№ 302/216/17

Постанова

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 302/216/17

провадження № 61-1429ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Фазикош Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (далі - ПрАТ «Закарпаттяобленерго», товариство) про відшкодування матеріальної

та моральної шкоди і понесених судових витрат.

В обґрунтування позову вказувала, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Навпроти літньої кухні та хліва знаходилась пошкоджена, в аварійному стані опора лінії електропередач, від якої через багатожильні алюмінієві проводи здійснювалося постачання електроенергії до літньої кухні та хліва. Через нахил електроопори в бік дороги відбувся натяг електрокабелів, що зумовило деформацію (вигин у бік опори від її будівлі) металевої труби стояка, що знаходився на літній кухні та хліві.

02 жовтня 2016 у літній кухні із хлівом сталась пожежа, внаслідок якої будівля згоріла.

Посилаючись на положення статей 16 23 1166 1167 1209 1210 1211-1 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про пожежну безпеку», а також на те, що місце виникнення пожежі знаходилося всередині приміщення хліва праворуч від входу, де був розташований електролічильник, і найбільш імовірною причиною пожежі є нерегламентовані теплові прояви електричної енергії через механічні ушкодження електромережі, що призвело до короткого замикання провідників, підключених від стояка усередину будівлі, де був розташований електролічильник, засобів, які б могли бути використані для навмисного внесення джерел запалювання, характерних специфічних слідів та ознак спеціальної підготовки пожежі, фактів наявності вогню одночасно в декількох місцях або кількох самостійних осередків горіння, не пов`язаних між собою, не виявлено, отже пожежа сталась з вини відповідача, просила стягнути з відповідача 194 256,02 грн на відшкодування збитків

та 100 000,00 грн моральної шкоди, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 липня

2017 року у складі судді Цімботи В. І. позов задоволено частково. Стягнуто

із ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 189 656,02 грн матеріальної шкоди, 50 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати в сумі 4 600 грн,

а всього 244 256,02 грн. У решті вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Закарпаттяобленерго» в користь держави судовий збір у сумі 2 442,56 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями статті

714 ЦК України, відповідно до якої за договором постачання енергетичними

та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, а також Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність чи не укладення договору постачання електроенергії не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки по факту дані послуги надавались і вчасно оплачувались позивачкою як власником майна і спадкоємцем після смерті батька по рішенню Міжгірського районного суду від 18 червня 2008 року, а також наявними в справі квитанціями про оплату послуг.

Суд першої інстанції вважав, що причиною пожежі стало нерегламентовані теплові прояви електричної енергії через механічні ушкодження електромережі, що призвело до виникнення короткого замикання провідників, підключених від стояка до електролічильника в будинку, тобто пожежа була наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, а тому енергопостачальна організація, як власник джерела підвищеної небезпеки - електроструму, має нести відповідальність відповідно до положень статті 1187 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго» 3 236,82 грн судового збору, 22 880,00 грн вартості експертизи, та 3 000,00 грн витрат

на правничу допомогу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку

про те, що ПрАТ «Закарпаттяобленерго» належними та допустимими доказами спростувало доводи позивача щодо вини ПрАТ «Закарпаттяобленерго» в пожежі у літній кухні з хлівом та завдання цією пожежею збитків позивачеві з вити товариства; також відповідач спростував, що збитки завдано позивачу внаслідок невиконання або неналежного виконання ПрАТ «Закарпаттяобленерго» договору з постачання електричної енергії.

Крім цього, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до правовідносин, які існують між сторонами, підлягає застосуванню норма статті 1187 ЦК України, відповідальність за якою застосовується в деліктних правовідносинах та за якою відшкодовується шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 14 січня 2020 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасувати й залишити в силі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 липня 2017 року.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов помилкового висновку про недоведеність вини ПрАТ «Закарпаттяобленерго». Докази, надані відповідачем, у вигляді висновку комплексної судової пожежно-технічної та електротехнічної експертизи від 27 червня 2018 року № 1436/18-46/12658/18-46, є неналежними, адже експертиза проведена за клопотанням відповідача на підставі ухвали апеляційного суду від 14 грудня 2017 року, при цьому апеляційний суд залишив поза увагою клопотання позивача про відхилення висновку цієї експертизи як неналежного доказу. До того ж, на думку ОСОБА_1 , судові експерти, які складали цей висновок, не мали достатнього обсягу знань в проведенні даного виду експертиз.

Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що правовідносини сторін не регулюються статтею 1187 ЦК України, оскільки електричний струм є джерелом підвищеної небезпеки.

Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновок поліції про дослідження пожежі від 2 жовтня 2016 року та висновок ЄО № 2409 за рапортом старшого інспектора-чергового за результатами пожежі, складений 27 жовтня 2016 року, в яких зазначено про ймовірну причину пожежі - коротке замикання в лічильнику, а причиною замикання могла стати пошкоджена електроопора.

На думку ОСОБА_1 , апеляційним судом неправомірно відхилені всі докази, зібрані у справі, щодо того, що причиною пожежі стала опора лінії електропередач, яка перебувала в аварійному стані і через руйнування якої сталось коротке замикання в електролічильнику.

ОСОБА_1 посилається також на те, що позов подано з підстав захисту прав споживачів, тому рішення про стягнення з неї судового збору є неправомірним.

Узагальнені доводи інших учасників справи

10 березня 2020 року засобами поштового зв`язку ПрАТ «Закарпаттяобленерго» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі, зокрема про те, що причиною чи місцем виникнення пожежі міг бути лічильник спожитої електричної енергії, оскільки обидва лічильники, встановлені у належному позивачеві будинку з господарськими спорудами, після пожежі були цілими та неушкодженими, вказуючи також на відсутність у позивача права на відшкодування як майнової так і моральної шкоди з посиланням на відсутність належних доказів реєстрації у встановленому законом порядку права власності на господарські споруди, які постраждали від пожежі.

Зазначає також про помилковість висновку суду першої інстанції щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами справи, норм статті 1187 ЦК України, відповідальність за якою застосовується в деліктних правовідносинах.

Вказує про правомірність призначення апеляційним судом експертизи у справі із посиланням на те, що ряд доказів, зібраних у справі, на підставі яких судом першої інстанції ухвалено рішення, містять лише припущення щодо причин виникнення пожежі, що суперечить вимогам процесуального закону.

31 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала

до Верховного Суду відповідь на відзив, поданий ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на її касаційну скаргу, в якому просила її касаційну скаргу задовольнити,

а доводи, викладені у відзиві товариства до уваги не приймати.

Вказувала на неправомірність призначення апеляційним судом експертизи у справі та на упередженість, на її думку, експертів, які таку експертизу проводили.

Також вказувала на безпідставність стягнення апеляційним судом з неї судових витрат, а саме судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі

3 236,82 грн, вартості експертизи у розмірі 22 880,00 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, посилаючись на те, що вона, звертаючись до суду

з цим позовом, обґрунтовувала позовні вимоги порушенням її прав як споживача, а відтак - вона звільнена від оплати судових витрат.

23 квітня 2020 року ПрАТ «Закарпаттяобленерго» надіслало до Верховного Суду заперечення на відповідь на відзив, в якому підтримало свою позицію та просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, вказуючи, що апеляційний суд, встановивши невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції.

14 травня 2020 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду заперечення на заперечення на відповідь на відзив, в якому підтримала свою позицію, висловлену раніше.

Також у березні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про розподіл судових витрат, понесених товариством на професійну правничу допомогу під час касаційного перегляду цивільної справи № 306/216/17 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому товариство просило вирішити вказане питання, стягнувши з позивача у справі, ОСОБА_1 , на їхню користь 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У квітні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на заяву ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про розподіл судових витрат, понесених товариством на професійну правничу допомогу під час касаційного перегляду, в якому вона просить відмовити у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на відсутність у ПрАТ «Закарпаттяобленерго» належних доказів отримання правничої допомоги в зазначених у заяві розмірах, також зазначає, що є пенсіонеркою за віком та отримує пенсію у розмірі 1 700,00 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано з Міжгірського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 302/216/17.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку

АДРЕСА_1 на підставі рішення Міжгірського районного суду від 18 червня 2008 року, як спадкоємець ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Споживачем електричної енергії будинку за вказаною адресою вказано

ОСОБА_3 , разом з тим, фактичним споживачем електроенергії за цією адресою є ОСОБА_1 .

Судом достовірно встановлено, і це не оспорюється сторонами, що між

ОСОБА_1 та ПрАТ «Закарпаттяобленерго» існують договірні правовідносини з приводу постачання електричної енергії.

02 жовтня 2016 року у літній кухні із хлівом трапилась пожежа, внаслідок якої будівля згоріла.

За даними висновку інспектора поліції Міжгірського відділку поліції Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 27 жовтня 2016 рокуЄО № 2409, складеного за рапортом старшого інспектора-чергового Міжгірського відділу поліції, опитані сусіди пояснювали, що у належному ОСОБА_1 будинку з надвірними будівлями і спорудами

на відстані 10,00 м від літньої кухні знаходилася аварійна електроопора.

В акті про пожежу від 02 жовтня 2016 року вказано, що 02 жовтня 2016 року близько 09 години 30 хвилин у будинку АДРЕСА_1 виникла пожежа

в літній кухні з хлівом, місцем виникнення пожежі є електролічильник

у приміщенні хліва, в результаті знищено покрівлю на всій площі, перекриття на площі 50 кв. м, частково майно, 50 центнерів сіна. У цьому акті вказано, що ймовірною причиною пожежі є коротке замикання в електролічильнику.

У висновку за результатами дослідження пожежі від 17 лютого 2017 року

№ 13/13/02.10.2016, складеному начальником Дослідно-випробувальної лабораторії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Закарпатській області зазначено, що у будівлі літньої кухні та хліва, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , осередок виникнення горіння знаходиться всередині приміщення хліва праворуч від входу, в місці, де був розташований електролічильник; найбільш ймовірною причиною пожежі стали нерегламентовані теплові прояви електричної енергії через механічні ушкодження електромережі, що призвело до виникнення короткого замикання провідників, підключених від стояка до електролічильника.

За клопотанням відповідача ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року було призначено комплексну судову пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної судової пожежно-технічної та електротехнічної експертизи від 27 червня 2018 року

№ 1436/18-46/12658/18-46 місце виникнення початкового горіння (осередок пожежі) під час виникнення пожежі, яка сталася 02 жовтня 2016 року в господарській споруді у АДРЕСА_1 , знаходилось на горищі (в середній його частині) зазначеної споруди у товщі сіна, яке там зберігалось, куди імовірно було привнесене джерело запалення. Причиною виникнення пожежі імовірно є привнесення малокалорійного джерела запалення (полум`я сірника, запальнички, гноту тощо) на горючий матеріал (сіно), який знаходився на горищі господарської споруди, де знаходився встановлений за результатами цих досліджень осередок пожежі.

З урахуванням результатів огляду об`єкта пожежі, проведеного аналізу інформації, що міститься в матеріалах справи, додатково наданих матеріалів, експертами встановлено, що: місце виникнення пожежі (осередок пожежі) знаходився у верхній частині господарської споруди, де розташовувалось горище і зберігалось сіно; враховуючи виявлені під час дослідження ознаки направленості горіння та наслідки пожежі (вигорання пожежного навантаження, термічних пошкоджень на поверхні дерев`яних стін, вигоранням перекриття, конструктивних елементів покрівлі, осередок пожежі знаходився над господарським приміщенням посередині господарської споруди. Термічні ушкодження на поверхні дерев`яного брусу у верхній частині лівої стіни, наявні вигоряння дерев`яного перекриття над господарським приміщенням та інші пошкодження дерев`яних конструктивних елементів споруди вказують, що осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) знаходився всередині господарської споруди на горищі над господарським приміщенням (сіни), яке мало окремі два входи в приміщення з фасаду та тильної частини, а також внутрішній дверний проріз і сусіднє приміщення правої сторони господарської споруди. Горіння поширювалось від осередку пожежі по горючим матеріалам, які знаходились на горищі (сіно, дерев`яні конструктивні елементи стропила, обрешетування). Відбулось вигорання та обрушення дерев`яного перекриття через наявні отвори, пройми в перекритті, внаслідок падіння горючих матеріалів горіння поширилось у нижню частину в середину господарського приміщення, де відбулось займання різного господарського обладнання та інших горючих матеріалів, які там знаходились. Горіння поширилось в сусідні приміщення господарської споруди. У досліджуваному приміщенні (горищі), в місці, де знаходився осередок пожежі, не виявлено залишків електромережі

та електрообладнання. У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація

про підключення в приміщеннях будь-якого електричного обладнання

до електромережі. Тому виникнення пожежі не пов`язане з аварійними режимами роботи електрообладнання з причин його відсутності у досліджуваному приміщенні.

Встановлений осередок пожежі не співпадає з місцем, де знаходився на господарській споруді металевий стояк, до керамічних ізоляторів якого у верхній частині були закріплені електричні проводи від електроопори. Під час огляду на місці події ознак, які б вказували на виникнення пожежі внаслідок нахилу електричної опори, не встановлено .

Суд також встановив, що за інформацією Міжгірського РЕМ за адресою: АДРЕСА_1 , відкриті два особові рахунки: № НОМЕР_1 - на ім`я ОСОБА_4 , трьохфазний засіб обліку типу НІК 2301 АП1, заводський № 0981046 , що встановлений на дров`яному сараї; та № НОМЕР_3 - на ім`я ОСОБА_5 , однофазний засіб обліку типу СОИ-446, заводський № 2967762 , що встановлений у будинку.

За даними листа-відповіді начальника аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатської області від 12 травня 2017 року, під час огляду місця пожежі (хліва та літньої кухні) електролічильник чи його залишки були відсутні і дослідженню не піддавались, проте зроблено висновок, що осередок виникнення горіння знаходився всередині приміщення хліва праворуч від входу, в місці, де був розташований електролічильник.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга подана до суду 14 січні 2020 року, то за таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Так, Законом України «Про електроенергетику», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживачів електричної енергії на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення їхніх прав, згідно із законодавством.

Згідно зі статтею 24 зазначеного Закону електропередавальні організації зобов`язані забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об`єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, надійне та якісне постачання (транспортування) енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.

Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюється цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативно-правовими актами (частина друга статті 25 Закону України «Про електроенергетику»).

Стаття 26 Закону України «Про електроенергетику» визначає, що споживач енергії зобов`язаний використовувати енергію лише на підставі договору з енергопостачальником, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктами 38, 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (що були чинними на час виникнення спірних правовідносин) енергопостачальник зобов`язується гарантувати безпечне користування послугами, пов`язаними з електропостачанням, за умови дотримання споживачами вимог правил безпечної експлуатації внутрішньої електромережі, електроустановок та побутових електроприладів.

Отже, обов`язок відшкодувати шкоду (збитки), завдану порушенням договірних зобов`язань, слід пов`язувати з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов`язань між споживачем та енергопостачальником.

З огляду на те, що поданий ОСОБА_1 позов до енергопостачальника ПрАТ «Закарпаттяобленерго» обґрунтовано саме тим, що останній не виконував належним чином обов`язку із безпечного постачання електроенергії, при цьому суд апеляційної інстанції встановив, що позивач перебуває з відповідачем

у договірних відносинах з постачання електроенергії, касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що правовідносини сторін у цьому випадку, із урахуванням предмета та підстав поданого позову, повинні регулюватись положеннями Закону України «Про електроенергетику», що був чинним на час виникнення правовідносин, та нормами ЦК України, які регулюють неналежне виконання договірних відносин.

Касаційний суд зазначає, що визначальним для вирішення позову ОСОБА_1 було встановлення причин пожежі та вини відповідача. Судом апеляційної інстанції вина відповідача не встановлена.

Касаційний суд зазначає, що висновок апеляційного суду про те, що відповідач спростував доводи позивача про те, що пожежа виникла через неналежне утримання лінії опори електропередач, тобто через неналежне виконання обов`язку по утриманню електричної мережі та постачання електричної енергії, ґрунтується на належним чином досліджених матеріалах справи.

Щодо доводів у касаційній скарзі про те, що висновок судової експертизи є неналежним доказом, то касаційний суд відхиляє їх, виходячи з наступного.

За положеннями статті 143 ЦПК України у редакції, чинній на час призначення експертизи, для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі, зокрема, техніки, суд призначає експертизу за заявою осіб, що беруть участь у справі. Відповідно до статті 102 ЦПК України у чинній редакції предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань

Оскільки у справі є спірним питання щодо визначення причин пожежі для встановлення вини відповідача, а зазначення у висновку за результатами дослідження пожежі від 17 лютого 2017 року № 13/13/02.10.2016, складеному начальником Дослідно-випробувальної лабораторії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Закарпатській області, про коротке замикання у електролічильнику через пошкоджену електроопору, як про ймовірну причину пожежі, є припущенням, апеляційний суд дійшов правильного висновку про призначення судової експертизи, висновки якої визнав належним доказом у справі.

При дослідженні висновку експерта апеляційний суд перевірив, чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

З огляду на наведене, апеляційний суд при вирішенні питання щодо встановлення причин пожежі обґрунтовано надав перевагу висновку судової експертизи, наданому судовими експертами.

Доводи касаційної скарги про протиправність стягнення з ОСОБА_1 судового збору у зв`язку з тим, що підставою позову є захист прав споживачів, відхиляється, адже правовідносини у справі виникли з підстав відшкодування шкоди, завданої пожежею.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нового, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, немає.

Щодо заяви ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, понесених під час касаційного розгляду справи

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат, понесених ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на професійну правничу допомогу під час касаційного перегляду справи, дійшов висновку, що заява товариства підлягає задоволенню а витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго» в заявленому розмірі, в сумі 7 000 грн.

Колегія суддів вважає, що надані товариством копії додатку від 05 березня

2020 року № 113 до договору від 30 січня 2018 року № 38 про надання правової допомоги, укладеного між ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та Професійним адвокатським об`єднанням «Консенсус» (далі - ПАО «Консенсус»), рахунку

від 5 березня 2020 року № 105, платіжного доручення від 11 березня 2020 року

№ 2011 та звіту про виконання доручення клієнта від 17 березня 2020 року повністю підтверджують наявність та розмір витрат ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на правничу допомогу під час касаційного перегляду цієї справи, при цьому заявлений розмір витрат відповідає критерію реальності адвокатських послуг та критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час касаційного розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська