09.02.2023

№ 2-н-248/09

Постанова

Іменем України

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 2-н-248/09

провадження № 61-19441св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

стягувач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

суб`єкти оскарження: начальник відділу Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Денисюк Дмитро Геннадійович, старший державний виконавець Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Садова Крістіна Миколаївна, старший державний виконавець Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкатула Марина Анатоліївна, начальник відділу Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім Ірина Василівна, старший державний виконавець Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Оберемок Ірина Василівна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року в складі судді Дністрян О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Онищенка Е. А., Крилової О. В., на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження в складі колегії суддів: Полякова О. З., Онищенка Е. А., Крилової О. В. в справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність: начальника відділу Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Денисюка Дмитра Геннадійовича, старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Садової Крістіни Миколаївни, старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкатули Марини Анатоліївни, начальника відділу Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім Ірини Василівни, старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Оберемок Ірини Василівни, стягувач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Садової К. М., старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкатули М. А., начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім І. В., стягувач - АТ «Альфа-Банк».

У березні 2021 року від ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до суду надійшла нова редакція скарги, в якій скаржником оскаржуються рішення, дії та бездіяльність: начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Денисюка Д. Г., старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Садової К. М., старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкатули М. А., начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім І. В., старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Оберемок І. В., стягувач - АТ «Альфа-Банк».

На обґрунтування своєї скарги, з урахуванням доповнень, ОСОБА_1 зазначав, що 30 березня 2007 року між ним та ЗАТ «Альфа-Банк» були укладені: кредитний договір № 4900034581, договір застави рухомого майна № 4900034581-з, а також з ОСОБА_3 - договір поруки № 4900034581-п.

07 жовтня 2009 року Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в справі № 2н-248/2009 виніс судовий наказ, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 154 526,10 грн, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 490034581 звернув стягнення на предмет застави - автомобіль RENAULT MEGANE 1.4, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , з укладанням від імені ОСОБА_1 угод щодо оплатного відчуження в будь-який спосіб з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, отриманням витягів з державного реєстру прав власності, а також надання ЗАТ «Альфа-Банк» всіх необхідних повноважень для здійснення такого відчуження.

04 березня 2016 року начальник відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Денисюк Д. Г. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню № 21614280. При цьому зазначена постанова не містить підпису в.о. начальника відділу Денисюка Д. Г., не скріплена печаткою, не внесена до автоматизованої системи виконавчих проваджень, не містить поштового індексу боржника та стягувача, назва стягувача не відповідає назві, яка вказана у судовому наказі, найменування стягувача, замість повної назви - скорочене, фактичне проживання боржника не вказане, а адреса реєстрації боржника зазначена, за якою він не проживає.

08 червня 2016 року представник ПАТ «Альфа-Банк» в особі представника за довіреністю Бабчук В. В. направив до ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження.

10 червня 2016 року старшим державним виконавцем Садовою К. М. відкрито виконавче провадження № 51376137 стосовно боржника ОСОБА_1 на підставі судового наказу № 2н-248/2009 про стягнення боргу в сумі 154 526,10 грн та винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 51376137 (з ідентифікатором), а також постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по цьому виконавчому провадженню. При цьому звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження до державної виконавчої служби не передбачено вимогами Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 02 червня 2016 року, а заяву про примусове виконання рішення стягувач не подавав; у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач зазначає відомості, що ідентифікують боржника, а саме - ОСОБА_4 , але ці данні суперечать даним у судовому наказі, стягувач не звертався із заявою про виправлення імені боржника, також стягувач фактично вказує адресу реєстрації боржника та зазначає, що це місце проживання. Незважаючи на ці недоліки, які містить заява про відкриття виконавчого провадження, старший державний виконавець Садова К. М. вчинила незаконні дії шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2016 року № 51376137. Крім того, 20 липня 2016 року нею до суду направлено подання № 02-42/12945 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у задоволенні якого ухвалою суду від 22 липня 2016 року було відмовлено.

16 грудня 2016 року представник ПАТ «Альфа-Банк» подав заяву про звернення стягнення на заставне майно, а 16 січня 2017 року старшим державним виконавцем Садовою К. М. винесена постанова про розшук майна боржника, на виконання якої 30 січня 2017 року надійшов лист за № 236/27/02-2017 про внесення до підсистеми ПВДР системи «Відеоконтроль-Рубіж» інформації щодо розшуку транспортних засобів боржника ОСОБА_5 згідно з пунктом 4. 17 березня 2017 року складений акт огляду на тимчасове затримання транспортного засобу RENAULT MEGANE 1.4, державний номер НОМЕР_1 , інспектором УПП у м. Києві. 20 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем Садовою К. М. по виконавчому провадженню № 51376137 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

При цьому жодних повідомлень, викликів, постанов та інших документів від старшого державного виконавця Садової К. М. у період з 10 червня 2016 року до цього часу за вищезазначеним виконавчим провадженням скаржник не отримував.

10 січня 2020 року старший державний виконавець Шкатула М. А. винесла постанову про передачу виконавчого провадження № 51376137, а 13 січня 2020 року вона винесла постанову про прийняття цього виконавчого провадження. При цьому жодних повідомлень, викликів, постанов та інших документів від старшого державного виконавця Шкатули М. А. у період з 10 січня 2020 року до часу подання скарги за зазначеним виконавчим провадженням скаржник також не отримував.

13 липня 2020 року скаржник направив до Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) письмовий запит про надання йому інформації, на який 20 серпня 2020 року на його адресу надійшов лист-відповідь за підписом начальника відділу Сулім І. В. про існування виконавчого провадження за № 51376137.

Також 21 вересня 2020 року начальник відділу Сулім І. В. винесла постанову про арешт коштів боржника. При цьому жодних повідомлень, викликів, постанов та інших документів від начальника відділу Сулім І. В. у період з 21 вересня 2020 року до часу подання скарги за виконавчим провадженням № 51376137 скаржник не отримував.

01 жовтня 2020 року його представник за довіреністю ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 51376137. 20 жовтня 2020 року старший державний виконавець Оберемок І. В. винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадженням № 51376137.

При цьому ОСОБА_1 вважає, що стягувач мав право та можливість звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу, однак стягувач не скористався своїми правами, які викладені в кредитному договорі та договорі застави рухомого майна, звернувся до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, а такі дії фактично були передчасними.

Стягувач не надіслав судовий наказ боржнику на виконання, не надав державній виконавчий службі жодних доказів наявності загрози невиконання рішення суду або існування ускладнень чи унеможливлення його виконання в добровільному порядку, не скористався своїм правом звернути стягнення на предмет застави, а сама по собі можливість розпорядження майном, яке перебуває у власності заставодавця, не давала підстав вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового наказу. ОСОБА_1 не мав наміру уникати виконання судового наказу в добровільному порядку, відповідав на всі телефонні дзвінки та повідомлення, що свідчить про бажання виконувати будь-яке законне рішення суду, не чинив перешкод. Отже, старший державний виконавець Садова К. М., Шкатула М. А. та начальник відділу Сулім І. В. не перевірили виконання судового наказу в добровільному порядку та не надали можливість стягувачу скористатись своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, а тому скаржник вважає, що вони вчинили протиправну бездіяльність.

Також скаржник зазначав, що судовий наказ пред`явлений до виконання з порушенням трирічного строку, встановленого для пред`явлення до виконання, а рішення суду про поновлення цього строку відсутнє. Звіт про автоматизований розподіл виконавчих документів в матеріалах виконавчого провадження відсутній та постанова про прийняття виконавчого документа до виконання державним виконавцем Садовою К. М. не виносилась, а зазначені постанови державного виконавця винесені у відсутність повноважень останнього на вчинення дій пов`язаних з виконанням виконавчого документа, що є порушенням автоматизованого розділу або втручанням в автоматизовану систему виконавчого провадження невідомими особами.

Крім того, судовий наказ пред`явлений до виконання з порушенням підвідомчості, оскільки фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 станом на дату звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження була адреса - АДРЕСА_1 , а старший державний виконавець Садова К. М. не перевірила адресу, зазначену стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження, із адресою, яка зазначена в судовому наказі, відкрила виконавче провадження з порушенням вимог законодавства, не повернула виконавчий документ стягувачу, тому її дії є неправомірними, а постанова протиправною та підлягає скасуванню.

Також в матеріалах виконавчого провадження відсутня квитанція про сплату стягувачем авансового внеску у розмірі 14 500,00 грн (мінімальна зарплата з 01 травня 2016 року 1 450,00 грн х 10 мінімальних розмірів). Отже, старший державний виконавець Садова К. М. не перевірила сплату авансового внеску, ігноруючи при цьому відсутність квитанції з цього приводу, незаконно винесла постанову, якою відкрила виконавче провадження № 51376137, а тому вважає, що державний виконавець вчинила протиправну бездіяльність. Крім того, старший державний виконавець Садова К. М. наступного робочого дня з дати надходження до неї судового наказу не винесла постанову про відкриття виконавчого провадження, чим порушила вимоги законодавства, а тому вважає, що державний виконавець вчинила протиправну бездіяльність.

Також матеріали виконавчого провадження не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до АТ «Альфа-Банк» прав та обов`язків ЗАТ КБ «Альфа-Банк» згідно із встановленою законодавством процедурою та стягувач не повідомив органи державної виконавчої служби та скаржника про проведені зміни в його найменуванні. При цьому старший державний виконавець Садова К. М., Шкатула М. А., Оберемок І. В. та начальник відділу Сулім І. В. не перевірили зміни в найменуванні стягувача, які є відкритими для користування, та не витребували у останнього підтверджуючи документи з цього приводу, у зв`язку з чим не винесли постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, а тому вважає, що державні виконавці вчинили протиправну бездіяльність.

Крім того, постанова про прийняття виконавчого провадження № 51376137 до 10 січня 2020 року старшим державним виконавцем Шкатулою М. А. не виносилась, письмове доручення начальника відділу з цього приводу відсутнє, а тому заявник вважає, що державний виконавець вчинила протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим винесені постанови Шкатулою М. А. без повноважень, є незаконними та такими що підлягають скасуванню.

Постанови старших державних виконавців Садової К. М., Шкатула М. А., Оберемок І. В. та начальника відділу Сулім І. В. за виконавчим провадженням № 51376137 мають велику кількість порушень: не містять поштового індексу боржника та стягувача; назва стягувача не відповідає назві, яка вказана в судовому наказі; найменування стягувача замість повної назви - скорочене; фактичне проживання боржника не вказане, а зазначена адреса реєстрації, за якою боржник не проживає і на цей час; постанови не скріплені печаткою, відсутні в паперовому варіанті в матеріалах виконавчого провадження. Отже, заявник вважає, що державні виконавці безвідповідально поставились до своїх обов`язків та вимог законодавства, вчинили протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим винесені постанови є незаконними та такими що підлягають скасуванню. Крім того, документи виконавчого провадження не доведені до його відома та не надсилались (не вручались) йому. Старший державний виконавець Садова К. М., Шкатула М. А. , Оберемок І. В. та начальник відділу Сулім І. В. не доводили до відома скаржника та не надсилали (не вручали) йому постанови виконавчого провадження, на телефонні дзвінки не відповідали, чим порушили вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому вважає, що вчинили протиправну бездіяльність.

Посилаючись на наведенні обставини, ОСОБА_1 просив суд:

- задовольнити клопотання про поновлення строку на оскарження рішень, дій та бездіяльності державних виконавців під час виконання судового наказу;

- визнати дії та бездіяльність начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Денисюка Д. Г., старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Садової К. М., старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкатули М. А., начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім І. В., старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Оберемок І. В., під час виконання судового наказу неправомірними;

- визнати незаконною та скасувати постанову начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Денисюка Д. Г. про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадження від 04 березня 2016 року № 21614280;

- визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Садової К. М. про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2016 року № 51376137, про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2016 року № 51376137 (з ідентифікатором), про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 червня 2016 року, про розшук майна боржника від 16 січня 2017 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20 жовтня 2017 року;

- визнати незаконними та скасувати постанови старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкатули М. А. про передачу виконавчого провадження від 10 січня 2020 року № 51376137, про прийняття виконавчого провадження від 13 січня 2020 року № 51376137;

- визнати незаконною та скасувати постанову начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім І. В. про арешт коштів боржника від 21 вересня 2020 року за виконавчим провадженням № 51376137;

- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Оберемок І. В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадженням від 20 жовтня 2020 року № 51376137;

- зобов`язати Шосткинський міськрайонний ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) повернути судовий наказ по справі № 2Н-248/2009, виданий 12 листопада 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, стягувачу ПАТ «Альфа- Банк», згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з пропуском строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк для подачі скарги на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців під час примусового виконання судового наказу № 2-н-248/09, виданого 07 жовтня 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області.

В задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державними виконавцями були винесені оскаржувані постанови та виконані дії в межах закону та наданих їм повноважень. Крім того, суд першої інстанції врахував, що ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2021 року скасовано судовий наказ № 2н-248/2009, виданий 07 жовтня 2009 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Також на адресу апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , за підписом останнього на підставі нотаріальної довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Карповичем О. М. 11 вересня 2020 року за реєстровим номером 717.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року у цій справі - закрито.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 362 ЦПК України, виходив з того, що оскільки в провадженні апеляційного суду перебувало дві апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року, проте цивільним процесуальним законодавством не передбачено подвійне апеляційне оскарження однією і тією ж особою того ж судового рішення, та врахувавши, що ОСОБА_1 скасував довіреність на представництво його інтересів ОСОБА_2 , тобто на особу, яка підписала другу апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року у цій справі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року - залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинним до 05 жовтня 2016 року. Тому посилання скаржника ОСОБА_1 на невідповідність дій державних виконавців, вимогам Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 2016 року, є безпідставними, оскільки на час відкриття виконавчого провадження вказаний Закон не набрав чинності. Встановивши відповідність виконавчого листа № 2н-248/2009 вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року, а також наявність переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність постановлення державним виконавцем постанови про відкриття провадження від 10 червня 2016 року. Під час розгляду цієї справи суд першої інстанції не встановив незаконних дій державних виконавців під час виконання виконавчого листа № 2н-248/2009, виданого Шахтарським міськрайонний судом Донецької області, а тому висновки суду про відсутність підстав для скасування будь-яких постанов державного виконавця є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

29 листопада 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження, та касаційну скаргу на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року.

Доводи касаційної скарги на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, суд не врахував висновків Верховного Суду у постановах від 20 лютого 2019 року в справі № 761/37389/17, від 18 вересня 2019 року в справі № 756/7544/17, від 26 лютого 2020 року в справі № 127/30236/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на підставі статті 362 ЦПК України.

Зазначає, що стаття 362 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження, який не підлягає розширеному тлумаченню. Однак серед підстав для закриття провадження відсутня така підстава, як те, що цивільним процесуальним законодавством не передбачено подвійне апеляційне оскарження і скаржником, і його представником одного й того ж судового рішення та скасування довіреності на представництво, тобто на особу, якою підписано другу апеляційну скаргу.

Доводи касаційної скарги на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду у постановах від 25 квітня 2018 року в справі № 295/5011/15, від 12 травня 2021 року в справі № 216/3765/16, від 03 червня 2021 року в справі № 639/4094/15, від 12 лютого 2021 року в справі № 2-412/10 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Дністрян О. М. під час розгляду цивільної справи № 2-н-248/09 (провадження № 4-с/310/20/21 та провадження № 4-с/310/11/21) допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, зокрема статей 14 33 36 39 43 128 211 259 272 ЦПК України, що унеможливило реалізацію наданих скаржнику процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків та призвело до порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не повідомив ні скаржника, ні його представника про судове засідання, призначене на 11 та 12 травня 2021 року. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та не скасував ухвалу суду першої інстанції від 12 травня 2021 року.

Також апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не повідомив скаржника про розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що суди не дослідили та не спростували доводи та подані докази скаржником, аргументація судових рішень першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам процесуального закону.

На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає що суди встановили, що 08 червня 2016 року за заявою стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на примусове виконання до Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області надійшов судовий наказ № 2н-248/2009, виданий 12 листопада 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області. Проте, в матеріалах справи та матеріалах виконавчого провадження № 51376137 відсутня заява стягувача ПАТ «Альфа-Банк» про відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 та судовий наказ від 12 листопада 2009 року № 2н-248/2009. Натомість, в матеріалах цивільної справи та матеріалах виконавчого провадження № 51376137 міститься заява ПАТ «Альфа-Банк» про відкриття виконавчого провадження щодо іншої особи ОСОБА_4 та за іншим судовим наказом, а саме від 12 листопада 2009 року № 2н-248, а не за судовим наказом, який міститься в матеріалах справи та виконавчого провадження.

Таким чином, виконавче провадження № 51376137 відкрито 10 червня 2016 року старшим державним виконавцем Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Садовою К. М. поза межами повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження». Також державний виконавець порушив норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 28 грудня 2015 року.

Крім того, суди залишили поза увагою та не надали належну правову оцінку тому, що 16 грудня 2016 року представник ПАТ «Альфа-Банк» подав заяву про звернення стягнення на заставлене майно. 16 січня 2017 року державний виконавець виніс постанову про розшук майна боржника за виконавчим провадженням. 17 березня 2017 року на виконання постанови про розшук майна боржника за виконавчим провадженням транспортний засіб RENAULT MEGANE 1.4, державний номер НОМЕР_1 було вилучено і складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Отже, 17 березня 2017 року відбулося виконання пункту другого судового наказу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області, проте державний виконавець не виконав дій, передбачених абзацом третім частини третьої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку. Натомість, станом на 23 червня 2021 року транспортний засіб RENAULT MEGANE 1.4, державний номер НОМЕР_1 досі перебуває на спеціальному майданчику Національної поліції та має істотні пошкодження.

Однак, старший державний виконавець Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Садова К. М., продовжуючи нехтувати нормами чинного законодавства, не закінчила виконавче провадження в порядку та спосіб, встановлений статтями 39, 40, 60 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІ «Про виконавче провадження» в редакції від 17 лютого 2017 року, та не винесла постанову про зняття майна з розшуку в порядку статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», чим припустилася чергової неправомірної бездіяльності.

Після того як судовий наказ Шахтарського міськрайонного суду Донецької області був виконаний в повному обсязі, 20 жовтня 2017 року старший державний виконавець Садова К. М. винесла незаконну постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Продовжуючи триваючі злочинні дії своїх підлеглих, 21 вересня 2020 року начальник відділу Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім І. В. винесла незаконну постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 51376137.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що державний виконавець та начальник відділу Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), виконуючи судовий наказ Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2009 року в справі № 2Н-248/2009 рік, самовільно без дотримання встановленого статтею 435 ЦПК України порядку фактично змінили спосіб виконання рішення суду. Оскільки судовим наказом визначено спосіб виконання рішення, а саме: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 490034581 звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль, шляхом продажу автомобіля ЗАТ «Альфа-Банк» з укладанням від імені ОСОБА_1 угод щодо оплатного відчуження в будь-який спосіб з іншою особою - покупцем, то саме у такий спосіб повинно було виконуватися рішення державним виконавцем та начальником відділу.

Тому дії державного виконавця та начальника відділу щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника та арешту коштів боржника є зміною суті самого рішення суду, яким вирішено звернути стягнення на предмет застави, і отже є незаконними.

Скаржник також звертає увагу, що в матеріалах цивільної справи та матеріалах виконавчого провадження № 51376137 відсутні підстави та постанови, передбачені пунктом 5 розділу 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, зокрема, письмового доручення начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи при передачі виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби та відповідна постанова про прийняття виконавчого провадження до виконання Сулім І. В . Тому дії начальника відділу Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім І. В. про прийняття постанови у виконавчому провадженні № 51376137 є незаконними.

20 жовтня 2020 року старший державний виконавець Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Оберемок І. В. безпідставно та неправомірно винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадженням № 51376137.

Отже, незаконні дії та безпідставна бездіяльність державних виконавців Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції м. Суми, спрямовані на умисне незаконне тривале обмеження прав і свобод ОСОБА_1 , завдання йому матеріальних збитків шляхом використання свого службового становища.

Доводи інших учасників справи

У січні 2022 року начальник Шосткинського ВДВС у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім І. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів попередніх інстанцій - законними та обґрунтованими. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Справа надійшла до Верховного Суду у січні 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 07 жовтня 2009 року суддею Шахтарського міськрайонного суду Донецької області Кобаль М. І. у справі № 2н-248/2009 видано судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» за кредитом в загальному розмірі 154 526,10 грн, крім того, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 490034581 звернено стягнення на предмет застави - автомобіль RENAULT MEGANE 1.4, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , з укладанням від імені ОСОБА_1 угод щодо оплатного відчуження в будь-який спосіб з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, отриманням витягів з державного реєстру прав власності, а також надання ЗАТ «Альфа-Банку» всіх необхідних повноважень для здійснення такого відчуження (т. 1 а. с.15-17).

04 березня 2016 року постановою начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Денисюка Д. Г. на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» було повернено виконавчий документ - судовий наказ № 2-н-248, та роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 04 березня 2017 року (т. 1 а. с. 125).

10 червня 2016 року старший державний виконавець Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Садова К.М. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного судового наказу (т. 1 а. с. 100).

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 51376137, згідно з супровідним листом № 10674, направлено 13 червня 2016 року боржнику - ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 , та стягувачу - ПАТ «Альфа-Банк» (т. 1 а. с. 14, 102).

Постановою старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Садової К.М. від 10 червня 2016 року на підставі статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на все майно боржника в межах суми 154 526,10 грн (т. 1 а. с. 105).

20 липня 2016 року державний виконавець направив боржнику ОСОБА_1 виклик державного виконавця, який зобов`язує боржника з`явитись до державного виконавця 25 липня 2016 року о 9.00 год щодо сплати боргу або надання підтверджуючих документів про сплату (т. 1 а. с. 103).

16 грудня 2016 року до Шосткинського міськрайонного ВДВС надійшла заява стягувача ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на заставне майно боржника ОСОБА_5 , а саме, автомобіль RENAULN MEGANE, державний номер НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 113).

16 січня 2017 року старший державний виконавець Садова К. М. на підставі частини третьої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про оголошення у розшук майна боржника ОСОБА_1 : автомобіля RENAULТ MEGANE, державний номер НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 114).

20 жовтня 2017 року постановою старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Садової К. М. після встановлення, що боржник працює в ТОВ «Компанія «Ліга-ГРУПП», на підставі статей 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» було звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 121).

10 січня 2020 року постановою старшого державного виконавця Шкатули М. А. у зв`язку зі зміною назви Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби на підставі частини четвертої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передано виконавчий документ - судовий наказ № 2-н-248, виданий 12 листопада 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 154 256,10 грн - до Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (т. 1 а. с. 29).

13 січня 2020 року постановою старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкатули М. А. у зв`язку зі зміною назви Шосткинського міськрайонного ВДВС на підставі частини четвертої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято виконавче провадження № 51376137 з примусового виконання судового наказу № 2-н-248, виданого 12 листопада 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 154 256,10 грн (т. 3 а. с. 39).

21 вересня 2020 року постановою начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім І. В. при примусовому виконанні судового наказу № 2-н-248, виданого 12 листопада 2009 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 154 256,10 грн, накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів (т. 3 а. с. 123).

Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про скасування судового наказу № 2н-248/2009 та скасовано судовий наказ № 2н-248/2009, виданий 07 жовтня 2009 року за заявою ЗАТ «Альфа-Банк» в особі ТОВ «ЕКОЛЛ», про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» за кредитом в загальному розмірі 154 526,10 грн, та про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 490034581 на предмет застави - автомобіль RENAULT MEGANE 1.4, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , з укладанням від імені ОСОБА_1 угод щодо оплатного відчуження в будь-який спосіб з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, отриманням витягів з державного реєстру прав власності, а також надання ЗАТ «Альфа-Банк» всіх необхідних повноважень для здійснення такого відчуження (т. 1 а. с. 60, 61).

18 травня 2021 року старший державний виконавець Шосткинського міськрайонного ВДВС виніс постанову про припинення розшуку майна боржника (т. 6 а. с. 203).

Також 18 травня 2021 року за виконавчим провадженням № 51376137 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 6 а. с. 205).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року відповідає вказаним вимогам закону.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга, подана на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, не підлягає задоволенню, а касаційна скарга на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо оскарження ОСОБА_1 ухвали Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою представником скаржника ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 , на підставі якої діяв ОСОБА_2 , скасована.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначені статтею 248 ЦК України.

Відповідно до статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 23 червня 2021 року подав апеляційну скаргу.

Також на адресу апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 від 23 червня 2021 року, за підписом останнього на підставі нотаріальної довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Карповичем О. М. 11 вересня 2020 року за реєстровим номером 717.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2021 року справу призначено до розгляду на 05 жовтня 2021 року на 09 год 50 хв.

27 вересня 2021 року від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшла заява про відмову від представника ОСОБА_2 . В заяві ОСОБА_1 повідомляє апеляційний суд про скасування довіреності, виданої ним та посвідченої приватним нотаріусом районного нотаріального округу Київської області Карповичем О. М. 11 вересня 2020 року за реєстровим номером 717. В заяві ОСОБА_1 , просив справу за його скаргою розглядати без повідомлення та участі представника ОСОБА_2 .

Як вбачається з вищезазначеної заяви ОСОБА_1 , а також з матеріалів справи, довіреність, видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 та посвідчена приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Карповичем О. М. 11 вересня 2020 року за реєстровим номером 717, була скасована на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 22 вересня 2021 року (т. 6 а. с. 222, 223).

Тобто довіреність, видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , припинила свою дію 22 вересня 2021 року.

З вищевикладеного вбачається, що станом на дату подачі апеляційної скарги (23 червня 2021 року) право представництва ОСОБА_1 за наданою ним довіреністю від 11 вересня 2020 року у ОСОБА_2 не припинилося.

Довіреність, видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 , припинила свою дію 22 вересня 2021 року, тобто після подання апеляційної скарги.

Тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга підписана та подана особою яка мала процесуальну дієздатність на час її подання.

Тому висновки апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 від 23 червня 2021 року є помилковими.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року з направленням справи для продовження апеляційного розгляду.

Щодо оскарження ОСОБА_1 ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічне положення міститься й у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державними виконавцями були винесені оскаржувані постанови та виконанні дії в межах закону та наданих їм повноважень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» втратив чинність з 05 жовтня 2016 року, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-XVIII «Про виконавче провадження».

В свою чергу, Закон України від 02 червня 2016 року № 1404 -XVIII «Про виконавче провадження» набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-XVIII «Про виконавче провадження», то суди правильно виходили з того, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження у червні 2016 року державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV), який був чинним до 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV в редакції на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, судові накази.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки, зокрема, інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Суд встановив, що 04 березня 2016 року постановою начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області Денисюка Д. Г. на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» було повернено виконавчий документ - судовий наказ № 2-н-248, виданий 12 листопада 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 154 256,10 грн, та роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 04 березня 2017 року (т. 1 а. с. 125).

08 червня 2016 року за заявою стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на примусове виконання до Шосткинського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області надійшов судовий наказ № 2н-248/2009, виданий 12 листопада 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області (т. 1 а. с.100).

10 червня 2016 року старший державний виконавець Шосткинського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області Садова К. М. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51376137 щодо примусового виконання вищезазначеного судового наказу № 2н-248/2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 154 256,10 грн (т. 1 а. с. 101), копії якої згідно з супровідним листом № 10674 направлено 13 червня 2016 року боржнику - ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 14, 102), та стягувачу - ПАТ «Альфа-Банк».

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (в редакції закону від 12 червня 2016 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Встановивши, відповідність виконавчого листа № 2н-248/2009 вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а також наявність переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про законність постановлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2016 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги про те, що у заяві стягувача, останнім помилково зазначено інше ім`я боржника, не впливає на правильність дій державного виконавця, оскільки в самому судовому наказі, долученому до заяви про відкриття виконавчого провадження, боржником зазначено ОСОБА_1 .

Порядок надіслання копій постанов та інших документів виконавчого провадження визначено статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суди встановили, що державний виконавець 13 червня 2016 року за вих. № 10674 направив стягувачу та боржнику ОСОБА_1 за його зареєстрованим місцем проживання, яке зазначене у судовому наказі, рекомендованою кореспонденцією (за № 4110600430526) постанову про відкриття виконавчого провадження, проте цей лист (за № 4110600430526) був повернений до відділу державної виконавчої служби за закінченням терміну зберігання (т. 1 а. с. 102, 104).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Так, постановою старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Садової К. М. від 10 червня 2016 року на підставі статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на все майно боржника в межах суми 154 526,10 грн (т. 1 а. с. 105).

Згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

20 липня 2016 року (за вих. № 12970) державний виконавець направив боржнику ОСОБА_1 виклик державного виконавця, який зобов`язує боржника з`явитись до державного виконавця 25 липня 2016 року о 9.00 год. щодо сплати боргу або надання підтверджуючих документів про сплату (т. 1 а. с. 103).

16 грудня 2016 року до Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби надійшла заява стягувача ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на заставне майно боржника ОСОБА_5 , а саме, автомобіль RENAULТ MEGANE, державний номер НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 113).

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21 грудня 2016 року, у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Так, 10 січня 2020 року постановою старшого державного виконавця Шкатули М. А. у зв`язку зі зміною назви Шосткинського міськрайонного ВДВС на підставі частини четвертої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передано виконавчий документ - судовий наказ № 2-н-248/2009, виданий 12 листопада 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 154 256,10 грн - до Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (т. 1 а. с. 29).

13 січня 2020 року постановою старшого державного виконавця Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкатули М. А. у зв`язку зі зміною назви Шосткинського міськрайонного ВДВС на підставі частини четвертої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято виконавче провадження № 51376137 з примусового виконання судового наказу № 2-н-248/2009, виданого 12 листопада 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі 154 256,10 грн (т. 1 а. с. 39).

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Так, 21 вересня 2020 року постановою начальника відділу Шосткинського міськрайонного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сулім І. В. при примусовому виконанні судового наказу № 2-н-248/2009, накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів (т. 1 а. с.123).

Також при розгляді цієї скарги суди встановили, що ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про скасування судового наказу № 2н-248/2009 та скасовано судовий наказ № 2н-248/2009, за заявою ЗАТ «Альфа-Банк» в особі ТОВ «ЕКОЛЛ» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» за кредитом в загальному розмірі 154 526,10 грн, та про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 490034581 на предмет застави - автомобіль RENAULT MEGANE 1.4, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , з укладанням від імені ОСОБА_1 угод щодо оплатного відчуження в будь-який спосіб з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, отриманням витягів з державного реєстру прав власності, а також надання ЗАТ «Альфа-Банк» всіх необхідних повноважень для здійснення такого відчуження.

Виходячи із зазначеного, висновки судів попередніх інстанцій про те, що державними виконавцями були винесені оскаржувані постанови та виконані дії в межах Закону та наданих їм повноважень, тому скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає, є правильними та обґрунтованими.

Доводи ОСОБА_1 щодо неправомірної бездіяльності державного виконавця після вилучення у боржника транспортного засобу, а саме не винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав його фактичного виконання, не заслуговують на увагу, оскільки докази виконання судового наказу № 2н-248/2009 в матеріалах справи відсутні, тому державний виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Державними виконавцями були вжиті заходи, необхідні для забезпечення виконання рішення суду, зокрема правомірно накладено арешт на все рухоме майно боржника, оголошено про заборону його відчуження та про розшук майна боржника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вимоги скарги ОСОБА_1 про скасування постанов державних виконавців мають формальний характер, оскільки стосуються скасування заходів, вчинених державними виконавцями для реального виконання судового рішення, яке не було скасовано на час виконання відповідних дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Посилання в касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції розглянув справу, призначену на 12 травня 2021 року, за відсутності скаржника та його представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв ОСОБА_2 на підставі нотаріальної довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Карповичем О. М. 11 вересня 2020 року за реєстровим номером 717.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

З матеріалів справи вбачається, що представник скаржника ОСОБА_2 був повідомлений про розгляд справи, призначеної на 12 травня 2021 року. Ця обставина підтверджується клопотанням представника скаржника ОСОБА_2 , яке направлено на адресу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області 07 травня 2021 року, відповідно до якого останній просив розгляд справи, призначеної на 12 травня 2021 року, проводити за відсутності представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

За викладених обставин посилання в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув 12 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 без його участі та участі його представника не можуть бути взяті до уваги.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд розгляду справу без повідомлення ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що судова повістка про повідомлення про призначення розгляду справи на 05 жовтня 2021 року, направлена з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена ним в апеляційній скарзі, повернулись до апеляційного суду із відміткою «адресат відсутній» (т. 6 а. с. 100).

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Тобто суд апеляційної інстанції вжив всіх передбачених чинним законодавством України заходів для повідомлення скаржника про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, а тому відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду з цих підстав.

Посилання в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 квітня 2018 року в справі № 295/5011/15, від 12 травня 2021 року в справі № 216/3765/16, від 03 червня 2021 року в справі № 639/4094/15, від 12 лютого 2021 року в справі № 2-412/10, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин, ухвала Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року - без змін.

Керуючись статтями 400 406 409 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року про закриття апеляційного провадження скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук