Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 2-7281/2004
провадження № 61-13972св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
особа, яка продала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 липня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 29 жовтня 2001 року, за яким вона 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 подарувала ОСОБА_3 , недійсним.
У квітні 2021 року до Волинського апеляційного суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, зазначаючи, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2004 року порушені її права.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно з листом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2021 року № 03-16/141/2021 справа № 2-7181/2004 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним знищена відповідно до Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 15 грудня 2011 року № 168 (а. с. 13).
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, з додатками: копією мирової угоди та копією ухвали про затвердження мирової угоди від 01 грудня 2004 року, повернуто до Луцького міськрайонного суду Волинської області для належного оформлення - вирішення питання про відновлення судового провадження в цивільній справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 11 травня 2021 року залучено до участі у справі щодо вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі № 2-7281/2004 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування правонаступника померлої позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 травня 2021 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-7281/2004 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, у частині наступних документів:
- мирової угоди від 01 грудня 2004 року, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
- ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2004 року, якою затверджено мирову угоду від 01 грудня 2004 року, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на таких умовах:
« ОСОБА_1 визнає, що в дійсності не мала наміру дарувати належну їй 1/2 частку власності на квартиру за АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_3 . Погоджується, щоб її право на цю частку в квартирі було відновлено шляхом укладення мирової угоди про визнання недійсним договору дарування від 29 жовтня 2001 року.
ОСОБА_3 погоджується на визнання договору дарування від 29 жовтня 2001 року недійсним, визнає право власності на 1/2 частку власності на квартиру за АДРЕСА_1 за своєю матір`ю ОСОБА_1 .
Мирова угода набуває чинності з моменту її затвердження судом.
Дана мирова угода є офіційним документом, а також доказом у всіх судових органах та інстанціях, яка підтверджує врегулювання спору між сторонами в добровільному порядку.
Провадження у справі закрити».
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 травня 2021 року матеріали частково відновленого втраченого судового провадження № 2-7281/2004 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним повторно направлено до Луцького міськрайонного суду для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження (знищеного повністю), зазначивши, що для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 необхідне повне відновлення судового провадження.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 05 липня 2021 року визнано неможливим відновлення повністю втраченого судового провадження у справі № 2-7281/2004 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 липня 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, повернуто особі, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 .
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки для його перегляду про суті спору необхідні матеріали справи, а за відсутності судового провадження розгляд апеляційної скарги на судове рішення є неможливим.
При цьому апеляційний суд послався на положення частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2021 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, допустив порушення норм процесуального права та фактично позбавив її права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки, якщо вважав, що її права не порушені ухваленим судовим рішенням, то мав би спочатку відкрити апеляційне провадження, а потім - закрити (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України), що відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 в особі адвоката Філіпович-Силка Т. Ю. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
Установлено, що апеляційну скаргу подала особа, яка не була залучена до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, оскаржила ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2004 року про затвердження мирової угоди від 01 грудня 2004 року, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та закриття провадження у справі.
Для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 апеляційний суд з власної ініціативи рекомендував місцевому суду відновити втрачене судове провадження, так як за змістом статті 489 ЦПК України ініціювати таке питання ОСОБА_4 не могла, не будучи учасником справи.
Відновлення втраченого судового провадження здійснюється в порядку окремого особливого судового провадження, установленого розділом X ЦПК України.
Місцевий суд після повторного повернення справи до суду для повного відновлення судового провадження, що узгоджується зі змістом статті 494 ЦПК України, постановив, що вказане є неможливим.
Так, згідно з частиною третьою статті 494 ЦПК України, у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 494 ЦПК України після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.
Встановивши, що зібраних матеріалів для повного відновлення втраченого судового провадження недостатньо, у зв`язку з чим неможливо здійснити апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали місцевого суду від 01 грудня 2004 року, апеляційний суд аналогічно мав би закрити апеляційне провадження.
Натомість, апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 , посилався на положення частини п`ятої статті 357 ЦПК України, в якій міститься чотири пункти і норми якої не регулюють спірне процесуальне питання.
Верховний Суд зазначає, що у такому випадку ОСОБА_4 , захищаючи порушене право власника, як вона зазначає, не позбавлена можливості звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах. Так як відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені в ухвалі місцевого суду від 01 грудня 2004 року, не будуть мати для неї преюдиційного значення, оскільки вона не була залучена до участі у справі. Таке саме регулювання міститься у частині третій статті 61 ЦПК України 2004 року.
Керуючись статтями 400 409 412 416 489 494 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 липня 2021 року скасувати.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 грудня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним закрити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець