ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 300/2231/21
адміністративне провадження № К/9901/45444/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 (суддя - Микитюк Р.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 (судді - Матковська З.М., Бруновська Н.В., Хобор Р.Б.)
у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Управління Держпраці в Івано-Франківській області №30-ФС від 28.04.2021.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки від 06.04.2021 за №090134, в якому зафіксовані порушення, серед іншого, статті 24 КЗпП України (а.с. 22-23).
06.04.2021 ОСОБА_2 надала пояснення, згідно яких вона працює продавцем магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" у ОСОБА_1 один день, зі встановленим режимом роботи з 10:00 год. до 20:00 год. Про розмір отримуваної нею зарплати зазначила, що ще не отримувала. Про наявність трудових відносин, зазначила, що трудовий договір між нею та ФОП ОСОБА_1 не укладався (а.с.48).
Вказаний акт був направлений податковим органом на адресу відповідача, про що свідчить лист від 08.04.2021 за № 3949/5/09-19-07-06-20 (а.с.43).
Листом від 12.04.2021 № 05-07/15-10/2590 позивачу надіслано інформацію про те, що уповноваженою особою Управління Держпраці отримано акт (довідку) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 06.04.2021 за №090134, за результатами якої виявлено факт використання праці неоформленого працівника, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України. Додатково повідомлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищевказаних документів (а.с. 49).
На вказаний лист 19.04.2021 до відповідача надійшов лист позивача, разом із документами, в якому повідомив, що при проведенні перевірки 06.04.2021 він був відсутній, а тому, найманий працівник не представив документи, підтверджуючі реєстрацію (а.с51).
28.04.2021 начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області за результатами розгляду справи винесено оскаржувану постанову №30-ФС, якою накладено на позивача штраф у розмірі 60 000,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення позивачем вимог статей 21 24 КЗпП України (а.с.8).
Не погодившись із вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області за №30-ФС від 28.04.2021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 60 000 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки актом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 06.04.2021 за №090134 встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, відповідач був зобов`язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме, провести інспекційне відвідування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, серед інших, посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2020 у справі №822/1037/18.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що, що відомості, отримані від Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, не є беззаперечним доказом вини позивача у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягали перевірці, тоді як Управлінням Держпраці інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , який використовує найману працю, не проводилося.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що після отримання копії акта фактичної перевірки позивача, складеного посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, за наявної у ньому інформації про порушення позивачем законодавства про працю, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, як суб`єкт владних повноважень, було позбавлене можливості вільного розсуду щодо прийняття іншого рішення, крім рішення про накладення штрафу на позивача відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509.
Також покликається на те, що ч. 8 ст. 265 КЗпП України не вказує на те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення вказаної статті не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено абз.5 п.2 Порядку № 509. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20.
Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугував акт перевірки, який складено працівниками податкового органу за результатом проведення фактичної перевірки позивача, в якому зафіксовані порушення, зокрема, ст. 24 КЗпП України.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що після отримання вказаного акту перевірку, відповідач був зобов`язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування, а відомості, викладені в акті перевірці не є беззаперечним доказом вини позивача у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягали перевірці.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю " внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;
- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Вирішуючи питання можливості накладення органами держпраці штрафів на підставі акта перевірки ДПС у постанові від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
"… Порядок № 509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на підставі Акту (довідки) від 04.11.2019 № 303/13-01-33-07/3310103161 "Про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ".
Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У п. 80.6 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
Верховний Суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.
Позивач вказує, що з аналізу приписів ч. 8 ст. 265 КЗпП України вбачається, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, установі, організації. У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов`язковим.
Колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки ч. 8 ст. 265 КЗпП України визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Зі змісту вказаної норми є можливим зробити висновок, що в останній використовується формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення ч.8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.04.2021 у справі № 260/586/20, від 29.09.2022 у справі № 460/3829/20.
Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що акт перевірки податкового органу не може бути самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є помилковими.
Інших висновків, крім відсутності у відповідача підстав для накладення штрафу на підставі акту перевірки податкового органу, рішення судів першої та апеляційної інстанції не містять.
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №822/1037/18 є безпідставним, оскільки у вказаній справі не вирішувалось питання накладення штрафу на підставі акту перевірки податкового органу.
За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано повно і всебічно обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, зокрема, не надано оцінку наявності порушень, які стали підставою для прийняття спірної постанови.
В свою чергу, Верховний Суд відповідно до статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Отже, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвели до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового судового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, надати оцінку усім обставинам та доводам учасників справи і постановити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України.
Керуючись ст. 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі № 300/2231/21 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук