Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 310/4686/17
провадження № 61-41053св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та часткове скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинної споруди (вигрібної ями), за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року, ухвалене суддею Прінь І. П., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року, прийняту у складі суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пункту 8.4 рішення Бердянської міської ради від 20 листопада 2014 року, скасування державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 13 листопада 2000 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
26 січня 2010 року з метою обладнання квартири централізованою системою водопостачання, ОСОБА_1 були розроблені відповідні технічні умови, у дворі будинку було облаштовано вигрібну яму та проведено відповідні інженерні мережі від квартири до вигрібної ями, які було введено в експлуатацію 26 серпня 2010 року.
У подальшому його родина зверталася до Бердянської міської ради Запорізької області з проханням виділити у дворі їх будинку земельну ділянку площею 0,0034 га для будівництва гаражу. Проте рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 22 квітня 2013 року їм було відмовлено у цьому і рекомендовано здійснити перенесення вигрібної ями в інше місце. Однак вигрібна яма так і залишилася на своєму місці, вони продовжують нею користуватися до цього часу.
На початку 2016 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що земельна ділянка, на якій знаходиться вигрібна яма, була передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 23 від 20 листопада 2014 року. Пунктом 8.4 цього рішення було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0100 га, розташованої по АДРЕСА_1 , та передано останній у власність для будівництва індивідуального гаража.
На підставі вказаного рішення 09 грудня 2014 року було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та 10 грудня 2014 року видано свідоцтво про право власності на вказану вище земельну ділянку.
Позивач вважав, що ухваленим рішенням Бердянської міської ради Запорізької області порушено його право власності на інженерну споруду - вигрібну яму та мережу каналізаційної системи, що веде до неї, оскільки для належного обслуговування вигрібної ями необхідний вільний доступ. При наданні у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки Бердянська міська рада Запорізької області не врахувала те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться його каналізаційна мережа і вигрібна яма.
Крім того, ОСОБА_1 вказував на те, що рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва гаражу було прийнято Бердянською міською радою Запорізької області з порушенням вимог статей 51 60 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Бердянська та двокілометрової прибережної захисної смуги Азовського моря і відноситься до земель рекреаційного і природоохоронного призначення. Проектна документація із землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки була затверджена оскаржуваним рішенням Бердянської міської ради Запорізької області без проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».
З огляду на це ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 23 від 20 листопада 2014 року в частині пункту 8.4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу її у власність для будівництва гаражу ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , площею 0,0100 га, кадастровий номер 2310400000:09:006:0345, скасувати державну реєстрацію цього права ОСОБА_2 , здійснену Бердянським міськрайонним управлінням юстиції 09 грудня 2014 року та скасувати видане на підставі цього 10 грудня 2014 року свідоцтво про право власності на цю земельну ділянку.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинної споруди (вигрібної ями).
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 2310400000:09:006:0345, площею 0,0100 га по АДРЕСА_1 , яка надана їй для будівництва індивідуального гаражу, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 грудня 2014 року. На цій земельній ділянці розташована вигрібна яма, яка зведена відповідачем і відповідно до приписів статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом, оскільки збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без належного дозволу і належно затвердженого проекту. У відповідь на запит адвоката КП «Архітектурно-планувальне бюро» БМР направило копію проекту водопостачання та каналізації до квартири АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що при облаштуванні каналізації проектувальник керувався «СНиП 2.04.02.-84 Канализация. Наружные сети и сооружения», яких взагалі не існує. ТОВ «Чиста вода-Бердянськ» надало ОСОБА_1 технічні умови на прокладення водопроводу до квартири і не надавало технічні умови на випуск каналізації. Таким чином, указаний проект, який було розроблено КП «Архітектурно-планувальне бюро» БМР, був погоджений тільки в частині водопровідного вводу до квартири відповідача.
Також у порушення вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» проект не був погоджений санепідемслужбою. Вигрібна яма була збудована з порушенням будівельних норм і правил, а саме пункту 3.25б* ДБН 360-92 в редакції 01 березня 2010 року, в якому зазначено, що обладнання внутрішньодомової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб забороняється, а також з порушенням вимог статей 88 90 Водного кодексу України (далі - ВК України), оскільки як вбачається з наданих КП ««Архітектурно-планувальне бюро» БМР документів - влаштована ОСОБА_1 самочинна споруда (вигрібна яма), повинна бути або 7 куб.м або 3 куб.м. і той, і той об`єми допускають накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 куб.м на добу.
З урахуванням цього ОСОБА_2 просила усунути їй перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинної споруди (вигрібної ями), побудованої ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 8.4 рішення Бердянської міської ради № 23 від 20 листопада 2014 року «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0100 га (кадастровий номер 2310400000:09:006:0345), розташовану по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаражу.
Скасовано державну реєстрацію прав власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0100 га (кадастровий номер 2310400000:09:006:0345), розташовану по АДРЕСА_1 , яка була здійснена 09 грудня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області.
Скасовано свідоцтво про право власності від 10 грудня 2014 року індексний номер 30786839, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0100 га (кадастровий номер 2310400000:09:006:0345), розташовану по АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що пункт 8.4 оспорюваного рішення № 23 від 20 листопада 2014 року, прийнятий Бердянською міською радою з порушенням норм земельного та цивільного законодавства, оскільки порушує права власника квартири ОСОБА_1 . У результаті того, що право власності на спірну земельну ділянку набуто ОСОБА_2 внаслідок прийняття Бердянською міською радою незаконного рішення, то вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку і свідоцтва про право власності є похідними від його основаних позовних вимог, тому підлягають задоволенню. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено з підстав недоведеності того, що вигрібна яма є самочинною спорудою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити вимоги її зустрічного позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди необґрунтовано та без належної оцінки доказів дійшли помилкового висновку про наявність підстав для скасування п. 8.4 оспорюваного рішення Бердянської міської ради № 23 від 20 листопада 2014 року «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам».
Відмовляючи їй у задоволенні зустрічного позову, суди не прийняли до уваги та належним чином не перевірили її доводи про те, що збудована ОСОБА_1 вигрібна яма є самочинним будівництвом, зведена з порушенням будівельних (ДБН) та санітарно-епідеміологічних норм.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.
11 грудня 2020 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у складі колегії суддів: Висоцької В. С. (головуючої), Ткачука О. С. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Петрова Є. В., Литвиненко І. В.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають цим вимогам.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставі свідоцтва про право власності від 13 листопада 2000 року ОСОБА_1 (позивачу за первісним позовом), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстровано Бердянським підприємством з технічної інвентаризації 13 листопада 2000 року.
Під будівництво вказаного будинку на підставі протоколу засідання виконавчого комітету Осипенківської сільської ради депутатів трудящих від 18 лютого 1953 року Макіївському мережевому району «Донбасенерго» була відведена земельна ділянка площею 1 550 кв. м. за рахунок землі садиб по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 для будівництва восьмиквартирного житлового будинку і визначено право загального користування двором садиб АДРЕСА_3 між Міськжилуправлінням і Макіївським мережевим районом «Донбасенерго» при загальній площі двору 0,19 га.
Згідно довідки Бердянського КПТІ від 20 червня 2008 року будинок АДРЕСА_3 було перенумеровано на АДРЕСА_1 .
Як вбачається з копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , який виготовлений Бердянським підприємством з технічної інвентаризації станом на 24 жовтня 2000 року квартира була під`єднана до систем газопостачання, центрального опалення і електроосвітлення (а. с. 13, т. 1). Разом із тим будинок АДРЕСА_1 , у якому знаходиться ця квартира, на той час до централізованої міської системи водопостачання і водовідведення не був підключений.
26 січня 2010 року ОСОБА_1 отримав в ТОВ «Чиста вода-Бердянськ» технічні умови № 5 на водопостачання до належної йому квартири (а. с. 8, т. 1). Згідно технічних умов проект водопроводу і каналізації надається для погодження в ПТО ТОВ «Чиста вода-Бердянськ».
На виконання замовлення ОСОБА_1 КП «Архітектурно-планувальне бюро» було розроблено проект водопостачання і каналізації квартири АДРЕСА_1 , який у липні 2010 року був погоджений ПТО ТОВ «Чиста вода-Бердянськ», КП «Житлосервіс-2А» Бердянської міської ради (а. с. 120 - 124, т. 1). У проекті, зокрема вказано, що водовідведення стоків здійснюється в запроектований вигріб, конструкція якого додається, і окремо додається специфікація спорудження вигрібу у дворі будинку.
19 серпня 2010 року ОСОБА_1 було видано ордер на виконання робіт з прокладення водопроводу, з риттям траншеї (котловану) по АДРЕСА_1 (а. с. 11, т. 1).
26 серпня 2010 року було складено акт про підключення квартири до міської водопровідної мережі (а. с. 10, т. 1).
На підставі вище встановлених обставин, суди дійшли висновку про те, що вигрібна яма була зведена ОСОБА_1 на підставі розробленого і погодженого проекту у дворі загального користування по АДРЕСА_1 .
Разом із цим, досліджуючи законність виділення ОСОБА_2 спірної земельної ділянки суди встановили, що рішенням Бердянської міської ради від 26 серпня 2010 року останній було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100га, розташованої по АДРЕСА_1 (у дворі) для будівництва індивідуального гаражу (а. с. 82, т. 1).
У 2012 році ОСОБА_2 був розроблений проект землеустрою, який у лютому 2013 року був поданий на розгляд постійної комісії з питань архітектури, містобудування та регулювання земельних відносин Бердянської міської ради (а. с. 79 - 81, т. 1).
Згідно з пунктом 10 протоколу постійної комісії від 12 лютого 2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у дворі житлового будинку АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаражу (а. с. 6, т. 1). Пунктом 9 цього ж рішення також було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у дворі будинку АДРЕСА_1 для будівництва гаражу ОСОБА_4 до моменту переносу каналізаційної ями в інше місце. Рекомендовано ОСОБА_4 підключитися до централізованої каналізації.
Незважаючи на відмову ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 20 листопада 2014 року Бердянська міська рада прийняла рішення, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0100 га (кадастровий номер 2310400000:09:006:0345), розташовану по АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу (а. с. 97, т. 1).
Суди вважали, що таке рішення прийнято Бердянською міською радою з порушенням норм земельного та цивільного законодавства й порушує права ОСОБА_1 .
Однак такі висновки судів є передчасними, оскільки зроблені без дослідження всіх доказів у справі та перевірки доводів сторін.
Частини перша та друга статті 15 ЦК України закріплюють право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
ОСОБА_1 , посилаючись на статті 391 393 ЦК України, звернувся до суду за захистом свого порушеного права на вигрібну яму внаслідок передачі у власність згідно з п. 8.4 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 23 від 20 листопада 2014 року ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0100 га по АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п. 8. 4 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 23 від 20 листопада 2014 року, суди вважали, що останнім порушуються права власника квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 .
Положеннями статей 391 393 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Разом з тим право власності або право користування набуваються особами у визначеному законом порядку.
Особи не набувають право власності на прибудинкову територію або її окрему частину автоматично з набуттям права власності на квартиру.
Суди у порушення статей 228 229 264 367 ЦПК України не перевірили та не встановили, чи передавалася спірна земельна ділянка йому у власність або у користування, а відтак, дійшли передчасного висновку, що оскаржуваним рішенням Бердянської міської радибули порушені права ОСОБА_1 як власника квартири у багатоквартирному будинку.
Висновок суду про правомірність зведення позивачем вигрібної ями у дворі загального користування багатоквартирного будинку, а також про приналежність вигрібної ями до квартири АДРЕСА_1 є такими, що не відповідають положенням земельного законодавства.
Так, відповідно до частин третьої та четвертої статті 42 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Суди не перевірили та не встановили, чи відноситься спірна земельна ділянка до прибудинкової території відповідно до землевпорядної документації. При цьому суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні судової будівельно-технічної експертизи, на проведенні якої наполягала ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Обов`язок дослідження наявних у матеріалах справи доказів і додатково поданих покладено і на суд апеляційної інстанції під час перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, що передбачено частинами першою та другою статті 367 ЦПК України.
У матеріалах справи містяться докази, зокрема: пояснювальна записка до проекту землеустрою, розробленого ТОВ «Корум» (а. с. 80, т. 1), висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складений 13 червня 2014 року Управлінням Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області (а. с. 85, т. 1), лист об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Азовський двір» від 28 серпня 2017 року (а. с. 56, т. 1), в яких міститься посилання на те, що земельна ділянка площею 0,0100 га по АДРЕСА_1 (у дворі), яка передається ОСОБА_2 , вільна від будівель та споруд. На території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 відсутня споруда (вигрібна яма).
У порушення статей 229 367 ЦПК України суди не надали оцінки цим доказам, хоча вони мають ознаки суперечності з висновками судів про те, що на виділеній ОСОБА_2 земельної ділянки існувала (існує) зведена ОСОБА_1 вигрібна яма.
Положеннями статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук