ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 320/14700/21
адміністративне провадження № К/990/38746/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 (суддя - Панченко Н. Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 (колегія суддів у складі: Бужак Н. П., Костюк Л. О., Єжелі А. О.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)», в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за сім повних календарних років служби у розмірі 22 812 грн;
- зобов`язати Державну установу «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за сім повних календарних років служби у розмірі 22 812 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні зі служби йому протиправно не здійснено виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до законодавства України.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 є ветераном війни, учасником бойових дій (п. 19 статті 6), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням персоналу штабу військової частини № НОМЕР_2 .
Наказом начальника Білоцерківської виправної колонії (№ 35) «По особовому складу» від 21.05.2012 № 25о/с ОСОБА_1 з 21.05.2012 зараховано на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки.
Наказом начальника Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35) «Про звільнення» від 30.01.2020 № 13/ОС-20 ОСОБА_1 звільнено зі служби, відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
За час роботи з 21.05.2012 до 30.01.2020 ОСОБА_1 займав посади: молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки (наказ від 01.08.2012 № 41 о/с); психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи (накази від 09.10.2012 № 86 о/с та від 16.06.2017 № 51 о/с-пр); начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи (наказ від 29.10.2018 № 139 о/с-пр).
Отже, на день звільнення зі служби за власним бажанням календарна вислуга років ОСОБА_1 становила 07 років 08 місяців 09 днів.
Проте позивач уважає, що указана вислуга в пільговому обчисленні становить 10 років 03 місяці 02 дні.
14.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№ 35)» із заявою щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 календарних років служби.
Листом від 27.10.2021 № 22-57-21/І-54 відповідач зазначив, що вислуга позивача становить 07 років 08 місяців 09 днів, а тому відповідачем було здійснено всі необхідні виплати, передбачені чинним законодавством України.
Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи встановлено, що на момент звільнення за власним бажанням календарна вислуга років позивача становила 07 років 08 місяців 09 днів, а отже суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не здійснив йому виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 календарних років служби.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20, від 22.07.2021 у справі № 200/9977/18-а, від 19.05.2022 у справі № 580/3392/20, від 26.07.2023 у справі № 200/17688/21 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, скаржник зазначає, що висновки у справі № 480/4241/18, на які посилаються суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, не є тотожними до цієї справи, оскільки стосуються перерахунку пенсії.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
20.11.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 320/14700/21.
Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Статтею 102 Закону № 580-VIII визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначає Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829 (далі - Порядок № 925/5).
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу ІІІ Порядку № 925/5 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393).
Абзацом 4 пункту 10 Постанови № 393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
За правилами частин першої, другої та третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Зі змісту ухвали Верховного Суду від 22.12.2023 встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20, від 22.07.2021 у справі № 200/9977/18-а, від 19.05.2022 у справі № 580/3392/20, від 26.07.2023 у справі № 200/17688/21.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.
Предметом спору у цій справі є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 повних календарних років служби з урахуванням 10 років пільгового стажу.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби набувають військовослужбовці Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, та які мають вислугу 10 років і більше.
У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивача звільнено зі служби відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (за власним бажанням).
Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що на момент звільнення позивача зі служби його календарна вислуга років становила 07 років 08 місяців 09 днів.
Отже, оскільки у позивача на момент звільнення за власним бажанням календарна вислуга років становила 07 років 08 місяців 09 днів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач правомірно не здійснив йому виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 7 календарних років служби.
При цьому, суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин виходили з того, що для отримання позивачем одноразової грошової допомоги під час його звільнення зі служби за власним бажанням необхідна вислуга років 10 років і більше. При цьому, ці роки мають бути календарними.
У аспекті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги за вислугу років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 25/50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що в частині другій статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20, від 27.05.2021 у справі № 1.380.2019.005965, від 29.04.2022 у справі № 580/2497/21, від 26.07.2023 у справі № 200/17688/21.
Також Верховний Суд в постанові від 29.04.2022 у справі № 580/2497/21 зазначив, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги» є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.
У цій справі позивач наголошував на тому, що його вислуга в пільговому обчисленні становить 10 років 03 місяці 02 дні.
Однак, суди попередніх інстанцій залишили ці доводи поза увагою та не з`ясовували тієї обставини, чи мав позивач на час його звільнення 10 і більше років вислуги, до складу якої, як зазначено вище, включається як календарна так і пільгова вислуги років, що є умовою набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення цим критеріям не відповідають, оскільки у розглядуваному випадку має місце поверхневе дослідження судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та ненадання оцінки всім доводам позовної заяви та підставам звернення до суду із цим позовом, що в силу вимог процесуального закону зумовлює необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, безпідставним є посилання судів попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин на висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, оскільки у цій справі та у справі, що розглядається правовідносини не є подібними. Так, у вказаній справі предмет спору стосувався права особи на пенсію за вислугу років, відповідно до Закону № 2262-XII, враховуючи наявність пільгового стажу, який вираховується відповідно до Постанови № 393.
Натомість у цій справі спірне питання стосується виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі за власним бажанням, при наявності вислуги 10 і більше років.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття цього касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин цієї справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк