№ 2-2545/11

Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа №2-2545/11

провадження №61-4432св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Байдик Тамара Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року у складі колегії суддів Куценко Т. Р., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2011 року публічне акціонерне товариство «Терра Банк» (далі - ПАТ «Терра Банк», банк), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» (далі - ПАТ «КРИСТАЛБАНК», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2007 року станом на 14 червня 2011 року в загальному розмірі 1 122 012,43 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом - 491 519,19 грн, процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом - 337 010,68 грн, процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом - 51 005,50 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів - 106 077,06 грн, штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору - 136 400 грн.

Позов мотивовано тим, що 11 вересня 2007 року між ЗАТ «ІНВЕСТ КРЕДИТ БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ТЕРРА БАНК», та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , дійсне прізвище - ОСОБА_1 ) укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 682 000 грн на придбання нерухомості, зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 20% річних та кінцевим терміном повернення 10 вересня 2027 року. Сторонами погоджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 20% від суми кредиту, що еквівалентно 136 400 грн.

Забезпеченням виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 виступають порука ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за окремими договорами поруки від 11 вересня 2007 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань, банк пред`явив вимоги про погашення заборгованості поручителями, яку останні залишили без виконання.

Оскільки в добровільному порядку відповідачі відмовляються погашати кредитну заборгованість, яка станом на 14 червня 2011 року складає 1 122 012,43 грн, банк просив стягнути її солідарно з відповідачів в судовому порядку.

У березні 2017 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ПАТ «КРИСТАЛБАНК» як правонаступника первісного кредитора, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 08 серпня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т. М., про звернення стягнення на нерухоме майно - нежиле приміщення площею 48,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належне на праві приватної власності ОСОБА_1 - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 серпня 2007 року.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 11 вересня 2007 року між ЗАТ «ІНВЕСТ КРЕДИТ БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ТЕРРА БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит в сумі 682 000 грн.

Того ж дня в рахунок забезпечення виконання кредитних зобов`язань між сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки виступало нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,9 кв. м.

Після сплати останнього платежу за кредитом 11 лютого 2008 року, ОСОБА_1 звернулася до банку з проханням провести реструктуризацію платежів або надати їй «кредитні канікули» у зв`язку зі змінами в її матеріальному та сімейному стані, істотним погіршенням її фінансового положення. З метою закриття кредитного рахунку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки вона прийняла пропозицію керівництва банку та 06 серпня 2008 року надала довіреність на розпорядження цим приміщенням банківській установі на власний розсуд.

У 2010 році ОСОБА_1 отримала лист про реалізацію предмету іпотеки на прилюдних торгах.

Таким чином банк вирішив питання повернення кредиту в позасудовому порядку, тому не має права стягувати з боржника кредитні кошти. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

З метою звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису, 08 серпня 2008 року ПАТ «ТЕРРА БАНК» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Байдик Т. М., та на підставі вчиненого напису реалізувало предмет іпотеки на прилюдних торгах в грудні 2010 року.

Разом з тим, у 2011 році звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів в примусовому порядку за цим же кредитним договором.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки: банк не довів нотаріусу первинними документами безспірність кредитної заборгованості, її дійсність та самі по собі обставини порушення позичальником виконання кредитних зобов`язань; відсутні докази направлення вимоги на адресу боржника щодо наміру звернути стягнення на предмет іпотеки та її отримання; заборгованість стягнуто за період станом на 30 червня 2008 року, в той час як позовна давність обчислюється за кожним окремим платежем, а з огляду на внесення платежу позичальником востаннє 11 лютого 2008 року такий строк є пропущеним.

Ухвалою суду від 06 квітня 2017 року, задоволено клопотання представника ПАТ «КРИСТАЛБАНК» про заміну первісного позивача ПАТ «ТЕРРА БАНК» його правонаступником ПАТ «КРИСТАЛБАНК».

Ухвалою суду від 06.07.2017 року прийнято до розгляду заяву про поворот виконання судового рішення, подану відповідачами за первісним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Заява ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про поворот виконання рішення суду мотивована тим, що 18 грудня 2012 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення, за яким з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ТЕРРА БАНК» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 1 122 012,43 грн., судовий збір 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120 грн. Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області від 09 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження, в рамках якого на погашення заборгованості за кредитом за період з 09 вересня 2013 року по березень 2017 року з пенсії ОСОБА_3 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» утримано 8705,48 грн, а за період з 26 жовтня 2015 року по березень 2017 року - 216,10 грн, а всього 8921,58 грн. Крім того, в рамках виконавчого провадження, відкритого за постановою державного виконавця від 12 серпня 2016 року із заробітної плати ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» утримано 417,62 грн. Враховуючи, що заочне рішення суду від 18 грудня 2012 року скасовано, а питання про повернення їм утриманих з їх доходів грошових коштів судом не вирішено, керуючись положеннями частини другої статті 380 ЦПК України (в редакції ЦПК України, чинній на момент подання заяви) відповідачі просили суд повернути їм утримані з них кошти в порядку виконання судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року у складі судді Євтушенка О. І. позов ПАТ «КРИСТАЛБАНК» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2007 року станом на 14 червня 2011 року в загальному розмірі 985 336,58 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом - 491 519,19 грн, процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом - 337 010,68 грн, процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом - 51 005,50 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів - 105 801,21 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» заборгованість за вищезазначеним кредитним договором в загальному розмірі 976 906, 95 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом - 491 519,19 грн, процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом - 337 010,68 грн, процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом - 51 005,50 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів - 97 371,58 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 985 612,43 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом - 491 519,19 грн, процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом - 337 010,68 грн, процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом - 51 005,50 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів - 106 077,06 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поворот виконання рішення відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що погашення заборгованості за платежем 08 грудня 2010 року за рахунок коштів, виручених від реалізації іпотечного майна, згоду на продаж якого позичальник особисто надала, підтверджує добровільність погашення нею боргу, а відтак переривають строк позовної давності за платежами в межах періоду, що передував цьому. З огляду на дату останнього платежу 08 грудня 2010 року та звернення позивача за первісним позовом до суду 15 червня 2011 року, підстави для застосування позовної давності за заявою відповідачів за первісним позовом до пред`явлених ПАТ «КРИСТАЛБАНК» вимог немає.

За попереднім погодженням сторони передбачили покладення на позичальника цивільно-правової відповідальності за порушення виконання кредитно-договірних зобов`язань шляхом нарахування та стягнення неустойки виключно у формі як пені, так і штрафу, при цьому питання про стягнення пені узгоджено саме в момент укладення договору, в той час як штрафу - додатковою угодою.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 136 400 грн із стягненням пені за несвоєчасну сплату процентів - 106 077,06 грн згідно розрахунку, оскільки одночасне стягнення таких сум за своєю суттю є подвійною відповідальністю, що суперечить статті 61 Конституції України.

Розрахунок заборгованості не спростований відповідачами за первісним позовом будь-якими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність заборгованості за кредитним договором станом на 14 червня 2011 року в загальному розмірі 985 612,43 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом - 491 519,19 грн, процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом - 337 010,68 грн, процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом - 51 005,50 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів - 106 077,06 грн.

05 січня 2011 року ПАТ «ТЕРРА БАНК» пред`явив до кожного з поручителів вимоги про дострокове погашення заборгованості, які отримано ними особисто відповідно до поштових повідомлень 18 січня 2011 року.

Таким чином, пред`явивши 05 січня 2011 року вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до поручителів протягом 6 місяців з моменту спливу 30-денного строку після отримання ними вимог про дострокове виконання зобов`язання, тобто до 17 серпня 2011 року.

Банк звернувся до суду 05 липня 2011 року, направивши позовну заяву поштовою кореспонденцією 15 червня 2011 року згідно штемпелю поштового відділення на конверті, тобто пред`явлення ПАТ «ТЕРРА БАНК» вимог до поручителів відбулось в межах 6-місячного строку.

Оскільки розмір заявленої позивачем заборгованості за кредитним договором на загальну суму 985 612,43 грн є доведеним, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність її стягнення з кожного з поручителів окремо в солідарному порядку з основним позичальником - ОСОБА_1 , за відрахуванням сум, стягнутих при виконанні заочного рішення на користь ПАТ «ТЕРРА БАНК».

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що для вчинення нотаріусом виконавчого напису ЗАТ «ТЕРРА БАНК» надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості станом на 06 серпня 2008 року в загальному розмірі 738 391,83 грн, докази направлення позичальникові письмової вимоги про усунення порушень в добровільному порядку та наявну від її імені довіреність з наданням представникам права на реалізацію предмету іпотеки.

Оскільки забезпечуване іпотекою зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному і не призводить до його заміни, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «ТЕРРА БАНК» вправі був звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, адже розміру коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки не вистачило на погашення заборгованості в повному обсязі.

Задоволення пред`явлених ПАТ «ТЕРРА БАНК» вимог про стягнення заборгованості не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечуваним зобов`язанням відсутня.

Виходячи з того, що за результатами перегляду цивільної справи після скасування заочного рішення від 18 грудня 2012 року, судом частково задоволено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції вважав, що підстави для повороту виконання рішення відсутні, а попередньо стягнуті з ОСОБА_3 кошти в сумі 8705,48 грн та ОСОБА_2 - 272,85 грн на користь ПАТ «ТЕРРА БАНК» підлягають зарахуванню в рахунок погашення наявної заборгованості за пенею з дотриманням погодженого сторонами порядку погашення кредиту, визначеного п.2.2.4 кредитного договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ПАТ «КРИСТАЛБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру пені змінено, шляхом зменшення її розміру з 106 077,06 грн до 40 000 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині визначеної судом суми заборгованості та суми судового збору змінено.

Загальну суму заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2007 року станом на 14 червня 2011 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» визначено у розмірі 491 519,19 грн, процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом - 337 010,68 грн, процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом - 51 005,50 грн, пеня - 40 000 грн.

Стягнуто судовий збір з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КРИСТАЛБАНК» у розмірі 1 393, 21 грн.

В порядку повороту виконання судового рішення стягнуто з ПАТ «КРИСТАЛБАНК» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8 921,58 грн, які були стягнуті на підставі заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року, ухваленого у даній справі.

В порядку повороту виконання судового рішення стягнути з ПАТ «КРИСТАЛБАНК» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 417,62 грн, які були стягнуті на підставі заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року, ухваленого у даній справі.

В іншій частині рішення суду залишенню без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після реалізації предмету іпотеки заборгованість за кредитним договором не була погашена у повному обсязі, у зв`язку з чим, кредитор мав право на стягнення залишку суми заборгованості з боржника, оскільки зобов`язання за договором не було виконано у повному обсязі.

Визначаючи суму заборгованості, яка підлягає стягненню, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 136 400 грн із стягненням пені за несвоєчасну сплату процентів - 106 077,06 грн згідно розрахунку заборгованості, оскільки одночасне стягнення за своєю суттю є подвійною відповідальністю, що суперечить статті 61 Конституції України.

Проте апеляційний суд не погодився з визначеним позивачем розміром пені, оскільки ним не враховано всіх обставин у справі та вимог законодавства, а також своїх дій.

На підставі частини третьої статті 551 ЦК України, апеляційний суд зменшив розмір неустойки за кредитним договором з 106 077,06 грн до 40 000 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 станом на 14 червня 2011 року складає 919 535, 37 грн, з яких заборгованість: за кредитом - 491 519,19 грн., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом - 337 010,68 грн., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом - 51 005,50 грн., пеня - 40 000 грн.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру пені та загальної суми заборгованості за кредитом, що підлягає стягненню.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та виходив з того, що для вчинення нотаріусом виконавчого напису ЗАТ «ТЕРРА БАНК» надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості станом на 06 серпня 2008 року в загальному розмірі 738 391,83 грн, докази направлення позичальникові письмової вимоги про усунення порушень в добровільному порядку та наявну від її імені довіреність з наданням представникам права на реалізацію предмету іпотеки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в стягненні заборгованості з поручителів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що реалізувавши своє право щодо дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення всієї суми кредиту, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й повинен був пред`явити позов до поручителів протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, то передбачений частини четвертої статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Оскільки з позовом про стягнення заборгованості, в тому числі, з поручителів банк звернувся 15 червня 2011 року, тобто з пропуском строку встановленого умовами договорів поруки, враховуючи виконання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову до поручителів в силу припинення поруки.

Апеляційний суд, установивши відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з поручителів, в порядку повороту виконання судового рішення дійшов висновку про стягнення з ПАТ «КРИСТАЛБАНК» на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 8 921,58 грн та на користь ОСОБА_2 - 417,62 грн., які були стягнуті на підставі заочного рішення Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року, ухваленого у цій справі та в подальшому скасованого.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення з неї заборгованості та відмови у задоволенні заявлених нею зустрічних позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні з неї кредитної заборгованості та задоволення зустрічного позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не перевірено факт можливості скасування позичальником довіреності, виданої банком на право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотеки, і не враховано, що така довіреність 21 травня 2010 року була скасована, поданою приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. О., тому платіж, який здійснив банк 08 грудня 2010 року після реалізації майна з прилюдних торгів не може вважатися частковим погашенням кредиту, а отже не перериває строк позовної давності.

Останній платіж по кредиту здійснено у лютому 2008 році, а з позовом до суду банк звернувся у червні 2011 року, тобто строк позовної давності пропущено, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості.

Апеляційним судом неправильно визначено загальну суму заборгованості за кредитним договором та не враховано, що з дати направлення боржнику вимоги про дострокове повернення кредиту і процентів, після цієї дати проценти не нараховуються.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову судами не враховано, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса були відсутні необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку оригінали розрахункових документів про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов`язань, фіскальний чек, довідка фінансової установи про ненадходження платежу, виписка про рух коштів з рахунку позичальника, договір про відступлення права вимоги чи інший документ, який підтверджує право вимоги.

Надана банком нотаріусу заява про порушення позичальником основного зобов`язання не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить печатки кредитної установи, не свідчить про отримання її позичальником. Нотаріусу не надано доказів, які свідчать про наявність у ЗАТ «Терра Банк» прав діяти від імені стягувача та вчиняти від його імені дії. Розрахунок заборгованості, наданий нотаріусу не є належним і допустимим доказом безспірності заборгованості, оскільки не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, АТ «КРИСТАЛБАНК», заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалене у справі рішення без змін,а касаційну скаргу без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення апеляційного суду оскаржується відповідачем виключно в частині стягнення з позичальника заборгованості по кредитному договору та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим Верховний Суд переглядає судове рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, викладених у касаційній скарзі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

В разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна.

У справі, яка переглядається установлено, що 06 серпня 2008 року ОСОБА_1 надано довіреність на ім`я ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (працівників банку - кредитора, іпотекодержателя) на представництво її інтересів з питань розпорядження вказаним нежилим приміщення шляхом продажу за ціною та на умовах на їх розсуд, обміну, здачі в найм (оренду), позичку, передання під заставу (іпотеку) в забезпечення її особистих зобов`язань та зобов`язань третіх осіб.

08 серпня 2008 року на підставі заяви ЗАТ «ТЕРРА БАНК», який є правонаступником ЗАТ «ІНВЕСТ-КРЕДИТ БАНК», та переліку документів для стягнення заборгованості в безспірному порядку приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, за яким звернуто стягнення на нежиле приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11вересня 2007 року в сумі 738 391,83 грн, з яких: поточна заборгованість по кредиту - 653 580 грн, прострочена заборгованість по кредиту - 14 209,10 грн, поточні проценти за кредитом - 11 153,90 грн, прострочені проценти - 55 848,65 грн, пеня за прострочені проценти - 2860,71 грн, пеня по кредиту - 739,47 грн.

Постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС Криворізького МУЮ від 14 липня 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису, копію якої направлено на адресу ОСОБА_1 .

В рамках виконавчого провадження реалізовано предмет іпотеки та грошові кошти 08 грудня 2010 року зараховано в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 176 269, 91 грн.

Установивши, що після реалізації предмету іпотеки заборгованість за кредитним договором не булапогашена в повному обсязі, зарахування суми від реалізації предмету іпотеки виявилось недостатньою для погашення усієї суми заборгованості, стягнутої за виконавчим написом нотаріуса, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що у банку виникло право вимоги від боржника на стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів визначив загальний розмір заборгованості, щопідлягає стягненню з ОСОБА_1 та станом на 14 червня 2011 року складає 919 535, 37 грн, з яких заборгованість: за кредитом - 491 519,19 грн, процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом - 337 010,68 грн, процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом - 51 005,50 грн., пеня - 40 000 грн.

При цьому, визначаючи розмір заборгованості, суд апеляційної інстанції, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України зменшив заявлений банком до стягнення розмір пені з 106 077,06 грн до 40 000 грн та погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 136 400 грн із стягненням пені за несвоєчасну сплату процентів - 106 077,06 грн, з тих підстав, що одночасне стягнення вказаних сум за своєю суттю є подвійною відповідальністю.

Заборгованість у визначеному апеляційним судом розмірі встановлена на підставі належної оцінки доказів, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Доводи касаційної скарги про пропуск банком строку позовної давності при зверненні до суду є аналогічними таким же аргументам апеляційної скарги, які перевірені апеляційним судом і спростовані тим, що 08 грудня 2010 року в рахунок погашення заборгованості було внесено кошти від реалізації предмету іпотеки, яка була здійснена за попередньою згодою з позичальником, тобто даний платіж внесено за волевиявленням боржника. З матеріалів справи вбачається, що з позовними вимогами банк звернувся у червні 2011 року, тобто в межах строку позовної давності з урахуванням останньогоплатежу, внесеногона рахунок банку 08 грудня 2010 року.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій частині, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки для вчинення нотаріусом виконавчого напису ЗАТ «ТЕРРА БАНК» надано всі необхідні документи, що підтверджували безспірність заборгованості станом на 06 серпня 2008 року в загальному розмірі 738 391,83 грн, докази направлення позичальнику письмової вимоги про усунення порушень в добровільному порядку та видану від її (позичальника) імені довіреність з наданням представникам банку права на реалізацію предмету іпотеки в рахунок погашення наявної кредитної заборгованості.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують та зводяться до доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, зокрема, в тому контексті, який на думку заявника, свідчить пронеповноту наданих нотаріусу документів на підтвердження безспірності заборгованості, необґрунтованості нарахованої банком заборгованості у розмірі, заявленому у цьому позові, а також щодо обставин пропуску строку позовної давності.

Усправі, яка переглядається, апеляційним судом надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська