ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 320/1974/19
адміністративне провадження № К/9901/10277/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Приватного акціонерного товариства «Галімпекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України, Управління Державної казначейської служби України у Бородянському районі Київської області про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Галімпекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 ( суддя - Щавінський В. Р.) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 (колегія суддів у складі: Черпіцької Л. Т., Пилипенко О. Є., Собківа Я. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У квітні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Київській області) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галімпекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас» (далі - відповідач, ПрАТ «Галімпекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас») на користь Державного бюджету України 444 8051,55 грн в рахунок погашення простроченої заборгованості перед державою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача утворилася заборгованість на підставі невиконання зобов`язання по договору від 30.03.1994 № 18 «Про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Клавдієвській фабриці ялинкових прикрас на виробництво товарів народного споживання».
Київський окружний адміністративний суд протокольною ухвалою від 03.07.2019 залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство фінансів України Управління Державної казначейської служби України у Бородянському районі Київської області.
Протокольною ухвалою від 24.09.2019 Київський окружний адміністративний суд замінив відповідача - ГУ ДФС у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ГУ ДПС у Київській області).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 17.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020, адміністративний позов задовольнив: стягнув з ПрАТ «Галімпекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас» 448 051,55 грн на користь Державного бюджету України, в рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на податковий орган не покладено обов`язок перевіряти правомірність та обґрунтованість заборгованості, а відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України в установленому законодавством порядку за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку. Відтак, суд дійшов висновку, що норми Бюджетного та Податкового кодексу України наділяють органи ДПС повноваженнями бути органом стягнення щодо заборгованості суб`єктів господарювання по поворотній фінансовій допомозі. При цьому органи доходів та зборів під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють в порядку та спосіб, визначені ПК України. Проте поширення на поворотну фінансову допомогу з бюджету процедури стягнення, визначеної ПК України, жодним чином не впливає на правову природу такої заборгованості і не наділяє її статусом податкового боргу боржника. Відтак заборгованість ПАТ «Галімплекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас» по поверненню поворотної фінансової допомоги не є податковим боргом, а тому на неї не поширюються норми статей 59 95 101 102 Податкового кодексу України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
09.04.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «Галімплекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас», у якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 та передати справу на новий розгляд.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на те, що під час розгляду справи позивачем та третіми особами не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у скаржника боргу, а судами попередніх інстанцій не витребувані та не досліджені докази, які є необхідними для встановлення обставин, що є істотними і мають значення для правильного вирішення справи, факти встановлені в оскаржуваних рішеннях не підтверджуються матеріалами справи. На думку скаржника оскаржувані судові рішення є необґрунтованими та незаконними, оскільки винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права та всупереч правової позиції Верховного Суду з аналогічних правовідносин, що викладена у постанові від 22.10.2019 у справі № 826/8966/14.
Позиція інших учасників справи
ГУ ДПС у Київській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги і вимог скаржника та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Від інших учасників процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ПрАТ «Галімпекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.01.2021 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Відповідно до наданої інформації Головним управлінням Державної казначейської служби України у Бородянському районі Київської області станом на 01.04.2019 за ПрАТ «Галімплекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас» обліковується заборгованість перед Державним бюджетом в розмірі 452 196,36 грн.
Згідно подання Бородянського управління ДКС України від 04.04.2019 за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 448 051,55 грн, яка складається з: 30 000,00 грн - основний платіж станом на 01.04.2019 (подання від 04.04.2019 № 005/1); 177 433,83 грн - відсотки нараховані за користування позичкою станом на 01.04.2019 (подання № 005/2); 244 762,53 грн - пеня за несвоєчасне повернення позички станом на 01.04.2019 (подання від 04.04.2019 № 005/3).
Вказана заборгованість виникла у результаті невиконання відповідачем зобов`язань за Договором від 30.03.1994 № 18 «Про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Клавдієвській фабриці ялинкових прикрас на виробництво товарів народного споживання», укладеним між Клавдієвською фабрикою ялинкових прикрас та Міністерством фінансів України.
Згідно умов даного договору відповідачу надається бюджетна позичка у сумі 4 млрд. крб. на виробництво товарів народного споживання з оплатою 25 процентів річних. Погашення бюджетної позички починається з 01.09.1994 рівними долями щоквартально. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання фабрикою своїх зобов`язань, міністерству надається право стягнути необхідні кошти у безспірному порядку.
Окрім того, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2001 залишено без розгляду позов ДПІ В Бородянському районі про звернення стягнення на майно ВАТ «Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас» в сумі 114 836 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною дев`ятою статті 17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України; у редакції, чинній на день звернення контролюючого органу до суду із цим позовом) прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) не поширюється.
До функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на день звернення контролюючого органу до суду із цим позовом) віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України Контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками /фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок № 174).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 174, який регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.
Відповідно до пунктів 6, 9, 10 зазначеного Порядку № 174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені
Пунктом 15 Порядку № 174 передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.
Приписами статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 320/1974/19 було посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 826/8966/14, зокрема, у частині того які докази наявності чи відсутності заборгованості, а також установлення розміру заборгованості за бюджетною позичкою, уважати належними.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).
Аналіз викладених вище правових норм дає підстави для висновку, що саме по собі подання територіальних органів Державної казначейської служби, подане на підставі Порядку № 174, носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою.
Натомість Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
У частині першій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 вказаного Закону визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частиною другою статті 74 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Ця обставина є визначальною для правильного вирішення даного спору. Однак, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи вищевказані обставини та фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановлено.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 826/8966/14, на яку в обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження послався скаржник в касаційній скарзі.
За наведених обставин, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.
Зважаючи на встановлені судами обставини, Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.
Рішення судів попередніх інстанцій не містить мотивів відхилення доводів скаржника. В той же час критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 3 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Галімпекс - Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас» задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 скасувати, а справу на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько Н.М. Мартинюк