Постанова
Іменем України
11 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 2-905/1991
провадження № 61-8160св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу малолітньої ОСОБА_4 , в особі законного представника ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб, укладений у 1986 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано.
18 червня 1991 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 та в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис за № 668.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті заведено спадкову справу.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року залишено без змін (том 2, а. с.155-159).
22 вересня 2021 року ОСОБА_3 , 1987 року народження, який є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року (том 2, а. с.163-166).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив поновити йому строк на подання апеляційної скарги, за результатами апеляційного перегляду справи задовольнити подану ним апеляційну скаргу, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі № 2-905/1991 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 як особою, яка не брала участі в справі, але посилається на те, що суд вирішив питання про його права).
15 листопада 2021 року ОСОБА_7 , посилаючись на те, що вона є донькою ОСОБА_2 та рішення в цій справі може вплинути на її права, подала до суду заяву про залучення її до участі в справі № 2-905/1991 в якості третьої особи, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року про розірвання шлюбу (том 2, а. с.201-203).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
01 липня 2022 року законний представник малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_6 , подала до суду апеляційної інстанції заяву про залучення в порядку статті 55 ЦПК України малолітньої ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , до участі в справі в якості правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за поданою ним апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року (том 3, а. с.1).
07 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву в порядку статті 206 ЦПК України про прийняття відмови від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визнання нечинним рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі №2-905/1991 за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та закриття провадження у справі (том 3, а. с.13).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року в задоволенні заяви про процесуальне правонаступництво, поданої представником ОСОБА_6 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , в особі законного представника ОСОБА_5 , відмовлено. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право розірвати шлюб належить подружжю. Діти подружжя не мають права звертатися до органу реєстрації актів цивільного стану чи до суду з заявою про розірвання шлюбу своїх батьків. ОСОБА_3 є сином подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які судовим рішенням у справі № 2-905/1991 розірвали власний шлюб. Тобто рішенням суду в цій справі вирішено питання про права та обов`язки виключно подружжя, чий шлюб розірвано, відповідно цим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, а тому є підстави для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Смерть ОСОБА_3 , яка настала після відкриття апеляційного провадження за поданою ним апеляційною скаргою, не є перешкодою для застосування положень пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки правонаступництво у правовідносинах розірвання шлюбу не допускається.
Оскільки судовим рішенням у справі № 2-905/1991 не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , то відсутні процесуальні підстави для залучення до участі в справі малолітньої дочки померлого у 2021 році ОСОБА_3 в якості його правонаступника.
З огляду на наявність підстав для закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , не підлягають вирішенню по суті подані ОСОБА_1 заява про відмову від позову та ОСОБА_7 заява про залучення до участі в справі в якості третьої особи.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
18 серпня 2022 року ОСОБА_4 , в особі законного представника ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , засобами поштового зв`язку, направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у вказаній справі, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
Вказано, що суд апеляційної інстанції виявив непослідовність у вирішенні питання про те, чи стосується рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прав та інтересів дітей, оскільки таке питання досліджувалося апеляційним судом під час відкриття апеляційного провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 . Таким чином ухвала суду про закриття апеляційного провадження суперечить ухвалі суду від 29 жовтня 2021 року про відкриття апеляційного провадження.
Апеляційний суд помилково ототожнив процесуальне та матеріальне правонаступництво, а також процесуальні підстави для закриття провадження у справі та закриття апеляційного провадження, порушивши при цьому порядок розгляду справи апеляційним судом. Наведений у статті 374 ЦПК України перелік повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи не передбачає можливості закриття апеляційного провадження на стадії апеляційного розгляду справи.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції протиправно обмежив ОСОБА_4 , як правонаступницю ОСОБА_3 , у можливості взяти участь у судовому засіданні апеляційного суду, зокрема не викликав її представника для надання пояснень з приводу поданої ними заяви.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом подати до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі № 2-905/1991 шлюб, укладений у 1986 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Розірвання шлюбу зареєстровано органом реєстрації актів цивільного стану та в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено запис про розірвання шлюбу за № 668 від 18 червня 1991 року.
Учасниками справи (сторонами) у справі № 2-905/1991 є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та після його смерті заведено спадкову справу.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року. Постановою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року подану нею апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року залишено без змін (том 2, а. с.155-159).
22 вересня 2021 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси (том 2, а. с.163-166).
ОСОБА_3 є сином подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які судовим рішенням у справі № 2-905/1991розірвали укладений між ними шлюб.
Тобто ОСОБА_3 не є учасником справи (стороною), відповідно подана ним апеляційна скарга є скаргою, що подана особою, яка не брала участі у справі, але право на апеляційне оскарження мотивує тим, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі № 2-905/1991 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 як особою, яка не брала участі в справі, але посилається на те, що суд вирішим питання про його права).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, встановив, що судовим рішенням у справі № 2-905/1991 про розірвання шлюбу вирішено питання про права та обов`язки виключно подружжя, чий шлюб розірвано, тому, відповідно, цим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) указано, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі
№ 32/77 (провадження № 12-17гс21), якою також закрито касаційне провадження з тих самих підстав, указано, що особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відтак, передумовою реалізації такими особами їх права на оскарження судового рішення є матеріально-правова заінтересованість цих осіб, тобто їх власна, особиста заінтересованість у конкретному результаті розгляду спору судом.
Отже, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Відтак при вирішенні питання про те, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права, свободи та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. З огляду на вказані процесуальні норми суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року № 360/1938/16 (провадження № 61-48003св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 235/2452/16-ц (провадження № 61-3433св19), від 05 лютого 2020 року № 521/12093/19 (провадження № 61-20975св19), від 03 червня 2020 року у справі № 2-2630/03 (провадження № 61-14624св19).
У справі, яка переглядається, вирішенню підлягає питання про те, чи порушуються права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 рішенням суду першої інстанції від 12 квітня 1991 року, яким розірвано шлюб між його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року, яким розірвано шлюб між його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заявник ОСОБА_3 посилався на те, що оспорюваним рішенням порушені його майнові права, оскільки незаконне розірвання шлюбу між батьками фактично виключає можливість застосування презумпції права спільної власності на майно, набуте батьками спільними коштами і зусиллями, та створює спір з приводу цього майна.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , а тому він не належить до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження у даній справі.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Встановивши, що ОСОБА_3 не належить до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви малолітньої ОСОБА_4 про залучення її до участі в справі як правонаступника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 скористалася своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 12 квітня 1991 року та постановою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року рішення суду залишено без змін.
Доводи касаційної скарги про те, що питання порушення оскаржуваним рішенням суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прав та інтересів ОСОБА_3 досліджувалося апеляційним судом під час відкриття апеляційного провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження в справі, не заслуговують на увагу.
Вирішення питання про порушення оскаржуваним судовим рішенням прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка звернулася до суду з апеляційною скаргою на таке судове рішення, вирішується після відкриття апеляційного провадження, за апеляційною скаргою цієї особи. Тобто відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості після відкриття провадження в справі закрити апеляційне провадження з вищезазначених підстав.
Посилання ОСОБА_5 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 , на те, що апеляційний суд не повідомив її про дату судового засідання, чим обмежив правонаступника її у можливості взяти участь в судовому засіданні апеляційного суду не ґрунтуються на законі, оскільки такі доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, якою встановлено, що померлий ОСОБА_3 не є тією особою, права та інтереси якої порушені оскаржуваним судовим рішенням.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування немає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав стверджувати про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу малолітньої ОСОБА_4 , в особі законного представника ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська