Постанова
Іменем України
12 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 301/826/21
провадження № 61-8607св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Білківська сільська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Косаковським Валентином Олександровичем, на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2021 року у складі судді
Золотаря М. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2022 року в складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказувала, що вона є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя батько повідомив її, що склав заповіт на невідому йому особу та цій особі заповів будинок з господарськими спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1 .
Згодом батько повідомив, що звернувся до сільської ради та скасував цей заповіт, про що у відповідній книзі Малораковецької сільської ради було зроблено запис.
Після смерті батька вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги за законом, але нотаріус повідомив,
що згідно зі Спадковим реєстром існує чинний заповіт ОСОБА_3 , складений
23 грудня 2002 року на користь ОСОБА_2 (батькова двоюрідна сестра), який зареєстровано в Малораковецькій сільській раді.
Посилаючись на те, що батько повідомив їй про скасування заповіту, складеного 23 грудня 2002 року, отже він є неправомірним, позивач просила визнати цей заповіт недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня
2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди виходили
з недоведеності позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Косаковський В. О., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2021 року
та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2022 року
і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що, на її думку, висновки судів про відмову в позові не відповідають обставинам справи, адже суд встановив,
що оспорюваний заповіт було скасовано, тобто при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним.
Також особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: невнесення відомостей про скасування заповіту
до спадкового реєстру не може бути підставою для позбавлення її права
на спадщину.
Доводи інших учасників справи
У листопаді до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому вона просить у її задоволенні відмовити й залишити в силі законні
й обґрунтовані судові рішення, оскільки доводи касаційної скарги
не спростовують правильності висновків судів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з Іршавського районного суду Закарпатської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23 грудня 2002 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким все належне йому майно заповідав ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Малораковецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області
за № 25.
Згідно з інформаційною довідкою від 28 жовтня 2020 року, виданою приватним нотаріусом Ожеледою П. М., заповіт є чинним та не скасованим.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право
на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).
Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі,
із зазначенням місця та часу його складання.
Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 1207 ЦК України.
Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідачу надано право у будь-який час скасувати заповіт, або у будь-який час скласти новий заповіт, чи у будь-який час внести до заповіту зміни (частини перша, друга, п`ята цієї статті).
Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частини шоста, сьома статті 1254 ЦК України).
Відповідно до розділу 111 пункту 1.10 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органами місцевого самоврядування відомості про посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування заповітів та інформація про їх скасування, зміну або видачу дубліката підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 «Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів
у Спадковому реєстрі».
Відповідно до пунктів 2.1.4, 2.1.5 Положення про Спадковий реєстр відомості про зміну чи скасування заповіту вносяться одночасно з реєстрацією документа, який змінює або скасовує заповіт.
Звернувшись із позовом про визнання недійсними заповіту, складеного
23 грудня 2002 року ОСОБА_3 , підставами позову позивач вказала те,
що заповідач за цим заповітом в усній формі повідомив їй про скасування цього заповіту, проте, на її думку, такі відомості протиправно не були внесені
до Спадкового реєстру, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення заповідача.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позовних вимог.
Касаційний суд погоджується з таким висновком, адже судові рішення не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а позивач не надала доказів на підтвердження своїх доводів про те, що заповідач вчиняв дії щодо скасування заповіту, або складання нового заповіту, або на підтвердження того, що на час вчинення відповідних дій він не міг усвідомлювати своїх дій та не міг керувати ними.
Будь-які докази наявності документа, який би свідчив про зміну або скасування оспорюваного заповіту у справі відсутні.
З огляду на викладене не знайшли підтвердження доводи касаційної про те,
що висновки судів першої й апеляційної інстанцій про відмову в позові
не відповідають обставинам справи.
На спростування доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду про те, що невнесення відповідних відомостей до спадкового реєстру про скасування заповіту не може бути підставою для позбавлення позивача права
на спадщину, слід зазначити, що внесення відомостей до Спадкового реєстру засвідчує результат вчинення особою відповідного розпорядження щодо заповіту та спадкового договору, посвідченого в Україні, а за бажанням заповідача - посвідченого (складеного та/або прийнятого на зберігання)
і зареєстрованого в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів, про заведені спадкові справи та виданні свідоцтва про право на спадщину, а також надання інформації з нього.
Тобто внесення відомостей до Спадкового реєстру про скасування заповіту могло відбутись лише після вчинення відповідних дій особою, яка скасувала заповіт або склала новий. Саме наявність цих дій підлягала доведенню позивачем у разі, якщо вона вважала, що заповіт був скасований, але відомості до Спадкового реєстру не внесені.
Однак вказане позивачем доведено не було.
Доводи касаційної скарги про позбавлення таким чином позивача права
на спадщину є неправильним тлумаченням як матеріальних норм спадкового права, так і змісту та обсягу спадкових прав.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі,
що відповідно до статті 400 ЦПК України є неприпустимим, оскільки згідно
з цією нормою суд касаційної інстанції не може вдаватись в переоцінку доказів, так як встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам віднесено законом до повноважень судів першої
й апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення
є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів
не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду
на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених
у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Косаковським Валентином Олександровичем, залишити без задоволення.
Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 15 вересня
2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська