Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2-4608/09
провадження № 61-12957св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач -Харківська міська рада,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бикова Ольга Юріївна та ОСОБА_3 , на постанову Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2009 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Харківської міської ради про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що ними за власні кошти виконана реконструкція квартири АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення магазину непродовольчих товарів. Реконструкцію виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт. Зазначена квартира перебуває у їхній власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1995 року № 9-95-57617 та договору купівлі-продажу № У-12-1331-Н від 05 грудня 1996 року. За даними технічної інвентаризації, проведеної 07 жовтня 2008 року, загальна площа нежитлових приміщень першого поверху (колишньої квартири № 9 ) № 9-1, 9-2, АДРЕСА_3 складає 61,7 кв. м, з яких основна - 56,2 кв. м, допоміжна - 5, 5 кв. м.
З метою підтвердження можливості безпечної експлуатації нежитлових приміщень позивачами було замовлено відповідний технічний висновок у Товаристві з обмеженою відповідальністю «НТК Енерго-Тайм», що має державну ліцензію серії АВ № 193286. Відповідно до розділу «Висновки» основні будівельні конструкції у межах приміщень, що розглядаються, наявних деформацій не мають та знаходяться у задовільному технічному стані. Виконана реконструкція не вплинула негативно на несучу здатність основних будівельних конструкцій виробничої будівлі. Об`ємно-планувальні рішення реконструйованих приміщень відповідають вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, пожежних та екологічних норм. Приміщення придатні до подальшої експлуатації за призначенням.
З огляду на те, що реконструкція квартири під нежитлові приміщення магазину непродовольчих товарів позивачами виконана без належно затвердженої проектної документації та дозволу на початок будівельних робіт, не є можливим ввести дані приміщення до експлуатації та оформити права на них належним чином. Також при здійсненні реконструкції права та охоронювані законом інтереси інших осіб порушено не було.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили визнати за ними (за кожною в рівних частинах) право власності на нежитлові приміщення першого поверху (колишньої квартири № 9 ) № 9-1, 9-2 , АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2009 року у складі судді Сиротнікова Р. Є. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності у рівних частинах на нежитлові приміщення першого поверху (колишньої квартири № 9 ) № 9-1, 9-2 , АДРЕСА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 05 грудня 1996 року № У-12-1331-Н та свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1995 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , тому на підставі статей 331 392 ЦК України наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 21 листопада 2019 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилалась на те, що не брала участі в розгляді справи, оскільки була неповнолітньою, а з повним текстом оскаржуваного рішення ознайомилась 11 листопада 2019 року під час ознайомлення із архівною справою в суді першої інстанції.
Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_4 задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2009 року.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2009 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачами не надано доказів того, що вони зверталися до Харківської міської ради щодо переведення жилого приміщення в нежиле. Порядок, встановлений законом для вирішення цього питання, позивачами не дотримано.
Крім того, на момент винесення рішення суду першої інстанції у спірному приміщенні була зареєстрована ОСОБА_4 та вказане житлове приміщення було її єдиним місцем проживання. На час постановлення оскаржуваного рішення ОСОБА_4 була неповнолітня (а.с. 138).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бикова О. Ю., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бикова О. Ю.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що позивачі на момент звернення до суду з позовом були власниками спірних приміщень. Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 грудня 1996 року № У-12-1331-Н та свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1995 року, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Апеляційним судом було безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час укладення договору купівлі-продажу від 05 грудня 1996 року, ОСОБА_4 не могла бути власником спірного приміщення, тому її права не порушено.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_4 , у якому просила залишити постанову апеляційного суду без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бикова О. Ю., задоволенню не підлягають.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 грудня 1996 року № У-12-1331-Н та свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1995 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 13, 14).
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 07 жовтня 2008 року КП «Харківським міським бюро технічної інвентаризації», загальна площа нежитлових приміщень першого поверху (колишньої квартири № 9 ) № 9-1, 9-2, АДРЕСА_3 складає - 61,7 кв. м, з яких основна - 56,2 кв. м, допоміжна - 5,5 кв. м (а.с. 17).
Позивачі виконали реконструкцію квартири АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення магазину непродовольчих товарів.
На час ухвалення рішення суду першої інстанції у спірному приміщенні була зареєстрована ОСОБА_4 та вказане житлове приміщення було її єдиним місцем проживання. На час постановлення оскаржуваного рішення ОСОБА_4 була неповнолітня, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 17 грудня 2019 року (а.с 138.)
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільного права та інтересу зазначені у статті 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 356, частини першої статті 357, частини першої-другої статті 358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно зі статями 16 391 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом приведення самочинної будівлі у попередній стан у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У статті 382 ЦК України встановлено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, відповідно до яких переобладнанням вважається влаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів, влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.5, 1.4.6 пункту 1.4 вказаних Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Проведення вказаних будівельних робіт власником житла без отримання дозволу вважається самовільним переобладнанням або переплануванням.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом апеляційної інстанції правильно установлено, що на час ухвалення рішення суду першої інстанції у спірному приміщенні була зареєстрована ОСОБА_4 та вказане житлове приміщення було її єдиним місцем проживання. На час постановлення оскаржуваного рішення ОСОБА_4 була неповнолітня.
Доказів того, що на час переведення спірної квартири, єдиного місця проживання ОСОБА_4 , у нежитлове приміщення, остання мала інше житло, матеріали справи не містять.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бикова Ольга Юріївна та ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк