ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 300/1006/16-а
адміністративне провадження № К/9901/16348/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (колегія суддів: Гінда О.М., Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі №300/1006/16-а за позовом ОСОБА_1 до провідного інженера з охорони лісу Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» Андрійчака Василя Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до провідного інженера з охорони лісу Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» Андрійчака В.В., в якому просив скасувати постанову від 15.11.2016 № 000010 про накладення адміністративного стягнення на позивача у розмірі 119 грн та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 65 КУпАП, прийнятою відповідачем, та закрити провадження у справі.
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року позов задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року у справі № 300/1006/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, так як порубку дерев в урочищі «Збинка» він не вчиняв, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення присутній не був, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами встановлено, що 03.09.2016 о 11-00 годині до чергової частини Воловецького відділення поліції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт інспектора СРПП Воловецького ВП ст. лейтенанта поліції Лозинець І.Ю. про те, що 03.09.2016 до нього звернувся майстер лісу Жденіївського лісництва ОСОБА_3 , який 02.09.2016 о 19-00 годині неподалік с. Збини в обході № 2 кварталі 5-7 виявив незаконну порубку деревини породи «смерека» невідомими особами.
05.09.2016 представниками ДП "Воловецьке ЛГ" було здійснено огляд урочища "Збинка" квартал 7, такс.виділ 22, де зафіксовано незаконну порубку дерев породи «ялина» в кількості 12 шт, про що складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
30.09.2016 дільничним офіцером поліції Воловецького ВП Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Пойда В.В. за результатами розгляду перевірки ЖЄОЗП № 1650 від 03.09.2016 зібрані за рапортом інспектора СРПП Воловецького ВП ст. лейтенанта поліції Лозинець І.Ю. прийнято висновок про скерування матеріалів директору ДП "Воловецького ЛГ" для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Провідним інженером з охорони лісу ДП "Воловецьке ЛГ" 02.11.2016 було складено щодо ОСОБА_1 протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП.
У зв`язку із виявленим порушенням, провідним інженером з охорони лісу ДП "Воловецьке ЛГ" 15.11.2016 винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 65 КУпАП та накладено штраф у розмірі 119 грн.
Вважаючи постанову протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а постанова від 15.11.2016 прийнята провідним інженером з охорони лісу ДП «Воловецьке ЛГ» ОСОБА_4 з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема не з`ясовано чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, при накладенні стягнення не враховано характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 65 КУпАП підтверджується показами свідків та власними поясненнями позивача.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Статтею 65 КУпАП визначено, що за незаконну порубку і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, передбачено адміністративну відповідальність у виді штрафу на громадян у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до ст. 241 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 цього Кодексу.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.
Пунктом 7-1 частини другої статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 65 КУпАП посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 241 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 65.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.
Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16 та від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17.
Поряд з цим, орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства до участі у справі в якості належного відповідача залучене не було, а лише мав статус третьої особи.
Положення статті 52 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 65 КУпАП, пред`явлений до посадової особи, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Для вирішення питання про залучення належного відповідача у цій справі, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення належного відповідача та вирішення питання про його залучення.
Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 31 січня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук