Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 309/2147/19
провадження № 61-12178св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач-відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач-позивач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2020 року у складі судді Савицького С. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позов мотивувала, що сторони 29 серпня 2016 року уклали шлюб, який зареєстрований у мерії муніципалітету Кофі-ле-Ба, Верхня Марна, Франція.
Рішенням від 13 листопада 2018 року (справа № 309/1748/18) Хустський районний суд Закарпатської області зазначений шлюб розірвав.
За час спільного проживання до реєстрації шлюбу у подружжя народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківство стосовно якої визнав ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану посольства Республіки Франція в Угорській Республіці 17 лютого 2017 року.
Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 від утримання спільної дитини ухиляється, матеріальну допомогу не надає.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Хустської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини (а. с. 63 - 71).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Хустський районний суду Закарпатської області ухвалою від 05 листопада 2020 року залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Плешинець М. В., за заявою позивача.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Закарпатський апеляційний суд постановою від 01 квітня 2021 року ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2020 року залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду за заявою позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивує тим, що, на його думку, ухвала місцевого суду про залишення позову без розгляду за заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України є передчасною з огляду на наявність поданого ним зустрічного позову.
Вважає, що прийнявши зустрічну позовну заяву до розгляду, суд має постановити одне із рішень, передбачених статтями 185-187 ЦПК України, проте, місцевий суд дані норми проігнорував, а суд апеляційної інстанції цієї помилки не виправив.
Залишаючи без змін ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції, не звернув увагу на те, що місцевим судом порушено принцип правової визначеності, рівності і права на захист, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, у оскарженій постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що сторони повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, однак не з`явилися до суду.
Наведене не відповідає фактичним обставинам, оскільки ОСОБА_2 та його представник прибули у судове засідання у призначений день і час, проте у зв`язку з розпорядженням голови Закарпатського апеляційного суду про запобігання поширенню COVID-19 не були допущені до участі у справі.
Доказом, який підтверджує дану обставину є власноручно написана відмітка секретаря судового засідання на судовій повістці про те, що ОСОБА_2 був присутній у Закарпатському апеляційному суді 01 квітня 2021 року.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що у липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Хустський районний суд ухвалою від 01 жовтня 2019 року провадження у справі відкрив за правилами спрощеного провадження (а. с. 1).
ОСОБА_2 18 червня 2020 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини (а. с. 63-71).
26 червня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову (а. с. 89-93).
ОСОБА_1 03 жовтня 2020 року подала до суду заяву про залишення її позову без розгляду (а. с. 195).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Щодо залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду до початку розгляду справи по суті, на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно скористалась своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України.
Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.
За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18 (провадження № 61-2228св20), від 29 червня 2021 року у справі № 505/3083/13-ц (провадження № 61-4773св19), від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19 (провадження № 61-20050св21).
Із справи відомо, що позивач - ОСОБА_1 03 жовтня 2020 року, відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України подала до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду (а. с. 195).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду, оскільки подати заяву про залишення позову без розгляду є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу.
Надане позивачу право на подання такої заяви не залежить від думки інших учасників справи. Суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2020 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, висновки судів про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, ґрунтуються на вимогах законодавства.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 та його заяви про забезпечення позову
Фундаментальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, принципи диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).
Частиною першою статті 193 ЦПК України передбачено, що відповідач у справі має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічним позовом є позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом і має на меті захист від первісного позову або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.
Із справи вбачається, що 18 червня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини (а. с. 63-71).
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
26 червня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову (а. с. 89-93).
Будь-які процесуальні документи, які б свідчили про розгляд місцевим судом зустрічного позову та заяви про забезпечення позову у справі відсутні.
Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2020 року, суд апеляційної інстанції звернув увагу на відсутність процесуального реагування місцевого суду на подання зустрічного позову та встановив, що усупереч частині першій статті 193 ЦПК України його подано з пропуском установленого строку.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції за наслідками подання зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 не ухвалив одне з рішень, передбачених статтями 185-187 ЦПК України є обґрунтованими, проте, наведене не може бути підставою для скасування оскарженої ухвали.
Колегія суддів зауважує, що після касаційного перегляду оскаржених судових рішень, справу буде направлено до суду першої інстанції для усунення виявлених процесуальних недоліків відповідно до вимог процесуального законодавства.
Щодо розгляду справи у суді апеляційної інстанції за відсутності відповідача та його представника
Положеннями статей 13 43 ЦПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд. Зокрема, у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України зазначено про право особи брати участь у судових засіданнях.
З огляду на статтю 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Із справи відомо, що Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 10 лютого 2021 року підготовчі дії у справі закінчив; призначив справу до розгляду 01 квітня 2021 року о 9:00 год; ухвалив повідомити про дату, час та місце розгляду справи її учасників (а. с. 136).
Про розгляд справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а. с. 140, 142).
Із протоколу судового засідання від 01 квітня 2021 року вбачається, що учасники справи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином (а. с. 143).
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 разом із представником не були допущені до участі у справі не підтверджуються відповідними доказами.
Додана до касаційної скарги ксерокопія судової повістки на якій вчинено напис « ОСОБА_4 був присутній в Закарпатському апеляційному суді 01 квітня 2021 року. Секретар с/з /підпис/» не є належним доказом, який підтверджує факт недопуску ОСОБА_4 чи його представника до участі у судовому засіданні 01 квітня 2021 року.
Колегія суддів зауважує, що факт перебування ОСОБА_2 , 01 квітня 2021 року у приміщенні Закарпатського апеляційного суду не може свідчити про те, що його право взяти участь у судовому засіданні не було реалізовано з вини третіх осіб, як не свідчить наведене і про те, що скаржника не було допущено до розгляду справи у суді апеляційної інстанції і цим порушено право останнього на доступ до правосуддя.
Інші доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська