ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 320/28608/23
адміністративне провадження № К/990/24094/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Чиркін С.М., Шарапа В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року (прийняте у складі судді Колеснікової І.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (ухвалену у складі головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.) у справі №320/28608/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України в особі голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Вищого адміністративного суду України в особі голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною відмову Вищого адміністративного суду України щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами;
- зобов`язати Вищий адміністративний суд України видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду Верховного Суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закону № 1402-VIII).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є суддею у відставці Вищого адміністративного суду України. У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року щодо неконституційності пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII, позивач у липні 2023 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідач відмовив у видачі такої довідки з тих підстав, що по-перше, Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 не врегульовує питання правового статусу суддів Вищого адміністративного суду України, по-друге, Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом та/або судом касаційної інстанції відповідно до положень Закону № 1402-VIII.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, адміністративний позов задовольнив частково:
- визнав протиправною відмову Вищого адміністративного суду України у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами;
- зобов`язав Вищий адміністративний суд України видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону № 1402-VIII.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21, дійшли висновку, що оскільки позивач обіймав посаду судді вищого спеціалізованого суду, вийшов у відставку та має статус судді у відставці він має право на відповідні гарантії, встановлені Законом №1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема, на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII), а не касаційного суду у складі Верховного Суду.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 320/28608/23;
- справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
6. Як на підставу звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій скаржник зазначає про необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у вищенаведеній постанові, позивач мотивує тим, що у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21 Верховний Суд вдався до буквального тлумачення норм частини другої статті 17 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), що був чинним на час виходу позивача у відставку, у взаємозв`язку з нормами частини третьої статті 17 Закону № 1402-VIII, не здійснивши системного аналізу поняття «вищий спеціалізований суд».
Позивач вважає такий підхід до вирішення правової проблеми, яка лежить в основі спірних правовідносин у цій справі та інших подібних справах, зокрема, й у справі № 640/1064/21, хибним та на цій підставі просить відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21.
Натомість, скаржник вважає, що правильним є таке розуміння положень частини другої статті 17 Закону № 2453-VI у системному зв`язку з положеннями частини третьої статті 17 Закону № 1402-VIII, відповідно до якого Вищий адміністративний суд України за своїм статусом прирівнюється до Верховного Суду, відповідно, на суддів у відставці Вищого адміністративного суду України у зв`язку зі зміною правового регулювання та прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 поширюються гарантії, які мають судді новоствореного Верховного Суду.
На обґрунтування запропонованого підходу до тлумачення цих норм закону скаржник наводить низку аргументів, у серед яких:
- Вищий адміністративний суд України відповідно до Закону № 2453-VI входив у систему судів касаційної інстанції, тобто займав ту ланку, яку відповідно положень Закону № 1402-VIII займає Верховний Суд;
- відповідно до пункту 5 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Верховний Суд діє на матеріально-технічній базі Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України;
- відповідно до підпунктів 4-6 пункту 1 Розділу VIІ «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої та апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, так само як заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подані до Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України та не розглянуті до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. Крім того, скаржник, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про заміну відповідача у справі.
У цій частині вимог касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що 23 квітня 2024 року він звертався до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про заміну відповідача у справі з Вищого адміністративного суду України в особі голови ліквідаційної комісії на Верховний Суд. Зазначає, що на обґрунтування цієї заяви позивач посилався на Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII КАС України, за змістом яких вбачається, що Верховний Суд є правонаступником Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України.
Скаржник зазначає, що Шостий апеляційний адміністративний суд необґрунтовано та з порушенням встановленого процесуального порядку відмовив у задоволенні його заяви всупереч положенням Закону України від 21 листопада 2023 року № 3481-IX «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України» (далі - Закон № 3481-IX), який набрав чинності 27 грудня 2023 року.
З огляду на вищезазначене, скаржник вважає, що у цій частині касаційну скаргу слід задовольнити з направленням справи на новий розгляд.
Позиція інших учасників справи
8. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС країни не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів установили, що постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України.
10. Наказом голови Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2016 року №636-к суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 відраховано зі штату суду у зв`язку з звільненням у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII.
11. Вищий адміністративний суд України листом від 10 серпня 2023 року № 124/1-14/23 на заяву позивача від 21 липня 2023 року відмовив останньому у видачі довідки про суддівську винагороду із зазначенням посадового окладу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
12. Вважаючи протиправною відмову Вищого адміністративного суду України щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
15. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з аналізу положень статей 135, 142 Закону № 1402-VIII та статі 31 Закону № 2453-VI, а також положень Закону № 3481-IX, на підставі якого та з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач як суддя у відставці вищого спеціалізованого суду має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду.
16. Разом з тим, скаржник не погоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21, та просить Суд відступити від цього висновку, вважаючи, що він як суддя у відставці вищого спеціалізованого суду має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді Верховного Суду.
Отже, спірним у цій справі є питання про наявність підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21.
17. Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з такого.
18. У постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21, в якій спірні правовідносини є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається, Верховний Суд зазначив таке:
«… щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
32. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
33. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).
34. Згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
35. Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
36. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
37. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону № 1402-VIII).
38. При цьому, Верховний Суд зазначає, що в спірних правовідносинах суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна визначатись з врахуванням розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на таке.
39. До набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закону № 1402-VIII систему судів загальної юрисдикції складали: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України (частина друга статті 17 Закону № 2453-VI).
40. Згідно із частиною другою статті 31 Закону № 2453-VI вищими спеціалізованими судами були: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.
41. Разом з цим, для створення більш ефективної моделі системи судоустрою, приведення її у відповідність із конституційними змінами, Верховною Радою України був прийнятий Закон № 1402-VIII, згідно із частиною третьою статті 17 якого, систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.
42. Причому, принципи його побудови (територіальності, спеціалізації та інстанційності) залишились незмінними.
43. Отже, як Законом № 2453-VI, так і Законом № 1402-VIII у системі судоустрою передбачені вищі спеціалізовані суди, базисом для утворення яких є принцип спеціалізації, сутність якого полягає в утворенні у системі судоустрою підсистем судових органів, уповноважених вирішувати справи певних категорій.
44. При цьому як було зазначено вище, в силу вимог частини другої статті 31 Закону № 2453-VI Вищий адміністративний суд України був вищим спеціалізованим судом, а відтак, на думку колегії суддів, суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку пенсії позивача повинна визначатись з врахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, визначеного пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII.
45. Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон № 1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів вищих спеціалізованих судів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).
46. Враховуючи наведене, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, передбаченого Законом № 1402-VIII, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого …».
19. На підставі вищенаведеного, Верховний Суд у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21 виклав правовий висновок, відповідно до якого позивач обіймав посаду судді вищого спеціалізованого суду, звільнився у відставку та має статус судді у відставці, а тому він має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п`ята статті 135 Закону № 1402-VIII), а не касаційного суду у складі Верховного Суду.
20. Колегія суддів враховує, що ці правові висновки у подальшому неодноразово застосовував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 вересня 2023 року у справі № 640/6204/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 640/10671/22, від 01 квітня 2024 року у справі № 320/5754/23.
21. Вирішуючи питання про наявність підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21 та в інших постановах, де цей висновок застосований, колегія суддів враховує, що відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
При цьому в силу вимог частини першої статті 36 Закону № 1402-VIII саме на Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою покладається забезпечення сталості та єдності судової практики у порядок та спосіб, визначені процесуальним законом.
22. Для цього у КАС України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду.
23. Зокрема, один з таких механізмів визначений у частині п`ятій статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
24. Загальний порядок вирішення питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, зокрема, й з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, визначений статтями 346 та 347 КАС України.
З аналізу положень цих статей вбачається, що в них виразно не визначені правові підстави, за наявності яких Суд може прийняти рішення про відступ.
25. Натомість, у судовій практиці з цього приводу викладено деякі правові висновки, які колегія суддів вбачає за необхідне врахувати під час розгляду цієї справи.
Зокрема, за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та застосованими у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 240/7411/21, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду мають існувати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку у певній сфері суспільних відносин або їхнього правового регулювання.
Відступаючи від свого правового висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може або повністю відмовитися від нього і сформулювати новий або ж конкретизувати/уточнити попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.
Відступ від раніше сформульованого правового висновку містить як об`єктивну необхідність для виправлення помилок або сформульованих раніше правових висновків, так і ознаки відсутності правової визначеності. Через цей процесуальний механізм забезпечується розвиток судової практики.
26. Таким чином, важливою умовою, дотримання якої узгоджується з принципом верховенства права та його складової - забезпечення єдності судової практики під час відступу від правового висновку Верховного Суду, є належне мотивування та обґрунтування підстав для такого відступу у судовому рішенні, в якому здійснено відступ.
27. Перевіряючи доводи скаржника щодо необхідності відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 4 липня 2023 року у справі № 640/1064/21, колегія суддів зазначає таке.
28. Мотивуючи вимогу щодо відступу від вищевказаного правового висновку, скаржник стверджує, що Верховний Суд під час тлумачення норм матеріального права допустив буквальне, а не системне тлумачення норм частини другої статті 17 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), що був чинним на час виходу позивача у відставку, у взаємозв`язку з нормами частини третьої статті 17 Закону № 1402-VIII.
На думку скаржника, правильним є таке розуміння положень вищезазначених норм права, відповідно до якого Вищий адміністративний суд України, який входив у систему судів касаційної інстанції, займав ту ланку, яку відповідно положень Закону № 1402-VIII займає Верховний Суд, що означає поширення на суддю Вищого адміністративного суду України у відставці гарантій, відповідних гарантіям судді Верховного Суду за Законом № 1402-VIII.
29. Разом з тим, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на таке.
30. Відповідно до статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою, з чітко окресленими повноваженнями.
Вищий адміністративний суд України у період його функціонування мав статус вищого спеціалізованого суду. Закони № 2453-VI та № 1402-VIII не прирівнювали Вищий адміністративний суд України до Верховного Суду за статусом, а лише передбачали реорганізацію судів касаційної інстанції.
Перехідні положення Закону № 1402-VIII передбачають ліквідацію Вищого адміністративного суду України і передачу його функцій до нового Верховного Суду, але це не означає, що статус суддів Вищого адміністративного суду України автоматично прирівнюється до статусу суддів Верховного Суду. Передача справ і матеріально-технічної бази Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду стосується функціонального переходу, а не зміни юридичного статусу суддів Вищого адміністративного суду України.
31. Таким чином, наведені скаржником підстави для відступу від правового висновку Верховного Суду не є достатньо обґрунтованими, оскільки: приписи національного законодавства про судоустрій не встановлювали прирівняння гарантій для суддів у відставці Вищого адміністративного суду України і суддів Верховного Суду; відступ від правового висновку Верховного Суду створив би ризики для стабільності судової практики та порушення принципу правової визначеності.
32. Окрім того, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що у період розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій законодавець, з метою приведення положень Закону № 1402-VIII у відповідність до Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, а також усунення інституційного дуалізму щодо подальшого функціонування найвищої інстанції судової гілки влади в Україні - Верховного Суду, врегулювання питання продовження суддівської кар`єри для суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, 21 листопада 2023 року прийняв Закон № 3481-IX, який набрав чинності 27 грудня 2023 року та яким розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII доповнено, зокрема, пунктом 14-4, абзацом другим якого визначено, що судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI, мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.
33. Вказане додатково підтверджує правильність тлумачення Верховним Судом у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 640/1064/21 положень законів № 1402-VIII та № 2453-VI у системному зв`язку з Перехідними положеннями КАС України щодо поширення на суддів вищого спеціалізованого суду, який вийшов у відставку за Законом № 2453-VI, гарантій, встановлених Законом № 1402-VIII для суддів вищого спеціалізованого суду, а не Верховного Суду.
34. З огляду на зазначене, Суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 04 липня 2023 року за наслідками розгляду справи № 640/1064/21.
35. Ще одним доводом касаційної скарги, який, на думку скаржника, виступає підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, є необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання позивача про заміну відповідача у справі.
36. Перевіряючи цей довід, колегія суддів враховує, що, як вбачається зі змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, позивач подав до суду клопотання про заміну відповідача - Вищого адміністративного суду України в особі голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Романківа І.П. на правонаступника - Верховний Суд.
37. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання позивача, суд апеляційної інстанцій керувався статтею 52 КАС України, відповідно до якої у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
38. Також Шостий апеляційний адміністративний суд врахував, що відповідно до пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом № 2453-VI (положення пункту 7 розділу ХІІ «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).
Датою початку роботи Верховного Суду відповідно до рішення Пленуму цього Суду від 30 листопада 2017 року № 2 визначено 15 грудня 2017 року.
Із вказаної дати в Україні діє Верховний Суд. Відповідно припинили свою діяльність Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вищий адміністративний суд України, станом на час розгляду апеляційної скарги, перебуває в стані припинення.
39. На цій підставі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутні підстави для задоволення клопотання про заміну відповідача на правонаступника.
40. Колегія суддів погоджується з такими висновками Шостого апеляційного адміністративного суду, правильність яких також підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 640/26846/20, відповідно до яких належним відповідачем у даній категорії справ є саме Вищий адміністративний суд України.
41. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій. У них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
42. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
43. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не скасовуються, оскільки суди ухвалили судові рішення при дотриманні норм матеріального та процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
44. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №320/28608/23 на розгляд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 320/28608/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа