ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 300/5005/22
касаційне провадження № К/990/11413/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді - Ільчишин Н.В., Святецький В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» до Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС України), в якому просило визнати дії та бездіяльність відповідача протиправними.
Товариство також звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ДПС України від 02.12.2022 №320-р/л про виключення місць зберігання зареєстрованих Товариством з Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.12.2022 заяву Товариства про забезпечення позову задовольнив, зупинив дію розпорядження ДПС України «Про виключення місць зберігання» від 02.12.2022 №320-р/л до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження ДПС України «Про виключення місць зберігання» від 02.12.2022 №320-р/л.
Ухвала мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів Товариства, за захистом яких він звернувся до суду.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.02.2023 скасував ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та прийняв нову постанову, якою у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову відмовив.
Відмовляючи у забезпеченні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави вважати, що розпорядження ДПС України від 02.12.2022 №320-р/л має очевидні ознаки протиправності та порушує права позивача, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду. Подання позовної заяви, предметом якої є, зокрема, законність розпорядження ДПС України не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке є очевидно протиправним. Задоволення заяви про забезпечення позову призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що основним видом господарської діяльності є оптова торгівля тютюновими виробами. Розпорядженням ДПС України від 02.12.2022 №320-р/л відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» виключено місця зберігання Товариства, зареєстрованих з Єдиного державного реєстру місць зберігання, які використовуються товариством під час здійснення діяльності, з огляду на що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Скаржник доводить, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.04.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 10.10.2023 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11.10.2023.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частинами першою та другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи оскаржувані судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21, від 27.04.2023 у справі №140/8127/22.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції установив, що основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля тютюновими виробами. Розпорядженням ДПС України від 02.12.2022 №320-р/л відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» виключено місця зберігання Товариства, зареєстрованих з Єдиного державного реєстру місць зберігання, які використовуються Товариством під час здійснення діяльності.
Судом першої інстанції з`ясовано, що у разі продовження дії зазначеного розпорядження ДПС України при оскарженні Товариством правомірності прийнятого рішення про виключення місць зберігання з Єдиного державного реєстру місць зберігання позивач позбавлений можливості здійснювати основні види своєї господарської діяльності.
Таким чином, без вжиття заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного рішення, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів платника буде неможливо.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказане вище розпорядження ДПС України справляє певний вплив на позивача і третіх осіб, з якими позивач має господарські взаємовідносини, і може завдавати шкоди, мати негативні наслідки.
Суд зазначає, що ухвала суду першої інстанції, якою вжиті заходи забезпечення позову, жодним чином не встановлює законність чи протиправність оскаржуваного рішення.
У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за цих обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті і спрямоване на ефективний судовий захист прав та законних інтересів, юридичної особи, що за ним звернулася.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність зупинення дії розпорядження ДПС України від 02.12.2022 №320-р/л «Про виключення місць зберігання» до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом про оскарження цього розпорядження.
Суд апеляційної інстанції, встановивши зазначені вище обставини, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав вимог про забезпечення позову, заперечень проти них, визнав обґрунтованими вимоги позивача про забезпечення позову. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).
Переглянувши судове рішення суду, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Табак» задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 скасувати, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк