ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 320/2601/22
адміністративне провадження № К/990/8117/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/2601/22
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. В. Кузьменко, Є. О. Сорочко, О. М. Ганечко) від 27 січня 2025 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Київського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, форми «Ф» від 22 серпня 2019 року № 0266948-5005-1002, від 30 січня 2020 року № 0032376-5005-1002 та від 01 березня 2021 року № 0490350-2405-1002.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, яке прийнято у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
3. Згідно із відомостями електронної справи, що формувалась в суді першої інстанції, копія рішення суду першої інстанції доставлена в Електронний кабінет скаржнику 18 квітня 2024 року 23:54 год, про що складено довідку про доставку електронного листа.
4. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням 17 травня 2024 року Головним управлінням ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС направлено до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані в ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі 18 126 грн 23 коп.
5. Відповідно до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було надіслано одержувачу Головного управління ДПС у Київській області, в його електронний кабінет та доставлено вказаний документ до електронного кабінету 24 травня 2024 року о 16:32 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
6. 10 червня 2024 року відповідачем подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Клопотання мотивоване обмеженим фінансуванням, у зв`язку з чим відповідач потребує додаткового часу для сплати судового збору. На підтвердження відсутності достатнього фінансування надано виписки по рахункам ГУ ДАС у Київській області за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року повернуто апелянту.
8. Ухвала суду вмотивована тим, станом на 10 червня 2024 року зазначені недоліки в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року не усунуті. Суд апеляційної інстанції вважав, що апелянту було надано достатньо процесуального часу на усунення недоліків апеляційної скарги. Разом із тим, судом зазначено, що посилання апелянта на відсутність грошових коштів щодо сплати судового збору не може бути поважною причиною невиконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху у відведений судом строк, оскільки апелянт є суб`єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому неухильне виконання останнім своїх службових обов`язків, зокрема, в частині дотримання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог КАС України (форма і зміст), в тому числі щодо оплати судового збору, не повинно ставитись в залежність внутрішніх питань роботи, оскільки вказані обставини є виключно проблемою внутрішньої організації роботи останнього.
9. Відповідно до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», копію вказаної ухвали було доставлено до електронного кабінету скаржника 11 червня 2024 року 12:12 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
10. 28 червня 2024 року ГУ ДПС повторно подано апеляційну скаргу, разом з платіжною інструкцією № 1358 від 25 червня 2024 року про сплату судового збору у сумі 18 126,24 грн. Поряд з цим, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що первинна апеляційна скарга була направлена податковим органом в межах строку, встановленого КАС України, вважає за необхідне зазначити, що зі сторони контролюючого органу не було зловживання процесуальними правами та не було пропущено процесуальний строк.
11. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишено без руху, запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду апеляційної інстанції обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у випадку наявності підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, визначений законом.
12. Надаючи оцінку вказаному у заяві про поновлення строку, суд відзначив, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог КАС України, дотримання строків оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення апеляційної скарги не є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження. Відсутність коштів для сплати судового збору не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
13. Відповідно до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС 13 січня 2025 року 21:05 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.
14. 23 січня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апелянт вказує про поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме, що на час залишення поданої вперше апеляційної скарги без руху були відсутні кошти для сплати судового збору.
15. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
16. Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року, ГУ ДПС 19 лютого 2025 року подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
17. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
17.1 Також за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Судом було витребувано електронну справу, яка формувалась судами попередніх інстанцій інстанції.
18. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
19. Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
20. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що повернення вперше поданої апеляційної скарги, відсутність фінансування державного органу чи несвоєчасна сплата судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того, суд врахував, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. Обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень, не є підставою для поновлення строку апеляційного оскарження. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
20.1 Зазначені апелянтом причини пропуску строку на оскарження рішення суд визнав неповажними, однак, будь-яких інших причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали вчасно подати апеляційну скаргу до суду, та які б могли бути визнані поважними апелянтом не наведено.
20.2 Виходячи з наведеного, суд вважав, зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року недоліки апеляційної скарги щодо обґрунтування причин пропуску строку подання скарги - належно не усунуті, однак, минуло достатньо часу з моменту постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
22. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що апеляційним судом безпідставно не враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Наголошує на тому, що обставини справи свідчать про необхідність надати відповідачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід слід розцінювати, як прояв надмірного формалізму та обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, у зв`язку з критичною ситуацією в Україні, дефіцитом Державного Бюджету, постійним ухиленням від сплати податків суб`єктами господарювання та враховуючи що, дана справа є бюджетоутворюючою та є важливою для забезпечення інтересів держави та СУСПІЛЬСТВА, неможливість оскарження відповідачем в апеляційному порядку судового рішення до суду апеляційної інстанції у даній справі позбавляє органи ДПС можливості захистити економічні інтереси Держави в повному обсязі.
Додаткового позивач посилається на запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
24. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.
25. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
26. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
27. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
28. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
29. Відповідно до частини другої статті 295 КАС України Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
30. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
31. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
32. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
33. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
34. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
35. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
36. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
37. З аналізу вищевикладеного вбачається, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).
38. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
39. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
40. Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
41. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
42. Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.
43. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
44. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
45. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
46. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження посилався на те, що наведенні скаржником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є неповажними.
47. З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року ГУ ДПС подало 17 травня 2024 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги. Далі, повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.
48. Так, отримавши копію ухвали від 10 червня 2024 року про повернення апеляційної скарги в електронний кабінет на наступний день (11 червня 2024 року) після постановлення ухвали, з урахуванням вимог частини шостої статті 251 КАС України, скаржником 28 червня 2024 року подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повторно, разом з платіжною інструкцією № 1358 від 25 червня 2024 року про сплату судового збору у сумі 18 126,24 грн та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
49. Колегія суддів ураховує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги не позбавляло права скаржника відповідно до вимог статті 169 КАС України на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом, чим скористувався скаржник звернувшись вдруге з апеляційною скаргою в найкоротший термін після повернення апеляційної скарги.
50. Вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги, до якої було додано копію платіжного доручення про повну сплату судового збору, що є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.
51. Таким чином, Суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге, в діях відповідача убачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.
52. Отже висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення скаржника з апеляційною скаргою вдруге (до якої ним додана квитанція про сплату судового збору) є передчасним, що свідчить про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
53. У цьому випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata. При цьому Суд звертає увагу, що вирішення питання щодо поновлення строку звернення зі скаргою, є оціночним поняттям.
54. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
55. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
56. Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
57. Указані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.
58. У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
59. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
60. Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 345 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року скасувати, а справу № 320/2601/22 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов