Постанова
Іменем України
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 2-о-160/07
провадження № 61-3173св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна,
заінтересована особа - Новокаховський відділ імміграції громадянства та реєстрації фізичних осіб,
представник заінтересованої особи - Демидова Аліна Вадимівна,
особа, яка подала апеляційну скаргу - прокурор м. Нова Каховка Херсонської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ковальчук Іриною Миколаївною, на рішення апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Капітан І. А., Вадзінського П. О., Колісниченка А. Г. від 06 липня 2011 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України з 1991 року.
Заява мотивована тим, що в 1991 році він з батьком прибув на територію України і по теперішній час постійно проживає на АДРЕСА_1 , а з 2009 року разом із дружиною та дітьми проживає в с. Козацьке Бериславського району Херсонської області. Встановлення даного факту необхідно заявнику для отримання громадянства України та паспорта громадянина України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 24 липня 2007 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 1991 року.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що факт проживання ОСОБА_1 на території України з 1991 року підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а встановлення такого факту необхідно заявнику для отримання громадянства України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06 липня 2011 року апеляційну скаргу прокурора м. Нова Каховка Херсонської області задоволено, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 24 липня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відомості щодо постійного і безперервного проживання ОСОБА_1 на території України з 1991 року на законних підставах в матеріалах справи відсутні.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У лютого 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було повідомлено заявника про дату, час і місце проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково прийняв та розглянув апеляційну скаргу прокурора м. Нова Каховка Херсонської області, не врахувавши, що прокурор не брав участі у справі і рішенням суду його права не вирішені; не надав належної оцінки наданим заявником доказам щодо постійного і безперервного його проживання на території України з 1991 року на законних підставах.
Узагальнені доводи відзивів на касаційні скарги
Новокаховська місцева прокуратура Херсонської області та Новокаховський відділ імміграції громадянства та реєстрації фізичних осіб подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Херсонської області від 06 липня 2011 року; відкрито касаційне провадження в указаній і витребувано цивільну справу № 2-о-160/07 з Новокаховського міського суду Херсонської області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Ковальчук Іриною Миколаївною, на рішення апеляційного суду Херсонської області від 06 липня 2011 року здійснюється Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду апеляційної інстанції) встановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
Згідно із частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно із частиною першою статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, якщо немає відомостей про вручення їй судової повістки.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_1 чи його представник повідомлялися про дату, час і місце розгляду вказаної справи в апеляційному суді.
Наявна в матеріалах справи судова повістка із зазначенням даних, що сторони повідомлені про розгляд справи, не містить ні адресатів, ні їх підписів про отримання такої повістки, тому не є належним та допустим доказом належного повідомлення заявника та його представника про дату, час і місце розгляду вказаної справи в апеляційному суді.
Проте справа в суді апеляційної інстанції 06 липня 2011 року була розглянута за відсутності заявника ОСОБА_1 та його представника, які не були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи відповідно до статтей 74-76 ЦПК України 2004 року.
За таких обставин доводи заявника про неналежне його повідомлення про розгляд справи в апеляційному суді є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в апеляційному судів є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення його про дату, час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності заявника, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ковальчук Іриною Миколаївною, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 06 липня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун