Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 308/1324/21
провадження № 61-8476св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 червня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та виключення обтяжень.
Позовну заяву мотивовано тим, що їй на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані на
АДРЕСА_1 . Позивачу стало відомо, що належне їй майно було передано
ОСОБА_2 в іпотеку АТ «Універсал Банк» на забезпечення виконання останньою зобов`язань за кредитним договором від 19 липня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 200 000 доларів США до 18 липня 2027 року. Зазначає, що вказана земельна ділянка було нею подарована ОСОБА_2 за договором дарування від 15 грудня 2003 року, однак за позовом її чоловіка ОСОБА_4 рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 18 травня 2015 року зазначений договір дарування визнано недійсним та у порядку поділу майна подружжя визнано за ним та ОСОБА_3 право власності по Ѕ частці цієї земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_2 незаконно зареєструвала право власності на спірний будинок, однак рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2015 року задоволено частково позов її та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірний будинок та визнано за нею та її чоловіком право власності по Ѕ частці житлового будинку
АДРЕСА_1 .
Зазначає, що її чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті спадщину у вигляді Ѕ частки спірної земельної ділянки та житлового будинку успадкувала позивач, тобто позивач є одноосібним власником спірного майна.
Вважаючи, що ОСОБА_2 не мала права передавати спірне майно в іпотеку банку, оскільки воно належить позивачу, а не іпотекодавцю, позивач просила:
- визнати недійсним договір іпотеки від 19 липня2007 року, укладений між AT «Універсал Банк» та ОСОБА_2 ;
- виключити з Державного реєстру іпотек запис від 19 липня 2007 року, реєстраційний номер 5332023 (перенесений запис 10091862), щодо об`єкта обтяження: об`єкт незавершеного будівництва, процент готовності 95%, земельна ділянка адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 19452145, кадастровий номер: 2124887403:01:006:0009;
- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 19 липня 2007 року, реєстраційний номер 5331416 (перенесений номер 10091890), щодо об`єкта обтяження: незавершеного будівництва, процент готовності 95%, земельна ділянка адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 19452145, кадастровий номер: 2124887403:01:006:0009;
- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 19 липня 2007 року, реєстраційний номер 5331897,щодо об`єкта обтяження: земельна ділянка адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер земельної ділянки: 0104071000396, кадастровий номер: 2124887403:01:006:0009.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійсним договір іпотеки від 19 липня 2007 року укладений між ВАТ «Банк Універсальний» (нове найменування АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Резвановою І. Д. за реєстровим номером 3124. В задоволенні решти позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що іпотекодавець ОСОБА_2 не є власником нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, і не мала права на розпорядження ним та передачу його в іпотеку, а тому наявні підстави для визнання договору іпотеки недійсним. Щодо скасування обтяжень, то суди вважали за необхідне відмовити у задоволенні цих вимог, оскільки визнання недійсним договору іпотеки є підставою для скасування обтяження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суди не врахували вимоги статті 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника. Вказує, що банк не надавав дозволу на поділ та відчуження предмету іпотеки.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
У вересні 2022 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обгрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що 15 грудня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Дроботя А. Й., згідно якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар належну ОСОБА_3 на праві приватної власності земельну ділянку, розміром 0,08 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на території Холмківської сільської Ради Ужгородського району.
На підставі зазначеного договору дарування ОСОБА_2 01 липня 2004 року видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЗК № 015094, кадастровий номер ділянки 2124887403:01:006:0009.
На цій земельній ділянці збудований будинок, який станом на 19 липня 2007 року був об'єктом незавершеного будівництва (готовність 95 %). 05 липня 2007 року право власності на цей будинок зареєстровано за ОСОБА_2
19 липня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є AT «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 19 липня 2007 року, а також будь-яких додаткових договорів до нього, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов`язаний до 18 липня
2027 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 200 000,00 доларів США.
Відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором наступне майно: об`єкт незавершеного будівництва, процент готовності 95 %, загальною площею 188,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 2124887403:01:006:0009, площею 0,0824 га, що знаходиться за вказаною адресою. Це майно належить іпотекодавцю на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2004 року, державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЗК №015094,виданого 01 липня 2004 року Холмківською сільською радою на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Дроботя А. Й.
15 грудня 2003 року.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 308/1426/14-ц частково задоволено позов АТ «Універсал Банк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь АТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 06/1220К-07 від 19 липня 2007 року в розмірі 175 734, 22 доларів США, з якої 126 888, 84 доларів США заборгованість по кредиту, 21 008 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 19 721, 90 доларів США заборгованість по процентам, 8 115, 48 доларів США пеня.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 18 травня 2015 року у справі № 308/1934/15-ц позовну заяву ОСОБА_4 задоволено частково та визнано недійсним договір дарування вказаної земельної ділянки, укладений 15 грудня 2003 року між ОСОБА_3 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдарованою, та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 01 липня 2004 року серії ЗК №015094. Здійснено поділ земельної ділянки як спільної сумісної власності подружжя шляхом визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності за кожним на Ѕ частку спірної земельної ділянки.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 01 жовтня 2015 року у справі № 308/10982/15-ц позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволено частково та скасовано запис від 25 вересня 2007 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на території Холмківської сільської ради Ужгородського району, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по1/2 частини (долі) вказаного житлового будинку.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті спадщину прийняла його дружина - позивач у справі ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, тому відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі статями 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Положеннями частин першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені спірним договором та в результаті визнання недійсним договору її порушені права та/або інтереси будуть відновлені.
Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відтак, правочин, який визнаний судом недійсним не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно.
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За змістом статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 цього Закону).
Згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини, встановлені рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2015 року у справі №308/1934/15-ц та рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2015 року у справі №308/10982/15-ц, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення та повторного доказування не потребують.
Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що предмет іпотеки не належав і не належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що на момент укладення іпотечного договору від 19 липня 2007 року іпотекодавець ОСОБА_2 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому не була уповноважена на розпорядження та передавати вказане майно в іпотеку у зв`язку з чим іпотечний договір суперечить положенням статті 5 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання такого договору недійсним з підстав, передбачених статтями 203 215 ЦК України.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2018 року у справі № 910/19633/17 та від 11 березня 2020 року у справі № 904/5903/18.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що укладений іпотечний договір порушує права і законні інтереси позивача ОСОБА_3 , яка є власником майна переданого в іпотеку та створює їй перешкоди в користуванні та розпорядженні даним майном, та обґрунтовано захистили порушені права позивача.
При цьому колегія суддів враховує, що АТ «Універсал Банк», вважаючи свої права порушеними, не оскаржувало рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 травня 2015 року у справі № 308/1934/15-ц та рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2015 року у справі № 308/10982/15-ц, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення та установлюють обставини, які повторного доказування не потребують.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували вимоги статті 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника, оскільки зазначена норма стосуються переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, однак у даному випадку ОСОБА_2 не набула право власності на майно, що було предметом іпотеки, право власності на таке майно не перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та
ОСОБА_3 , і ОСОБА_2 не відчужувала предмет іпотеки третім особам.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, її доводи зводяться до переоцінки доказів та встановленню інших обставин ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, відповідно касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2021 рокута постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович