№ 320/1095/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року

м. Київ

справа № 320/1095/22

адміністративне провадження № К/990/11181/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/1095/22

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Київській області, про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Тимошенко Галини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року (суддя-доповідач - Сорочко Є.О., судді: Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області (далі - ТУ ДСА в Київській області, відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Київській області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 05 жовтня 2020 року по 28 січня 2021 року в сумі 2 300 966,55 грн.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження; апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року залишено без руху; роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали скаржник має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху направлялася 12 жовтня 2023 року на адресу адвоката, яким підписано апеляційну скаргу, та 20 грудня 2023 року на адресу позивача, що вказана в апеляційній скарзі, проте конверти повернулися до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Апеляційний суд наголосив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відтак, у даному випадку, судове рішення не вручене адресату з причин, які не залежали від суду.

Апеляційний суд урахував, що чинні норми процесуального законодавства не врегульовують випадки, за яких рішення суду неможливо вручити з описаних вище причин, які спричинили повернення відповідного рекомендованого поштового відправлення (неможливість вручити поштове відправлення адресату або повнолітнім членам його сім`ї протягом встановленого строку зберігання). У такому випадку належить застосувати положення частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які визначають, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку судове рішення (ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху) слід уважати врученим скаржнику 14 листопад 2023 року та 22 січня 2024 року (час повернення поштових конвертів до суду).

За таких обставин, скаржник у встановлений законом строк заяву про поновлення строку апеляційного оскарження не подав.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Представник Тимошенко Галина Сергіївна звернулася в інтересах позивачки до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року.

У скарзі її автор просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції посилаючись на те, що ухвала про залишення апеляційної скарги від 10 жовтня 2023 року не може вважатися врученою позивачу та його представнику. Зазначає, що застосування апеляційним судом за аналогією закону частини одинадцятої статті 126 КАС України є безпідставним, оскільки перелік підстав уважати судове рішення врученим учаснику справи є вичерпним і наведений у частині шостій статті 251 цього Кодексу. На підтвердження обґрунтованості своїх доводів скаржник посилається на висновки Верховного Суду у справах №752/11896/17, №906/142/18, №814/1469/17, №640/15942/19. З огляду на це, представник позивача наголошує на неможливості виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги від 10 жовтня 2023 року.

Окрім того, в касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року про залишення позову без розгляду та у клопотанні про поновлення строку на її оскарження.

Ухвалою від 25 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою від 29 квітня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена судової колегії - судді Білак М.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2025 року визначено новий склад суду для розгляду касаційної скарги № К/990/11181/24 у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Соколов В.М., судді: Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, згідно з цією статтею апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою у строк, визначений судом, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, визнає наведені підстави для поновлення строку неповажними, про що постановляється ухвала.

Як слідує з матеріалів справи, 17 травня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі № 320/1095/22.

В апеляційній скарзі, серед іншого, апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, обґрунтовуючи це тим, що про цю ухвалу представник ОСОБА_1 дізнався лише 04 травня 2023 року під час ознайомлення з матеріалами справи, копія ухвали позивачці та її представнику не направлялася у передбачений законом спосіб.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши аргументи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку про неповажність причин пропуску такого строку та ухвалою від 10 жовтня 2023 року залишив апеляційну скаргу без руху з установленням десятиденного строку з дня отримання копії цієї ухвали для звернення до суду із заявою про поновлення строку та зазначення інших підстав для його поновлення.

Відповідно до матеріалів справи 12 жовтня 2023 року копія ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року направлена на поштову адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Голосія Тараса Анатолійовича, вказану ним в апеляційній скарзі.

На конверті, адресованому Голосію Т.А. , міститься відбиток штемпелю відділення поштового зв`язку із датою « 14.11.2023» та довідка з позначкою про причини повернення поштового відправлення відправнику «за закінченням терміну зберігання».

Окрім того, 20 грудня 2023 року копія ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року направлена на поштову адресу ОСОБА_1 , указану в апеляційній скарзі.

На конверті, адресованому позивачці, міститься відбиток штемпелю відділення поштового зв`язку із датою « 22.01.2024» та довідка з позначкою про причини повернення поштового відправлення відправнику «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення як позивачці, так і її представнику, проте конверти повернулися до суду без вручення адресатам.

Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі вказав, що в даному випадку необхідно застосувати положення статті 126 КАС України, яка визначає порядок вручення судових повісток, в системному зв`язку зі статтею 251 КАС України, яка встановлює порядок вручення судових рішень. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Зважаючи на викладене колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку судове рішення слід вважати врученим « 14.11.2023» та « 22.01.2024».

Колегія суддів відзначає, що у площині даного касаційного провадження є спірним питання, чи може вважатися врученою учаснику справи копія судового рішення у разі повернення конверту до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з частиною першою статті 241 КАС України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови.

Частина шоста статті 251 КАС України встановлює, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, положення КАС України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням терміну зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення повістки про виклик, вона не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист.

У вимірі означеного питання принагідно зазначити, що Верховний Суд уже неодноразово в своїх постановах, зокрема, від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 640/21490/19, від 23 грудня 2021 року у справі № 640/5058/20, від 04 листопада 2021 року у справі № 826/4978/16, від 31 січня 2023 року у справі № 640/15942/19, від 22 серпня 2024 року у справі №560/21175/23, та Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 зазначали, що відмітка «за закінченням терміну зберігання» не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано поштове відправлення, не виявлено за місцем проживання.

Отже, наявні у матеріалах справи відомості не дають обґрунтованих процесуальних підстав для встановлення факту вручення ухвали від 10 жовтня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху позивачці чи її представникові, що відповідно слугує початком перебігу процесуального строку для усунення відповідних недоліків апеляційної скарги.

Суд відзначає, що одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, отже особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

З уваги на викладене Верховний Суд уважає, що повернення поштового відправлення, яким позивачці та її представникові направлено копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не може свідчити про їхню обізнаність щодо її існування та як наслідок, наявності у них можливості виконати таку ухвалу суду шляхом усунення недоліків апеляційної скарги, визначених у цій ухвалі, в установлений судом строк.

Тому, за умови відсутності в матеріалах справи жодного доказу вручення позивачці чи її представникові копії ухвали від 10 жовтня 2023 року, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ця ухвала вважається врученою, є помилковим.

На час прийняття оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції достовірно не пересвідчився в отриманні ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником. У свою чергу, застосування наслідків, установлених положеннями частини першої статті 299 КАС України, можливе лише за умов беззаперечного встановлення та з`ясування судом дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, яке є визначальним для обчислення строку встановленого судом для усунення відповідних недоліків.

Між тим, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції указаного вище не врахував і не застосував судову практику Верховного Суду в аспекті питання щодо належного вручення особі копії судового рішення, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20, застосував норми Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у тій же редакції, що й суд касаційної інстанції у своєму рішенні. Водночас станом на час направлення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, ця редакція Правил надання послуг поштового зв`язку вже не діяла, оскільки постановою Уряду від 10 жовтня 2023 року № 1071 Правила викладено у новій редакції.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20, на яку посилається апеляційний суд, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що повернуті органами поштового зв`язку поштові відправлення з позначками «за закінченням терміну зберігання», можуть вважатися належними доказами вчинення адміністративним судом певних процесуальних дій з урахуванням конкретних обставин справи.

До того ж, у справі № 215/7312/20 суд апеляційної інстанції, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, постановив ухвалу про повернення скарги апелянту, тобто застосував процесуальний наслідок, який не перешкоджає особі повторно звернутися до адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Між тим, у справі № 320/1095/22 суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Необхідно враховувати, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у разі неусунення недоліків, пов`язаних із недотриманням вимог щодо дотримання строку та ініціюванням перед судом питання про його поновлення, виключає можливість повторного звернення із апеляційною скаргою та є передумовою для відмови в подальшому у відкритті провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункти 3, 4 частини першої статті 299 КАС України).

Отже, застосований судом апеляційної інстанції наслідок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, у подальшому є перешкодою у доступі позивачці до правосуддя, оскільки на відміну від повернення апеляційної скарги, у разі відмови у відкритті апеляційного провадження повторне звернення цієї самої особи з апеляційною скаргою на це саме судове рішення не допускається.

Таким чином висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20, не дають підстав безумовно стверджувати про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у справі, що розглядається.

Колегія суддів ураховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово констатував у своїх рішеннях, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк.

За усталеною практикою Верховного Суду основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. Тож, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Обсяг права на апеляційний перегляд справи визначається законом та має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

Ураховуючи правовий підхід ЄСПЛ у контексті обставин даної справи, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції перед застосування такого процесуального наслідку, як відмова у відкритті апеляційного провадження, який перешкоджає подальшому провадженню у справі, міг би з метою забезпечення балансування належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення, вчинити додаткові дії, застосувати інші процесуальні механізми чи скористатися іншими можливими засобами повідомлення позивачки про наявність ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Зокрема, в апеляційній скарзі містяться відомості про засоби телефонної та електронної комунікації як позивачки, так і її представника.

Отже, застосування до апелянта наслідків пропуску строку на апеляційне оскарження без вчинення усіх можливих дій та застосування передбачених КАС України можливостей щодо повідомлення позивачки про залишення її апеляційної скарги без руху, не може свідчити про належне виконання апеляційним процесуального обов`язку щодо вручення копії судового рішення.

На тлі цього Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тимошенко Галини Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 320/1095/22 скасувати.

Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк