Постанова
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 308/2742/17
провадження № 61-7215св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухар Юрій Михайлович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в складі колегії суддів:
Куштана Б. П., Джуги С.Д. і Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення немайнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Біля будинку позивача - у приміщенні готелю «ІНФОРМАЦІЯ_2» на АДРЕСА_3 знаходиться розважальний заклад «ІНФОРМАЦІЯ_1», де здійснює свою діяльність відповідач. У приміщенні вказаного розважального закладу протягом 2015-2016 років на вихідні та святкові дні
у вечірній час проводилися концерти та дискотеки, внаслідок чого порушується режим тиші у населених пунктах.
Звукове обладнання, встановлене у закладі «ІНФОРМАЦІЯ_1», спричиняло значний шум, що перешкоджало ОСОБА_1 та членам її сім`ї у користуванні власним житлом, завдавало незручностей і спричинило моральні страждання, які позивач оцінює у 50 000 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути зі ОСОБА_2 завдану немайнову шкоду в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 02 квітня 2018 року (в складі судді Бенци К. К.) позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої немайнової шкоди у розмірі 35 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
1 120 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина відповідача
у порушенні правил додержання тиші у населених пунктах і громадських місцях встановлена та повністю доведена постановою адміністративної комісії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17 січня
2016 року. При визначенні розміру відшкодування місцевий суд виходив із засад розумності та справедливості, вважав, що моральна компенсація не має призводити до збагачення особи, взяв до уваги характер правопорушення, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою
у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 680 грн у відшкодування судового збору.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що порушень рівня шуму
у квартирі позивача внаслідок діяльності клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у нічний час не встановлено. Постанова адміністративної комісії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17 січня 2016 року, на яку посилався місцевий суд як на підставу для задоволення позовних вимог, скасована рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 травня 2018 року, оскільки відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що саме ОСОБА_2 учинялися дії, які призвели до порушень немайнових прав позивача, останньою не надано. Звернення позивача до Ужгородського міського голови, адміністративної комісії Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Відділу муніципальної поліції Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції щодо незаконної діяльності клубу «ІНФОРМАЦІЯ_1» не можуть бути доказом порушення прав та інтересів ОСОБА_1 саме ОСОБА_2 , оскільки викладені у цих зверненнях доводи не підтверджені належними та допустимими доказами щодо неправомірних дій відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухар Ю. М., просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок протиправної діяльності закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у квартирі позивача протягом 2015-2016 років перевищено допустимий рівень шуму, тому їй завдано моральної шкоди. Вказані обставини підтверджені зібраними у справі доказами, яким судом першої інстанції надано належну оцінку у сукупності. Разом з тим, апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні позову без належного встановлення фактичних обставин справи.
Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою, що рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 травня 2018 року, яким скасовано постанову адміністративної комісії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17 січня 2016 року, оскаржено до суду та ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 червня 2018 року відкрито провадження у справі № 308/5893/18, отже вказане рішення органу місцевого самоврядування від 08 травня 2018 року не спростовує заявлені у цій справі вимоги, оскільки оскаржується нею.
Апеляційний суд зобов`язаний був зупинити провадження у цій справі до вирішення іншої справи № 308/5893/18, проте таких дій не вчинив.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
27 червня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 зверталася до Ужгородського міського голови зі зверненням щодо незаконної діяльності розважального закладу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у нічний час, що спричинює для заявника некомфортні умови та заважає відпочинку.
Згідно з відповіддю Виконавчого комітету Ужгородської міської ради
від 03 жовтня 2016 року розважальному закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1» нічний режим роботи не погоджувався, відтак заклад повинен дотримуватися режиму роботи з 08.00 год. до 22.00 год. (у літній період до 23.00 год.).
Також позивач зверталася зі скаргою до начальника Управління патрульної поліції у місті Ужгороді та Мукачеві через бездіяльність працівників поліції, оскільки вони належним чином не реагували на заяви позивача щодо незаконної діяльності розважального закладу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у нічний час.
Постановою адміністративної комісії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17 січня 2016 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (попередження) відповідно до частини першої статті 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цією постановою встановлено, що ОСОБА_2 у клубі «ІНФОРМАЦІЯ_1» 03 грудня 2016 року близько 22.40 год. вмикав голосно музику, чим порушив тишу та спокій громадян.
Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 травня 2018 року постанову адміністративної комісії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17 січня 2016 року скасовано через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Проведеним дослідженням шумового навантаження встановлено, що рівень шуму від звуковідтворювальної апаратури та живої музики, яка застосовується у клубі «ІНФОРМАЦІЯ_1», у жилій квартирі АДРЕСА_1 , в якій проживає позивач, а саме у спальній кімнаті, не перевищує допустимих санітарними нормами рівнів шуму, що підтверджується протоколом проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 03 грудня 2016 року, проведеним о 22.05 год.
Проведеним дослідженням шумового навантаження встановлено, що рівень шуму від звуковідтворювальної апаратури та живої музики, яка застосовується у клубі «ІНФОРМАЦІЯ_1», на прилеглій території до будинку АДРЕСА_2 , не перевищує допустимих санітарними нормами рівнів шуму, що підтверджується протоколом проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 03 грудня 2016 року, проведеним о 22.10 год.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» шум відноситься до фізичних факторів середовища життєдіяльності, що впливають або можуть впливати на здоров`я людини чи на здоров`я майбутніх поколінь.
Статтею 24 цього Закону встановлено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів, тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків;
4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби. У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об`єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.
Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні, тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
Статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
Статтею 1167 цього Кодексу визначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.
Нормами процесуального закону на сторони покладено обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог щодо порушення відповідачем законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань дотримання санітарних норм допустимого шуму в квартирі АДРЕСА_1 , а також інших охоронюваних прав та інтересів ОСОБА_1 , які завдані ОСОБА_2 .
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки проведеними дослідженнями шумового навантаження встановлено, що рівень шуму від звуковідтворювальної апаратури та живої музики, яка застосовується у клубі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та її звук було включено голосно 03 грудня 2016 року після
22.00 год., не перевищувала в цей день допустимих санітарними нормами рівнів шуму, зокрема у квартирі позивача. Разом з тим, постанова адміністративної комісії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради
від 17 січня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення тиші та спокою громадян скасована, тому не може бути доказом під час розгляду цієї справи щодо порушення вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 08 травня 2018 року, яким скасовано постанову адміністративної комісії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17 січня 2016 року, оскаржено до суду, тому його висновки є спірними, оскільки вказане рішення від 08 травня 2018 року на час розгляду цієї справи є чинним. Разом з тим, оскарження до суду вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування не може ставити під сумнів його зміст за відсутності відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, про його скасування.
Доводи касаційної скарги, що апеляційний суд зобов`язаний був зупинити провадження у цій справі до вирішення іншої справи № 308/5893/18, не заслуговують на увагу, оскільки вказана процесуальна дія є виключною компетенцією суду, а не обов`язком. Відмова у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі мотивована, а визначальним фактором для вирішення справи, яка направлена на врегулювання конфлікту інтересів, є дотримання розумних строків судового розгляду. Разом з тим, адміністративна справа № 308/5893/18 не вирішена як на час розгляду цієї справи апеляційним судом, так і на час перегляду справи касаційним судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява
№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування постанови апеляційного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухар Юрій Михайлович, залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко