ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 320/1815/19
адміністративне провадження № К/9901/34971/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у складі головуючого судді Горобцової Я.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Шурка О.І., Василенка Я.М., Ганечко О.М. у справі № 320/1815/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельне об`єднання «Будівельник» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельне об`єднання «Будівельник» (далі - позивач, ТОВ «ВТО «Будівельник») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2018 року №0039601401, № 0039611401, № 0039651401, №0039641401.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «ВТО «Будівельник» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «ЕЛГРАН ПРО» та «АЛКОСБИТ» мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, адміністративний позов ТОВ «ВТО «Будівельник» задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 28.12.2018 № 0039601401, № 0039611401, № 0039651401, №0039641401.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «ВТО «Будівельник» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту, а також включення витрат до оподатковуваного доходу за операціями з ТОВ «ЕЛЕГРАН ПРО» та «АЛКОСБИТ», а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Видами діяльності ТОВ «ВТО «Будівельник» за кодами КВЕД є 43.21 - електромонтажні роботи; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 42.11 - будівництво доріг і автострад; 42.22 - будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
10 вересня 2018 року ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ № 1887 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВТО «Будівельник» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з 28.09.2018, тривалістю 20 робочих днів.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 16.11.2018 № 1007/10-36-14-01/35967552, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства:
1) абз. 8 ст. 4, ст. 8, ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV; п.п. 5, 7 П(С)БО «Дохід»; затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153; п. 5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306; п. 44.1 ст. 44; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 861 662 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2017 рік на загальну суму - 581 000 грн;
2) п. 44.1 ст.44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 225 678 грн у періодах: за вересень 2016 року - 47 677 грн; за листопад 2017 року - 1 073 602 грн; за травень 2018 року - 98 996 грн; за червень 2018 року - 5 403 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 384 128 грн, в тому числі у періодах: за березень 2018 року - 203 019 грн; за червень 2018 року - 181 109 грн;
3) пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента у 2016 році на суму 30 948,71 грн;
4) п. 2.6, п. 3.1. п. 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, у зв`язку із виявленням факту несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі у сумі 8 781,27 грн.
28 грудня 2018 року на підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0039601401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 1 077 077,50 грн, з яких 861 662,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 215 415,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0039611401, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмір 581 000,00 грн за звітній період 2017 року;
- № 0039651401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 1 838 517,00 грн, з яких 1 225 678,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 612 893,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0039641401, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 192 064,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Київській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми Податкового кодексу України, а саме п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 без урахування правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 825/1630/17.
На думку ГУ ДПС у Київській області, судами проігноровано доводи про відсутність у контрагентів позивача матеріальних, транспортних, виробничих ресурсів, зберігання товару, відсутності товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання.
Крім того, контролюючий орган посилається на ухвали суду у кримінальних провадженнях, відкритих за фактом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності ряду суб`єктів господарювання, зокрема і ТОВ «АЛКОСБИТ», що не враховано судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі № 280/5058/18.
Позивачем не подано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
У статтях 138-140 Податкового кодексу України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
За результатами дослідження господарських операцій між позивачем та його контрагентом судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
01 березня 2018 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ЕЛЕГРАН ПРО» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0301/Бт-1, предметом якого є постачання кабельно-провідникової продукції. Передача товару від продавця до покупця за цим договором здійснюється шляхом самовивозу. Загальна вартість товару за цим договором складає 4 000 000,00 грн.
Прийняття ТОВ "ВТО "Будівельник" товару (кабельно-провідникової продукції) за договором купівлі-продажу № 0301/Бт-1 підтверджується видатковими накладними від 01.03.2018 № 25, № 26, № 27, № 28, № 29 та від 19.03.2018 № 36, в яких зазначено постачальника, покупця, найменування та кількість товару, а також його вартість.
Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 02.04.2018, від 16.04.2018, від 10.04.2018, від 23.04.2018; подорожніми листами № 877361, № 877365, № 877366, № 877364, № 877363 та накладними на переміщення від 01.05.2018 № 302, № 303, № 304, № 305, № 306, № 307.
Право на включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в силу вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підтверджується податковими накладними від 01.03.2018 №№ 25, 26, 27, 28, 29 та від 19.03.2018 № 36, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.
01 листопада 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ «АЛКОСБИТ» (постачальник) укладено договір поставки № 28-11, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти партіями продукцію (товар) покупцю, а покупець зобов`язується приймати продукцію (товар), яка постачається, та оплачувати її згідно з умовами цього договору. Кількість та ціна товару визначається видатковими накладними. Умови постачання продукції узгоджуються сторонами окремо по кожній партії.
Постачання товару за вищевказаним договором поставки підтверджується видатковими накладними від 17.11.2017 № 670, № 681, № 776, № 777, № 819, №833, № 918, в яких зазначено постачальника, покупця, найменування, кількість товару, а також його вартість.
Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 17.11.2017, 20.11.2017, 22.11.2017, 24.11.2017, 27.11.2017; подорожніми листами № 925910, № 877142, № 925903, № 877597, № 926076, №925900, №925926, № 925914 та накладними на переміщення від 01.12.2017 № 452, № 453, № 457, № 448, № 454, № 455, № 456, від 27.12.2017 № 449.
Отримання покупцем товару за договором підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
Право на включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в силу вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підтверджується податковими накладними від 17.11.2017 №№ 670, 681, 776, 777, 819, 833, 918, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також, як встановили суди попередніх інстанцій, наказом ТОВ «ВТО «Будівельник» від 02.04.2018 № 32-03 «Про введення в експлуатацію основних засобів» введено в експлуатацію товари за вищевказаними господарськими операціями, а саме: а-подібна монтажна стріла МПС-25т - одна одиниця (інвентарний № 265); агрегат піскострумневий АА-200 - одна одиниця (інвентарний № 266); будка поста охорони - дві одиниці (інвентарний № 267, 268); верстат трубозгинальний гідравлічний НВМ-240/16-2 - одна одиниця (інвентарний № 269); електрична піч, 80-500 град С (пересувна) СНОЛ - одна одиниця (інвентарний № 270); електрична піч, 80-500 град С (пересувна) СНОЛ 7.2/900 - одна одиниця (інвентарний № 271); електростанція пересувна, 10 кВт Diesel Texic - одна одиниця (інвентарний № 272); компресор, 1 кВт РОСТЕХ КРТ- 24 - одна одиниця (інвентарний № 273).
Ураховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку, що зазначені первинні документи підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «ЕЛГРАН ПРО» та ТОВ «АЛКОСБИТ», оскільки при їх складанні дотримано вимоги, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Натомість контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не зазначено про здійснення ТОВ «ВТО «Будівельник» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.
Твердження ГУ ДПС у Київській області про те, що контрагенти ТОВ «ВТО «Будівельник» не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.
Більш того, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Також безпідставним є посилання контролюючого органу на відсутність окремих документів: сертифікатів якості та паспортів на основні засоби, оскільки вказане не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому необхідно зазначити, що такі документи, як сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції.
Щодо посилання ГУ ДПС у Київській області на ухвали суду у кримінальних провадженнях за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно ТОВ «АЛКОСБИТ», то вони об`єктивно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.
Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.
Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.06.2020 у справі № 825/1630/17. У вказаній постанові Суд, встановивши, що наявні у матеріалах справи первинні документи не підтверджують та не розкривають у повній мірі зміст господарських операцій, направив справу на новий розгляд з метою перевірки фізичних, технічних та технологічних можливостей контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Однак, контролюючий орган, як вище зазначено, посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.
Таким чином, судове рішення, на яке посилається ГУ ДПС у Київській області, ухвалене за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - є безпідставним.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами, проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області слід залишити без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді Н.Є. Блажівська
О.О. Шишов