05.04.2024

№ 2-357/11

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2-357/11

провадження № 61-46450св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп», Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»,

треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерформ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» та ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року у складі судді Шинкар А. О. і постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Березовенко Р. В., Мережко М. В., та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М. Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю. С. А.» (далі - ТОВ «Ю. С. А.»), яке змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (далі - ТОВ «Гарант Ойл Групп»), Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(далі - ПАТ «УСК «Гарант-Авто») та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути на його користь з ТОВ «Гарант Ойл Групп»: 87 500 грн неотриманої заробітної плати за час знаходження на лікуванні після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП); 450 000 грн упущеної вигоди, яка полягає у неотриманій заробітній платі через неможливість за станом здоров`я продовжувати виконувати обов`язки заступника генерального директора, начальника будівельно-монтажного управління Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (далі - ПАТ «ЗБК ім. С. Ковальської»; 235 000,00 грн майнової шкоди, що не охоплюється страховим полісом; моральну шкоду в розмірі 450 000,00 грн.

Також просив стягнути на його користь з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» 51 000,00 грн страхового відшкодування завданої йому внаслідок ДТП майнової шкоди; 5 100,00 грн страхового відшкодування завданої внаслідок ДТП моральної шкоди; 12 550,00 грн індексації моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 25 серпня 2009 року ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем паливоцистерною марки ГАЗ-3307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерформ» (далі - ТОВ «Інтерформ»), а фактичним володільцем - ТОВ «Ю. С. А.», яке змінило назву на ТОВ «Гарант Ойл Групп», рухаючись по вулиці Промисловій у місті Києві грубо порушив вимоги правил дорожнього руху, перевищив безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та особливості вантажу, що перевозився, не впорався з керуванням автомобілем, виїхав на зустрічну смугу, де скоїв зіткнення з автомобілем Опель Вектра, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Внаслідок цього ДТП він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, зокрема закритий перелом кісток тазу та інші ушкодження.

Оскільки внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 він тривалий час перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, йому було завдано майнову і моральну шкоду, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Ю. С. А.», яке змінило свою назву на ТОВ «Гарант Ойл Групп», на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн та судові витрати в розмірі 349, 40 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, виходив з того, що внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що призвело до душевних страждань і переживань, вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках. Позивач потребував додаткового часу та зусиль для відновлення свого здоров`я.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 грошових коштів на відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог. ОСОБА_1 не позбавлений можливості отримати відшкодування заподіяної майнової шкоди від ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у порядку, встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки до подання позивачем заяви про страхове відшкодування та прийняття страховою компанією рішення про виплату йому страхового відшкодування суд позбавлений можливості ухвалити законне і обґрунтоване рішення про стягнення з ТОВ «Ю. С. А.» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2015 року в частині вимог про стягнення майнової шкоди з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з ТОВ «Ю. С. А.» на користь ОСОБА_1 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, ОСОБА_2 перебував з ТОВ «Ю. С. А.» у трудових відносинах, ДТП сталася під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків, тому суди дійшли правильного висновку про стягнення моральної шкоди з роботодавця.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог про стягнення майнової шкоди з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» суди попередніх інстанцій вважали доведеним, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» із заявою про отримання страхового відшкодування не звертався, у відшкодуванні шкоди йому страхова компанія не відмовляла, тому його права ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не порушило. Однак, наявні в матеріалах справи листи страхової компанії, адресовані на ім'я ОСОБА_1 , свідчать про звернення останнього з вимогою про виплату страхового відшкодування та про відмову страховика у її виплаті.

Враховуючи наведене, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом встановлено неповно, тому ухвала апеляційного суду в частині вимог про стягнення майнової шкоди з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не відповідає вимогам статей 303 315 ЦПК України, що в силу статті 338 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Додатковим рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2015 року в частині позовних вимог до ТОВ «Ю. С. А.» про відшкодування завданої майнової шкоди - неотриманої заробітної плати за час знаходження на лікуванні та упущеної вигоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Додаткове рішення мотивоване тим, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Ю. С. А.» на його користь у відшкодування завданої майнової шкоди: 87 500 грн неодержаної заробітної плати за час знаходження на лікуванні; 450 000 грн упущеної вигоди, яка полягає у неможливості за станом здоров`я продовжувати виконувати обов`язки заступника генерального директора начальника будівельно-монтажного управління ПАТ «ЗБК ім. С. Ковальської».

Зазначені вимоги були предметом судового розгляду, суди відмовили у їх задоволенні, проте не навели мотиви такої відмови, що є підставою для направлення справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Додатковим рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2015 року в частині позовних вимог до ТОВ «Ю. С. А.» про відшкодування завданої майнової шкоди, яка не охоплена страховим відшкодуванням, скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зазначене додаткове рішення обґрунтоване тим, що пред`являючи позов, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Ю. С. А.» на його користь як майнові збитки, так і моральну шкоду, заподіяні застрахованою особою ОСОБА_2 здоров`ю позивача, не покриті страховим полісом.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду в частині вирішення вимог про стягнення майнової шкоди зі страхової компанії, суд касаційної інстанції виходив з наявності в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт звернення ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування та відмови страховика у її виплаті.

Отже, вирішення вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Ю. С. А.» залежить від результатів розгляду позовних вимог до страховика - ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про стягнення суми страхового відшкодування.

Таким чином, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року і ухвала Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2015 року в частині стягнення з ТОВ «Ю. С. А.», яке змінило назву на ТОВ «Гарант Ойл Групп» на користь ОСОБА_1 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди судом касаційної інстанції були залишені без змін та в цій частині судом касаційної інстанції на новий апеляційний розгляд не направлялися.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» страхового відшкодування майнової та моральної шкоди, а також вимог до ТОВ «Гарант Ойл Групп» про відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалене в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_1 в якості страхового відшкодування спричиненої йому ушкодженням здоров`я шкоди у розмірі 9 772 грн та 2 550 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Гарант Ойл Групп» на користь ОСОБА_1 247 450 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявні в матеріалах справи листи ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на адресу ОСОБА_1 підтверджують факт звернення останнього з вимогою про виплату страхового відшкодування та відмову страховика у її виплаті. За таких умов висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог до вказаної страхової компанії через недотримання позивачем процедури звернення до страховика не відповідають обставинам справи, відтак останній має відшкодовувати спричинену позивачу внаслідок ДТП шкоду життю і здоров`ю в межах ліміту 51 000 грн та моральну шкоду в межах ліміту 2 550 грн.

Вимоги про відшкодування ТОВ «Гарант Ойл Групп» неотриманої заробітної плати за час знаходження на лікуванні після ДТП та неотриманої заробітної плати через неможливість за станом здоров`я продовжувати виконувати свої трудові функції позивач належним чином не обґрунтував та не надав суду належні та допустимі докази на їх підтвердження.

Позивач не довів, що його звільнення з роботи знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з отриманими в результаті ДТП травмами, оскільки його звільнено за згодою сторін, а не за станом здоров`я.

Також ОСОБА_1 не доведено, що він поніс витрат на пальне та придбання туристичної путівки у зв`язку з ДТП. Фактично за час розгляду справи позивач за допомогою належних доказів довів, що ним на лікування внаслідок ДТП було витрачено 9 772 грн.

Розглядаючи вимогу ОСОБА_1 про відшкодування ТОВ «Гарант Ойл Групп» моральної шкоди суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для її відшкодування, однак визначаючи розмір такого відшкодування, суд безпідставно не взяв до уваги наданий позивачем висновок експертного дослідження № 25 фахівця-психолога від 29 березня 2010 року. Зважаючи на встановлені обставини справи, враховуючи принцип розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про те, що загальний розмір відшкодування спричиненої позивачу внаслідок ДТП моральної шкоди має становити 250 000 грн. Оскільки відповідно до укладеного договору страхування ПАТ «УСК «Гарант-Авто» має відшкодовувати спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду в межах ліміту у 2 550 грн, моральна шкода у розмірі 247 450 грн, неохоплена страховим відшкодуванням, підлягає стягненню з ТОВ «Гарант Ойл Групп».

У жовтні 2018 року ТОВ «Гарант Ойл Групп» звернулося до Апеляційного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення та просило вирішити питання щодо скасування рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року в частині відмови у стягнення майнової і моральної шкоди з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та в частині незадоволеної вимоги до ТОВ «Гарант Ойл Групп» про відшкодування моральної шкоди в сумі 425 000 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у задоволенні заяви ТОВ «Гарант Ойл Групп» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що додаткове рішення може ухвалити лише суд у тому складі, в якому було ухвалене рішення у цій справі. Рішення Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року було ухвалене судом у складі колегії суддів: Журби С. О., Березовенко Р. В., Мережко М. В. Оскільки діяльність вказаного суду щодо здійснення правосуддя була припинена, заява ТОВ «Гарант Ойл Групп» про ухвалення додаткового рішення у справі була передана для розгляду до Київського апеляційного суду та згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2018 року була призначена колегії суддів Київського апеляційного суду: суддя- доповідач Желепа О. В., судді: Рубан С. М., Іванченко М. М.

Оскільки розгляд питання про ухвалення додаткового рішення визначений іншому складу суду, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року в частині відмови у стягненні майнової шкоди з ТОВ «Гарант Ойл Групп», справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції для проведення судово-медичної експертизи з метою визначення стану ушкодження здоров`я ОСОБА_1 ; ухвалити рішення про стягнення з ТОВ «Гарант Ойл Групп» 87 500 грн на відшкодування неотриманої заробітної плати за час знаходження на лікуванні після ДТП, 450 000 грн упущеної вигоди - неотриманої заробітної плати після ДТП у зв`язку зі станом здоров`я та неможливістю виконувати обов`язки заступника генерального директора - начальника будівельного комплексу ПАТ «ЗБК ім. Ковальської», 235 000 грн відшкодування завданої майнової шкоди застрахованою особою ОСОБА_2 здоров`ю позивача, не покритої страховим полісом ПАТ «УСК «Гарант-Авто».

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суд першої інстанції порушив його права, гарантовані ЦПК України, оскільки про призначення розгляду справи на 30 жовтня 2014 року він дізнався лише 20 жовтня 2014 року. Про розгляд справи 31 жовтня 2014 року його взагалі не було повідомлено.

Суд першої інстанції позбавив його права на забезпечення доказів шляхом їх витребування.

Суди не надали належну оцінку наявному у справі страховому висновку ПАТ «УСК «Гарант-Авто», який підтверджує те, що він звертався до страховика щодо виплати йому страхового відшкодування.

Судово-медична експертиза, проведення якої не забезпечили суди попередніх інстанцій, мала бути належним засобом доказування у цій справі, оскільки ступінь втрати працездатності та необхідність додаткових витрат встановлюється висновком, складеним за результатами проведення експертизи. Суд апеляційної інстанції спочатку призначив експертизу, згодом не викликав для надання пояснень експерта, не витребував медичну документацію з медичних закладів та помилково відмовив у повторному направленні справи для проведення експертизи.

Надані ним чеки, квитанції на підтвердження витрат на санаторно-курортне лікування, пальне, відвідування басейну стосуються предмета доказування, одержані без порушення порядку, встановленого законом, отже є належними та допустимими у розумінні ЦПК України.

При виписці з лікарні йому було рекомендовано санаторно-курортне лікування опорно-рухового апарата і неврологічного статуса, тому придбання туристичної путівки на курорт Хевіз в Угорщині, є виконанням рекомендацій лікаря та має безпосередній причинно-наслідковий зв`язок з ДТП, відтак має бути відшкодоване за рахунок відповідачів.

У листопаді 2018 року ТОВ «Гарант Ойл Групп» звернулося до Верхового суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року та направити заяву про ухвалення додаткового рішення на новий розгляд до Київського апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що неможливість розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення тим самим судом у зв'язку з реорганізацією суду не може бути підставою для позбавлення ТОВ «Гарант Ойл Групп» права на справедливий суд, а саме на належний розгляд заяви, та не надає право Київському апеляційному суду взагалі не розглядати цю заяву.

У грудні 2018 року ТОВ «Гарант Ойл Групп» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що ТОВ «Гарант Ойл Групп» не було належним чином повідомлене про дату, час і місце судового засідання 24 вересня 2018 року, в якому було ухвалено оскаржувану постанову. Товариство було повідомлене про судове засідання, призначене на 13 вересня 2018 року, що підтверджується розпискою, що міститься в матеріалах справи. З'явившись до суду, представнику товариства стало відомо, що справа знята з розгляду та наступна дата судового засідання буде повідомлена ТОВ «Гарант Ойл Групп» шляхом направлення судової повістки.

Разом з тим, повістку про виклик в судове засідання, призначене на 24 вересня 2018 року, товариство отримало лише 27 вересня 2018 року, що позбавило його можливості надати свої пояснення по суті апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Апеляційний суд не розглянув вимоги апеляційної скарги з уточненими вимогами від 05 грудня 2014 року, натомість розглянув вимоги, які ОСОБА_1 не заявлялися - про стягнення з ТОВ «Гарант Ойл Групп» моральної шкоди.

Апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази належності транспортного засобу ГАЗ-3307, державний номерний знак НОМЕР_1 , ТОВ «Інтерформ», що призвело до неправильного застосування статей 1168 1177 ЦК України.

Під час ДТП ОСОБА_2 виконував обов`язки водія у ТОВ «Інтерформ», яке видало водію шляховий лист, що підтверджує те, що саме ТОВ «Інтерформ» на момент ДТП було володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ «Гарант Ойл Групп» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.

15 січня 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ «Гарант Ойл Групп» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року.

Ухвалою судді Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Постанова Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року в частині стягнення з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_1 9 772 грн в якості страхового відшкодування спричиненої йому ушкодженням здоров`я шкоди та 2 550 грн на відшкодування моральної шкоди в касаційному порядку не оскаржувалася та не переглядається.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Гарант Ойл Групп» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року підлягає задоволенню, а касаційні скарги ОСОБА_1 і ТОВ «Гарант Ойл Групп» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року підлягають частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 серпня 2009 року в м. Києві ОСОБА_2 , керуючи належним ТОВ «Інтерформ» автомобілем паливоцестерною ГАЗ - 3307, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем Опель Вектра, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та засуджено за частиною першою статті 286 КК України до двох років обмеження волі з іспитовим строком два роки та позбавлено права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Внаслідок даної ДТП ОСОБА_1 згідно із висновком судово-медичної експертизи № 1968/е від 09 листопада 2009 року отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому кісток тазу - перелому сідничної кістки зліва, перелому дна вертлюгової западини зліва та легкі тілесні ушкодження - рвано-забійні рани лівої кисті.

Встановлено, що ОСОБА_2 працював водієм у ТОВ «Інтерформ», яке є власником автомобіля паливоцестерни ГАЗ - 3307, державний номерний знак НОМЕР_1 , а у ТОВ «Ю.С.А.», яке змінило назву на ТОВ «Гарант Ойл Групп», працював за сумісництвом.

На момент вчинення ДТП фактичним володільцем зазначеного автомобіля за тимчасовим реєстраційним талоном від 13 січня 2009 року, виданим на п`ять років, було ТОВ «Ю.С.А.», дозвіл на перевезення небезпечних вантажів був виданий Міністерством внутрішніх справ України також ТОВ «Ю.С.А.».

Із подорожнього листа № 259100 від 25 серпня 2009 року вбачається, що даний подорожній лист виданий відповідачем ТОВ «Ю.С.А.» водію ОСОБА_2 для виїзду на автомобілі паливоцистерні ГАЗ-3307, державний номерний знак НОМЕР_1 .

У протоколі медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 25 серпня 2009 року, проведеного відносно ОСОБА_2 , вказано, що він працює водієм у ТОВ «Ю.С.А.».

15 липня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант», правонаступником якого є відповідач ПАТ «УСК "Гарант-Авто», і ТОВ «Ю.С.А.», яке змінило свою назву на ТОВ «Гарант Ойл Групп», був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується відповідним Полісом № ВС/1077704, зі строком дії з 16 липня 2009 року по 15 липня 2010 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю (на одного потерпілого) становить 51 000 грн, за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 125 000 грн. Франшиза - 0 грн. Забезпечений транспортний засіб - автомобіль паливоцистерна марки ГАЗ-3307, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

За умовами цього договору ТОВ «Ю.С.А.» застрахувало цивільно-правову відповідальність водіїв ОСОБА_2 і ОСОБА_4 під час керування ними вказаним вище забезпеченим транспортним засобом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційних скарг на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Встановлено що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 серпня 2017 року у справі було призначено комплексну судову експертизу та зупинено провадження у справі на час її проведення.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 серпня 2018 року у зв`язку з надходженням до суду матеріалів справи без виконання експертизи відновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в суді апеляційної інстанції на 13 вересня 2018 року.

13 вересня 2018 року справу було знято з розгляду у зв'язку з неможливістю повторного автоматизованого розподілу для заміни судді-учасника колегії.

Наступне судове засідання було призначене на 24 вересня 2018 року.

Про дату, час і місце розгляду справи суд апеляційної інстанції повідомляв ТОВ «Гарант Ойл Групп» шляхом направлення судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання товариством повідомлення про виклик в судове засідання, призначене на 24 вересня 2018 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ТОВ «Гарант Ойл Групп» , щодо якого не було відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при перегляді в касаційному порядку рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2015 року залишив без змін рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду про стягнення з ТОВ «Ю. С. А.», яке змінило свою назву на ТОВ «Гарант Ойл Групп», на користь ОСОБА_1 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди та не направляв в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, в Апеляційного суду Київської області були відсутні правові підстави для перегляду та скасування рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року в частині стягнення з ТОВ «Ю. С. А.» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Щодо касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд міста Києва й Апеляційний суд Київської області, та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до змісту частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань у паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

03 жовтня 2018 року в газеті «Голос України» за № 185 опубліковано повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду, тобто саме з вказаної дати вказаний суд почав здійснювати правосуддя замість ліквідованих Апеляційного суду міста Києва й Апеляційний суд Київської області.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив з того, що 11 жовтня 2018 року при автоматичному розподілі між суддями Київського апеляційного суду заяви про ухвалення додаткового рішення було визначено колегію суддів для розгляду вищевказаної заяви у складі: головуючого судді Желепи О. В., суддів: Рубан С. М., Іванченка М. М. Тобто був визначений склад, що відмінний від складу, який розглядав справу ( ОСОБА_5 (суддя-доповідач), Березовенко Р. В., Мережко М. В.) та 24 вересня 2018 року за результатами апеляційного перегляду ухвалив постанову у справі.

Оскільки додаткове рішення може ухвалити лише суд в тому складі, в якому було ухвалено рішення у справі, а розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у даній справі визначений іншому складу суду, заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком, оскільки аналіз змісту статті 270 ЦПК України у системному зв`язку з іншими нормами права дає підстави для висновку, що вказана процесуальна норма не встановлює беззаперечний обов`язок ухвалення додаткового рішення виключно в такому ж складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки у цьому разі законодавець використовує формулу «суд, що ухвалив рішення» як суддівська інституція, а не конкретних суддів суду.

Відповідно до частини першої статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, містяться у частині першій статті 264 ЦПК України, що міститься у главі 9 розділу III цього Кодексу.

Зміст частин першої та другої статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що головне значення додаткового рішення полягає у забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 ЦПК України.

При цьому необхідно враховувати, що виконання судових рішень є складовою частиною судового розгляду, а також важливим фактором, що забезпечує захист прав і законних інтересів громадян. Обов`язковість виконання судового рішення є одним із основних принципів цивільного судочинства.

При таких обставинах, приймаючи до уваги викладене та з огляду на принцип верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що не є допустимим занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог, оскільки забезпечення реального доступу до правосуддя є одним із основних обов`язків держави.

Крім того, частиною третьою статті 270 ЦПК України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким чином, цивільний процесуальний закон не забороняє визначеним при автоматичному розподілі суддям знайомитись з матеріалами справи, у тому числі з дослідженими при судовому розгляді доказами, прослуховувати записи технічної фіксації судового процесу, уточнювати певні питання у учасників справи, яких у разі необхідності суд може викликати в судове засідання (частина четверта статті 270 ЦПК України).

За таких обставин Верховний Суд вважає, що відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Враховуючи ту обставину, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при перегляді в касаційному порядку рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2015 року залишив без змін рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду про стягнення з ТОВ «Ю. С. А.» на користь ОСОБА_1 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди, в Апеляційного суду Київської області були відсутні правові підстави для перегляду та скасування рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року в цій частині. Враховуючи викладене, постанова Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Ю. С. А.», яке змінило свою назву на ТОВ «Гарант Ойл Групп», про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню.

Оскільки ТОВ «Гарант Ойл Групп» обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив його розгляд справи, та ця обставина підтверджена матеріалами справи, постанова Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року в частині вирішення вимог про стягнення з ТОВ «Гарант Ойл Групп» майнової шкоди підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, незалежно від обґрунтованості інших доводів касаційної скарги.

Ураховуючи, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з допущеними судом процесуальними порушеннями, які є безумовною підставою для скасування судового рішення, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційних скарг по суті вирішених вимог.

З огляду на часткове скасування постанови Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущено тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ТОВ «Гарант Ойл Групп» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, передачу справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 400, 406, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року задовольнити частково.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2014 року і постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов СуддіВ. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов