№ 302/310/17

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 302/310/17

провадження № 61-18389св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Негровецька сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, ОСОБА_2 ,

треті особи: Сектор у Закарпатській області Державного агентства водних ресурсів України, Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рішка Сергія Івановича на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Готра Т. Ю.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Негровецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , третя особа - Сектор у Закарпатській області Державного агентства водних ресурсів України, Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса, ОСОБА_3 , про визнання незаконними рішень Негровецької сільської ради від 25 березня 2016 року № 17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення садівництва, від 25 грудня 2016 року № 8 про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0060 га для садівництва, кадастровий № 2122484000:01:002:0034, про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки та записів про кадастровий номер земельної ділянки, зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Негровецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , третя особа - Сектор у Закарпатській області Державного агентства водних ресурсів України, про визнання незаконними рішень Негровецької сільської ради від 25 березня 2016 року № 17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення садівництва, від 25 грудня 2016 року № 8 про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0060 га для садівництва, кадастровий № 2122484000:01:002:0034, про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки та записів про кадастровий номер земельної ділянки, зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що згідно з рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу імені Червона Зірка села Синевир від 28 листопада 1980 року № 4 (протокол зборів колгоспників колгоспу «Червона зірка» від 28 листопада 1980 року; рішення Негровецької сільської ради № 60 від 16 грудня 1980 року) йому було передано у користування земельну ділянку площею 0,07 га для індивідуального житлового будівництва між цегельним заводом цього колгоспу та земельною ділянкою ОСОБА_4 (дворогосподарство під АДРЕСА_1 ).

10 лютого 1981 року він отримав дозвіл на забудову земельної ділянки і оформив будівельний паспорт.

19 березня 1981 року земельну ділянку було відведено йому в натурі згідно з актом техбюро. Межі та місце розташування земельної ділянки відображено на проекті забудови земельної ділянки, який наявний в будівельному паспорті, з якого вбачається, що земельна ділянка позивача межує з лівого боку з канавою, яка має ширину 4 метри, а спереду - з автодорогою. При цьому між канавою та земельною ділянкою відведеною йому не відображено земель запасу сільської ради.

На підставі вищевказаних дозвільних документів він збудував житловий будинок та господарські будівлі під реєстраційним № АДРЕСА_3 у селі Негровець .

19 серпня 1992 року рішенням Негровецької сільської ради йому було збільшено розмір вищевказаної земельної ділянки біля будинку до 0,15 га. Згідно з погосподарською книгою села Негровець за ним обліковується земельна ділянка площею 0,15 га.

У січні 2017 року Негровецька сільська рада повідомила його про захоплення ним земельної ділянки площею 0,0060 га від ОСОБА_2 , яка передана останньому у власність сільською радою для ведення садівництва на підставі рішення від 25 грудня 2016 року № 8.

17 жовтня 2016 року зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 зареєстрував у Державному земельному кадастрі і їй присвоєно кадастровий номер 2122484000:01:002:0034.

Проте, під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 не було встановлено межові знаки та відповідно такі не були погоджені з ним як із суміжним землекористувачем.

Вважає, що Негровецька сільська рада рішення щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення садівництва прийняла з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки земельну ділянку площею 0,07 га для індивідуального житлового будівництва біля струмка у селі Негровець він отримав у користування відповідно до вимог статей 20 77 78 Земельного кодексу УРСР 1970 року, і його право користування, у передбачений земельним законодавством спосіб, не припинялося.

Крім цього, Негровецька сільська рада не мала права передати ОСОБА_2 спірну земельну ділянку для садівництва, оскільки згідно із статтею 61 ЗК України та статтею 89 ВК України встановлено обмеження у використанні земельної ділянки як прибережної захисної смуги уздовж річок.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 .

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2019 року залучено до участі у справі як третю особу Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2019 року у складі судді Кривка В. П. позов задоволено.

Визнано неправомірними і скасовано:

- рішення Негровецької сільської ради від 25 березня 2016 року № 17 про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва;

- рішення Негровецької сільської ради від 25 грудня 2016 року № 8 про затвердження проекту землеустрою і надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0060 га для ведення садівництва кадастровий номер 2122484000:01:002:0034;

- скасовано державну реєстрацію і записи про кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0060 га в АДРЕСА_2 : 2122484000:01:002:0034, надану ОСОБА_2 для індивідуального садівництва.

Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати (знести) металеву огорожу, що знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 , наданій в користування для обслуговування житлового будинку і господарських споруд у АДРЕСА_3 , та відповідно до свідоцтва про забудову № 6, виданого виконкомом Негровецької сільської ради народних депутатів на підставі рішення № 43 від 10 лютого 1981 року (акта відведення земельної ділянки та площ забудови).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 2 240 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач набув право користування присадибною земельною ділянкою (для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, споруд) правомірно і у встановленому законом порядку не позбавлений цього права.

ОСОБА_2 і Негровецька сільська рада порушили право позивача на користування земельною ділянкою, а саме ОСОБА_2 передано у власність і відведено в натурі земельну ділянку площею 60 кв. м для індивідуального садівництва таким чином, що надана земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку позивача, тобто за існуючою, раніше визначеною межею земельної ділянки, яка фактично установлена по стаціонарній огорожі на межі яру (канави), що є водовідведенням природнього потічка. Тобто, відповідачі позбавили позивача частини правомірно наданої земельної ділянки і встановленої позивачем огорожі, без будь-яких правових підстав.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 квітня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 360 грн судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 у порядку, передбаченому статтею 81 ЦПК України не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу заявлених вимог, а саме те, що при прийнятті рішення Негровецькою сільською радою про надання у користування та у власність земельної ділянки ОСОБА_2 мало місце порушення його прав по користуванню або порушено право власності позивача на земельну ділянку, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про накладання земельної ділянки, яка надана відповідачу на його земельну ділянку, місце, площа, координати та конфігурація такого накладання.

Сплата позивачем земельного податку на земельну ділянку площею 0,1500 га не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку та не є належним та допустимим доказом, який би свідчив про належність позивачу спірної земельної ділянки.

Непідписання позивачем меж земельної ділянки, наданої у власність відповідачу, не є самостійною підставою для захисту прав позивача та підставою для скасування правовстановлюючих документів ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рішка С. І. подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Негровецька сільська рада безпідставно та незаконно без відома ОСОБА_1 розпорядилася частиною земельної ділянки, яка 36 років перебувала в його законному користуванні, та передала її у власність ОСОБА_2 , а також проігнорувала той факт, що ця ділянка знаходиться на березі струмка, а тому відноситься до прибережної захисної смуги, в межах якої заборонено відведення земельних ділянок під садівництво.

Суд першої інстанції належним чином встановив всі обставини справи, надав об`єктивну оцінку доводам учасників спору та оцінив надані ними докази в їх сукупності, і як наслідок ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд проігнорував більшість наявних у матеріалах справи письмових доказів, показання свідків та пояснення учасників справи.

За результатами кадастрової зйомки земельна ділянка з кадастровим номером 2122484000:01:002:0034 накладається на земельну ділянку, передану в користування ОСОБА_1 , а також частина зазначеної земельної ділянки була відведена ОСОБА_2 за рахунок русла струмка, проте апеляційний суд не надав цьому жодної оцінки.

Висновки апеляційного суду про ненадання ОСОБА_1 належних доказів перебування в його законному користуванні земельної ділянки площею 0,15 га прийняті з грубим порушенням норм процесуального права та без належного застосування норм матеріального права, оскільки згідно з даними погосподарського обліку та записами в земельно-шнурових книгах села Негровець площа земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_1 на підставі рішення Негровецької сільської ради від 19 серпня 1992 року була збільшена з 0,07 га до 0,15 га.

Апеляційний суд залишив поза увагою судову практику Верховного Суду згідно з якою погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність, тому при відведенні в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,0060 га, обов`язковим було погодження меж цієї ділянки із суміжними землевласниками, зокрема із позивачем.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У грудні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сковородько І. Ф. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, посилаючись на те, що надана ОСОБА_2 у власність спірна земельна ділянка відносилася до земель запасу Негровецької сільської ради. До передачі відповідачу цієї ділянки сім`я позивача постійно складувала на ній побутове сміття.

Позивач не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,15 га, земельно-кадастрової документації, проекту відведення навіть на земельну ділянку площею 0,07 га.

Передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка не межує із земельною ділянкою позивача, тобто не є суміжними землекористувачами.

Позивач не довів належними та допустимими доказами своє право на земельну ділянку та той факт, що він порушує його права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішеннями загальних зборів колгоспників колгоспу «Червона зірка» від 28 листопада 1980 року № 4 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0,07 га у селі Негровець із цільовим призначенням - для будівництва індивідуального житлового будинку.

Зазначене рішення погоджено виконкомом Негровецької сільської ради від 16 грудня 1980 року № 60.

Рішенням виконкому Міжгірської районної ради від 10 лютого 1981 року № 43 позивачу надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на зазначеній земельній ділянці, про що видано свідоцтво № 6.

Згідно з актом від 19 березня 1981 року № 6 на підставі зазначених рішень позивачу проведено в натурі відвід земельної ділянки, видано проект землеустрою і план забудови земельної ділянки (будівельний паспорт) за погодженням районного архітектора.

У 1984 році позивач завершив будівництво житлового будинку, якому присвоєно адресу АДРЕСА_3, і з того часу це будинковолодіння (дворогосподарство) обліковується Негровецькою сільською радою.

Апеляційним судом встановлено, що пунктом 11 рішення Негровецької сільської ради від 19 серпня 1992 року «Про відведення земельних ділянок», на яке ОСОБА_1 посилався як на підставу заявлених позовних вимог, «закріплено» земельні ділянки громадянам села, а саме (список додається), але жодного списку в якому зазначається, що саме позивачу надається додаткова земельна ділянка площею до 0,1500 га і на яких підставах у вказаному рішенні не існує.

03 травня 2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_3, номер запису про право власності 20295840, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1241830321224, - державним реєстратором Міжгірської райдержадміністрації.

Згідно з рішенням Негровецької сільської ради від 25 березня 2016 року № 17 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в АДРЕСА_2 для ведення садівництва без визначення орієнтовної площі земельної ділянки.

Згідно з рішенням Негровецької сільської ради від 25 грудня 2016 року № 8 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2122484000:01:003: 0034) ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 , для індивідуального садівництва площею 0,0060 га за рахунок земель Негровецької сільської ради сільськогосподарського призначення і передано цю земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .

Цим же рішенням сільської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2122484000:01:003:0033 відводу ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд у АДРЕСА_2 » площею 0,1617 га за рахунок земель житлової і господарської забудови Негровецької сільської ради в межах населеного пункту і передано цю земельну ділянку у власність ОСОБА_2

11 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,006 га у селі Негровець в урочищі «Біля хати», кадастровий номер 2122484000:01:002:0034 з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, номер запису права власності 18577264, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1147933421224, - державним реєстратором Міжгірської районної державної адміністрації.

За змістом документів у проекті землеустрою земельної ділянки ОСОБА_2 , наданої для індивідуального садівництва, зокрема плану кадастрової зйомки, опису меж, акта встановлення (відновлення) межових знаків та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками, землекористувачами, встановлено, що ця земельна ділянка межує із землями ОСОБА_1 «А - Б», автодорогою «Буштино - Н. Ворота» «Б - В», землями сільської ради (яр) «В - А». В акті погодження меж міститься підпис від імені « ОСОБА_1 ».

Згідно з висновком експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного від 06 червня 2018 року № 4/184, складеного на підставі постанови слідчого Міжгірського відділення поліції Колибаба І. В. від 01 березня 2018 року в кримінальному провадженні № ЄРДР 12017070110000231 від 13 червня 2017 року про проведення почеркознавчої експертизи, підписи в акті погодження меж земельної ділянки, зазначеному абзацом вище, від імені ОСОБА_1 виконаний не громадянином ОСОБА_1 (позивачем) і не ОСОБА_3 (третя особа на стороні позивача, - дружина), а іншою особою.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26 червня 2017 року № 16.4-02/34, складеним державним інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Юртин В. В., ОСОБА_5 , перевірено питання дотримання вимог земельного законодавства при передачі у власність земельної ділянки площею 0,0060 га у селі Негровець за кадастровим номером 21224844000: 01:002:0034 в АДРЕСА_2 - за проектом землеустрою ОСОБА_2 і документами, наданими ОСОБА_1 щодо відведення земельних ділянок у користування для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 . Цим актом констатовано:

- прийняття рішення Негровецькою сільською радою від 25 березня 2016 року № 17 не у відповідності до статті 118 ЗК України, а саме в рішенні не зазначено площу земельної ділянки на яку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, тобто відсутність підстав щодо розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки саме площею 0,0060 га;

- встановлено, що суміжником у обидвох громадян є канава (яр);

- встановлено, що межі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за наданою технічною документацією із землеустрою перетинаються із земельною ділянкою ОСОБА_1 . За висновком в акті рекомендовано вирішити спір у судовому порядку.

Згідно з рішенням Негровецької сільської ради від 06 серпня 2017 року № 14 внесено зміни до пункту 1 рішення від 25 березня 2016 року № 17 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 », а саме зазначено площу земельної ділянки 0,0060 га, на яку надано цим рішенням дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Згідно з рішенням Негровецької сільської ради від 26 лютого 2017 року № 3 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у АДРЕСА_3 , для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд.

ТОВ «Землемір» на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Планом земельної ділянки, що обслуговує житловий будинок АДРЕСА_3 , власником якого є позивач ОСОБА_1 , на основі кадастрової зйомки зафіксовано фактичне володіння і користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,18 га, яка межує згідно з описом меж:

- із земельною ділянкою ОСОБА_6 (А- Б );

- із землями загального користування - дорога (Б-В);

- із автодорогою «Міжгір`я-Колочава-Буштино» (В -Г );

- із землями Негровецької сільської ради (водостічна канава) - (Г-А). На плані також зафіксовано накладення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 60 кв. м (кадастровий номер 2122484000:01:002:0034) на земельну ділянку ОСОБА_1 , наявність між цими суміжними земельними ділянками канави водостічної вздовж земельної ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від автодороги до земельної ділянки ОСОБА_6 (на плані від Г до А) із зазначенням ширини канави біля автодороги 4 м.

Натомість кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_2 за проектом землеустрою, який також виготовлявся ТОВ «Землемір», не містить позначень про прилягання водостічної канави, яка б прилягала до земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_1 . Однак межу від А до В описано як землі сільської ради (яр).

Згідно з планом забудови земельної ділянки ОСОБА_1 , складеним у 1981 році на підставі будівельного паспорта, земельна ділянка площею 0,07 га надана для будівництва житлового будинку однією із сторін межувала з канавою шириною біля вулиці (автодороги) розміром 4 м.

Зазначеною канавою протікає струмок (потічок), який належить до земель водного фонду, що підтверджується письмовим повідомленням Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса від 26 грудня 2018 року № 01.19/1394.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Міжгірського районного суду Закарпатської області.

12 листопада 2019 року справа № 302/310/17 надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до пункту г) частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 19 серпня 1992 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно з частиною першою статті 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів належності йому на праві користування або на праві власності земельної ділянки, частину якої було передано у власність ОСОБА_2 .

Разом з тим апеляційним судом встановлено, що на підставу заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на рішення Негровецької сільської ради від 19 серпня 1992 року «Про відведення земельних ділянок» (пункт 11) площею 0,1500 га, які суд першої інстанції взяв до уваги, але дане рішення не містить вказівки на збільшення користування присадибною ділянкою позивача до 0,1500 га.

Пунктом 11 рішення сільської ради «закріплено» земельні ділянки громадянам села, а саме (список додається), але жодного списку в якому зазначається, що саме позивачу надається додаткова земельна ділянка площею до 0,1500 га і на яких підставах у вказаному рішенні не існує.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (частина перша статті 4 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

З огляду на викладене, скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту порушення його прав прийнятими Негровецькою сільською радою рішеннями.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд залишив поза увагою судову практику Верховного Суду, згідно з якою погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність, тому при відведенні в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,0060 га, обов`язковим було погодження меж цієї ділянки із суміжними землевласниками, зокрема із позивачем, не заслуговують на увагу, оскільки обставини цієї справи та обставини справ, на які посилається заявник у касаційній скарзі, містять різні фактичні обставини справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи те, що висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рішка Сергія Івановича залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська