ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 302/767/17
адміністративне провадження № К/9901/5688/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.10.2017 (суддя - Цімбот В.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 (судді - Макарик В.Я., Большакова О.О., Глушко І.В.)
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора ДП «Міжгірське лісове господарство» та ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову лісничого про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 65 КУпАП та визнати незаконними дії директора ДП «Міжгірське лісове господарство» про вказівку про застосування статті 308 КУпАП.
ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою лісничого Верхньо-Бистрянського лісництва державного підприємства «Міжгірське лісове господарство» ОСОБА_2 від 02 червня 2017 року громадянина ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 65 КУпАП та піддано штрафу у сумі 170 грн.
Згідно заяви директора державного підприємства «Міжгірське лісове господарство» Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Барна Івана Юрійовича від 28 липня 2017 року у зв`язку з невиконанням позивачем у встановлений строк до 18 червня 2017 року постанови про накладення адміністративного стягнення застосовано норму статті 308 КУпАП про стягнення суми штрафу у розмірі 340 грн.
Вважаючи такі рішення і дії відповідачів протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.10.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення доведено зібраними доказами, в т.ч. показами свідків.
Крім того, суди виходили з того, що про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач повідомлявся належним чином, однак від отримання виклику відмовився.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, покликається на те, що правопорушення він не вчиняв, протокол уповноваженою на це особою щодо нього не складався, про розгляд справи про адміністративне правопорушення він не був повідомлений.
Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Статтею 65 КУпАП передбачено, що за незаконну порубку і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення, передбачено адміністративну відповідальність у виді штрафу на громадян у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 241 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 цього Кодексу.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.
Пунктом 7-1 частини другої статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
У випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі № 300/1006/16-а сформував такі висновки:
«…при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 65 КУпАП посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положенням статті 241 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 65.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.».
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.09.2020 у справі №742/2298/17, від 26.12.2019 у справі №724/716/16, від 17.06.2020 у справі №127/6881/17, від 26.12.2019 у справі №724/716/16, від 17.06.2020 у справі №127/6881/17, від 18.03.2021 у справі №809/466/17, від 28.04.2021 у справі №2340/5048/18, від 09.07.2021 №806/1129/16, від 16.02.2022 у справі №140/2580/19 та від 20.04.2022 у справі №140/2690/19.
Таким чином, належним відповідачем у справі про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є відповідний орган виконавчої влади, а не посадова особа.
Поряд з цим, орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, до участі у справі в якості належного відповідача залучено не було.
Положення статті 52 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Водночас суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та вирішуючи спір про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 65 КУпАП, пред`явлений до посадової особи, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук