03.11.2024

№ 300/2379/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №300/2379/19

адміністративне провадження № К/9901/16426/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 (судді: Шавель Р.М., Улицький В. З., Кузьмич С. М.)

у справі №300/2379/19 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про знесення самочинно збудованого житлового будинку.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила прийняти рішення про знесення самовільно здійсненого будівництва житлового будинку в СТ «Механізатор» в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі звернення третьої особи ОСОБА_2 від 12.03.2018 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області та направлення від 28.03.2018 №190/1009/m.7/201816.04.2018 здійснено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час ведення будівельних робіт, за результатами якої встановлено, що відповідачем здійснюється будівництво житлового будинку в Садовому товаристві «Механізатор» в селі Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено пункт 1 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За результатами перевірки було винесено:

- акт щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час ведення будівельних робіт від 16.04.2018 №190/1009/М.8/2018;

- протокол про адміністративне правопорушення від 16.04.2018;

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 16.04.2018.

Зазначеним приписом від 16.04.2018 відповідача зобов`язано усунути виявлене порушення шляхом реєстрації дозвільних документів або приведення земельної ділянки в попередній стан в термін двох місяців.

Окрім цього Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №36/1009/m.6/2018 від 19.04.2018, якою відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн, який відповідачем сплачено згідно квитанції від 23.04.2018 №0.0.1019470017.1.

07.08.2018 головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_3 на підставі направлення про проведення планового (позапланового) заходу від 26.07.2018 №686/1009/m.7/2018 проведено позапланову перевірку виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил при здійсненні будівництва житлового будинку, про що складено акт планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 686/1009/т.8/2018, відповідно до якого зафіксовано факт відсутності забудовника на об`єкті.

Також з 17.09.2018 по 25.09.2018 головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_4 на підставі направлення про проведення планового (позапланового) заходу від 04.09.2018 № 846/1009/m.7/2018 проведено позапланову перевірку виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил при здійсненні будівництва житлового будинку. За результатами перевірки встановлено невиконання вимог припису від 16.04.2018, порушення забудовником норм статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Окрім цього, 04.10.2018 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №174/1009/m.6/2008, якою відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з позовом про знесення самовільно здійсненого будівництва в садовому товаристві «Механізатор» в селі Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області за рахунок відповідача.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у задоволенні позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будівництво житлового будинку в Садовому товаристві «Механізатор» в селі Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області вчинено відповідачем з порушенням норм у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, однак застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу у вигляді знесення такого будинку, будівництво якого розпочато без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, не є співмірним заходом.

Також суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт ведення будівництва з істотним порушенням будівельних норм, зокрема, що таке порушення впливає на міцність та безпечність будівлі.

Також, покликаючись на норми статті 376 ЦК України, суд дійшов висновку, що у цій справі не встановлено наявність фактів щодо неможливості перебудови об`єкту або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач намагається знайти інші, менш категоричні способи усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема, вирішення питання щодо дозвільної документації. Судом також взято до уваги поведінку відповідача, яка сплатила штраф за вчинення адміністративного правопорушення, що, на думку суду, свідчить про відсутність протиправного наміру в діях відповідача.

Також суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх вимог.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 апеляційні скарги третьої особи та позивача задоволено.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 в адміністративній справі № 300/2379/19 скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позов задоволено.

Зобов`язано відповідача знести самочинно збудований об`єкт будівництва - житловий будинок, який розташований у Садівничому товаристві «Механізатор» в с.Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для задоволення позову у цій справі визначальним та достатнім є факт, що відповідач почала здійснювати будівництво без документів, що дають право на це, та не виконала вимог припису про усунення виявлених порушень.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач самовільно зводить житловий будинок на земельній ділянці, яка не призначена для житлової та громадської забудови.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Ескіз наміру забудови земельної ділянки для будівництва садового будинку на спірній ділянці, у видачі якого відмовлено Відділом містобудування та архітектури Тисменицької РДА Івано-Франківської області, не є належним та достатнім доказом у справі.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась відповідач, подала касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема покликається на те, що вона не була попереджена про дату та час проведення позапланових перевірок, не була присутня під час їх здійснення.

Також покликається на неможливість виконання вимог припису про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 16.04.2018 в частині необхідності реєстрації дозвільних документів на житлове будівництво, оскільки вона не здійснює будівництво житлового будинку, а будує садовий будинок, що підтверджується Ескізом наміру забудови.

Покликаючись на практику Верховного Суду, відповідач вважає, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, та в матеріалах справи відсутні докази, що збудований садовий будинок суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи збудований з істотним порушенням норм і правил.

Як на підставу касаційного оскарження, відповідач покликається на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає правовим позиціям, які висловлені у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №820/3183/16 та від 16.01.2019 у справі №458/1173/14-ц.

Позивач та третя особа ОСОБА_2 у відзивах на касаційну скаргу просили відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного Кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №3038) забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону №3038 проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 Закону №3038 замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №3038 право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону №3038 виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Відповідно до частини восьмої статті 31 Закону №3038 замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Відповідно до статті 38 Закону №3038 у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Вирішуючи питання застосування статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах, Верховний Суд в складі судової палати в постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 дійшов наступних висновків:

«У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.»

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що будівництво спірного об`єкту відповідачем розпочато без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та має інше цільове призначення, що відповідно до статті 376 ЦК України дає підстави вважати його самочинним будівництвом.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не виконано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, що відповідно до статті 38 Закону №3038 є підставою для звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність факту самочинного будівництва та постановив рішення про його знесення.

Покликання відповідача на те, що вона не була повідомлена і не була присутня під час проведення позивачем перевірки є безпідставним, оскільки такі доводи стосуються правомірності дій та рішень позивача під час проведення перевірки, що не є предметом оскарження в межах цієї справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, винесені за наслідками перевірки позивачем припис та постанови про притягнення її до відповідальності, не оскаржувала, зустрічний позов в межах справи, яка розглядається, з цих питань не заявляла, а накладені на неї штрафні санкції сплатила добровільно, що свідчить про фактичну згоду з такими діями та рішеннями позивача.

Покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що нею здійснюється будівництво не житлового, а садового будинку є безпідставним, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій за наслідками дослідження доказів у справі встановлено факт будівництва відповідачем саме житлового будинку.

Крім того, як встановлено судами, саме будівництво житлового будинку без відповідних дозвільних документів слугувало підставою для притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності і відповідач з такими рішеннями погодилась, визначений відповідними постановами штраф сплатила добровільно.

З цих же мотивів безпідставним є покликання відповідача в обґрунтування доводів касаційної скарги на неможливість виконання вимог припису в частині необхідності реєстрації дозвільних документів на житлове будівництво.

Покликання відповідачки в цій частині на Ескіз наміру забудови земельної ділянки для будівництва садового будинку на спірній ділянці також є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно листа Відділу містобудування та архітектури Тисменицької РДА Івано-Франківської обл. № 190 від 13.06.2018 Ескіз визнано таким, що не відповідає пункту 2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Крім того такий Ескіз відображає лише наміри забуди і не виключає можливість виконання фактичних будівельних робіт, які будуть йому суперечити.

Покликання відповідачки в обґрунтування касаційної скарги на відсутність будь-яких доказів, що збудований нею садовий будинок суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи збудований з істотним порушенням будівельних норм і правил, також є безпідставним, оскільки за змістом статті 38 Закону №3038 встановлення таких обставин має значення для з?ясування можливості перебудови самочинно збудованого об?єкта, яке відповідно до висновків Верховного Суду у справі №822/2149/18 здійснюється на стадії виконаня припису.

Оскільки припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів відповідачем не виконано, то це відповідно до статті 38 Закону №3038 і є підставою для звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта.

Враховуючи фактичні обставини справи, яка розглядається, висновки Верховного Суду у постановах від 17.07.2018 у справі №820/3183/16 та від 16.01.2019 у справі №458/1173/14-ц не підлягають застосуванню, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі №822/2149/18, у якій також надавалась оцінка висновкам у зазначених справах.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2021 зупинено виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі №300/2379/19 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Тому, враховуючи висновки Верховного Суду, виконання оскаржуваного судового рішення підлягає поновленню.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при прийнятті постанови суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі № 300/2379/19 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 у справі № 300/2379/19.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук