01.02.2023

№ 2-97/11/1609

Постанова

Іменем України

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 2-97/11/1609

провадження № 61-8116ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2021 року у складі судді Турченко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. (далі - приватний виконавець Скрипник В. Л.) та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

На обґрунтування скарги посилалася на таке. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2011 року у справі № 2-97/11 задоволено позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 386 к-ф у розмірі 29 610,03 дол. США шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме автомобіль марки «Opel Vektra OZCF69», 2008 року випуску, тип легковий седан, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого Полтавським ВРЕР 16 лютого 2008 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі вказаного рішення суду Київським районним судом м. Полтави 16 січня 2012 року видано два виконавчих листи.

22 серпня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. за виконавчим листом щодо звернення стягнення на заставлене майно, а саме на автомобіль, відкрито виконавче провадження № 59862561, про що винесено постанову.

Зазначена постанова приватного виконавця Скрипника В. Л. є незаконною та безпідставною й підлягає скасуванню, оскільки стягувачем у постанові зазначено ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Полтавської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», що не відповідає змісту судового рішення та виконавчого листа, оскільки заміна сторони виконавчого провадження правонаступником не відбувалася.

У зв`язку з відкриттям апеляційного провадження 30 жовтня 2012 року за її апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2011 року виконавчі листи були повернуті до Київського районного суду м. Полтави, а тому приватний виконавець не міг розпочати знову виконавче провадження за цим же виконавчим листом та виносити постанову про відкриття виконавчого провадження.

Рішення набрало законної сили після апеляційного перегляду 09 січня 2013 року і виконавчий лист повинен був виписаний не пізніше другого дня після набрання законної сили рішенням суду, але згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження воно було відкрито за виконавчим листом від 16 січня 2012 року.

Водночас отриманий 05 квітня 2013 року після вступу у законну силу рішення суду першої інстанції, виконавчий лист знаходиться у представника банку і виконавцю не надавався.

Крім того, виданий Київським районним судом м. Полтави виконавчий лист № 297/11 не підлягає виконанню у зв`язку з пропуском строку пред`явлення його до виконання, оскільки виконавче провадження за вказаним виконавчим листом відкривалося тричі: 23 лютого 2012 року (18 липня 2012 року провадження зупинялося, а 19 грудня 2012 року виконавчий документ було повернуто); 06 червня 2013 року (25 грудня 2013 року провадження зупинялося, а 30 грудня 2014 року виконавчий документ було повернуто стягувачу); 18 травня 2015 року (13 листопада 2015 року провадження зупинялося, а 09 серпня 2018 року виконавчий документ повернуто стягувачу).

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 травня 2013 року, якою було відстрочено виконання рішення суду на 12 місяців, скасована ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року, тобто відстрочка виконання рішення суду діяла з 21 травня 2013 року до 02 жовтня 2013 року.

Таким чином, відкриття виконавчого провадження 06 червня 2013 року і його здійснення до 30 грудня 2014 року є незаконним, державний виконавець повинен був після 02 жовтня 2013 року поновити виконавче провадження, а при повторному пред`явленні виконавчих листів до виконання в період з 02 жовтня 2013 року до 18 травня 2015 року минуло більше одного року, тобто строк для пред`явлення виконавчого листа було пропущено і такий строк поновленню не підлягає, що не було враховано приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження.

Також у виконавчому листі відсутні дані щодо заходів примусового виконання рішення, обтяження рухомого майна - належного їй автомобіля не відбулося, а стягнення у подвійному розмірі і грошей, і предмета застави не допускається. Виконавчий лист від 16 січня 2012 року про звернення стягнення на заставлене майно - автомобіль не містить передбачених статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» застережень і вимог, а тому приватний виконавець повинен був повернути його, але цього не зробив.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії приватного виконавця Скрипника В. Л. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 серпня 2019 року № 59862561, визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 серпня 2019 року № 59862561, яка була винесена приватним виконавцем Скрипником В. Л.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на час звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження від 07 серпня 2019 року строк пред`явлення до виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2012 року № 2-97/11 не закінчився, виконавчий документ відповідає вимогам статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), судове рішення боржником не виконане, виконавчий лист, виданий у 2012 році не визнавався таким, що не підлягає виконанню, тому приватний виконавець Скрипник В. Л. мав всі законні підстави для відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

На обґрунтування касаційної скарги посилалася на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 22 серпня 2019 року приватний виконавець Скрипник В. Л. безпідставно та незаконно зазначив стягувачем ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Полтавської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», що не відповідає змісту судового рішення та виконавчого листа, оскільки заміна сторони виконавчого провадження правонаступником не відбувалася. Полтавська філія АБ «Укргазбанк» значиться закритою, а тому вибула з виконавчого провадження, не є стороною виконавчого провадження та не може бути стягувачем, що не було враховано судами.

30 жовтня 2012 року було відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 21 листопада 2011 року, виконавчі листи були повернуті 19 грудня 2012 року до Київського районного суду м. Полтави, що згідно зі статями 48, 50 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), на її думку, позбавляє стягувача права пред`являти цей самий виконавчий лист до виконання повторно та виключає здійснення за ним виконавчого провадження.

Після апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 21 листопада 2011 року та додаткове рішення цього суду від 03 жовтня 2012 року набрали законної сили 09 січня 2013 року. 05 квітня 2013 року представником банку було отримано два виконавчі листи, проте у постанові про відкриття виконавчого провадження від 22 серпня 2019 року вказано, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом від 16 січня 2012 року, за яким виключається здійснення виконавчого провадження.

Крім того, протокольною ухвалою суду першої інстанції, яка не підлягає окремому оскарженню, відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі належного представника ПАТ АБ «Укргазбанк» та витребування документів щодо належного представництва банку Шухом С. В.

Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статті 15 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 48, частини першої статті 50 Закону Закон № 606-XIV, статей 512 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 58 59 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пункту 3 частини першої статті 131-1, статті 131-2 Конституції України, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 908/592/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц, від 29 грудня 2020 року у справі № 0910/2-103/2011.

У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від приватного виконавця Скрипника В. Л., у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На обґрунтування відзиву посилався на те, що твердження скаржника про неналежного стягувана не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до виконавчого листа № 2-97/11 стягувачем визначено саме ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Полтавської філії АБ «Укргазбанк»за адресою: вул. Жовтнева, 19 у м. Полтаві. Проте, оскільки Полтавська обласна дирекціяАБ «Укргазбанк»не є юридичною особою (що пояснює відсутність відповідного запису в ЄДРПОУ), а тому діє від імені ПАТ АБ «Укргазбанк». ПАТ АБ «Укргазбанк»уповноважив головного фахівця відділу врегулювання проблемної заборгованості Полтавської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» Ахметову С. М. бути представником ПАТ АБ «Укргазбанк», для чого представнику надаються повноваження, зокрема, представляти інтереси довірителя в органах державної виконавчої служби/приватних виконавців України. Повноваження представника стягувача підтверджені довіреністю, виданою ПАТ АБ «Укргазбанк»та копією яку додано до заяви про відкриття виконавчого провадження. Згідно з ЄДРПОУ ідентифікаційний код ПАТ АБ «Укргазбанк» 23697280, а тому виконавцем правильно зазначено інформацію про стягувача за цим виконавчим провадженням.

Зазначений виконавчий лист Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2012 року № 2-97/11 перебував на примусового виконанні чотири рази, з них тричі в органах державної виконавчої служби, а також у приватного виконавця, про що свідчать відповідні відмітки виконавців. Оскільки пред`явленням до виконання виконавчого документа встановлений законодавством трирічний строк переривається і він починає обраховуватися з початку з часу повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець бере до уваги останню за черговістю відмітку виконавця.

Отже, твердження скаржника про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 липня 2019 року № 59862561 у зв`язку із поверненням виконавчого документа до суду у 2012 році є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Твердження боржника про те, що приватному виконавцю Скрипнику В. Л. наданий виконавчий лист, в якому невірно зазначено дату набрання рішенням суду законної сили, не заслуговує на увагу, оскільки виконавчий лист безпосередньо містить вказівку про набрання рішенням суду законної сили, на підставі якого виданий виконавчий документ, а саме, 16 січня 2012 року. Крім того, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційним судом відхилено, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2011 року, на виконання якого видано виконавчий лист, залишено в силі. Таким чином, при відкритті виконавчого провадження № 59862561 встановлено, що виконавчий документ повністю відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, а тому виконавець мав всі законні підстави виносити постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 липня 2019 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2011 року у справі № 2-97/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 січня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 386 к-ф в сумі 29 610,03 дол. США шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме автомобіль марки «Opel Vektra OZCF69», 2008 року випуску, тип легковий седан, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого Полтавським ВРЕР 16 лютого 2008 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі зазначеного судового рішення 16 січня 2012 року Київським районним судом м. Полтави видано виконавчі листи № 2-97, які неодноразово пред`являлися стягувачем до виконання.

На виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебували такі виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа від 16 січня 2012 року № 2-97 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 29 610,03 дол. США заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлений автомобіль: виконавче провадження № 31384960, яке було відкрите постановою державного виконавця від 23 лютого 2012 року, постановою від 18 липня 2012 року зупинено на підставі пункту 4 частини першої статті 38 Закону № 606-XIV (розшук автомобіля), постановою від 19 грудня 2012 року виконавчий документ повернуто до суду на підставі частини першої статті 48 Закону № 606-XIV; виконавче провадження № 38274183, відкрите 06 червня 2013 року, зупинено 25 грудня 2013 року на підставі пункту 4 частини першої статті 38 Закону № 606-XIV (розшук автомобіля), 30 грудня 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV; виконавче провадження № 47501772, відкрите 18 травня 2015 року, постановою від 13 листопада 2015 року зупинено на підставі пункту 4 частини першої статті 38 Закону № 606-XIV (розшук автомобіля), постановою від 09 серпня 2018 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

Згідно з постановою приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н. В. від 29 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 57202791 виконавчий лист № 2-97/11, виданий 16 січня 2012 року Київським районним судом м. Полтави, повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

21 серпня 2019 року на адресу приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. надійшла заява представника стягувача, який діє на підставі довіреності ПАТ АБ «Укргазбанк» № 140, чинній до 06 березня 2022 року, про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення відповідно до виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2012 року № 297/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 386 к-ф в сумі 29 610,03 дол. США шляхом звернення стягнення на заставлене майно - автомобіль марки «Opel Vektra OZCF69», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

22 серпня 2019 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59862561 за виконавчим листом № 2-97/11, виданим Київським районним судом м. Полтави 16 січня 2012 року, де боржником зазначено ОСОБА_1 , стягувачем ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Полтавської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280.

Зазначена постанова в порядку статті 28 Закону № 1404-VIII за вих. № 4845 направлена сторонам рекомендованим листом з повідомленням за адресою, яка вказана у виконавчому документі, що підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень з рекомендованим повідомленням від 23 серпня 2019 року.

Згідно з відповіддю ТСЦ № 5342 боржнику ОСОБА_1 дійсно належить на праві приватної власності зазначений автомобіль, на який відповідно до рішення суду звернуто стягнення.

Оскільки місцезнаходження транспортного засобу виконавцю не відомо, постановою від 30 вересня 2019 року майно боржника оголошено в розшук.

Станом на день звернення боржника до суду зі скаргою автомобіль не розшукано.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом № 1404-VIII (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, предметом судового захисту за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців під час виконання судового рішення є порушене право заявника, що підлягає доказуванню і встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення лише у випадках, встановлених частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на час подання представником стягувача заяви про відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю Скрипнику В. Л. 21 серпня 2018 року давність пред`явлення виконавчого листа № 2-97/11, виданого Київським районним судом м. Полтави 16 січня 2012 року, не сплинула, оскільки перебіг річного строку, встановленого статтею 22 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час видачі виконавчого листа) неодноразово переривався пред`явленням виконавчого листа до виконання.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону № 606-XIV після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Статтею 12 Закону № 1404-VII встановлено трирічний строк пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, який згідно з пунктом 5 розділу XIII. Прикінцеві та перехідні положення даного Закону застосовується і до виконавчих документів, які були видані до набрання чинності цим Законом.

Отже, стягувач ПАТ АБ «Укргазбанк» скористався своїм правом пред`явлення виконавчого листа до виконання в межах строку, встановленого Законом.

Повернення виконавчого документа до суду згідно з частиною першою статті 48 Закону № 606-XIV та завершення у зв`язку з цим виконавчого провадження не перешкоджає повторному пред`явленню до виконання того самого виконавчого листа.

За правилами статей 368 369 ЦПК України (у редакції, чинній на час видачі виконавчого листа від 16 січня 2012 року № 297/11) за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалене, видається один виконавчий лист. У разі, якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії приватного виконавця, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження від 07 серпня 2019 року строк пред`явлення до виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 16 січня 2012 року № 2-97/11 не закінчився, виконавчий документ відповідає вимогам статті 4 Закону № 606-XIV, рішення боржником не виконане.

Відкриваючи 22 серпня 2019 року виконавче провадження № 59862561 з примусового виконання виконавчого листа № 2-97/11, виданого Київським районним судом м. Полтави 16 січня 2012 року, приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л. діяв в межах повноважень, наданих Законом, прав заявника при цьому порушено не було.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що приватним виконавцем належним чином вчинялись дії, спрямовані на виконання рішення суду, доказів наявності підстав не відкриття виконавчого провадження він не мав, відтак, протиправність дій приватного виконавця матеріалами справи не встановлена.

Доводи касаційної скарги про те, що 30 жовтня 2012 року було відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 21 листопада 2011 року, виконавчі листи були повернуті 19 грудня 2012 року до Київського районного суду м. Полтави, що згідно зі статями 48, 50 Закону № 1404-VIII, на її думку, позбавляє стягувача права пред`являти цей самий виконавчий лист до виконання повторно та виключає здійснення за ним виконавчого провадження, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2011 року, за яким 16 січня 2012 року судом видано виконавчий лист № 2-97/11, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 січня 2013 року залишено в силі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів, виданих Київським районним судом м. Полтави у справі

№ 2-97/11, такими, що не підлягають виконанню.

Отже, зазначений виконавчий лист не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, тому доводи касаційної скарги боржника щодо неможливості повторного пред`явлення його до виконання та здійснення виконавчого провадження за таким виконавчим документом є безпідставними та ґрунтуються на власному тлумаченні заявником закону.

Аргументи касаційної скарги про те, що Полтавська філія АБ «Укргазбанк» значиться закритою, а тому вибула з виконавчого провадження, не є стороною виконавчого провадження та не може бути стягувачем, є необґрунтованими, оскільки хоча відповідно до виконавчого листа № 2-97/11 стягувачем визначено ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Полтавської філії АБ «Укргазбанк», однак, оскільки Полтавська обласна дирекція АБ «Укргазбанк» не є юридичною особою, тому саме ПАТ АБ «Укргазбанк» діє як стягувач.

Доводи касаційної скарги щодо участі в судовому засіданні уповноваженого представника ПАТ АБ «Укргазбанк» Шуха С. В. та видачі 05 квітня 2013 року стягувачу іншого виконавчого листа, який до виконання не пред`являвся, на правильність висновків судів попередніх інстанцій та вирішення скарги боржника ОСОБА_1 не впливають.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії приватного виконавця вчинені в межах його компетенції та відповідають вимогам Закону № 1404-VIII.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 908/592/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц, від 29 грудня 2020 року у справі

№ 0910/2-103/2011, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 908/592/19 зазначено, що починаючи з січня 2019 року тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону №755-IV). Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, відсутність відповідного запису у Реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Водночас в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 922/751/20 Верховний Суд відступив від правової позиції щодо обов`язковості відображення в Єдиному державному реєстрі інформації про особу, яка може діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 908/592/19.

З урахуванням наведеного, доводи скаржника про неврахування вказаних висновків судом апеляційної інстанції є безпідставними.

У постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі

№ 344/14408/15-ц, від 29 грудня 2020 року у справі № 0910/2-103/2011 зазначено, що «відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Результат аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги».

З урахуванням наведеного, висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги також зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик