ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 300/923/21
адміністративне провадження № К/9901/37348/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 (головуючий суддя: Чуприна О.В.), додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 (головуючий суддя: Чуприна О.В.), постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 (головуючий суддя: Улицький В.З., судді: Кузьмич С.М., Шавель Р.М.) у справі № 300/923/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФУ в Івано-Франківській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправним і скасувати рішення від 10.11.2020 № 2701 про відмову у призначенні пенсії;
зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 11.06.2020 з урахуванням періоду роботи з 01.12.1995 по 31.01.2001 до стажу роботи за списком № 2.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 11.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021, позов задовольнив частково:
визнав протиправним і скасував рішення ГУПФУ в Івано-Франківській області від 10.11.2020 № 2701 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов`язав ГУПФУ в Івано-Франківській області врахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, період роботи з 01.12.1995 по 31.01.2001 у ВАТ «Оріана»;
зобов`язав ГУПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 03.11.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У іншій частині позовних вимог відмовив.
27.05.2021 Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв додаткове судове рішення, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати по оплаті правничої допомоги в загальному розмірі 5 600 грн.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.08.2021 залишив без змін додаткове судове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021.
Не погоджуючись із зазначеними вище рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції:
- скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 в частині відмови у задоволенні позову та у цій частині ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі;
- скасувати додаткове судове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 в частині розміру стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомоги в суді першої інстанції у сумі 7 000 грн.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка наполягає, що обов`язок перевірки правильності поданих документів, надання необхідних бланків, а також допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії покладено на органи пенсійного фонду, а отже відповідач, проаналізувавши записи у трудовій книжці позивачки, повинен був зарахувати їй до стажу роботи за Списком № 2 період роботи з 01.12.1995 по 31.01.2001. Разом з цим, у випадку сумніву щодо правильності зазначених відомостей, орган пенсійного фонду мав можливість здійснити перевірку, зокрема, шляхом витребування в AT «Оріана» необхідних документів для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах. Вважає, що пенсія повинна бути призначена з дати первісного звернення - 11.06.2020
Відповідач позов не визнав. Зазначив, що необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є: вік - 50 років та стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах, які дають право на пільгову пенсію станом на 11.10.2017.
Водночас відповідно до листа ВАТ «Оріана» від 22.12.2020 період роботи ОСОБА_1 з 01.10.1993 по 31.01.2001 не дає останній право на пенсію на пільгових умовах, оскільки таке право набувають працівники лабораторій, які обслуговують цехи і виробництва, перелічені у Списку № 1. Таким чином спірний період роботи позивачки, окрім записів у трудовій книжці, не підтверджений уточнюючою довідкою підприємства, як пільговий. Також запис у трудовій книжці позивачки не дає можливості встановити чи працювала вона повний робочий день на вказаних посадах, як того вимагає пункт 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та чи було робоче місце проатестоване як робоче місце зі шкідливими умовами праці.
За таких обставин відповідач вважає, що відсутні підстави для призначення ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Із записів з трудової книжки позивачки, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка з 12.01.1994 була переведена лаборантом хімічного аналізу по п`ятому розряду центральної лабораторії концерну згідно з укладеним контрактом, а 01.07.1994 - переведена приймальником сировини напівфабрикатів і готової продукції по третьому розряду цеху по розливу гіпохлориту натрію заводу побутової хімії і товарів народного вжитку згідно з укладеним контрактом.
Державний концерн «Хлорвініл» 31.08.1994 перейменовано у Державний концерн «Оріана», про що свідчить запис №6 від 22.09.1994.
Згідно запису № 7 від 31.01.1995 завод побутової хімії і товарів народного вжитку перейменовано на завод «Технопласт».
01.12.1995 позивачка переведена на завод поліетилену в лабораторію технічного контролю хіміком по обслуговуванню цеху синтезу полімерів і сополімерів етилену на підставі укладеного контракту.
Згідно відбитку штампу у трудовій книжці позивачки під № 9, Державний концерн «Оріана» перетворено у ВАТ «Оріана» на підставі наказу Фонду Державного майна України від 29.12.1995 № 65-АТ (Державна реєстрація 12.01.1996, реєстраційне свідоцтво № 05743160).
Згідно нового класифікатора професій ДК 003-95 попередня назва професії уточнена: хімік з обслуговування цеху синтезу полімерів і сополімерів етилену лабораторії технічного контролю заводу «Поліетилен», про що вчинено запис № 10 від 01.08.1997 у трудовій книжці ОСОБА_1 .
Відповідно із записом № 11, завод «Поліетилен» з 11.06.1998 реорганізовано у виробництво поліетилену в складі новоутвореного заводу «Поліолефін».
Згідно запису з трудової книжки за № 12 від 11.05.1999 назва цеху змінена на цех з виробництва полімерів і сополімерів виробництва поліетилену.
З 31.01.2001 позивачка була звільнена з ВАТ «Оріана» по переводу і 01.02.2001 зарахована в ЗАТ «Лукор» в лабораторію технічного контролю виробництва «Поліолефін» хіміком з обслуговування цеху з виробництва полімерів і сополімерів (записи трудової книжки №№ 13, 14).
Згодом цех з виробництва полімерів і сополімерів виробництва «Поліолефін» перейменовано в цех з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і сополімерів виробництва «Поліолефін», про що свідчить запис № 15 від 27.06.2001.
01.11.2002 позивачка переведена хіміком з контролю якості продукції цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і сополімерів в лабораторію технічного контролю виробництва «Поліолефін», а з 01.12.2002 переведена старшим хіміком з обслуговування цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і сополімерів в лабораторію технічного контролю виробництва «Поліолефін».
Згідно запису № 18 від 24.04.2003 назву обслуговуючого цеху перейменовано в цех з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і співполімерів виробництва «Поліолефін».
01.04.205 позивачка переведена старшим хіміком з обслуговування цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і співполімерів лабораторії з обслуговування виробництва «Поліолефін» служби якості та аналітичного контролю (запис №19).
30.04.2005 позивачка звільнена з роботи по переводу із ЗАТ «Лукор» і 01.05.2005 прийнята на роботу у ТОВ «Карпатнафтохім» в лабораторію з обслуговування виробництва «Поліолефін» служби якості та аналітичного контролю старшим хіміком (з обслуговування цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і співполімерів).
Згідно запису № 22 у трудовій книжці, ОСОБА_1 переведена з 02.10.2006 старшим хіміком (з обслуговування цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і співполімерів) лабораторії з обслуговування виробництва «Поліолефін» управління технічного контролю служби якості.
14.04.2008 на базі управління технічного контролю служби якості створено відділ технічного контролю цієї ж служби, що підтверджується записом № 23 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 25.09.1988 (вкладиша до книжки від 01.10.1993).
З 12.05.2008 ОСОБА_1 переведена старшим інженером лаборантом (з обслуговування цеху (з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і співполімерів) лабораторії з обслуговування виробництва «Поліолефін» відділу технічного контролю служби якості.
03.11.2008 позивач згідно запису № 25 переведена начальником лабораторії з обслуговування виробництва «Поліолефін» відділу технічного контролю служби якості.
Лабораторію з обслуговування виробництва «Поліолефін» підпорядковано відділу управління якістю, свідченням чого є запис № 26 від 01.01.2009 у трудовій книжці позивача.
Згідно запису № 27 від 19.02.2009 виробництво «Поліолефін» перейменовано у виробництво етилену і поліетилену.
Лабораторію з обслуговування виробництва етилену і поліетилену згідно запису №28 від 01.01.2015, включено до складу цеху аналітичного контролю.
Суди констатували, що наведені періоди роботи ОСОБА_1 також підтверджуються інформацією, зазначеною у довідках архівного відділу Калуської міської ради від 26.02.2020 №01.7-01/322, № 01.7-01/319, № 01.7-01/318, від 11.06.2020 № 01.7-01/781, наказами ЗАТ «Лукор» про проведення атестації робочих місць № 6 від 07.02.2001, №554 від 09.12.2003, № 682 від 30.12.2005, № 550-кн від 30.12.2005, висновку Державної експертизи умов праці № 1197 від 28.01.2004 та №4492 від 28.01.2009, довідці, виданій ТОВ «Карпатнафтохім» від 13.02.2020 № 26, а також довідках, виданих ВАТ «Оріана» від 25.06.2019.
11.06.2020 ОСОБА_1 попередньо звернулася до ГУПФУ із заявою про підтвердження стажу роботи, встановленої форми згідно Додатку 1 до пункту 6 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.
12.10.2020 Комісія при ГУПФУ в Івано-Франківській області прийняла рішення № 9 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до Списку № 2, розділу Х, позиції 10А.3-3в, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, з 01.02.2001 по 31.03.2005 - хіміком, старшим хіміком лабораторії з обслуговування виробництва «Поліолефін», що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Після досягнення позивачем 54-річного віку, позивачка 03.11.2020 звернулася до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до інформації, що міститься у розписці-повідомленні від 03.11.2020, на підтвердження наявності загального та пільгового стажу позивача разом із заявою також подала: диплом про навчання НОМЕР_2 ; копію трудової книжки НОМЕР_3 ; довідки архівного відділу Калуської міської ради від 26.02.2020 за №01.7-01/322, № 01.7-01/319, № 01.7-01/318, від 11.06.2020 за № 01.7-01/781; накази ЗАТ «Лукор» про проведення атестації робочих місць № 6 від 07.02.2001, №554 від 09.12.2003, № 682 від 30.12.2005, № 550-кн від 30.12.2005; висновок Державної експертизи умов праці № 1197 від 28.01.2004; довідки, видані ТОВ «Карпатнафтохім» від 13.02.2020 № 26; довідки, видані ВАТ «Оріана» від 25.06.2019; заяву про спосіб виплати пенсії від 11.06.2020; рішення Управління від 12.10.2020 за № 9.
За результатом розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення від 10.11.2020 за №2701 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за списком № 2 з підстав неподання позивачкою довідок про зайнятість особи за посадою, що передбачена у відповідному списку, протягом повного робочого дня (не менше ніж 80%), а також непредставлення матеріалів про результати атестації робочих місць за стаж, набутий після 21.08.1992, зокрема, наказ підприємства, яким затверджено результати атестації робочих місць, проатестованість структурних підрозділів та посад працівників (перелік робочих місць).
Одночасно відповідач підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 36 років 5 місяців, в тому числі стажу роботи за списком № 2 - 7 років 2 місяці.
До пільгового стажу роботи позивачки за списком № 2 органом пенсійного фонду зараховано:
- з 01.02.2001 по 31.03.2005 - період роботи у ПрАТ «Лукор» на підставі рішення Комісії при ГУПФУ в Івано-Франківській області від 12.10.2020 за № 9;
- з 01.05.2005 по 11.05.2008 - період роботи у ТОВ «Карпатнафтохім» на підставі пільгової довідки від 13.02.2020 № 26, наказу про проведення атестації робочих місць, переліку професій за результатами атестації робочих місць.
Водночас органом пенсійного фонду не враховано період роботи позивачки у ВАТ «Оріана» (Державний концерн «Оріана») з 01.12.1995 по 31.01.2001 (5 років 2 місяці) на посаді хіміка по обслуговуванню цеху синтезу полімерів і сополімерів етилену лабораторії технічного контролю заводу поліетилену з підстав відсутності уточнюючих довідок про зайнятість повного робочого дня та доказів проведення атестації робочих місць за вказаний період.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до записів із трудової книжки позивачки у період з 01.12.1995 по 31.01.2001 остання перебувала на посаді «хіміка з обслуговування цеху синтезу полімерів і сополімерів етилену лабораторії технічного контролю», і така посада згідно наказу від 20.05.1999 за №146 по ВАТ «Оріана» Завод «Поліолефін» віднесена до переліку посад працівників, яким підтверджене право на пільгове забезпечення.
Згідно підрозділу А.3 розділу Х «Хімічне виробництво» і підрозділу А.1 розділу VIII «Хімічне виробництво» Постанови № 162 до Списку № 2 віднесено посаду за кодом 2110А030-1754в «працівник лабораторій цехів і виробництв, безпосередньо зайняті у виробництвах, перелічених у Списку №1 (за винятком зайнятих виконанням графічного аналізу)», а саме: посади «робітників, керівників і спеціалістів підприємств хімічної і нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день у нижчезазначених виробництвах і роботах, зокрема, галоїдопохідних етилену, їх полімерів і сополімерів».
Таким чином, суди констатували, що займана позивачкою посада у спірний період з 01.12.1995 по 31.01.2001 відповідала як і Списку № 2, затвердженого Постановою №162, так і переліку посад, затверджених наказом ВАТ «Оріана» від 20.05.1999 за №146.
За таких обставин, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, періоду роботи з 01.12.1995 по 31.01.2001 у ВАТ «Оріана» та як наслідок для призначення пільгової пенсії відповідно до пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас за висновками обох інстанцій, пільгова пенсія підлягає призначенню з 03.11.2020.
Такий висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ в Івано-Франківській області 03.11.2020.
Натомість суди визнали необґрунтованими доводи позивачки щодо призначення їй пенсії з 11.06.2020, позаяк у зазначену дату позивачка подала до відповідача заяву про підтвердження страхового стажу, а не заяву про призначення пенсії.
Також в адміністративному позові позивачка вказала на орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн, які очікує понести, та просила їх стягнути із відповідача.
17.05.2021 позивачка надала докази у підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу у заявленому розмірі (7000 грн), а саме: договір про надання правової допомоги від 01.03.2021, укладений між адвокатом Шевченко Н.П., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001736 від 07.08.2020 і ОСОБА_1, та додаткову угоду №1 від 12.05.2021 до вказаного Договору про надання правової допомоги. Також позивачкою було подано акт прийому-передачі послуг від 14.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 01.03.2021 та додаткової угоди від 12.05.2021 з детальним описом робіт, виконаних адвокатом Шевченко Н.П. у справі №300/923/21.
За наслідками вирішення питання щодо відшкодування позивачці витрат на правничу допомогу, 27.05.2021 суд першої інстанції ухвалив додаткове судове рішення у справі, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції від 03.08.2021, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати по оплаті правничої допомоги в загальному розмірі 5600 грн.
Суди визнали заявлені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн співмірними із складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витрачених на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.
Водночас, із посиланням на частину третю статті 139 КАС України, суди констатували, що оскільки позов задоволено частково, то відповідно стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 5 600,00 грн, що пропорційно становить 80 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплачених витрат на правничу допомогу.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваній частині (щодо визначення дати з якої підлягає призначенню пенсія) застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 590/871/17.
Скаржниця наполягає, що обов`язок офіційного з`ясування обставин у справі покладено на суд.
Зазначає, що 11.06.2020 нею було подано до пенсійного органу дві заяви, а саме: про підтвердження стажу і про призначення пенсії, до яких було подано повний пакет документів, передбачений пунктами 1.1. та 2.1 Порядку № 22-1.
Водночас суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що із заявою про призначення пенсії позивачка звернулася тільки 03.11.2020, і що 11.06.2020 до територіального органу пенсійного фонду було подано лише одну заяву про підтвердження стажу.
За таких обставин, скаржниця вважає неправильними висновки судів обох інстанцій щодо призначення їй пенсії з 03.11.2020, оскільки така підлягає призначенню з 11.06.2020, з дня подання заяви вперше.
У решті висновки судів попередніх інстанцій (щодо задоволених позовних вимог) скаржниця вважає законними і обґрунтованими.
Також скаржниця не погоджується із розміром присуджених їй додатковим судовим рішенням від 27.05.3021, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржниця зазначає, що нею своєчасно і у повному обсязі підтверджені понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн, а отже до відшкодування підлягає сума у заявленому розмірі.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Щодо судових рішень, поставлених судами по суті спору, відповідач наголосив, що підставою для призначення пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку, за результатом розгляду яких пенсійний орган приймає відповідне рішення.
Оскаржуване рішення від 10.11.2020 № 2701 було прийняте відповідачем за результатами розгляду заяви позивачки від 03.11.2021. За таких обставин, на переконання відповідача, суди обох інстанцій дійшли правильних висновків щодо необхідності призначення позивачці пенсії саме з 03.11.2021, тобто з дня звернення із відповідною заявою.
Щодо компенсації понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, відповідач наголосив, що зважаючи на порядок розгляду справи, її складність, а також наявність судової практики, суди попередніх інстанцій і так стягнули занадто велику суму.
Крім того, на переконання відповідача, позивачка пропустила строк, встановлений статтю 139 КАС України, на подання заяви та доказів для вирішення питання щодо компенсації витрат на правничу допомогу.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині (щодо дати, з якої підлягає призначенню пенсія, а також розміру витрат на професійну правничу допомогу), та надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою) 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Порядок звернення за призначенням пенсії визначений статтею 80 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), згідно положень якої заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.
Відповідно до положень статті 81 Закону № 1788-XII призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) також унормовано, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За приписами частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV та статті 82 Закону №1788-XII, документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Відповідно до положень частини першої статті 45 Закону № 1058-IV та статті 83 Закону №1788-XII, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1. цього Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За правилами пункту 1.7. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Зміст наведених вище норм права дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення органу, що призначає пенсію.
Суд наголошує, що визначена Порядком № 22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «пенсійного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку, що в установленому порядку за призначенням пенсії позивачка звернулася вперше 03.11.2020, а отже саме з цієї дати така підлягає призначенню.
Одночасно з цим, суд першої інстанції констатував, що є помилковими твердження позивачки щодо призначення їй пенсії з 11.06.2020, яку остання ідентифікує як день, коли звернулася за призначенням пенсії вперше, оскільки 11.06.2020 позивачка подала до відповідача заяву про підтвердження страхового стажу, а не заяву про призначення пенсії.
Суд апеляційної інстанції такі висновки суду першої інстанції повністю підтримав.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Насамперед, законність рішення залежить від безумовної, точної відповідності його законам та іншим нормативно-правовим актам, що визначається перш за все правильною юридичною кваліфікацією взаємовідносин сторін та інших учасників справи.
Обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли суд повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи.
Верховний Суд наголошує, що за критеріями обґрунтованості судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Водночас рішення суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення визначені статтею 315 КАС України, згідно із якою за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті.
У контексті наведеного нормативно-правового регулювання колегія суддів зазначає, що процесуально-правовий інститут перегляду судових рішень в апеляційному порядку є важливою гарантією захисту прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, інтересів держави, ефективним способом здійснення завдань, покладених на адміністративне судочинство.
У зв`язку із цим суди апеляційної інстанції наділені широкими повноваженнями щодо перевірки законності й обґрунтованості судових рішень, які не набрали законної сили, що дозволяє швидко усунути помилки, допущені судами першої інстанції.
Таким чином, під апеляційним провадженням слід розуміти перегляд вищестоящою судовою інстанцією відповідно до встановленої законом процедури судових рішень, які не набрали законної сили, з метою перевірки їх законності і обґрунтованості, виявлення порушень закону судами першої інстанції та встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушень.
Проте, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції усупереч меті та завданню апеляційного провадження не забезпечив якісного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції за скаргою позивачки, оскільки не перевірив аргументи апелянта щодо звернення ОСОБА_1 11.06.2020 до пенсійного органу із двома заявами, а саме: про підтвердження стажу роботи та про призначення пенсії.
Разом з тим, у підтвердження наведених аргументів, позивачка до апеляційної скарги додала відповідь ГУПФУ в Івано-Франківській області (лист від 07.06.2021 № 0900-0202-8/19838; а.с. 50, том 2), надану на запит адвоката, а також завірену уповноваженою особою органу ПФУ копію заяви ОСОБА_1 від 11.06.2020, оформлену із покликанням на норми Порядку № 22-1 (а.с. 51, том 2).
Зі змісту відповіді ГУПФУ в Івано-Франківській області, наданої на адвокатській запит, вбачається, що у розпорядженні відповідача була наявна заява ОСОБА_1 за призначенням/перерахунком пенсії, датована 11.06.2020, проте зазначена заява судом апеляційної інстанції оцінена не була.
В контексті вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно суд касаційної інстанції позбавлений можливості оцінити відповідь ГУПФУ в Івано-Франківській області (лист від 07.06.2021 № 0900-0202-8/19838) та заяву ОСОБА_1 від 11.06.2020.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною третьою цієї норми визначено, що одним із основних принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Відповідно до приписів статей 73 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (заява №2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Водночас рішення суду апеляційної інстанції не містить оцінки цих документів в контексті підтвердження/спростування висновків суду першої інстанції, що 11.06.2020 позивачкою було подано одну заяву про підтвердження страхового стажу, а за призначенням пенсії остання вперше звернулася лише 03.11.2020.
Фактично зміст рішення апеляційної інстанції дублює мотиви суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів не може вважати, що відбувся якісний апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивачки.
Своєю чергою, встановлення фактичної дати звернення позивачки за призначенням пенсії має важливе значення для правильного вирішення цього спору.
За таких обставин, без засування зазначених вище обставин, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості та законності рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини четвертої цієї статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. У спірному випадку, саме до суду апеляційної інстанції була надана відповідь ГУПФУ в Івано-Франківській області (лист від 07.06.2021 №0900-0202-8/19838) та заява ОСОБА_1 від 11.06.2020, які залишились не оцінені цим судом.
Одночасно з наведеним вище колегія суддів враховує, що у межах цього касаційного провадження також підлягає перегляду постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021, прийнята за наслідками перегляду додаткового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021.
Колегія суддів зазначає, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення та результат додаткового рішення залежить від висновків основного рішення.
Тож, оскільки касаційний суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції із направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, то і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021, прийняту за наслідками перегляду додаткового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021, необхідно також скасувати з направлення на новий розгляд до зазначеного суду апеляційної інстанції, як невід`ємну частину основного рішення.
З урахуванням того, що Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 у справі № 300/923/21 скасувати.
Справу № 300/923/21 направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
Я. О. Берназюк
В. М. Шарапа