ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 2-а-4658/09
адміністративне провадження № К/990/21242/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу №2-а-4658/09
за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області про призначення пенсії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Лях О.П., Горбенко К.П.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, в якому просив:
визнати протиправною відмову Управління ПФУ призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) як працівнику освіти;
зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років як працівнику освіти незалежно від віку при стажі роботи, який дає право на призначення цього виду пенсії, не менше 25 років.
Короткий зміст рішень судів та процесуальні дії у справі
Жовтневий районний суд міста Маріуполя постановою від 07.11.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2008, позовні вимоги задовольнив.
Управління ПФУ не погодилося із цими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу.
Вищий адміністративний суд України (далі - ВАСУ) ухвалою від 16.06.2009 постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07.11.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2008 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Жовтневий районний суд міста Маріуполя постановою від 31.08.2009 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , а Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 04.03.2010 задовольнив апеляційну скаргу Управління ПФУ, рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив постанову про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_1 не погодися з судовим рішенням суду апеляційної інстанції і подав касаційну скаргу до ВАСУ.
Ухвалою ВАСУ від 16.04.2010 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 214 КАС України відмовлено у відкритті касаційного провадження з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України листом від 21.01.2011 касаційну скаргу ОСОБА_1 та долучені до неї матеріали передала за належністю до ВАСУ.
ВАСУ ухвалою від 19.09.2011 на підставі пункту 4 частини четвертої статті 214 КАС України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 у своєму рішенні від 22.09.2022 у справі "Леонідов проти України" (заява № 2064/12) (далі - Рішення) констатував, що коли ВАСУ вдруге розглядав касаційну скаргу заявника з питань права на рішення від 04.03.2010, чинне на той час законодавство передбачало, що ВАСУ був компетентним розглядати касаційні скарги щодо пенсійного забезпечення. Однак ВАСУ відмовився розглядати скаргу заявника, посилаючись на своє попереднє рішення, яке ґрунтувалося на законодавстві, що вже не було чинним.
ЄСПЛ визнав також, що рішення ВАСУ від 19.09.2011 не було обґрунтовано належним чином, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
15.12.2022 до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява представника заявника - Ілюка А.І. про перегляд за виключними обставинами ухвали ВАСУ від 19.09.2011 з передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС України (в редакції, чинній на час звернення із цією заявою) підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Велика Палата Верховного Суду 27.04.2023 прийняла постанову, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами задоволено частково, ухвалу ВАСУ від 19.09.2011 скасовано та вирішено справу направити до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.09.2011 у справі № 2-а-4658/09 з Великої Палати Верховного Суду надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 13.06.2023.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 матеріали розподілені колегії суддів у складі: головуючого судді Тацій Л.В., суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г. та передані судді - доповідачу.
На час надходження з Великої Палати Верховного Суду матеріалів за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.09.2011 у справі № 2-а-4658/09, касаційна скарга та матеріали справи у КАС ВС відсутні, у зв`язку з чим було неможливо вирішити питання про відкриття касаційного провадження у справі.
З Єдиного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що 12.06.2022 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська прийнято ухвалу за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження, якою вирішено відновити втрачене судове провадження в адміністративній справі № 2-а-4658/09 в частині документів по справі та процесуальних документів наданих представником позивача.
За наведених підстав, Суд дійшов висновку про необхідність витребування (після набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження) справи №2-а-4658/09 (провадження № 2-ав/201/3/2023) з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для вирішення питання про відкриття касаційного провадження, про що постановлена відповідна ухвала від 20.06.2023.
03.07.2023 до Верховного Суду надійшли матеріали справи № №2-а-4658/09 (провадження 2ав/201/3/2023) про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
З матеріалів про відновлення втраченого судового провадження встановлено, що касаційна скарга на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 у справі № 2-а-4658/09 подана ОСОБА_1 01.06.2010, на адресу Верховного Суду України надійшла 09.06.2010.
Ухвалою Верховного Суду України від 01.09.2010 ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010, а касаційна скарга залишена без руху та судом встановлений строк до 27.09.2010 для усунення недоліків скарги шляхом належної оплати судового збору.
Матеріали справи також містять відомості про направлення листом від 14.09.2010 заявником касаційної скарги на адресу Верховного Суду України квитанції про сплату судового збору.
На підставі матеріалів заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, матеріалів відновленого втраченого провадження, Верховним Судом 04.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 у справі № 2-а-4658/09. Учасникам справи надіслана копія ухвали про відкриття касаційного провадження разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (в частині відновлення судового провадження). Відповідачу встановлений строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Копія ухвали разом з матеріалами вручена відповідачу 10.07.2023. Станом на дату розгляду касаційної скарги відзив від ГУ ПФУ не надходив, що у відповідності до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 та залишити в силі постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 31.08.2009.
Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції не врахував уточнюючу довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів в трудовій книжці, згідно якої стаж позивача як працівника освіти складає 27 років 5 місяців та 11 днів. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, досліджені судом першої інстанції накази Маріупольського індустріального технікуму та посадову інструкцію завідувача учбово-виробничими майстернями, із яких слідує, що позивач мав педагогічне навантаження від 280 до 480 годин на рік, що перевищує 180 годин на рік, необхідних для зарахування педагогічної роботи до стажу роботи викладача.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював у Жданівському (Маріупольському) індустріальному технікумі, в тому числі:
з 04.03.1970 - учбовий майстер;
з 15.11.1976 - завідувач (завідуючий) майстернями,
з 04.04.1978 - заступник директора по адміністративно-господарській частині,
з 01.08.1978 - завідувач (завідуючий) майстернями,
з 01.06.1980 - завідувач (завідуючий) учбовими майстернями,
з 01.09.1993 - заступник директора по виробничому навчанню;
з 03.04.1997 - заступник директора машинобудівної спеціальності;
з 01.09.2001 - заступник директора з виробничого навчання
з 03.04.2007 - заступник директора машинобудівної спеціальності.
За результатами позачергової атестації викладачів, наказом директора Маріупольського індустріального технікуму від 20.05.1991 за № 1-39 ОСОБА_1 -викладачу спеціальних дисциплін присвоєно 1 кваліфікаційну категорію.
Наказом Міністерства освіти України від 20.06.1997 № 218 Маріупольський індустріальний технікум включено до складу Приазовського державного технічного університету та присвоєно 1 рівень акредитації.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до пенсійного органу із заявами про призначення йому пенсії за вислугу років як працівнику освіти незалежно від віку при стажі роботи, який дає право на призначення даного виду пенсії, не менше 25 років.
Позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Таке рішення відповідача вмотивовано тим, що заявник працював на посадах, які не передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Розділом «Освіта» «Вищі навчальні заклади I - II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади» зазначеного в Переліку №909 визначені посади, які зараховуються до спеціального стажу, та визначають право на пенсію за вислугу років, а саме: директори, їх заступники з навчально-виховної роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи у професійно-технічних навчальних закладах.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Міністерства освіти України від 20.06.1997 № 218 Маріупольський індустріальний технікум включено до складу Приазовського державного технічного університету та присвоєно 1 рівень акредитації.
Отже, посади: заступник директора машинобудівної спеціальності, заступник директора з виробничого навчання та заступник директора машинобудівної спеціальності, які ОСОБА_1 займав з 03.04.1997 та заклади освіти, в яких позивач обіймав ці посади, входять до переліку закладів освіти і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Судом першої інстанції надана оцінка вказаним обставинам та правильно застосовані положення Переліку №909.
Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність посад, що займав ОСОБА_1 , у Переліку №909.
Цей висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає помилковим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Окремо слід відзначити, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам сторін у справі та наданим доказам, а також висновкам суду першої інстанції в частині зарахування періодів роботи позивача на посадах в Жданівському (Маріупольському) індустріальному технікумі в період з 04.03.1970 по 01.01.1992 та у період з 01.09.1993 на посаді заступника директора по виробничому навчанню.
Так, відповідно до примітки 3 Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Трудова книжка містить записи про те, що ОСОБА_1 , з 04.03.1970 працював в Жданівському (Маріупольському) індустріальному технікумі, в тому числі на посадах: з 04.03.1970 - учбовий майстер; з 15.11.1976 - завідувач (завідуючий) майстернями; з 04.04.1978 - заступник директора по адміністративно-господарській частині; з 01.08.1978 - завідувач (завідуючий) майстернями; з 01.06.1980 - завідувач (завідуючий) учбовими майстернями; з 01.09.1993 - заступник директора по виробничому навчанню.
Так, на момент роботи позивача на цих посадах діяла постанова Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства», якою затверджено Перелік установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №1397).
В розділі І «Вчителі та інші працівники освіти» «Технікуми та інші середні спеціальні навчання заклади» цього Переліку зазначено: викладачі та педагоги.
Отже записи в трудовій книжці ОСОБА_1 свідчать про те, що він працював у закладі освіти, включеному до Переліку № 1397, але не містять відомостей, достатніх для висновку, чи відносились ці посади до викладацьких або педагогічних, тобто таких, що дають право на призначення пенсії за вислугою років працівнику освіти.
Відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі-Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Судом першої інстанції досліджені, надані позивачем:
- уточнююча довідка (додаток №5) від 20.08.2009 за № 325, видана директором Маріупольського індустріального технікуму про те, що ОСОБА_1 працював у період з 04.03ю.1970 по 15.09.1997 у Маріупольському коледжі Приазовського державного технічного університету, виконував учбово-педагогічну, адміністративну роботу за посадами: учбовий майстер, завідувач навчальними майстернями, заступник директора по виробничому навчанню, заступник директора по машинобудівним спеціальностям, викладач машинобудівних дисциплін, що передбачено штатним розкладом, за цей період має 27 років 5 місяців і 11 днів педагогічного стажу;
- посадова інструкція завідувача учбово-виробничими майстернями, відповідно до якої останній призначається з числа висококваліфікованих викладачів;
- наказ директора Маріупольського індустріального технікуму від 20.05.1991 № 1-39 про присвоєння 1 кваліфікаційної категорії ОСОБА_1 - викладачу спецдисциплін;
- довідку технікуму від 11.07.2006 за № 134/107 про виконання ОСОБА_1 в період з 04.03.1970 по 15.09.1997 педагогічного навантаження, у якій також зазначено про наявність у позивача педагогічного стажу 27 років і 5 місяців.
З урахуванням досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей період підлягає включенню до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також про наявність у ОСОБА_1 спеціального (педагогічного) стажу роботи у сфері освіти більше 25 років, що у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII дає право позивачу на пенсію за вислугу років.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, в цій частині не надав оцінку ні доводам сторін та доказам у справі, ні висновкам суду першої інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010, а постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 31.08.2009 залишити в силі.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 343 349 352 356 КАС України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 у справі № 2-а-4658/09- скасувати, а постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 31.08.2009 -залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді Т.Г. Стрелець
С.Г. Стеценко