Постанова
Іменем України
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 308/11115/16-ц
провадження № 61-36782св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, Прокуратура Закарпатської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2018 року у складі судді Монич О. В. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Готра Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП в Закарпатській області), Прокуратури Закарпатської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позов обґрунтований тим, що 28 травня 2013 року старшим слідчим відділення Хустського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - відділення Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області) Соймик Р. І., відносно нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесене кримінальне провадження № 12013070050000758 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 14, частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Кримінальне провадження розпочато за нібито вимагання ОСОБА_1 , як директором Теребле-Ріцької гідроелектростанції (далі - Теребле-Ріцька ГЕС) від ОСОБА_2 неправомірної вигоди (хабара) у сумі 6 000,00 грн за передачу їй в оренду частини приміщення, що належить Теребле-Ріцькій ГЕС.
30 травня 2013 року слідчим СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області Соймик Р. І. проведено огляд місця події в ході якого у ОСОБА_1 вилучено грошові кошти в сумі 6 000,00 грн, передані йому за оренду приміщення.
Після закінчення огляду місця події в той же день, 30 травня 2013 року о 18:18 год ОСОБА_1 був затриманий в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), проведено його особистий обшук та о 22:10 год позивача поміщено до ізолятора тимчасового тримання (далі - ІТТ) Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області.
31 травня 2013 року ОСОБА_1 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбачено частиною четвертою статті 368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
31 травня 2013 року слідчий звернувся до слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
01 червня 2013 року ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовлено і з-під варти його звільнено в залі суду. При цьому, відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 22 940,00 грн із покладенням обов`язків передбачених КПК України.
05 липня 2013 року слідчий по кримінальній справі звернувся до слідчого судді Хустського районного суду з клопотанням про відсторонення ОСОБА_1 від посади.
Наказом генерального директора Відкритого акціонерного товариства «ЕК «Закарпаттяобленерго» (далі - ВАТ «ЕК «Закарпаттяобленерго») від 15 липня 2013 року № 661-К ОСОБА_1 відсторонений від займаної посади, переведений на іншу менш оплачувану посаду головного інженера цієї ж ГЕС.
31 липня 2013 року прокурором Хустської міжрайонної прокуратури в даному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням, неправомірної вигоди. Після чого прокурор з даним обвинувальним актом звернувся до Хустського районного суду та 17 вересня 2013 року розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження.
26 листопада 2014 року в ході судового розгляду кримінального провадження, прокурором Хустської міжрайонної прокуратури дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з частини четвертої статті 368 КК України і йому пред`явлено нове обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину) передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 190 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства).
27 квітня 2015 року Хустський районний суд Закарпатської області погодився зі зміненою кваліфікацією прокуратури і постановив обвинувальний вирок, яким визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 190 КК України, призначивши покарання у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн, при цьому обраний запобіжний захід у вигляді застави залишений в силі до вступу вироку в законну силу.
29 грудня 2015 року Апеляційний суд Закарпатської області, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2015 року апеляційну скаргу задовольнив і скасував вирок щодо нього, а кримінальне провадження закрив на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю в діях складу злочину передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 190 КК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 07 червня 2016 року касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області залишив без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 грудня 2015 року без змін.
Період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом (з 28 травня 2013 року до 07 червня 2016 року) становить 3 роки і 9 днів. Виходячи із конкретних обставин справи, характеру моральних страждань, їх наслідки та інших негативних впливів унаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальності вважає, що йому була спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює у сумі 1 000 000,00 грн, однак з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України завдану моральну шкоду у розмірі 4 264 704,00 грн за рахунок коштів Держаного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку та стягнути на його користь понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2018 року збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 402 084,00 грн, завданої моральної шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат; у решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що весь час досудового слідства та суду, а саме 3 роки і 09 днів позивач був обмежений у конституційному праві на вільне пересування, оскільки відносно нього обрано запобіжний захід - заставу; незаконне притягнення до кримінальної відповідальності завдало моральних страждань. Визначаючи розмір такого відшкодування, суд виходив з того, що межі такого відшкодування визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи, а саме 3 723,00 грн (відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» з 01 січня 2018 року установлено саме таку мінімальну заробітну плату). Суд урахував обставини справи та виходячи із принципів розумності і справедливості розрахував розмір відшкодування виходячи з трикратного співвідношення з мінімальним розміром заробітної плати, що за повних 36 повних місяців становить 402 084,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області задоволено; рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2018 року змінено у частині стягнення моральної шкоди та зменшено її розмір до 57 600,00 грн; у решті рішення суду залишено без змін.
Додатковою постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2018 року повернуто із державного бюджету України прокуратурі Закарпатської області судовий збір у розмірі 9 714,90 грн.
Зменшуючи розмір моральної шкоди апеляційний суд керувався пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VII (набрав чинності з 01 січня 2017 року), де зазначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн. Крім того, апеляційний суд зазначив, що трикратне співвідношення з розміром мінімальної заробітної плати не є обгрунтованим, тому враховуючи весь час досудового слідства та суду щодо позивача, який становить 3 роки і 9 днів суд визначив моральну шкоду у розмірі - 57 600,00 грн (1 600 х 36 місяців).
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували усі фактичні обставини справи, не дослідили і не дали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зокрема, судами не враховано наявність експертного дослідження Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28 лютого 2017 року № 5675, яким підтверджується завдання позивачу моральної шкоди в розмірі 4 264 704,00 грн. Також, судом апеляційної інстанції при розрахунку суми моральної шкоди неправильно застосовано пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VII, оскільки вони стосуються для розрахунку лише заробітної плати.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2018 року прокуратура Закарпатської області надіслалазасобами поштового зв`язку до Верхового Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу позивача і залишити без змін постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 12 квітня 2018 року.
Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції правильно розрахував розмір моральної шкоди, відповідно до вимог законодавства України. Посилання позивача на експертний висновок щодо розміру завданої позивачу моральної шкоди є необгрунтованим, оскільки із змісту даного документа вбачається, що у ньому зазначена лише орієнтовна сума компенсації моральної шкоди позивачу, а сам документ має лише рекомендаційний характер при визначенні розміру моральної шкоди.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року справу № 308/11115/16-ц призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 28 травня 2013 року старшим слідчим слідчого відділення Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області Соймик Р. І. відносно ОСОБА_1 до ЄРДР внесено кримінальне провадження № 12013070050000758 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 14, частиною четвертою статті 368 КК України. Дане кримінальне провадження розпочато за вимагання ОСОБА_3 , як директором Теребле-Ріцької ГЕС від ОСОБА_2 неправомірної вигоди (хабара) у сумі 6 000,00 грн за передачу їй в оренду частини приміщення, що належить Теребле-Ріцькій ГЕС.
30 травня 2013 року слідчим СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області Соймик Р. І. (далі - слідчий) проведено огляд місця події у ході якого у ОСОБА_1 вилучено 6 000,00 грн, передачі йому ОСОБА_2 за оренду приміщення.
30 травня 2013 року о 18:18 год ОСОБА_1 був затриманий в порядку статті 208 КПК України, проведений його особистий обшук та о 22:10 год ОСОБА_1 був поміщений в ІТТ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області.
31 травня 2013 року ОСОБА_1 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
31 травня 2013 року слідчий звернувся до слідчого судді Хустського районного суду з клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ухвали слідчого судді Хустського районного суду Кемінь В. Д. від 01 червня 2013 року в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено і з-під варти ОСОБА_1 звільнено в залі суду. ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 22 940,00 грн з покладенням обов`язків передбачених КПК України.
05 липня 2013 року слідчий звернувся до слідчого судді Хустського районного суду з клопотанням про відсторонення ОСОБА_1 від посади.
Наказом генерального директора ВАТ «ЕК «Закарпаттяобленерго» від 15 липня 2013 року № 661-К ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади та переведено на іншу менш оплачувану посаду головного інженера цієї ж ГЕС.
31 липня 2013 року прокурором Хустської міжрайонної прокуратури затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, після чого прокурор з даним обвинувальним актом звернувся до Хустського районного суду та 17 вересня 2013 Хустським районним судом розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження.
26 листопада 2014 року в ході судового розгляду прокурором Хустського міжрайонної прокуратури дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з частини четвертої статті 368 КК України і йому висунуто нове обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину) передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 190 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Відповідно до вироку Хустського районного суду 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 190 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн, обраний запобіжний захід у вигляді застави залишений в силі до ступу вироку в законну силу.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; вирок Хустського районного суду від 27 квітня 2015 року щодо ОСОБА_4 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 190 КПК України.
Ухвалою ВССУ від 07 червня 2016 року касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області залишено без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 грудня 2015 року - без змін.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 перебував під слідством і судом з 28 травня 2013 року по 07 червня 2016 року, тобто 36 місяців і 09 днів.
Право на відшкодування моральної шкоди позивачу сторонами не оспорюється і визнається, що внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого вона підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства прокуратури, а спір виник щодо розміру такого відшкодування.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року.
01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн.
Разом з тим, відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у тому числі у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
Таким чином, право на звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, виникає у зв`язку з настанням певної події: набранням чинності виправдувального вироку суду.
Установлено, що ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 29 грудня 2015 року вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2015 року щодо ОСОБА_4 скасовано, а кримінальне провадження закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 190 КПК України. Ухвалою ВССУ від 07 червня 2016 року ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 29 грудня 2015 року залишено без змін. Тобто події, які надають позивачу цивільне право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, відбулися до 01 січня 2017 року - набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, а тому питання щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди має вирішуватися виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Таким чином, на правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII не поширюється.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» установлено з 01 січня 2018 року мінімальну заробітну плату на рівні - 3 723,00 грн.
Урахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку із безпідставним перебуванням під слідством та судом на його користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 402 084,00 грн, виходячи з трикратного співвідношення з мінімальним розміром заробітної плати.
Апеляційний суд не врахував наведеного та дійшов помилкових висновків про зменшення розміру відшкодування, вважаючи, що мінімальна заробітна плата не може застосовуватися у цих правовідносинах як розрахункова величина та вважаючи безпідставним трикратне обрахування такої шкоди.
За таких обставин і додаткова постанова Апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2018 року, якою вирішено питання щодо розподілу судових витрат, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Ураховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 12 квітня 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2018 року скасувати.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2018 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді: В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов