07.07.2025

№ 320/11528/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року

м. Київ

справа №320/11528/23

адміністративне провадження № К/990/48610/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (головуючий суддя О. В. Епель, судді: О. В. Карпушова, Є. І. Мєзєнцев) у справі № 320/11528/23 за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бюро економічної безпеки України (далі - відповідач, БЕБ України), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09 січня 2023 року № 52-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України або на аналогічній посаді у БЕБ України.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскільки в Законі України від 12 травня 2022 року № 2259-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування держаної служби та місцевого самоврядування у період воєнного стану» (далі - Закон № 2259-IX) відсутні норми, які деталізували б питання проходження служби державними службовцями, яких прийнято на службу під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин необхідно застосовувати загальні норми законодавства про державну службу.

3. Стверджує, що відповідач не дотримався вимог частини третьої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) щодо виконання обов`язку одночасно з попередженням про можливе звільнення запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Також не врахував переважного права позивачки на залишення на роботі, яке передбачене законодавством.

4. Крім того, позивачка зазначала про відсутність належного обґрунтування необхідності прийняття БЕБ України наказу від 05 грудня 2022 року № 5-ДСК «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду» та введення в дію з 05 грудня 2022 року змін штатного розпису центрального БЕБ України відповідно до наказу від 05 грудня 2022 року № 6-ДСК «Про введення в дію Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік» та невідповідності нової структури центрального апарату БЕБ України від 05 грудня 2022 року постанові Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій». На думку позивачки, відповідач допустив порушення норм Бюджетного кодексу України через ліквідацію самостійного структурного підрозділу внутрішнього контролю.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 09 січня 2023 року № 52-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України з 11 січня 2023 року. У задоволені решти позову відмовлено.

6. Суд першої інстанції дійшов висновку, що переведення державного службовця (за його згодою) на запропоновані рівнозначну або нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей на підставі частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII має суттєві відмінності від процедури переведення за статтею 41 цього Закону. Так, стаття 87 Закону № 889-VIII передбачає гарантії державного службовця з метою уникнення його звільнення, коли є можливість залишити його на посаді в інтересах державної служби.

7. Водночас, суд зазначив, що застосування частини п`ятої статті 10 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - № 389-VIII) не відповідає меті запровадження призначення державних службовців без конкурсу для недопущення припинення повноважень органів державної влади в умовах воєнного стану, а також установленим гарантіям державних службовців, передбачених статтею 87 Закону № 889-VIII в частині пропонування вакантних посад, застосування переважного права на залишення на роботі, бути переведеним на вакантну посаду.

8. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що зі змісту абзацу другого частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII не вбачається, що законодавець мав намір відступи від зобов`язань, передбачених частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII.

9. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції визнав помилковим твердження представника відповідача про неможливість пропонування посад та переведення на вакантну посаду державного службовця через її суперечність абзацу другому частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII.

10. Зокрема, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи позивачки щодо незаконності змін до структури центрального апарату БЕБ України, оскільки внесення відповідних змін до структури центрального апарату БЕБ України є дискреційними повноваженнями його директора.

11. Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу БЕБ України задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року скасовано та ухвалено постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до БЕБ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовлено.

13. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що абзац 2 частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII містить імперативну заборону на переведення працівників, призначених без конкурсного відбору, на інші посади державної служби у період дії правового режиму воєнного стану.

14. Частина третя статті 87 Закону № 889-VIII, яка визначає послідовність дій роботодавця у разі переведення працівника та вивчення його переважних прав, не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки суперечить положенням Закону № 389-VIII.

15. Суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-IX), який визначає, зокрема, особливості проходження державної служби у період дії воєнного стану, введено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 43 44 Конституції України.

16. Крім того, згідно з положеннями Закону № 2136-IX, у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів № 889-VIII, «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

17. Оскільки позивачка призначена на посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього контролю БЕБ України у період дії воєнного стану без проведення конкурсного відбору, переведення її на іншу посаду не могло бути реалізовано у зв`язку з викладеним вище. При цьому позивачку ознайомлено з наказом про призначення від 20 липня 2022 року № 335-к із посиланням на норми Закону № 389-VIII, та попередженням про наступне звільнення від 07 грудня 2022 року № 1/13/0/17426-22, яке містило відомості про неможливість переведення на інші посади державної служби у період дії воєнного стану.

18. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

19. На обґрунтування касаційної скарги позивач звертає увагу на те, що статтею 10 Закону № 389-VIII врегульовано питання прийняття на службу державних службовців, проте не врегульовує процедуру скорочення посад державної служби. Цим законом обмежено гарантоване Конституцією України право громадян на захист від незаконного звільнення.

20. На думку позивачки, суд апеляційної інстанції помилково тлумачить статтю 87 Закону № 889-VIII та абзацу другого частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, оскільки зі змісту наведеної норми не вбачається, що законодавець мав намір відступити від зобов`язань, передбачених частиною третьою статті 83 Закону № 889-VIII.

21. Зазначає, що в Законі № 389-VIII відсутні правові норми, які б деталізували питання проходження служби державними службовцями, яких прийнято на службу під час дії воєнного стану. Цим законом не врегульований порядок вивільнення державних службовців, призначених на посади відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

22. Позивачка вважає, що оскільки Законом № 2259-IX не врегульовано питання звільнення з державної служби з ініціативи роботодавця, то до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 889-VIII.

23. Також, на думку позивачки, суд апеляційної інстанції неправильно застосував Закон № 889-VIII, оскільки відповідач їй на підставі вимог статті 87 цього закону не запропонував інших посад державної служби для переведення та при ухвалені постанови допустив порушення норм процесуального права.

24. З урахуванням наведеного вище, позивачка просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у цій справі, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

25. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення є такими, що ухвалене із правильним застосуванням норм матеріального права та відповідно до норм процесуального права, а доводи та твердження, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

26. У зв`язку з викладеним представник відповідача просить відмовити в задоволенні касаційної скарги позивачки, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги

27. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 320/11528/23, а ухвалою від 21 травня 2025 року справу № 320/11528/23 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом БЕБ України від 20 липня 2022 року № 335-к відповідно до абзацу першого частини п`ятої, частини сьомої статті 10 Закону № 389-VIII, статей 20, 35, 52 Закону № 889-VIII, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» та від 25 березня 2016 року № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України, без конкурсного відбору з 22 липня 2022 року до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

29. Наказом БЕБ України від 05 грудня 2022 року № 5-дск «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду» відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», від 06 грудня 2021 року № 184/2021 «Про структуру мобілізаційного плану України, мобілізаційних планів державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій на особливий період», законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про Бюро економічної безпеки України», «Про центральні органи виконавчої влади», постанов Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державної органів» (зі змінами), від 12 березня 2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» (зі змінами), Тимчасових методичних рекомендацій щодо розроблення мобілізаційного плану центрального та місцевого органу виконавчої влади, іншого державного органу на особливий період, керуючись «Положенням про Бюро економічної безпеки України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1068 (зі змінами), та з метою упорядкування структури центрального апарату БЕБ України ліквідовано, зокрема в структурі центрального апарату БЕБ України сектор внутрішнього контролю (3 штатні одиниці) та утворено в структурі центрального апарату БЕБ України сектор спеціального зв`язку (2 штатні одиниці).

30. Наказом БЕБ України від 05 грудня 2022 року № 6-дск «Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік» введено в дію з 05 грудня 2022 року Перелік змін у Штатному розписі центрального апарату БЕБ України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого 15 червня 2022 року та введеного в дію з 15 червня 2022 року зі змінами, затвердженими наказами БЕБ України від 12 липня 2022 року № 140 та від 06 жовтня 2022 року № 273.

31. Згідно з листом БЕБ України «Попередження про наступне звільнення» від 07 грудня 2022 року № 1/13/0/17426-22, адресований головному спеціалісту сектору внутрішнього контролю Лаптєвій О. С., у зв`язку з введенням в дію змін до структури центрального апарату бюро економічної безпеки України від 05 грудня 2022 року № 5-ДСК «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду» та введенням в дію 05 грудня 2022 року змін до штатного розпису центрального апарату БЕБ України відповідно до наказу БЕБ України від 05 грудня 2022 року № 6-ДСК «Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік», ОСОБА_1 поінформовано про ліквідацію сектору внутрішнього контролю та наступне скорочення посади головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв`язку зі скороченням зазначеної посади, внаслідок зміни структури та штатного розпису центрального апарату БЕБ України, попереджено про наступне звільнення по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII з виплатою вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Поінформовано, що державні службовці, призначені на посади державної служби відповідно до пункту 5 статті 10 Закону № 389-VIII, не можуть бути переведені на інші посади державної служби.

32. Із вказаним листом ОСОБА_1 ознайомлена 09 грудня 2022 року.

33. Наказом БЕБ України від 09 січня 2023 року № 52-к «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87, статті 89 Закону № 889-VIII та статті 24 Закону України «Про відпустки», наказів БЕБ України від 05 грудня 2022 року № 5-ДСК «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду», від 05 грудня 2022 року № 6-ДСК «Про введення в дію Переліку змін у Штатному розписі центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду на 2022 рік», звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю, 10 січня 2023 року, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців, із припиненням державної служби. Передбачено виплату грошової компенсації за 14 днів щорічної основної відпустки за період роботи з 22 липня 2022 року по 10 січня 2023 року та вихідної допомоги в розмірі двох місячних заробітних плат.

34. Підставою прийняття оскаржуваного наказу від 09 січня 2023 року № 52-к зазначено лист попередження про наступне звільнення від 07 грудня 2022 року № 1/13/0/17426-22 з відміткою про ознайомлення 09 грудня 2022 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

35. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

37. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

38. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю БЕБ України та просить поновити її на цій посаді або на аналогічній посаді у БЕБ України.

39. Касаційне провадження у справі відкрито з огляду на потребу перевірити доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження рішення суду апеляційної інстанції, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

40. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон № 889-VIII.

42. Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

43. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

44. Частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

45. 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

46. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби, або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

47. Згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 389-VIII у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Дія цієї частини не застосовується при призначенні на посади державної служби, за якими спеціальним законом встановлено порядок виконання обов`язків у разі відсутності керівника державного органу (у тому числі у разі припинення його повноважень чи звільнення з посади), крім випадків, якщо встановлений спеціальним законом порядок неможливо застосувати через відсутність осіб, на яких може бути покладено виконання обов`язків керівника державного органу.

48. За приписами статті 20 Закону № 389-VIII правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

У процесі трудової діяльності осіб, щодо яких запроваджена трудова повинність, забезпечується дотримання таких стандартів, як мінімальна заробітна плата, мінімальний термін відпустки та час відпочинку між змінами, максимальний робочий час, врахування стану здоров`я особи тощо. На час залучення працюючої особи до виконання трудової повинності поза місцем її роботи за трудовим договором за нею після закінчення виконання таких робіт зберігається відповідне робоче місце (посада).

49. Правовідносини у цій справі виникли з приводу звільнення позивачки за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців, із припиненням державної служби відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

50. При цьому суб`єкт призначення під час попередження позивачки про подальше її звільнення не виконав приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в частині пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби, з огляду на положення частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII.

51. Спірним у цій справі є питання правомірності звільнення позивача, яку призначено на посаду державної служби у період дії воєнного стану без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, та звільнено без пропонування іншої рівнозначної посади державної служби.

52. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

53. Відповідно до статті 1 Закону № 2136-IX цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

54. З аналізу наведеної правової норми висновується, що у період дії воєнного стану стаття 43 Конституції України, в якій передбачено гарантування громадянам захист від незаконного звільнення, обмежено Законом № 2136-IX. Водночас не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», що регулюють діяльність державних службовців у частині відносин, врегульованих цим Законом.

55. Так, Законом № 2259-IX частину п`ятою статті 10 Закону № 389-VIII викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Дія цієї частини не застосовується при призначенні на посади державної служби, за якими спеціальним законом установлено порядок виконання обов`язків у разі відсутності керівника державного органу (у тому числі у разі припинення його повноважень чи звільнення з посади), крім випадків, якщо встановлений спеціальним законом порядок неможливо застосувати через відсутність осіб, на яких може бути покладено виконання обов`язків керівника державного органу.»

56. З наведеного убачається, що зміни до частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, внесені Законом № 2259-IX, встановлюють, що посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

57. Отже, Законом № 2259-IX встановлено заборону щодо переведення посадових осіб місцевого самоврядування, які були призначені без конкурсів в період дії воєнного стану, на іншу посаду в органі місцевого самоврядування і під час дії воєнного стану і після його завершення чи скасування.

58. У справі ж, що розглядається, спірні правовідносини пов`язані з дотриманням процедури звільнення і зумовлених цим гарантій у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін структури та штатного розпису БЕБ України, передбачених Законом № 889-VIII гарантій у випадку звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 87 цього Закону.

59. Відповідно до наказу БЕБ України від 20 липня 2022 року № 335-к відповідно до, зокрема, абзацу першого частини п`ятої, частини сьомої статті 10 Закону № 389-VIII позивачку призначено на посаду головного спеціаліста Сектору внутрішнього контролю БЕБ України, без конкурсного відбору з 22 липня 2022 року до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 (дванадцяти) місяців із дня припинення чи скасування воєнного стану, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 27 000 грн, зі встановленням випробування строком шість місяців.

60. Наведене свідчить, що позивачку призначено на посаду державної служби відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, тобто у період дії воєнного стану без конкурсного відбору.

61. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом БЕБ України від 05 грудня 2022 року № 5-дск «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду» з метою упорядкування структури центрального апарату БЕБ України ліквідовано, зокрема в структурі центрального апарату БЕБ України сектор внутрішнього контролю (3 штатні одиниці) та утворено в структурі центрального апарату БЕБ України сектор спеціального зв`язку (2 штатні одиниці).

62. На підставі вказаного наказу листом БЕБ України від 07 грудня 2022 року № 1/13/0/17426-22, ОСОБА_1 поінформовано про ліквідацію сектору внутрішнього контролю та наступне скорочення посади головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю, яку позивачка обіймає.

63. Надалі, наказом БЕБ України від 09 січня 2023 року № 52-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено з 10 січня 2023 року із займаної нею посади головного спеціаліста сектору внутрішнього контролю, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

64. При цьому БЕБ України не запропонував позивачці жодної посади, пояснюючи це тим, що державні службовці, призначені на посаду відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, тобто у період дії воєнного стану без конкурсного відбору, не можуть бути переведені на інші посади державної служби.

65. Отже, спірні правовідносин склалися з приводу правомірності звільнення позивачки за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури/штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ.

66. До того ж, позивачка обіймала посаду державної служби за строковим призначенням на умовах, визначених статтею 10 Закону № 389-VIII.

67. Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що абзац другий частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII містить імперативну заборону на переведення працівників, призначених без конкурсного відбору, на інші посади державної служби у період дії правового режиму воєнного стану.

68. З аналізу статті 1 Закону № 2136-IX висновується, що державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які призначені на посаду у період дії воєнного стану без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

69. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 640/22081/22.

70. Так, державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

71. При цьому, в умовах дії воєнного стану ця процедура не змінилася, принаймні в тому, що звільнення з названої підстави передбачає пропонування посад (якщо є посади, які можна пропонувати під час дії попередження про наступне звільнення). Тут варто нагадати також про положення частини першої статті 41 Закону № 889-VIII, за змістом якої державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) без обов`язкового проведення конкурсу за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.

72. Подібний висновок Верховний Суд уже викладав у постановах від 13 березня 2025 року у справі № 320/13326/23, від 27 березня 2025 року у справі № 440/12540/23, де попри нетотожний суб`єктний склад, водночас підставою звільнення в обох випадках є пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

73. При цьому Верховний Суд у зазначених постановах також указував на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 160/1643/23, у якій викладено лише узагальнене тлумачення застосування норм Закону № 389-VIII, проте не надано висновку щодо застосування Закону № 889-VIII у взаємозв`язку із Законом № 389-VIII, а саме в частині порядку припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

74. Щодо доводів позивачки про застосування до спірних правовідносин висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 160/1643/23 та від 13 березня 2025 року у справі № 320/13326/23, колегія суддів зазначає, що аналогічне питання вже було предметом дослідження та оцінки Верховним Судом у постановах від 16 квітня 2025 року у справі № 640/22081/22 та 23 квітня 2025 року у справі № 320/12821/23.

75. У доводах касаційної скарги позивачка зазначає, про наявність у відповідача вакантних посад, проте їй не запропоновано посаду та не враховано переважне право на залишення на роботі.

76. Колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану, тому процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення як на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, так і на момент видання оскаржуваного наказу врегульована нормами Закону № 889-VIII (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), що виключає застосування до спірних правовідносин приписи та гарантії, передбачені КЗпП України.

77. У період дії воєнного стану особи в силу частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII призначаються, зокрема, на посади державної служби без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом. Водночас цією ж нормою права законодавець обмежив можливість переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану, що у випадку, який склався у цій справі, і застосовно до позивача, з огляду на її призначення без конкурсного відбору.

78. Ураховуючи, що законодавство містить чітку заборону переведення працівників призначених без конкурсного відбору на інші посади державної служби, тому вивчення переважних прав таких працівників нівелюється прямою забороною вказаного вище закону про неможливість переведення.

79. Наведене пояснюється також тим, що під час призначення на посаду державної служби без конкурсного відбору, позивач мала враховувати умови, визначені частиною п`ятою статті 10 Закону № 389-VIII, на яких вона прийнята на роботу, адже після відновлення конкурсних процедур на посади державної служби у неї виникає обов`язок проходження такого конкурсу для подальшого залишення на посаді, а отже позивач не може мати переважного права на залишення на роботі серед інших працівників, які призначені на посади за результатами конкурсних процедур до початку запровадження воєнного стану.

80. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 640/22081/22 та 23 квітня 2025 року у справі № 320/12821/23.

81. При цьому, незважаючи на відсутність можливості переведення працівника, в силу частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, роботодавець після звільнення працівника може його призначити на іншу посаду із застосуванням цієї ж норми права.

82. Варто зазначити, що нормами Законів № 2136-IX та № 389-VIII визначено особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану і їхні норми є спеціальними у цей період. У Прикінцевих положеннях Закону № 389-VIII (статті 28) передбачено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, у разі виникнення суперечностей норм цього Закону нормам іншого, застосуванню підлягають норми саме Закону № 389-VIII.

83. Ураховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивачки.

84. Отже, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

85. Інші доводи та аргументи касаційної скарги (зокрема щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права) зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду позивачки із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

86. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

87. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

88. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновок щодо розподілу судових витрат

89. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 320/11528/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська