№ 320/20851/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 320/20851/23

адміністративне провадження № К/990/14911/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хантер Томас Україна» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року (суддя Щавінський В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (судді: Мєзєнцев Є.І. (головуючий), Епель О.В., Файдюк В.В.) у справі № 320/20851/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хантер Томас Україна» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженої відповідальністю «Хантер Томас Україна» (далі - позивач, ТОВ «Хантер Томас Україна») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183530413.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, позовну заяву ТОВ «Хантер Томас Україна» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в адміністративній справі № 320/20851/23 залишено без розгляду.

3. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач звернувся з цим позовом до адміністративного суду з пропуском встановленого строку для звернення, при цьому позивачем не було заявлено про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. З урахуванням вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишив позовну заяву ТОВ «Хантер Томас Україна» без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Хантер Томас Україна» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 320/20851/23, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

5. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 320/20851/23 є оскарження зазначеної в частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, переглянутої апеляційним адміністративним судом в апеляційному порядку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 183530413 від 09.03.2023 позивач 06.04.2023 подав скаргу до ДПС України (реєстраційний № 9387/6 від 06.04.2023), повідомивши про відсутність законних підстав для застосування до ТОВ «Хантер Томас Україна» штрафних санкцій визначених вказаним рішенням. 09.06.2023 ТОВ «Хантер Томас Україна» отримало рішення ДПС України від 02.06.2023 № 14050/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 183530413 від 09.03.2023 - без змін. Позов у цій справі позивачем було подано 16.06.2023, тобто позов було подано в межах визначених законодавчих строків (з урахуванням моменту отримання позивачем рішення ДПС України від 02.06.2023 № 14050/6/99-00-06-03-01-06).

Крім того, позивач зазначає, що в оскаржуваних рішеннях судами було зазначено, що податкове повідомлення-рішення № 183530413 від 09.03.2023 не підлягало адміністративному оскарженню, з урахуванням правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2023 у справі № 640/12898/21, однак такі висновки не можуть бути застосованими до спірних правовідносин у справі, що розглядається, оскільки вказана постанова була ухвалена за інших фактичних обставин, тобто є нерелевантною цій справі.

Позивач зазначає, що твердження судів першої та апеляційної інстанцій, що податкове повідомлення-рішення № 183530413 від 09.03.2023 не підлягало адміністративному оскарженню є хибним, оскільки не ґрунтується на нормах права, оскільки податкове повідомлення-рішення № 183530413 від 09.03.2023 за свою правовою природою є окремим та самостійним рішенням, а жодних заборон (крім оскарження самостійно визначеного грошового зобов`язання) Податковим кодексом України, що є спеціальним законодавчим актом для даних правовідносин, щодо оскарження платником податків будь-якого рішення контролюючого органу не встановлено.

Позивач звертає увагу, що, обчислюючи строк звернення до суду з позовною заявою про оскарження податкового повідомлення-рішення № 183530413 від 09.03.2023, керувався положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктів 56.1, 56.2, 56.19, підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України. Відповідно позовна заява була подана в межах місячного строку від дати отримання (09.06.2023) рішення ДПС України від 02.06.2023 № 14050/6/99-00-06-03-01-06, а не від дати податкового повідомлення-рішення № 183530413 від 09.03.2023 чи дати його отримання.

7. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення.

8. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

9. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено (що не заперечується позивачем), що ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ «Хантер Томас Україна» з питань своєчасності реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 14.10.2022 № 30578/26-15-04-13-03/44151281. За висновками викладеними у вказаному акті перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2022 № 340690413 на загальну суму 2 108 358,14 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 28.11.2022 № 340690413 ТОВ «Хантер Томас Україна» подано скаргу (вх. № 23347/6 від 29.12.2022).

Рішенням ДПС України від 21.02.2023 № 4309/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ТОВ «Хантер Томас Україна» задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 28.11.2022 № 340690413 скасовано в частині застосування штрафної санкції. Дане рішення отримано позивачем 01.03.2023.

На виконання вказаного рішення ДПС України від 21.02.2023 № 4309/6/99-00-06-03-01-06,

ГУ ДПС у м. Києві було відкликано податкове повідомлення-рішення від 28.11.2022

№ 340690413 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183530413 на загальну суму 1 424 814,03 грн, яке отримано позивачем 30.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0410719876866 та не заперечується позивачем.

Позивач у цій справі з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183530413 звернувся 16.06.2023.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 липня 2023 року у справі № 380/7418/22.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства, а також містить окремі правила та положення для регулювання відносин із захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку.

Зокрема, у статті 56 Податкового кодексу України закріплено окремі положення щодо порядку та процедури оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями підпунктів 56.17.1-56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Так, Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, Суд зазначає, що для оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення контролюючого органу про нарахування відповідних грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження) встановлюється строк для його оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (зокрема, за днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).

Враховуючи, що у справі, що розглядається позивачем було використано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення до ДПС України за результатом якого контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183530413, строк для звернення до суду з цим позовом щодо його оскарження становить один місяць, а моментом початку відліку такого строку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги, про що правильно зазначили у своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що не заперечується позивачем, що рішенням ДПС України від 21.02.2023 № 4309/6/99-00-06-03-01-06 ТОВ «Хантер Томас Україна» було отримано 01.03.2023, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183530413 отримано позивачем 30.03.2023 (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0410719876866), тоді як позивач у цій справі з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення звернувся лише 16.06.2023, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, у цій справі судами попередніх інстанцій зазначено (а матеріали справи не містять належних доказів), що позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання заяви про поновлення строку та не вживав жодних дій для його поновлення під час судових засідань, також позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово зазначали про те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Поважними визнаються обставини, які об`єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Таким чином, з урахуванням вказаних положень чинного законодавства, а також встановлених у цій справі фактичних обставин, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач звернувся з цим позовом до адміністративного суду з пропуском встановленого строку для звернення, а тому, з урахуванням вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду першої інстанції були наявні правові підстави для залишення позовної заяви ТОВ «Хантер Томас Україна» без розгляду.

Щодо доводів позивача, що в оскаржуваних рішеннях судами було зазначено, що податкове повідомлення-рішення № 183530413 від 09.03.2023 не підлягало адміністративному оскарженню, зокрема, з урахуванням правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2023 у справі № 640/12898/21, однак такі висновки не можуть бути застосованими до спірних правовідносин у справі, Суд зазначає про необґрунтованість таких виходячи з наступного.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що не заперечується позивачем, що не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 28.11.2022 № 340690413 ТОВ «Хантер Томас Україна» було подано скаргу (вх. № 23347/6 від 29.12.2022) на вказане рішення до ДПС України. Рішенням ДПС України від 21.02.2023 № 4309/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ТОВ «Хантер Томас Україна» задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 28.11.2022 № 340690413 скасовано в частині застосування штрафної санкції. Дане рішення отримано позивачем 01.03.2023.

На виконання вказаного рішення ДПС України від 21.02.2023 № 4309/6/99-00-06-03-01-06,

ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183530413, яке отримано позивачем 30.03.2023.

Суд звертає увагу, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183530413 є, фактично, формалізацією результатів адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 28.11.2022 № 340690413, тобто ним зафіксована сума грошового зобов`язання, правомірність нарахування якого підтверджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

За змістом пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Отже, до моменту отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183530413, яке не підлягало адміністративному оскарженню, податкове повідомлення-рішення 28.11.2022 № 340690413 не вважалися відкликаними, а тому позивач не був позбавлений можливості оскаржувати його в межах висновків, залишених ДПС України без змін. Для цього пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановив місячний строк з дня отримання рішення ДПС України від 21.02.2023 № 4309/6/99-00-06-03-01-06.

При цьому, дата нового податкового повідомлення-рішення, а так само дата його отримання позивачем, не впливає ані на тривалість строку звернення до суду з позовом, ані на порядок його обчислення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 03.04.2023 у справі № 640/12898/21, про що також обґрунтовано зазначено судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях.

10. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

11. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хантер Томас Україна» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 320/20851/23 слід залишити без задоволення.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

14. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хантер Томас Україна» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 320/20851/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова