ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 2а/0470/7178/12
адміністративне провадження № К/9901/13747/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді: Лукманова О.М., Дурасова Ю.В.) у справі за позовом Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення суми податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
В червні 2012 року Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція, відповідач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила стягнути з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (далі - відповідач) на користь державного бюджету податковий борг у сумі 25 537 916,18 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року позов задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року частково задоволено заяву відповідача про відстрочення податкового боргу й відстрочено сплату останнього з 01 липня 2013 року на 48 місяців, а також визначено розмір щомісячного платежу в сумі 532 029,37 грн.
В подальшому, Офісом великих платників податків ДПС подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження, в якій він (з врахуванням уточнень від 30 липня 2020 року) просив замінити стягувача у виконавчому листі з Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області на Офіс великих платників податків ДПС, а також поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі №2а/0470/7178/12.
Мотивуючи заяву в частині заміни сторони виконавчого провадження, Офіс великих платників податків ДПС посилався на проведену реорганізацію податкових органів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 «Про реформування територіальних органів Державної податкової служби», відповідно до якої Криворізьку північну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, та постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», згідно із якою утворено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області; крім того, 01 серпня 2019 року відбулась державна реєстрація Офісу великих платників податків ДПС, який є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС.
Також зазначав, що ДП "Криворізька теплоцентраль" згідно наказу ДПС від 26 вересня 2019 року №98 "Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2020 рік" включено до Реєстру великих платників податків на 2020 рік та передано на податковий облік до Офісу великих платників податків ДПС з січня 2020 року.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 серпня 2020 року в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень частини 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) необхідною умовою заміни сторони виконавчого провадження є правонаступництво, а відтак, проаналізувавши положення постанов Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 «Про реформування територіальних органів Державної податкової служби» та від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», прийшов до висновку, що Офіс великих платників податків ДПС не є правонаступником податкового органу - позивача у даній справі, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення поданої ним заяви.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року скасовано; заяву Офісу великих платників податків ДПС задоволено та замінено стягувача у виконавчому листі на Офіс великих платників податків ДПС.
Приймаючи таке рішення, апеляційний суд, взявши до уваги положення вищеперелічених постанов Уряду, дійшов переконання, що саме Офіс великих платників податків ДПС є правонаступником позивача у даній справі, а відтак, з огляду на приписи частин 1 та 4 статті 379 КАС України заява останнього про заміну сторони (боржника) у виконавчому листі підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
В касаційній скарзі посилається на те, що в постановах Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 «Про реформування територіальних органів Державної податкової служби» та від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», на які в оскаржуваному рішенні посилався апеляційний суд, не визначено, що правонаступником позивача у справі є Офіс великих платників податків ДПС.
Крім того, вказує на те, що в резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначено про задоволення заяви Офісу великих платників податків ДПС (в повному обсязі), хоча в останній (з врахуванням уточнень) ставилось й питання поновлення строку пред`явлення виконавчого листа у даній справі до виконання.
При цьому, питання видачі у даній справі виконавчого листа як такого судом не досліджувалось.
Також, свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом при прийнятті рішення не враховано відповідного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16, згідно з яким у разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів, а отже у цій справі відсутні підстави для застосування механізму заміни стягувача у виконавчому листі, передбаченого статтею 379 КАС України.
Водночас, в касаційній скарзі відповідач зазначав й про те, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, на яку посилаються суди, стверджуючи, що нею частково задоволено заяву Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про заміну сторони виконавчого провадження й замінено стягувача з Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на Криворізьку північну об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як в матеріалах даної справи, так і в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня, а її копія підприємством не отримувалась.
Податковий орган в надісланих до суду касаційної інстанції письмових поясненнях висловився в підтримку прийнятого судом апеляційної інстанції рішення.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
В частині 1 статті 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1404).
Отже, підставою для відкриття виконавчого провадження є, зокрема, виданий судом у передбачених законом випадках на підставі судового рішення виконавчий лист.
Проте, розглядаючи заяву податкового органу про заміну сторони виконавчого провадження, в якій він (з врахуванням уточнень) просив замінити стягувача у виконавчому листі з Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області на Офіс великих платників податків ДПС, а також поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі №2а/0470/7178/12, та приймаючи рішення, відповідно, про відмову у її задоволенні та задоволення останньої, суди як першої, так і апеляційної інстанцій не дослідили обставину видачі у даній справі виконавчого листа як такого, що, в свою чергу, виключає можливість вирішення по суті порушених Офісом великих платників податків ДПС в поданій заяві питань.
Водночас, слушними є й доводи касаційної скарги відповідача про те, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, на яку посилаються суди, зазначаючи, що нею частково задоволено заяву Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про заміну сторони виконавчого провадження й замінено стягувача з Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на Криворізьку північну об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як в матеріалах даної справи, так і в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.
Разом з тим, слід відмітити, що Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2021 року у справі №2а-10552/09/0470 (адміністративне провадження №К/9901/13328/21) викладено наступну правову позицію.
Так, згідно із частиною 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 4 цієї ж статті).
Частинами 1, 2та 5 статті 15 цього Закону №1404 встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. На стадії виконавчого провадження сторони набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому виділяють дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.
При цьому у разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів. Обставини, з якими Закон України "Про виконавче провадження" та стаття 379 КАС України пов`язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, у такому разі відсутні.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, враховуючи викладене вище, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року не відповідають зазначеним законодавчим вимогам, а тому у відповідності до приписів частини 1 статті 353 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова