№ 2-641/11

Постанова

Іменем України

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-641/11

провадження № 61-5940св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження: старші державні виконавці Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області: Бовсунівський Михайло Миколайович, Федорець Анастасія Євгенівна , державні виконавці Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області: Павлюк Діана Володимирівна, Товкач Руслан Володимирович ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2020 року у складі судді Перекупки І. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії старших державних виконавців Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Богунський ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області) Бовсунівського М. М., Федорець А. Є., державних виконавців Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області Павлюк Д. В., Товкача Р. В.

Скаргу мотивував тим, що 22 травня 2014 року старшим державним виконавцем Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області (Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)) Бовсунівським М. М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43389890 відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира від 26 серпня 2011 року № 2-641/11 про стягнення з останніх 2 865,50 грн на користь ОСОБА_5 . Зазначав, що він та ОСОБА_4 постанову про відкриття виконавчого провадження не отримували, у зв`язку з чим, постанова старшого державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області Федорець А. Є. від 19 червня 2019 року про звернення стягнення 20% із заробітної плати боржників загальної суми боргу у розмірі 3 350,05 грн, постанова від 29 липня 2019 року про стягнення із останніх 20 % заробітної плати до виплати загальної суми боргу 1 750,00 грн, постанова від 29 липня 2019 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних про стягнення коштів у розмірі 1 410,00 грн та постанова від 29 липня 2019 року про стягнення виконавчого збору у сумі 141,00 грн є протиправними та підлягають скасуванню, а дії старшого державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області Федорець А. Є. визнанню протиправними.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області Бовсунівського М. М. та скасувати винесену ним 22 травня 2019 року постанову про відкриття виконавчого провадження № 43389890; визнати протиправними дії державного виконавця Товкача Р. В. та скасувати складені ним акти від 06 та 07 жовтня 2015 року за їхньою необґрунтованістю; визнати протиправними дії державного виконавця Федорець А. Є. та скасувати винесену постанову від 20 серпня 2019 року про приєднання виконавчого провадження № 43389890 до виконавчого провадження № 59702063 та скасувати постанову від 29 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 43389890 про стягнення з ОСОБА_1 20 % його заробітної плати від загальної суми у розмірі 1 751,00 грн; визнати протиправними дії старшого державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області Бовсунівського М. М., щодо винесення ним 22 травня 2014 року постанови про відкриття виконавчого провадження № 43389890 за відсутністю у нього повноважень на його відкриття, та скасувати винесену ним 22 травня 2019 року постанову про відкриття виконавчого провадження № 43389890; визнати протиправними дії державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області Павлюк Д. В. та скасувати винесену нею 04 червня 2014 року постанову про відкриття виконавчого провадження № 43389890.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що державні виконавці Бовсунівський М. М., Товкач Р. В., Федорець А. Є,. Павлюк Д. В. здійснювали заходи по виконанню виконавчого листа від 26 серпня 2011 року № 2-641/11 у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2020 року - без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, з урахуванням уточнень, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- 06 березня 2007 року Апеляційним судом Житомирської області за участю судді Павицької Т. М. розглядалася справа № 22ц/349 щодо аналогічних питань, однак ця суддя в супереч вимогам частини другої статті 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не заявила собі самовідвід до початку розгляду справи № 2-341/11, отже розгляд цієї справи апеляційним судом проведено неповажним складом суду;

- рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2009 року у справі № 22ц-1495 скасовано рішення Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 2009 року у складі судді Полонець С. М. в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ № 122447 виданий ОСОБА_5 09 червня 2004 року, а тому це рішення є письмовим доказом того, що 24 квітня 2009 року за участі судді Полонець С. М. свідомо ухвалене протиправне рішення. Разом з тим в супереч вимогам передбачених статтею 37 ЦПК України, суддя Полонець С. М. прийняв до провадження справу № 2-341/11;

- згідно з сформованими даними від 11 лютого 2020 року з автоматизованої системи Єдиного державного реєстру судових рішень за його змістом не вбачається зареєстрованих ухвал Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2010 року про відкриття провадження у справі № 2-4155/10 та про призначення судово-технічної експертизи;

- в матеріалах справи відсутні протоколи авторозподілу на суддів Полонець С. М., Галцевич О. М.;

- судово земельно-технічну експертизу проведено формально, без належних на це повноважень у експерта Лазарчук В. В.;

- судом апеляційної інстанції не було досліджено увесь перелік винесених постанов на підставі яких виконавче провадження № 43389890 передавалось від одного державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області до іншого;

- суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили належної участі у розгляді цієї справи державних виконавців: Павлік (Павлюк) Д. В. , Бовсунівського М. М., Товкача Р. В., Федорець А. Е., Такчук Л. В., Крученюк А. С., Петрусь С. А., Савіної Н. П., Расенчук К. М., чим сам вирішив їхні права та обов`язки;

- суд апеляційної інстанції не повідомила про день і час розгляду даної справи ОСОБА_5 , Житомирську міську раду та заявника;

- суд апеляційної інстанції не дослідив в процесі розгляду справи: журнал реєстрації документів про відкриття виконавчого провадження; журнал обліку виконавчих проваджень; документи, на підставі яких виконавче провадження № 43389890 керівником виконавчої служби передавалось від одного державного виконавця до іншого; не перевірив наявність акту про знищення незавершених виконавчих проваджень у 2014 році;

- апеляційний суд безпідставно послався на факт накладення арешту на майно заявника; на постанову від 22 травня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 43389890 і докази її отримання заявником; на акти від 06 та 07 жовтня 2015 року державного виконавця Товкача Р. В.; на факт передачі виконавчого провадження № 43389890 в провадження державного виконавця Василюк К. Е.; на факт приєднання 20 серпня 2019 року виконавчого провадження № 43389890 до зведеного виконавчого провадження № 59702063;

- апеляційний суд безпідставно послався на пункт 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних срав від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», про те, що до участі у справі як заінтересованої особи залучаються інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням можу бути вирішено питання про її права чи інтереси, є необґрунтованим, оскільки матеріалах справи відсутня ухвала суду про залучення суб`єктом оскарження іншої особи або відділу державної виконавчої служби в якому ця особа працює (працювала).

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

01 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Сімоненко В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали цивільної справи № 2-641/11 із Богунського районного суду міста Житомира, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2020 року матеріали справи № 2-641/11 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року № 2813/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2020 року № 4 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з обранням судді Сімоненко В. М. до Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи

між суддями від 12 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 30 травня 2011 року задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Житомирської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в рівних частках на користь ОСОБА_5 2 820,00 грн витрати на оплату судової експертизи.

Виконавчий лист ОСОБА_5 був виданий 26 серпня 2011 року.

Постановою державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (далі - Богунське ВДВС Житомирського МУЮ) Товкач Р. В. від 03 жовтня 2011 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-641/11 від 26 серпня 2011 року.

Постановою державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Товкач Р. В. від 20 червня 2012 року накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Бовсунівського М. М. від 13 березня 2014 року виконавчий лист № 2-641/11 виданий 26 серпня 2011 року повернуто ОСОБА_5 . У постанові зазначено, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлено для виконання в строк до 13 березня 2015 року.

20 травня 2014 року ОСОБА_5 повторно звернувся до Богунського ВДВС Житомирського МУЮ про прийняття виконавчого листа до виконання.

22 травня 2014 року державний виконавець Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Бовсунівський М. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження до відома та виконання.

18 червня 2014 року державний виконавець Бовсунівський М. М. у відповідності до вимог статей 2, 5, 11, 25, 90 Закону України «Про виконавче провадження» та з метою повного своєчасного примусового виконання виконавчого листа № 2-641/11 від 26 серпня 2011 року надіслав на адресу боржника виклик.

29 липня 2014 року до Богунського ВДВС Житомирського МУЮ з`явився ОСОБА_1 , який написав пояснення, що суму боргу сплачувати відмовляється, оскільки вважає рішення фіктивним та рішення оскаржується в апеляційному суді.

06 жовтня 2015 року до Богунського ВДВС Житомирського МУЮ з`явився ОСОБА_1 , в свою чергу державним виконавцем Товкач Р. В. було складено акт, що ОСОБА_1 не надавав відповіді на запитання державного виконавця щодо виконання ним судових рішень. Від сплати заборгованості відмовився з незрозумілих причин.

07 жовтня 2015 року державний виконавець Товкач Р. В. здійснив вихід за адресою боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , та склав акт про те, що двері ніхто не відчинив.

В ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем було направлено запити до Державної фіскальної служби України щодо відкритих рахунків в банках та інших фінансових установах боржниками юридичними особами та / або фізичними особами - підприємцями. Згідно сформованих витягів з Державної фіскальної служби стало відомо, що у боржника відсутні відкриті рахунки в банківських установах, також боржник не перебуває на податковому обліку як фізична особа підприємець.

Також, було неодноразово направлено запити до Територіально сервісного центру № 1841 з метою встановлення зареєстрованих транспортних засобів. Згідно відповідей за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Державним виконавцем направлялися запити, до Пенсійного фонду України, про осіб боржників, які отримують пенсії та про осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.

Зі сформованих витягів встановлено, що боржник працює в КП «Житомиртеплокомуненерго».

Постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області Федорець А. Є. від 19 червня 2019 року звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу 3 352,05 грн.

У ході перевірки виконавчого провадження, було виявлено, що невірно зазначена сума боргу. По цій причині постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області Федорець А. Є. скасовано документ «Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 19 червня 2019 року, що видав Федорець А. Є при примусовому виконанні.

29 липня 2019 року керуючись статтями 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 05 жовтня 2016 року) старший державний виконавець Федорець А. Є. повторно винесла постанову про звернення стягнення заборгованості з заробітної плати боржника вже з вірною сумою заборгованості у розмірі 20% до виплати загальної суми борги 1 751,00, грн.

29 липня 2019 року відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 05 жовтня 2016 року) КП «Житомиртеплокомуненерго» м. Житомира направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника.

Постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області Федорець А. Є. від 20 серпня 2019 року виконавче провадження № 43389890 з примусового виконання виконавчого листа № 2-641/11 виданого 26 серпня 2011 року було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 59702063. Підставою для приєднання виконавчого провадження було те, що у відділі перебувають декілька виконавчих проваджень, щодо одного боржника, а саме ОСОБА_1 .

На час розгляду скарги судом першої інстанції всі виконавчі провадження, які перебувають на примусовому виконанні знаходилися у старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Василюк К. Е. відповідно до доручення керівника вказаного відділу.

Дане доручення було винесено начальником відділу у зв`язку із звільненням з посади попереднього державного виконавця та зумовлено передачею виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого у межах відділу згідно розділу 5 пункту 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються за правилами Розділу VІІ ЦПК України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що державні виконавці Бовсунівський М. М., Товкач Р. В., Федорець А. Є., Павлюк Д. В. здійснювали заходи по виконанню виконавчого листа від 26 серпня 2011 року № 2-641/11 у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що 06 березня 2007 року Апеляційним судом Житомирської області за участю судді Павицької Т. М. розглядалася справа № 22ц/349 щодо аналогічних питань, однак ця суддя в супереч вимогам частини другої статті 37 ЦПК України не заявила собі самовідвід до початку розгляду справи № 2-341/11, отже розгляд цієї справи апеляційним судом проведено неповажним складом суду, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Матеріали цієї справи не містять доказів того, що між сторонами проводилась процедура врегулювання спору за участю судді Павицької Т. М., тому підстав визначених частиною другою статті 37 ЦПК України для самовідводу цієї судді від розгляду справи 2-341/11 у складі колегії суддів Житомирського апеляційного суду не було.

Крім того, Верховний Суд враховує, що цивільні справи № 22ц/349 та № 2-341/11, в яких суддя Павицька Т. М. приймала участь в судах апеляційної інстанцій, є різними за змістом позовних вимог та складом учасників спору.

Аргументи касаційної скарги щодо автоматизованого розподілу заяв та скарг на суддю Богунського районного суду міста Житомира Полонець С. М. та суддю Апеляційного суду Житомирської області Галцевич О. М.; підстав для їх відводів; наявності судових рішень за їх підписом у Єдиному державному реєстрі судових рішень; питання прийнятності як доказу судової будівельно-технічної експертизи та повноважень судового експерта, Верховний Суд також відхиляє, оскільки вони стосуються етапу вирішення спору по суті судами попередніх інстанцій і жодним чином не спростовують правильність судових рішень на етапі судового контролю за виконанням судових рішень у цій справі, що наразі є предметом касаційного перегляду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили належної участі у розгляді цієї справи державних виконавців: Павлік (Павлюк) Д. В. , Бовсунівського М. М., Товкача Р. В., Федорець А. Е., Такчук Л. В., Крученюк А. С., Петрусь С. А., Савіної Н. П., Расенчук К. М., чим сам вирішив їхні права та обов`язки, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

З матеріалів справи вбачається, що старший державний виконавець Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Бовсунівський М. М. звільнений із займаної посади з 21 вересня 2015 року, Федорець А. Є. старший державний виконавець Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області звільнена із займаної посади з 31 жовтня 2019 року, Павлюк Л. А. - державний виконавець Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області звільнена із займаної посади в 2016 році, Товкач Р. В. - головний державний виконавець Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області з 09 січня 2018 року переведений на посаду старшого державного виконавця Житомирського районного ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області.

Тому, оскільки державні виконавці Бовсунівський М. М., Федорець А. Є., Павлюк Л. А., Товкач Р. В. рішення, дії яких оскаржуються, не працюють на попередніх посадах, то до участі в справі був залучений Богунський ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області, інтереси якого в суді першої інстанції на підставі довіреності (а. с. 124 т. 2) представляла старший державний виконавець Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області Василюк К. Е.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що заявник не оскаржував рішення, дії державних виконавців Такчук Л. В. , Крученюк А. С. , Петрусь С. А. , Савіної Н. П. , Расенчук К. М. , але лише зазначив їх в вступній частині скарги, тому суд першої інстанції обґрунтовано не залучив їх до участі у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не було досліджено увесь перелік винесених постанов на підставі яких виконавче провадження № 43389890 передавалось від одного державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області до іншого; журнал реєстрації документів про відкриття виконавчого провадження; журнал обліку виконавчих проваджень; документи, на підставі яких виконавче провадження № 43389890 керівником виконавчої служби передавалось від одного державного виконавця до іншого; не перевірив наявність акту про знищення незавершених виконавчих проваджень у 2014 році, зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, який їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 20 січня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик