Постанова
Іменем України
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 310/5815/18
провадження № 61-3570св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи: державний нотаріус Бердянської районної державної нотаріальної контори Косенков В. М., ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області в складі судді Крамаренка А. І. від 07 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кочеткової І. В. від 22 січня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 : земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,2344 га, кадастровий номер 2320683001:01:060:0004, домоволодіння АДРЕСА_1 ; домоволодіння АДРЕСА_2 ; визнати за ними право власності по 1/8 частці за кожним на зазначене нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що з 26 грудня 1989 року їх батько - ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Під час шлюбу вони придбали з ОСОБА_3 : земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,2344 га, кадастровий номер 2320683001:01:060:0004; домоволодіння АДРЕСА_1 : домоволодіння АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
Указують, що вони, як спадкоємці першої черги, у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Іншими спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є: його дружина - ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_4 , яка відмовилась від спадщини на користь дружини померлого - ОСОБА_3 . Вважають, що у відповідності до статті 70 СК України, спадкове майно складається з Ѕ частки вказаних вище житлових будинків та земельної ділянки, а отже вони мають право на спадкування по 1/8 частці спадкового майна кожний.
Проте, оформити свої спадкові права у нотаріуса виявилося неможливим через відсутність у них оригіналів правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 серпня 2019 року позов задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 : земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,2344 га, кадастровий номер 2320683001:01:060:004; житловий будинок АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/8 частині земельної ділянки № АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , площею 0,2344 га, кадастровий номер 2320683001:01:060:004; по 1/8 частині житлового будинку АДРЕСА_1 ; по 1/8 частині житлового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом, спадкоємцями першої черги є: дружина померлого ОСОБА_3 , донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 , яка відмовилась від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_3 . Оскільки спірне майно було придбане ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за час перебування їх у шлюбі, тому відповідно до положень статті 60 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності. Позивачі належним чином прийняли спадщину, звернулися із заявами до нотаріальної контори, однак постановами приватного нотаріуса від 17 квітня 2018 року, від 27 квітня 2018 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 через відсутність у спадкоємців оригіналів правовстановлюючих документів на майно, яке вони успадковують. За вказаних обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Берянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 серпня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції зазначив про те, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, оскаржуване судове рішення відповідає критеріям законності та обґрунтованості.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
21 лютого 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2020 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано оцінки тій обставині, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 було придбано за кошти батьків ОСОБА_3 , суди не з`ясували на підставі яких правовстановлюючих документів було придбане домоволодіння АДРЕСА_1 , та чи може воно бути спільною сумісною власністю подружжя.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі і витребувано цивільну справу № 310\5815/18 з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 26 грудня 1989 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 набула право власності на: земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,2344 га, кадастровий номер 2320683001:01:060:0004, згідно договору купівлі-продажу від 20 листопада 2006 року; домоволодіння АДРЕСА_1 , згідно з свідоцтвом про право власності від 11 грудня 2015 року; домоволодіння АДРЕСА_2 , згідно з договором купівлі-продажу від 25 січня 2001 року.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом.
Спадкоємцями першої черги є: дружина померлого ОСОБА_3 , донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 , яка відмовилась від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_3 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, домоволодіння АДРЕСА_2 було придбано 25 січня 2001 року на підставі договору купівлі-продажу, а згідно зі статтею 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
У подальшому ОСОБА_3 набула право власності на: земельну ділянку № АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , площею 0,2344 га, кадастровий номер 2320683001:01:060:0004, згідно договору купівлі-продажу від 20 листопада 2006 року; домоволодіння АДРЕСА_1 , згідно з свідоцтвом про право власності від 11 грудня 2015 року.
Відповідно до статті 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо самостійного заробітку (доходу).
За змістом статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтями 70 71 СК України встановлено, що у разі поділу майна подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Судами попередніх інстанцій не встановлено будь-яких домовленостей між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо визначення їх часток у праві спільної сумісної власності.
Таким чином правильними є висновки судів попередніх інстанцій про рівність часток ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на: Ѕ частку земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,2344 га, кадастровий номер 2320683001:01:060:0004; Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1 ; Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 169 ЦК України).
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є: дружина померлого ОСОБА_3 , донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 , яка відмовилась від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_3 .
За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Позивачі звернулися із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини, але постановами приватного нотаріуса від 17 квітня 2018 року, від 27 квітня 2018 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 через відсутність у спадкоємців оригіналів правовстановлюючих документів на майно, яке вони успадковують.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12 81 ЦПК України, дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними права власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на 1/8 частку спадкового майна за кожним.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.
Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 червня 2020 року було зупинено виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Оскільки оскаржувані судові рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.
Поновити виконання Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун