кузнєцов С. П. Штелик