Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 307/3155/19
провадження № 61-15370 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство»,
відповідачі: головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство»
на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року
у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Кожух О. А., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Брустурянське ЛМГ», підприємство) звернулося
до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), ОСОБА_1
про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру
у Закарпатській області про передачу у власність земельної ділянки,
витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначало, що наказом
ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 03 липня 2019 року № 1350-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та передано останньому у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124484400:09:001:0031), площею 1,3000 га,
із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. На виконання цього наказу ОСОБА_1 10 вересня 2019 року зареєстрував за собою право власності на вказану земельну ділянку, номер запису про права у Державному земельному кадастрі - 33186224.
Позивач уважав, що відповідний наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та дії щодо оформлення права власності на земельну ділянку суперечать нормам законодавства, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0031, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010 року, знаходиться у кварталі 15 виділу 3 Плайського лісництва
ДП «Брустурянське ЛМГ» та є землями лісогосподарського призначення.
Посилаючись на відповідні норми ЗК України та ЛК України, підприємство зазначало, що на землі лісогосподарського призначення розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі
у власність. Зміна цільового призначення земель здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проєкти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, здійснюється з урахуванням висновків органів виконавчої влади
з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
При цьому передача у власність, надання в постійне користування
для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України
у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Крім того, положеннями частин другої, дев`ятої статті 149 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Разом із цим, спірна земельна ділянка вибула з користування підприємства без його згоди та відповідного рішення уповноваженого на те органу, а саме Кабінету Міністрів України. ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області незаконно розпорядилося земельною ділянкою лісогосподарського призначення, фактично змінивши її цільове призначення.
З урахуванням наведеного, ДП «Брустурянське ЛМГ» просило суд: визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області
від 03 липня 2019 року № 1350-сг «Про затвердження проекту землеустрою
та передачу у власність земельної ділянки»; витребувати земельну ділянку
з кадастровим номером 2124484400:09:001:0031, площею 1,3000 га,
що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , а також вирішити питання понесених підприємством судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року у складі судді Ніточка В. В. позовні вимоги ДП «Брустурянське ЛМГ» задоволено.
Визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 03 липня 2019 року № 1350-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки».
Витребувано земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0031, площею 1,3000 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010 року знаходиться
у кварталі 15 виділу 3 Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ»,
за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, тобто перебуває в постійному користуванні вказаного підприємства.
При цьому відповідно до пункту 5 розділу VII «Прикінцеві положення»
ЛК України (у редакції, станом на 03 липня 2019 року) до одержання
в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі,
є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які позивач суду надав.
Рішення щодо зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 15 виділу 3 Плайського лісництва підприємства органами виконавчої влади не приймалися, відповідна проєктно-технічна документація не розроблялася, а тому недійсним є наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 03 липня 2019 року № 1350-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», яким фактично передано землі лісогосподарського призначення ОСОБА_1 .
При цьому ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області розпорядилося спірною земельною ділянкою та змінило цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням визначених законом повноважень.
Районний суд послався також на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 9,
41 Конституції України, статті 16 21 ЦК України, відповідні норми ЗК України (статті 19, 20, 56, 57, 149) ЛК України (статті 17, 46, 57). Крім того, вказано,
що відсутність спрямованого на відчуження спірної земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади (Кабінету Міністрів України) означає, що держава, як власник, волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Судом враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений
у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження
№ 14-564цс19).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області задоволено.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ДП «Брустурянське ЛМГ» відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції
та відмовляючи у задоволенні позову підприємства, виходив із того,
що проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 розроблений та погоджений відповідно до вимог земельного законодавства, а тому підстав для відмови у затвердженні відповідного проєкту не було. При цьому такої підстави припинення права власності
на земельну ділянку, як скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було видано правовстановлюючий документ на право власності на земельну ділянку ЗК України не передбачено.
Крім того, оскаржуваний позивачем наказ ГУ Держгеокадастру
у Закарпатській області є ненормативним актом, його було прийнято стосовно конкретного громадянина, він підлягав одноразовому застосуванню, його було виконано в момент виникнення права власності на земельну ділянку - державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Тому з цього моменту оскаржуване рішення вичерпало свою дію, у зв'язку з чим не може бути скасовано, оскільки дане рішення уже в силу закону скасовано та є не чинним після державної реєстрації права власності ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції, врахувавши пункт 5 розділу VII «Прикінцеві положення» ЛК України, вказав, що на час виникнення спірних правовідносин документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств
на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Позивачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває
у користуванні ДП «Брустурянське ЛМГ» й вибула з володіння власника незаконно, як і не надано належних планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, де розташована спірна земельна ділянка (планшети лісовпорядкування). Наявні у матеріалах справи документи вказують тільки обриси (контури) земельної ділянки, яка перебуває у користуванні підприємства та не вказують про співпадіння (накладення) меж, контурів, кутів та координат спірних земельних ділянок із ділянками лісового фонду, джерела такої інформації, відсутні схематичні зображення накладок, відсутні дані про площу накладки, її місцезнаходження.
З наданих документів не вбачається, яким чином було встановлено факт накладення земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_1 . З урахуванням указаних обставин, апеляційний суд вказав, що не підлягають задоволенню
й вимоги позивача про витребування зазначеної земельної ділянки.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що межі відведених земельних ділянок ДП «Брустурянському ЛМГ» в натурі (на місцевості) не встановлені
та з суміжними землекористувачами та землевласниками не погоджені, відомості про спірні земельні ділянки в Державному земельному кадастрі
не внесені, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
У матеріалах справи відсутні докази того, що спірні земельні ділянки у певний період часу обліковувалися як землі лісогосподарського призначення (ліси)
та у подальшому цільове призначення даних земельних ділянок було змінено. Указані твердження є припущеннями позивача.
Апеляційний суд послався на Конвенцію та статтю 1 Першого протоколу
до Конвенції, відповідні положення ЗК України (статті 15, 79, 140, 186-1),
ЛК України (статті 1, 17, 48), частину першу статті 321 ЦК України, статті 387 388 ЦК України, а також врахував прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду,
ДП «Брустурянське ЛМГ», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення
та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 17 вересня 2021 року касаційну скаргу підприємства на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року залишено без руху
та надано строк на усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в указаній ухвалі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що зроблені апеляційним судом висновки суперечать поданим та оціненим районним судом доказам, нормам матеріального права, зокрема відповідним нормам ЗК України ЛК України,
а також судовій практиці Верховного Суду у подібних справах, на яку
й посилається заявник касаційної скарги.
Підприємство зазначає, що повернення у державну власність земельної ділянки незаконно відчуженої фізичній особі переслідує легітимну мету
та є пропорційним втручанням. При цьому спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. Ліси та землі лісового фонду
є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання
та спеціальною процедурою надання таких земель. При певній розумній обачливості ОСОБА_1 міг би дізнатися, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. Посилається
на відповідну судову практику Верховного Суду.
Крім того, апеляційним судом не взято до уваги висновок експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2020 року № 15/61
(далі - висновок експерта № 15/61), складеного у межах кримінального провадження № 42019071160000065 від 11 жовтня 2019 року, за яким встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на земельній ділянці лісового фонду ДП «Брустурянське ЛМГ». Апеляційний суд розглянув справу без участі представника позивача й не дослідив оригінал планшету,
що є картографічним матеріалом лісовпорядкування й який досліджувався судом першої інстанції. Тобто апеляційний суд належним чином не дослідив наявні у матеріалах справи докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області подало
до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу підприємства, в якому вказується, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною
і обґрунтованою, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають.
Фактичні обставини справи
08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру
у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (реєстраційний номер
від 08 квітня 2019 року № Х-116/1/17-19).
До вказаного клопотання додано графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та копію посвідчення учасника бойових дій.
Листом Відділу у Тячівському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 23 квітня 2019 року № 353/412-19-0.27 надано ГУ Держгеокадастру
у Закарпатській області інформацію щодо земельної ділянки, яка зазначенна
у клопотанні ОСОБА_1 , а саме: зазначено категорію земель ? землі сільськогосподарського призначення, форма власноті ? державна, вид угідь ? пасовище.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 24 квітня 2019 року № 891-сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 надано дозвіл
на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
у власність, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області
(а. с. 7, т. 1).
На замовлення ОСОБА_1 на підставі договору від 21 травня 2019 року
№ 21052019/156 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Дана земельна ділянка відведена із земель запасу, сільськогосподарського призначення ? сіножаті. Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення (секція А). Цільове призначення відповідно до класифікації видів цільового призначення земель ? для ведення особистого селянського господарства (підрозділ 01.03). Відповідно до даних річного звіту по форм 6-ЗЕМ земельна ділянка відводиться із земель запасу (шифр рядка 94), сільськогосподарських угідь ? сіножаті (11). Земельна ділянка вільна від обмежень, обтяжень
і сервітутів.
Земельна ділянка має загальну площу 1,3000 га, відведена за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області
за межами населеного пункту і межує із: землями ГУ Держгеокадастру
у Закарпатській області; землями загального користування.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 03 липня 2019 року
№ 1350-сг ОСОБА_1 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку
за кадастровим номером 2124484400:09:001:0031, площею 1,3000 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно
з класифікацією видів цільового призначення земель ? 01.03),
що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (а. с. 8, т. 1).
Власником земельної ділянки за кадастровим номером 2124484400:09:001:0031є ОСОБА_1 (а. с. 14-15, т. 1).
Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області, плану лісонасаджень Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області та довідки комісії щодо натурної перевірки земельних ділянок Плайського лісництва ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0031, площею 1,3000 га, належить Плайському лісництву ДП «Брустурянське ЛМГ» Закарпатської області та знаходиться в кварталі 15, виділ 3 (а. с.16-29, т. 1).
Судом першої інстанції встановлено, що органами виконавчої влади
не приймалися рішення щодо зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 15 виділу 3 Плайського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», відповідна проектно-технічна документація не розроблялася.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ДП «Брустурянське ЛМГ» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав
та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини
як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту
зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання
у користування.
Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний
і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення
(пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).
Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення
не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних
і садових ділянках.
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).
Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Згідно із частиною першою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї
чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади
та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади
або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно
до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється
в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина третя статті 20 ЗК України).
Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим
з питань лісового господарства.
Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного
та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 ЗК України).
Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування
про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян
та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).
Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України
до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право
на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи
їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема,
за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки
в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження
№ 14-140цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), постановах Верховного Суду: від 15 січня 2019 року
у справі № 907/459/17, від 19 червня 2019 року у справі № 911/604/18,
від 21 квітня 2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 925/889/19. Ця судова практика є незмінною.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову підприємства, виходив із того, що проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 розроблений
та погоджений відповідно до вимог земельного законодавства, а не надано доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні
ДП «Брустурянське ЛМГ» й вибула з володіння власника незаконно,
як і не надано належних планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, де розташована спірна земельна ділянка.
Колегія суддів уважає, що такі висновки апеляційного суду не узгоджуються
з вищенаведеними нормами матеріального права та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Cудом першої інстанції, з урахуванням наведених норм матеріального права, на підставі належної правової оцінки поданих сторонами доказів, вірно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0031, відповідно до матеріалів лісовпорядкування
2010 року, знаходиться в кварталі 15 виділу 3 Плайського лісництва
ДП «Брустурянське ЛМГ», за межами населеного пункту, на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, тобто перебуває в постійному користуванні вказаного державного підприємства.
Рішення щодо зміни цільового призначення вказаних земель лісогосподарського призначення органами виконавчої влади не приймалися, відповідна проектно-технічна документація не розроблялася.
При цьому районний суд, оглядаючи письмові докази, які знаходяться
у матеріалах справи, оглянув оригінали відповідних документів (а. с. 1, т. 2).
У цій частині районним судом враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19).
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано вказано й про те,
що відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади (Кабінету Міністрів України) означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Матеріали справи не містять доказів того, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулася за погодженням Кабінету Міністрів України.
З урахуванням наведеного, оскільки спірна земельна ділянка перебуває
у постійному користуванні позивача, є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки
не змінювалося, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги ДП «Брустурянське ЛМГ» у частині визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про передачу у власність земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із цим, позовні вимоги підприємства про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволенню
не підлягають.
Судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.
За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист
її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися
з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки
це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав
і вплив на правопорушника.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків
(частина друга статті 152 ЗК України).
Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій
статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,
без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема
від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює
у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.
Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року
у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось
і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном
на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа,
яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів
є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність
або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи
з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Таким чином, суд першої інстанції, правильно визначившись з характером спірних правовідносин, встановивши всі фактичні обставини справи, помилково виходив із того, що задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб шляхом витребування спірної земельної ділянки.
У даній категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено
у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.
Указане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21); від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18 (провадження № 61-666св21), які прийняті у зв`язку з обов`язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, а також правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження
№ 12-20гс21).
Отже, у цій частині у позові підприємства слід відмовити саме з указаних підстав. У зв`язку з цим постанова апеляційного суду в цій частині підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу ДП «Брустурянське ЛМГ», постанову апеляційного суду у частині вимог про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про передачу у власність земельної ділянкискасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції
у цій частині, у частині позовних вимог підприємства про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416
ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення
та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання
про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, з урахуванням часткового задоволення касаційної скарги
та залишення в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, сплаченого підприємством судового збору за подання позовної заяви
й касаційної скарги, з відповідачів слід стягнути на користь позивача судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 3 842,00 грн (по 1 921,00 грн
із кожного), за подання позовної заяви у розмірі 960,50 грн (по 480,25 грн
із кожного).
Керуючись статтями 141 400 409 412 413 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» задовольнити частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у частині позовних вимог державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» до головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу про передачу у власність земельної ділянки скасувати, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 березня 2020 року
у цій частині залишити в силі.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року
у частині позовних вимог державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» до головного управління Держгеокадастру
у Закарпатській області, ОСОБА_1 про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння змінити, виклавши
її мотивувальну частинуу редакції цієї постанови, а у решті - залишити без змін.
Стягнути з головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 на користь державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» по 1 921,00 грн судового збору за подання касаційної скарги з кожного, по 480,25 грн судового збору
за подання позовної заяви з кожного.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк