Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 2-3330/11
провадження № 61-1644св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року в складі судді Борисюка Р. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в складі колегії суддів Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,
Історія справи
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ЗАТ «ОТП Банк», ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.
Позов мотивував тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Вказував, що 10 червня 2008 року він продав цю квартиру ОСОБА_2 , яка цього ж дня передала її в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк» в якості забезпечення виконання нею кредитного договору. Проте, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2011 року (справа №2-1881/11) договір купівлі-продажу квартири від 10 червня 2008 року, укладений між ним та ОСОБА_2 , визнано недійсним. Оскільки предмет іпотеки не належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_2 , позивач уважав, що договір іпотеки підлягає визнанню недійсним.
ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати недійсним договір іпотеки квартири №PML-J01/056/2008 від 10 червня 2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 ;
зняти заборону на відчуження квартири;
зобов`язати органи нотаріату вчинити нотаріальну дію - зняти заборону відчуження з об`єкту нерухомого майна - квартири, зареєстровану в реєстрі заборон за №1528.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю з підстав, викладених у ньому.
Не погодившись з судовим рішенням, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як особа, яка не брала участі в розгляді справи, оскаржило його в апеляційному порядку 19 липня 2022 року.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року клопотання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2011 року.
Ухвала мотивована тим, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не було стороною у цій справі, однак суд оскарженим рішенням вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника. Суд указав, що копію оскарженого рішення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримало 17 травня 2022 року, однак через наслідки введення воєнного стану не могло вчасно оскаржити рішення місцевого суду. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то за висновком суду він підлягав поновленню.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження в справі.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено:
рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2011 року скасовано;
ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено;
допущено поворот виконання рішення Корольовського районного суду від 14 листопада 2011 року, а саме:
визнано чинною державну реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна, зокрема, квартири АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки № PML-J01/056/2008 від 10 червня 2008 року з датою внесення запису у Державний реєстр іпотек: 26 травня 2010 року, реєстраційний номер обтяження 9862305;
відновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про обтяження іпотекою, зареєстрованою в реєстрі за №1527, (реєстраційний номер обтяження 9862305 від 26 травня 2010 року) і про заборону відчуження нерухомого майна, зареєстровану в реєстрі за №1528, (реєстраційний номер обтяження 7363544 від 10 червня 2008 року) шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відмітками про відновлення раніше вилученого запису.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в позовній заяві ОСОБА_1 єдиною підставою недійсності договору іпотеки вказав порушення статті 5 Закону України «Про іпотеку», оскільки предмет іпотеки не належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_2 . Колегія суддів зазначила, що на момент укладення оспорюваного правочину (договору іпотеки) ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18 червня 2008 року була власником квартири, яка передана в іпотеку, а визнання в подальшому договору купівлі-продажу недійсним за рішенням суду не має правового значення для вирішення цього спору.
Колегія суддів також прийняла до уваги, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності іпотекодержателя, в зв`язку з чим вирішив питання про його права та обов`язки й позбавив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як іпотекодержателя з 24 грудня 2010 року права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Аргументи учасників справи
31 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали та постанову апеляційного суду та просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
сам лише факт подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі в справі, після спливу значного строку (в цьому випадку - 11 років після ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції) не може вважатися беззаперечною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження;
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є особою, яка не брала участі в справі, а є правонаступником сторони в справі ЗАТ «ОТП Банк», для якого є обов`язковими дія або бездіяльність попередника в судовому процесі. Вказує, що банк був обізнаний про розгляд справи, проте протягом тривалого часу не подавав апеляційну скаргу на рішення місцевого суду;
сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, а посилання заявника на встановлення простою для працівників ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не свідчить про повну зупинку роботи товариства;
питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження в порушення вимог процесуального закону вирішено суддею одноособово;
оскаржена постанова прийнята за відсутності позивача, якого про розгляд справи не було повідомлено належним чином.
У травні 2023 року від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що:
позивач не залучив до участі в справі іпотекодержателя спірної квартири - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке про існування цієї справи дізналося лише наприкінці 2021 року, а копію судового рішення отримало 17 травня 2022 року;
в зв`язку з уведенням воєнного стану та переведенням уповноважених працівників ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на простій, апеляційну скаргу заявник зміг подати лише в липні 2022 року, що було враховано апеляційним судом при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження;
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набув статусу правонаступника ЗАТ «ОТП Банк» та іпотекодержателя спірної квартири ще до звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, у зв`язку з чим апеляційна скарга подана саме особою, яка не брала участі в справі та про права й обов`язки якої суд першої інстанції прийняв рішення. При цьому ЗАТ «ОТП Банк» не був повідомлений про останнє судове засідання та не отримував копії рішення суду першої інстанції;
незважаючи на постановлення ухвал про поновлення процесуального строку та відкриття апеляційного провадження одноособово, справа була розглянута апеляційним судом колегіально. При цьому колегія суддів не висловила незгоди з процесуальними діями судді на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, чим фактично погодилася з суддею-доповідачем щодо прийнятності апеляційної скарги;
доводи позивача про його неналежне повідомлення про розгляд справи не заслуговують на увагу, оскільки судові повістки-повідомлення, направлені за його адресою, повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, зокрема, доплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року поновлено позивачеві строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року задоволено та зупинено виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати вказані судові рішення та, посилаючись на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, зазначає, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 2-2988/10, від 17 березня 2021 року в справі № 520/15904/14-ц, від 11 жовтня 2021 року в справі № 663/2549/17, від 27 січня 2021 року в справі № 201/13990/15-ц, від 16 квітня 2021 року в справі № 5006/5/80б/2012, від 13 квітня 2021 року в справі № 127/19203/17, від 17 листопада 2021 року в справі № 2-517/07, в справі № 521/2816/15-ц, від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, від 29 вересня 2021 року в справі № 666/1704/13, від 03 липня 2019 року в справі № 203/642/14-ц, в справі № 521/2816/15-ц, від 23 листопада 2022 року в справі № 211/3153/15-ц, від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18, від 02 червня 2021 року в справі № 1306/596/2012. Крім цього, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду та справу розглянуто судом апеляційної інстанції за відсутності позивача.
У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Оскаржена постанова прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке не брало участі в справі.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
При задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та скасуванні рішення місцевого суду апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права в частині незалучення іпотекодержателя до участі в справі за позовом про визнання договору іпотеки недійсним.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, вказує на порушення колегією суддів норм процесуального права, а саме:
безпідставне поновлення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду;
розгляд справи в суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду;
розгляд справи апеляційним судом здійснено за неналежного повідомлення позивача.
Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне поновлення апеляційним судом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» строку на апеляційне оскарження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважував, що:
«відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року)»;
«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)»;
«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;
«складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що: «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року в справі № 520/15904/14-ц (провадження № 61-16353св20), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що: «ПАТ «Дельта Банк» було повідомлено про розгляд справи районним судом 15 січня 2015 року, тобто у день, коли було ухвалено судове рішення (а. с. 168, т. 1), однак представник ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з`явився, таким чином обравши лінію своєї процесуальної поведінки, що є правом сторони у справі. Отже, поновлюючи процесуальний строк апеляційного оскарження та постановляючи ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою правонаступника ПАТ «Дельта Банк» - ТОВ «Файненс Компані», апеляційний суд не врахував, що ПАТ «Дельта Банк» брало участь у справі, належним чином повідомлено про дату судового засідання та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки апеляційна скарга подана 04 листопада 2019 року, з пропуском визначеного статтею 294 ЦПК України 2004 року десятиденного строку. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 2-517/07 (провадження № 61-11649св21), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу тривалого часу особою, не залученою до участі у справі, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 зазначено, що: «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
У справі, яка переглядається:
апеляційний суд установив, що внаслідок укладення 24 грудня 2010 року договору про відступлення права вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло статусу іпотекодержателя щодо спірної квартири;
ОСОБА_1 пред`явив цей позов у серпні 2011 року та, заявляючи вимоги про визнання договору іпотеки недійсним, іпотекодержателя (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») до участі в справі не залучив;
оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло прав та обов`язків іпотекодержателя до початку провадження в справі, яка переглядається, то апеляційна скарга подана ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не як правонаступником сторони у справі ЗАТ «ОТП Банк», а як особою (іпотекодержателем), яка мала б бути залученою, проте не була залучена місцевим судом до участі в справі. Тому висновок апеляційного суду про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є правильним;
ЗАТ «ОТП Банк» не було повідомлено про судове засідання, в якому ухвалено оскаржене рішення суду першої інстанції та не отримувало його копії. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» копію оскаржуваного рішення отримало 17 травня 2022 року;
звертаючись до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначало, що про зміну власника предмета іпотеки дізналося лише наприкінці 2021 року з листа приватного виконавця. Апеляційна скарга подана після отримання заявником належним чином завіреної копії судового рішення в травні 2022 року, тобто вже під час уведення на всій території України воєнного стану та в період дії наказу директора ТОВ «ОТП факторинг Україна» №9-Д від 09 березня 2022 року «Про неможливість організації роботи», внаслідок чого заявник був позбавлений можливості невідкладно подати апеляційну скаргу в зв`язку з установленням простою уповноваженим представникам товариства;
апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження реалізував надані йому законом дискреційні повноваження та належним чином мотивував необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження й необхідність втручання в принцип res judicata, визнавши причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження поважними.
Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи в суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду
Позивач просив скасувати оскаржені судові рішення також з тих підстав, що ухвали апеляційного суду від 04 серпня 2022 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження постановлені суддею-доповідачем одноособово.
Дійсно, з 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (про поновлення строку на апеляційне оскарження) суддею-доповідачем одноособово. За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання, зокрема, щодо відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів (див. пункти 13, 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18, провадження № 14-126цс20).
Разом із тим, не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (див. пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) вказано, що: «ухвалу про відкриття апеляційного провадження суддя апеляційного суду постановила одноособово, а надалі справу призначила до розгляду та розглянула колегія у складі трьох суддів. Остання не встановила наявність перешкод для відкриття апеляційного провадження та відповідно підстави для його закриття з цієї причини. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстави скасовувати судові рішення апеляційного суду, оскільки одноособове вирішення питання про відкриття апеляційного провадження не могло вплинути на дотримання гарантій справедливого судового розгляду».
Оскільки в справі, яка переглядається, ухвали про поновлення пропущеного процесуального строку та відкриття апеляційного провадження постановлені суддею-доповідачем одноособово, проте в подальшому справу призначено до розгляду та розглянуто по суті колегією суддів у складі трьох суддів, яка не встановила наявність перешкод для відкриття апеляційного провадження та, відповідно, підстав для його закриття з цієї причини, тому колегія суддів уважає, що одноособове постановлення суддею-доповідачем указаних ухвал не вплинуло на дотримання гарантій справедливого судового розгляду й не може бути підставою для скасування оскаржених судових рішень.
Щодо доводів касаційної скарги про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Аналіз матеріалів справи свідчить, що справа в суді апеляційної інстанції призначалася до розгляду двічі: на 25 жовтня 2022 року та на 29 листопада 2022 року.
У зв`язку з відсутністю відомостей щодо отримання ОСОБА_1 судової повістки-повідомлення про призначення розгляду справи на 25 жовтня 2022 року апеляційним судом вжито заходи щодо уточнення відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .
За відомостями ВОМІРМП УДС України в Житомирській області зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 відповідає адресі, наявній у матеріалах справи, а саме: АДРЕСА_2 .
Поштовий конверт з судовою повісткою-повідомленням про призначення справи до розгляду на 29 листопада 2022 року, направлений на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 , повернулося на адресу апеляційного суду із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 108-110).
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, а тому відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду з цих підстав.
Інших аргументів щодо незаконності та/або необґрунтованості оскаржених судових рішень касаційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без дотримання норм процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 2-2988/10, від 17 березня 2021 року в справі № 520/15904/14-ц, від 11 жовтня 2021 року в справі № 663/2549/17, від 27 січня 2021 року в справі № 201/13990/15-ц, від 16 квітня 2021 року в справі № 5006/5/80б/2012, від 13 квітня 2021 року в справі № 127/19203/17, від 17 листопада 2021 року в справі № 2-517/07, в справі № 521/2816/15-ц, від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, від 29 вересня 2021 року в справі № 666/1704/13, від 03 липня 2019 року в справі № 203/642/14-ц, в справі № 521/2816/15-ц, від 23 листопада 2022 року в справі № 211/3153/15-ц, від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18, від 02 червня 2021 року в справі № 1306/596/2012.
Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін із поновленням виконання постанови апеляційного суду.
З урахуванням висновків щодо суті касаційної скарги судові витрати, пов`язані з переглядом справи судом касаційної інстанції, підлягають залишенню за позивачем.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвали Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 рокузалишити без змін.
Поновити виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук