ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 320/1719/21
адміністративне провадження № К/9901/36931/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Жука А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 (головуючий суддя - В.І. Келеберда)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 (головуючий суддя - Л.Т. Черпіцька, судді - О.Є. Пилипенко, Я.М. Собків)
у справі № 320/1719/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області,
Державної судової адміністрації України,
Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області
про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, в якому просила стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Держаного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 , нараховану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області, але не виплачену заробітну плату в розмірі 101 785, 66 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
3. При прийнятті рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги, заявлені позивачем, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На переконання позивача, позов у цій справі виник у зв`язку із необхідністю припинення тривалого порушення щодо невиплати заробітної плати та поданий з метою ефективного захисту порушених прав з боку суб`єктів владних повноважень. Наголошує, що позивачем було подано новий позов, який не містить тотожних вимог з вимогами у справі № 810/1337/16, містить інший склад учасників процесу та жодним чином не пов`язаний із невиконанням постанови у справі № 810/1337/16.
Позиція інших учасників справи
5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги
6. Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
7. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи
8. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 у справі № 810/1337/16 за позовом ОСОБА_1 зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області здійснити помічнику судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29.03.2015 по 10.05.2016 відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
10. Зі змісту позовних вимог у цій справі слідує, що ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з невиконанням постанови Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 у справі № 810/1337/16, яка набрала законної сили, та просить стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату.
11. Відповідно до частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
12. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
13. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
14. В частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
15. З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
16. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.
17. Згідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
18. Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
19. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
20. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
21. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
22. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
23. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
24. Верховний Суд звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі № 810/1337/16, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
25. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
26. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19.
27. Відтак, суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані рішення, обґрунтовано виходили з того, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
29. У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
30. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
32. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 320/1719/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Л.О. Єресько
А.В. Жук