Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 2-7200/08
провадження № 61-19905св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
правонаступник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олсістемс»,
відповідач - Харківська міська рада,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Приватне підприємство «Варнер»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради та просила суд визнати за нею право власності на нежитлові приміщення ІІІ поверху №№ 94, 94а, 95, 97, 98, 98б, 99, 100, 102, 102а, 105, 106,107, 107а, 108 в літ. «А-3» загальною площею 425,1 кв.м, розташовані на АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 2004 року вона є власником нежитлових приміщень: підвалу №№ Х-ХVII, LІV, ХLа, ХLII, І поверху № № 17, 19, 20, 21, 22, 33, ІІІ поверху №№ 94, 97, 98, 99, 100, 106, 107, 108, 109, 98а в літ. «А-3», загальною площею 599,1 кв.м, що розташовані на АДРЕСА_1 .
В процесі експлуатації належних їй нежитлових приміщень вона здійснила перепланування приміщень ІІІ поверху в розмірі 347,3 кв.м. Збільшення площі ІІІ поверху до 425,1 кв.м виникло внаслідок урахування існуючого коридору, який на момент придбання приміщень існував, але не був предметом купівлі-продажу. Цей коридор функціонально поєднує нежитлові приміщення ІІІ поверху.
Зазначала, що виконана реконструкція приміщень не вплинула негативно на несучу здатність основних будівельних конструкцій будівлі, не порушує права інших осіб, у зв`язку з чим, посилаючись на статті 331 376 ЦК України, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення ІІІ поверху: №№ 94, 94а, 95, 97, 98, 98б, 99, 100, 102, 102а, 105, 106, 107, 107а, 108 в літ. «А-3» загальною площею 425, 1 кв. м для розміщення цеху по виробництву спеціальних продуктів харчування, дієтичних добавок та косметичних засобів на АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що здійснена реконструкція належних позивачу нежитлових приміщень відповідає всім будівельним та санітарно-технічним нормам та правилам і не порушує права інших осіб, тому наявні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
У жовтні 2020 року Приватне підприємство «Варнер» (далі - ПП «Варнер») подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року поновлено ПП «Варнер» строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року залучено до участі в справі, поряд із ОСОБА_1 , в якості її сингулярного правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю«Олсістемс» (далі - ТОВ «Олсістемс»).
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 вересня 2008 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 , сингулярним правонаступником якої є ТОВ «Олсістемс», до Харківської міської ради про визнання права власності залишено без задоволення.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПП «Варнер» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 550, 00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки ПП «Варнер», яке не було залучено до участі в справі, а також позивачем не додержано встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення спірного об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
09 грудня 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Підставами касаційного оскарження судового рішення зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі № 910/23028/17, від 27 травня 2020 року в справі № 802/2196/17-а, від 03 вересня 2020 року в справі № 2-1959/09 та від 27 січня 2021 року в справі № 2-2018-06; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції ПП «Варнер» було відомо ще у вересні 2019 року, у зв`язку з чим безпідставно поновив йому строк на апеляційне оскарження, а також не врахував, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону й прав ПП «Варнер» не порушує.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
08 лютого 2022 року справа № 2-7200/08 надійшла до Верховного Суду.
ПП «Варнер» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 28 березня 1995 року Фондом Державного майна України в місті Харкові, Організації орендарів «Фабрика-заготівельна», правонаступником якої було Закрите акціонерне товариство «СІНГ» (далі - ЗАТ «СІНГ»), належав цілісний майновий комплекс загальною площею 7 441,6 кв.м, розташований на АДРЕСА_1 .
17 січня 1997 року акціонерами ЗАТ «СІНГ» укладено додаткову угоду № 3 до засновницького договору ЗАТ «СІНГ», за умовами якої вирішено здійснити перерозподіл акцій між акціонерами.
Згідно з пунктом 5 цієї додаткової угоди вирішено здійснити реорганізацію ЗАТ «СІНГ» шляхом виділу з його складу п`яти самостійних суб`єктів господарювання, статутні фонди яких формуються за рахунок майна, що виділяється його учасникам.
Пунктами 7-11 додаткової угоди врегульовано питання щодо виділення майна суб`єктам господарювання, визначено частки кожного у статутному фонді. Частка ЗАТ «СІНГ» становила 8/100 (пункт 12 додаткової угоди).
Водночас пунктом 13 додаткової угоди передбачено, що сходові клітини та коридори у будівлі загальною площею 1 168,3 кв.м залишаються в спільній частковій власності ЗАТ «СІНГ» та п`яти нових суб`єктів господарювання, що підлягали створенню шляхом виділу зі складу товариства на підставі цієї додаткової угоди.
Розпорядженням Харківського міського голови від 28 липня 1997 року № 284 реорганізовано ЗАТ «СІНГ» шляхом приєднання до Приватної фірми «Харлас», правонаступником якої є ПП «Варнер».
09 липня 2004 року між Приватним підприємством «Росинка» (далі - ПП «Росинка») та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким позивач придбала нежитлові приміщення: підвалу №№ Х-ХVІІ, LIV, ХLа, ХLІІ, І поверху №№ 17, 19, 20, 21, 22, 33, ІІІ поверху №№ 94, 97, 98, 99, 100, 106, 107, 108, 109, 98а в літ «А-З» загальною площею 599,1 кв.м, які належали ПП «Росинка» на підставі додаткової угоди до установчого договору ЗАТ «СІНГ» від 17 січня 1997 року, акта прийому-передачі від 02 липня 1997 року.
У процесі експлуатації належних ОСОБА_1 нежитлових приміщень здійснено перепланування приміщень ІІІ поверху, внаслідок чого їх площа збільшилася до 425,1 кв.м.
Станом на 03 квітня 2008 року до належних позивачу приміщень ІІІ поверху, зокрема, самочинно приєднані приміщення №№ 95, 102, 104, 105, частина приміщення № 101, право власності на які було зареєстровано за ЗАТ «СІНГ», правонаступником якого є ПП «Варнер», що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 1087826 від 11 вересня 2020 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Аналогічну норму містить частина перша статті 30 ЦПК України 2004 року.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У цій справі позивач звернулася з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення ІІІ поверху №№ 94, 94а, 95, 97, 98, 98б, 99, 100, 102, 102а, 105, 106, 107, 107а, 108 в літ. «А-3» загальною площею 425,1 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 .
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд установив, що на час ухвалення рішення суду першої інстанції співвласником частини нежитлових приміщень, на які позивач просила визнати право власності, було ЗАТ «СІНГ», правонаступником якого є ПП «Варнер».
Отже, спірні правовідносини безпосередньо стосуються прав та обов`язків ЗАТ «СІНГ», правонаступником якого є ПП «Варнер», яке до участі в справі в якості відповідача залучено не було, клопотань про його залучення до участі в справі позивач не заявляла.
З огляду на викладене, встановивши, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову впливає на права та обов`язки ПП «Варнер», яке не було залучено до участі в справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову й доводи касаційної скарги цього не спростовують.
При цьому колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про безпідставне поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки встановлено, що ПП «Варнер» не брало участі в справі, копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримало 15 жовтня 2020 року, а апеляційну скаргу подало 22 жовтня 2020 року.
Разом з тим, враховуючи, що пред`явлення позову до неналежного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, висновок апеляційного суду про недодержання позивачем встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення спірного об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, тобто недоведеність позовних вимог, є помилковим.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає зміні шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на недоведеність позовних вимог, а в іншій частині залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд змінює оскаржуване судове рішення, але виключно в частині мотивів його ухвалення, новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на недодержання позивачем встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення спірного об`єкта нерухомого майна в експлуатацію.
В іншій частині постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов