ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 300/1774/22
адміністративне провадження № К/990/21348/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №300/1774/22
за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року, постановлену у складі: головуючого судді Микитюка Р.В., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, ухвалену у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Затолочного В.С., Курильця А.Р.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДКС в Івано-Франківській області, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо виконання судового рішення - ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року у справі про банкрутство №909/1152/17 та вимоги наказу №1290 Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року у справі №909/1152/17;
- зобов`язати відповідача провести безспірне списання коштів згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року у справі про банкрутство №909/1152/17 та вимоги наказу №1290 Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року у справі №909/1152/17, якими суд вирішив: стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі 106 420,00 грн і 1110,00 грн відшкодування витрат за виконання повноважень ліквідатора ПП «Ольва» з 13 червня 2019 року по 30 вересня 2021 року.
2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі, з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2021 у справі про банкрутство №909/1152/17 та наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2021 №1290 у справі №909/1152/17.
4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що судові рішення є обов`язковими і виконуються боржниками самостійно або в примусово у встановленому законом порядку. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2022 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про неможливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства є безпідставним.
7. За доводами позивача ця справа містить усі ознаки публічно-правового спору: відповідачем є суб`єкт владних повноважень, на якого покладено функції щодо виконання судових рішень, божником за якими є держава або її органи; спір у справі виник щодо невиконання відповідачем покладених на нього функцій.
8. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
9. Касаційна скарга надійшла до Суду 11 серпня 2022 року. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Данилевич Н.А., Уханенку С.А.
10. Ухвалою Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
11. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
13. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
14. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
15. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
IV. Позиція Верховного Суду
17. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
18. Суди попередніх інстанцій правильно визначили зміст спірних правовідносин, зазначивши, що ця справа стосується невиконання відповідачем ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року у справі про банкрутство №909/1152/17 та наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року №1290 у справі №909/1152/17.
19. Звертаючись до суду, позивач просить покласти на відповідача обов`язок виконати судове рішення та виданий на його підставі наказ у порядку, установленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
20. Суд зазначає, що Верховний Суд вже вирішував питання можливості звернення до суду з подібними вимогами.
21. Так, у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 Верховний Суд зазначив, що КАС України (статті 382-383) передбачають декілька форм судового контролю, що має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
22. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
23. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
24. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2020 року у справі № 826/13146/18, від 07 липня 2022 року у справі № 380/5165/21, від 20 жовтня 2022 року у справі №580/2491/21.
25. Хоча вказані постанови Верховного Суду і стосувалася справ, предметом яких було невиконання судових рішень в адміністративній справі, висловлена у них правова позиція щодо необхідності застосування спеціальних заходів впливу у випадку невиконання судового рішення може бути, з відповідними поправками, застосована до спорів, що виникли внаслідок невиконання судових рішень, прийнятих за правилами господарського судочинства.
26. Так, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах, врегульовано розділом V Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Згідно з частиною першою, третьою статті 327 ГПУ України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
27. Частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
28. Як і в КАС України, розділом VI ГПК України (статті 339-345) передбачений механізм судового контролю за виконанням судових рішень, що покликаний забезпечити реальне виконання рішення господарського суду.
29. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
30. Частиною другою статті 343 ГПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
31. Отже, виконання рішень господарських судів, невиконаних боржниками самостійно, здійснюється на підставі судових наказів (інших виконавчих документів, зокрема ухвал) у встановленому законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив, шляхом застосування за заявою стягувача передбачених розділом VI ГПК України механізмів.
32. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що вимоги про зобов`язання виконати і так обов`язкове до виконання рішення суду не розглядаються в окремому судовому провадженні.
33. У цій справі поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
34. Такий підхід Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18.
35. Отже, суди попередніх інстанцій належним чином визначили характер спору, предмет і підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку про те, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
36. Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
38. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
VII. Судові витрати
39. Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
40. Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
41. Касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
42. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року залишити без змін.
43. Судові витрати не розподіляються.
44. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Н.А. Данилевич
С.А. Уханенко