Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 2-7317/11
провадження № 61-48220св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, Державна казначейська служба України, Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, Другий Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року у складі судді Пучкової І. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що їй на праві власності належала земельна ділянка площею 0,10 га у житловому масиві « Чорноморка -2» на АДРЕСА_2 . На земельній ділянці був розташований житловий будинок з особистими речами, знаходились будівельні матеріали, росли дерева, кущі та квіти. На початку 2003 року у провадженні державного виконавця відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 перебувало виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-4326, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 15 300,00 грн. Неналежне виконання ОСОБА_2 своїх службових обов`язків та його неправомірні дії зі складання завідомо неправдивого акта опису та арешту земельної ділянки (що не містить відомостей про знаходження на ній об`єкта нерухомості), неповідомлення боржника про проведення виконавчих дій і порушення вимог щодо місця виконання рішення призвели до звернення стягнення на земельну ділянку за наявності у боржника можливості сплатити стягувачеві грошові кошти, що завдало позивачу майнову і моральну шкоду. Завдання моральної шкоди обґрунтувала душевними стражданнями з приводу позбавлення власності і житла, необхідними зусиллями для налагодження побуту та істотністю вимушених змін.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 листопада 2014 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 червня 2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду мотивована тим, що суди не встановили наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями державного виконавця і заподіяною позивачеві шкодою. Поза увагою судів залишилась та обставина, що земельна ділянка реалізована з прилюдних торгів на виконання рішення суду про стягнення боргу. Суди не врахували правову природу реалізації майна у такий спосіб та не дослідили питання розподілу вилучених від продажу коштів. Крім того, суд апеляційної інстанції не визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 01 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 855 159,50 грн у відшкодування майнової шкоди та 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, шляхом списання коштів зі спеціально визначеного рахунку Державної казначейської служби України (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів) для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Судові рішення мотивовані тим, що в результаті неправомірних дій державного виконавця земельна ділянка продана з прилюдних торгів, вона не може бути витребувана, а її вартість станом на жовтень 2010 року (час звернення ОСОБА_1 до суду) становить 68 330 дол. США, що на день розгляду справи за курсом Національного банку України становить 1 855 159,50 грн, які підлягають стягненню з держави. Крім того, внаслідок неправомірних дій службової особи, ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, які виразились у втраті земельної ділянки у зв`язку з чим суд визначив розмір моральної шкоди 5 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеського області від 14 листопада 2018 року, просило скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову у позові.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
14 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
13 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували всі обставини справи, які мають значення для справи, зробили висновки, які не відповідають обставинам і матеріалам справи, рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
До спірних правовідносин суди одночасно застосували норми статей 1166 1173 1174 ЦК України.
Позивач не зазначила доказів на завдання шкоди саме державою, а суди не встановили відповідні факти.
У матеріалах справи відсутні відомості, що позивачу завдано шкоди саме діями чи бездіяльністю Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Відсутнє судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, яке встановлює факт неправомірних дій посадових осіб державного органу чи безпосередньо такого органу. Суди ухвалили рішення за відсутності підтвердження того, що таку шкоду завдано саме незаконними діями (бездіяльністю) посадової (службової) особи державних органів.
Суди не звернули уваги, що земельна ділянка реалізована з прилюдних торгів на виконання рішення суду про стягнення боргу, не врахували правову природу реалізації майна у такий спосіб та не дослідили питання розподілу вилучених від продажу коштів. Суди передчасно дійшли висновку про відшкодування позивачеві вартості земельної ділянки як шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця.
Суди не звернули уваги на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 серпня 2007 року у справі №2-483/07 за позовом ОСОБА_3 (власника земельної ділянки) до ОСОБА_1 про виселення з самочинного збудованого приміщення та усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою, яким позов задоволено.
Суди не звернули уваги, що у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 судом призначена судово-будівельна експертиза та визначена ринкова вартість земельної ділянки на момент виникнення правовідносин 26 650,00 грн, що значно менше ніж задоволено судами 1 855 159,50 грн.
У позивача сплив строк для звернення з позовом до суду у 2006 році. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.
Позивач не надала обгрунтованого розрахунку суми, яку вона хоче стягнути як компенсацію моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями державного виконавця ОСОБА_2 , не довела завдання їй моральної шкоди.
Аргументи інших учасників справи
У поясненнях до касаційної скарги Головне територіальне управління юстиції в Одеській області погоджується з доводами касаційної скарги та просить її задовольнити та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Позивач не підтвердила факт завдання їй майнової та моральної шкоди у розмірах зазначених у позові, не довела за яких обставин та якими діями їй завдано шкоди, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями заподіювача.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана в грудні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, пояснення до касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Таїровської селищної ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області від 28 червня 1998 року № 68 ОСОБА_1 належала земельна ділянка площею 0,10 га, на АДРЕСА_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2001 року позовна заява ОСОБА_4 задоволена, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у розмірі 15 900,00 грн.
22 січня 2002 року Київським районним судом м. Одеси виданий виконавчий лист № 2-4324 на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 15 300,00 грн, на підставі якого 17 липня 2002 року державним виконавцем Київської районної виконавчої служби м. Одеси відкрите виконавче провадження.
Під час вчинення виконавчих дій державний виконавець ОСОБА_2 звернув стягнення на земельну ділянку ОСОБА_1 , яка розташована на АДРЕСА_2 у житловому масиві «Чорноморка-2», с. Мізікевича Таїровської селищної ради.
28 серпня 2003 року Одеською філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспец`юст» цю земельну ділянку продано з публічних торгів ОСОБА_3 .
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 березня 2006 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2001 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 липня 2006 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач повторно не з`явилась у судове засідання, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином (т. 4, а. с. 14).
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2009 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за частиною другою статті 366, частиною другою статті 367 КК України закрита у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, цивільний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2009 року встановлено, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем Камнєвим Д. А. здійснено стягнення на майно ОСОБА_1 , а саме на земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 неналежним чином виконав свої службові обов`язки, в порушення вимог статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» для складання акта опису та арешту земельної ділянки її не відвідав. З метою створення видимості виїзду на місце та складання акта опису земельної ділянки, ОСОБА_2 у своєму службовому кабінеті 11 квітня 2003 року склав завідомо неправдивий документ - акт опису й арешту земельної ділянки, площею 0,10 га, що розташована на АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 .
В акті ОСОБА_2 зазначив, що на земельній ділянці відсутні будь-які споруди, що не відповідало дійсності, оскільки на земельній ділянці був розташований одноповерховий самовільно зведений житловий будинок, в якому проживала ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 .
Крім того, у порушення вимог статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_2 не надав ОСОБА_1 можливіть ознайомитися з виконавчим провадженням, вона не була повідомлена про проведення будь-яких виконавчих дій щодо належної їй земельної ділянки, у зв`язку з чим у неї не було можливості розрахуватися з ОСОБА_4 наявними в неї грошовими коштами або самостійно вказати майно, на яке можливо було звернути стягнення.
Також, 16 квітня 2003 року ОСОБА_2 виніс постанову про призначення експерта для визначення ринкової вартості земельної ділянки. Відповідно до висновку експерта Скибінського С. С. вартість земельної ділянки визначена у розмірі 19 608,00 грн.
01 вересня 2003 року ОСОБА_2 склав та підписав акт про проведення торгів щодо реалізації земельної ділянки, згідно з яким ділянку придбав ОСОБА_3 за 16 400,00 грн. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи ринкова вартість земельної ділянки на час здійснення виконавчих дій становила 26 650,00 грн. У зв`язку з недобросовісним виконанням своїх службових обов`язків ОСОБА_2 , складанням ним завідомо неправдивого документа було звернено стягнення не на грошові кошти ОСОБА_1 , а на земельну ділянку, внаслідок чого їй була завдана майнова шкода у розмірі вартості земельної ділянки.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої їй державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції ОСОБА_2
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження».
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» (в редакції на час вчинення виконавчих дій) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Згідно з частиною другою статті 86 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час вчинення виконавчих дій) збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом (частина третя статті 440 ЦК Української РСР ).
Згідно зі статтею 442 ЦК Української РСР шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов`язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах (статті 440 і 441 цього Кодексу), якщо інше не передбачено законом. За шкоду, заподіяну такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку, встановленому законом.
Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421.
Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Верховний Суд виходить з того, що за змістом норм матеріального права, чинних на час виникнення спірних правовідносин, для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Проте суд має встановити наявність інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, а саме: майнову шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Під шкодою необхідно розуміти майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна позивача в результаті порушення належного їй майнового права та втрати матеріальних цінностей на які вона вправі була розраховувати.
Причинний зв`язок між шкодою та протиправним діянням державного виконавця передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком його поведінки, він має бути прямий і безпосередній.
Позивач має довести наявність збитків та їх розмір, причинний зв`язку між шкодою та протиправним діянням державного виконавця.
Задовольнивши позов ОСОБА_1 , суди виходили з того, що внаслідок неправомірних дій державного виконавця ОСОБА_2, позивачу завдано майнову та моральну шкоду. Крім того, якщо відшкодувати шкоду в натурі неможливо, то потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна.
Верховний Суд зазначає, що встановивши обставини справи, зокрема неправомірну поведінку державного виконавця, суди не встановили прямий і безпосередній причинний зв`язок між діями державного виконавця та завданою майновою шкодою позивачу.
Згідно з рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 травня 2008 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 листопада 2008 року, визнано дійсними публічні торги від 23 серпня 2003 року, які проведені Одеською Філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» з реалізації належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а. с. 39-43), отримані кошти від реалізації земельної ділянки розподілені на погашення боргу позивача перед стягувачем на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2001 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 липня 2006 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.
Отже, рішення суду першої та апеляційної інстанцій не містить переконливого обґрунтування, що позивач довела наявність причинного зв`язку між діями державного виконавця та збитками, які вона зазнала у зв`язку з реалізацією земельної ділянки з публічних торгів на виконання рішення суду
Відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Верховний Суд виходить з того, що моральна шкодаполягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода є втратами немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач не довела належними та допустимими доказами, що діями державного виконавця у зв`язку із виконанням ним рішення суду їй завдано моральну шкоду.
З огляду на викладене, судові рішення не є законними та обгрунтованими, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами з урахуванням наданих доказів, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішень з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко