ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 320/29471/23
адміністративне провадження № К/990/34182/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/29471/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя: О. Д. Головенко) від 26 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: Вівдиченко Т. Р., Аліменко В. О., Ключкович В. Ю.) від 13 серпня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ», позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник), у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2023 року № 348360413, яким збільшено розмір податкового зобов`язання на 1 418 671,00 грн та визначено суму штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 709 336,00 грн.
2. Обґрунтуванням позовних вимог є протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що висновок контролюючого органу щодо заниження позитивних нарахувань , які підлягають сплаті до бюджету на суму податку на додану вартість за лютий 2022 у розмірі 1 418 671,00 грн, - не відповідає дійсності. Також на думку ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТІ податковим органом порушено вимоги пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі ПК України), яким встановлена заборона проведення камеральних перевірок декларацій, якщо вони подані без заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, адміністративний позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 05 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року, та прийняти нову постанову, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Позивач скористався своїм процесуальним правом та 12 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд закрити касаційне провадження у цій справі на підставі частини п`ятої статті 339 КАС України, у зв`язку із тим, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
У разі якщо суд касаційної інстанції прийде до висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
6.1 Суд касаційної інстанції уважає, що підстави для закриття касаційного провадження у цій справі відсутні, оскільки, як убачається зі змісту ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2024 року, підстави з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, потребували перевірки Верховним Судом, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23 вересня 2021 року, номер запису 1000691070011030425.
9. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, номер запису у реєстрі платників ПДВ 200593868.
10. Як встановлено судами, позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2022 року (від 20 березня 2023 року реєстраційний № 9054432153) з додатками та уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року (від 27 лютого 2023 року № 9032213163).
11. У зв`язку із наведеним, відповідачем здійснено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2022 року платника ПДВ - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙНВЕСТ».
12. За результатами перевірки складено акт від 19 квітня 2023 року № 29284/Ж5/26-15-04-13-03/38799405, яким встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України та розділу V Порядку № 21, що призвело до заниження позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету на суму податку на додану вартість за лютий 2022 року на 1 418 671,00 грн.
13. До такого висновку податковий орган дійшов у зв`язку із тим, що позивачем в декларації не заповнено рядок 16.2 декларації «зменшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків». При цьому 27 лютого 2023 року Товариство подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за березень 2022 року, яким було зменшено рядок 21 «суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 418 671,00 грн.
14. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2023 року № 348360413, яким збільшено розмір податкового зобов`язання на 1 418 671,00 грн та визначено суму штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 709 336,00 грн.
15. Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, що уточнюючий розрахунок за квітень 2022 року, в якому відображено зменшення податкового кредиту на суму 1 418 671,00 грн та визначено зобов`язання з ПДВ до сплати в сумі 1 516 636,00 грн та фактична його сплата до бюджету, відбулося до винесення (прийняття) відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тобто, на момент до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення грошове зобов`язання, що було визначено контролюючим органом та яке підлягало сплаті до бюджету на суму 1 418 671,00 грн фактично було виконано позивачем, про що було відомо відповідачу, оскільки, це відображено в електронному (особовому) рахунку платника податків.
17. Судами зазначено, що висновки податкового органу ґрунтуються на аналізі та перевірці даних на основі уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за період лютий та березень 2022 року, але не враховано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за квітень 2022 року.
18. Посилання податкового органу на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 260/5650/22 визнано необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено:
пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
21. Так, посилаючись в касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, а саме, пункту 200.4 статті ПК України та розділу V Порядку який затверджений азом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість» із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 21), без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 260/5650/22.
22. Надалі, скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин справи, шляхом відтворення частини акта перевірки, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить постанову Верховного Суду та цитує уривки з неї, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
24. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
25. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначенні статті 200 ПК України.
26. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
27. Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
28. Глава 2 розділу ІІ ПК України врегульовано процедуру подання платниками податків податкової звітності контролюючим органам.
29. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
30. Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи (підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 ПК України).
31. Згідно з пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
32. Стаття 50 ПК України регламентує порядок внесення змін до податкової звітності.
33. Так, відповідно до частин першої та другої підпункту 50.1 цієї статті у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
34. Отже Податковим кодексом України передбачено лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або відображення уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів.
35. Аналогічне правозастосування наведене і у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 822/1868/15, від 24 лютого 2020 року у справі № 520/1186/19.
36. Крім того, Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 21).
37. Розділом V Порядку № 21 врегульовано порядок заповнення податкової декларації.
38. Абзацом 4 підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку № 21 передбачено, що у рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.
39. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.
40. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.
41. У тому числі у рядку 16.3 також вказується узгоджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу сума від`ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника (за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 (Д2) (додаток 2)) у складі податкової декларації за звітний (податковий) період), на який припадає день узгодження, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.
42. У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці "Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку".
43. Порядок заповнення уточнюючого розрахунку визначено у розділі VI Порядку № 21, відповідно до якого, уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці п`ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.
44. У графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.
45. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.
46. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).
47. У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці п`ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
48. У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.
49. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу п`ятого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.
У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
50. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що платник податку на додану вартість має право виправити помилки у раніше поданій ним податковій звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку за минулий період. При цьому Порядком № 21 чітко окреслений алгоритм дій платника податків у разі, якщо зміни показників одного періоду впливають або не впливають на показники наступного звітного періоду.
51. Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 18 вересня 2020 року у справі № 820/6120/16, від 18 серпня 2022 року у справі № 640/22727/20, від 04 травня 2023 року у справі № 640/18162/19, від 16 квітня 2024 року у справі № 320/9749/22
52. З`ясовуючи обставини, які слугували підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, суди попередніх інстанцій з`ясували наступне.
53. Відповідно акту камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за лютий 2022 року, податковим органом встановлено, що платником податків в декларації не заповнено рядок 16.2 декларації «зменшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків». При цьому протягом лютого 2022 року, а саме 27 лютого 2023 року Товариством подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за березень 2022 року, яким було зменшено рядок 21 «суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 418 671,00 грн.
54. Таким чином, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «ТД ЕНЕРГОСТРОЙІНВЕСТ» пункту 200.4 статті 200 ПК України та розділу V Порядку № 21, що призвело до заниження позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету на суму податку на додану вартість за лютий 2022 року на 1 418 671,00 грн. (а.с. 10-15).
55. Утім, надаючи оцінку таким твердженням податкового органу, суди з`ясували, що згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виявлених помилок поданого 23 лютого 2023 року за період березень 2022 року, у рядках 19, 20, 21 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙНВЕСТ» відображено (враховано) від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду на суму 1 418 671 грн. (а.с. 37-42).
56. В подальшому, на основі вказаного уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2022 року, в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за податковий період квітень 2022 року від 26 квітень 2023 року у «рядку 16» ТОВ «ТД ЕНЕРГОСТРОЙНВЕСТ» відображено зменшення податкового кредиту на суму 1 418 671,00 грн та визначено свої зобов`язання з ПДВ до сплати в сумі 1 516 636 грн, які було сплачено позивачем до бюджету та відображено в електронному (особовому) рахунку платника податків, що підтверджується витягом з електронного (особового) рахунку (а.с. 45-50).
57. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, уточнюючий розрахунок за квітень 2022 року, в якому відображено зменшення податкового кредиту на суму 1 418 671,00 грн та визначено зобов`язання з ПДВ до сплати в сумі 1 516 636,00 грн та фактична його сплата до бюджету, відбулося до винесення (прийняття) відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
58. При цьому, судами встановлено та не оспорюється відповідачем, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕНЕРГОСТРОЙНВЕСТ» своєчасно/правомірно та відповідно до вимог ПК України були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
59. На час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення грошове зобов`язання у сумі 1 418 671,00 грн, яке було предметом встановленого податковим органом порушення, вже було самостійно виконане платником шляхом подання відповідного уточнюючого розрахунку за квітень 2022 року та фактичної сплати до бюджету, що підтверджується даними електронного (особового) рахунку платника податків та було відомо контролюючому органу.
60. Разом з тим, скаржник зазначає, що значення графи 5 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. Дану норму підтверджує пункт 5 частини другої розділу VI Порядку № 21, згідно якого, у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Податкового кодексу України. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
61. З даного приводу, судами зазначено наступне.
62. Із рядка 21 уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за березень 2022 року слідує, що в даному рядку зазначається «сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)».
63. Основне значення в даному випадку має слово «наступного» звітного (податкового) періоду) та переноситься до рядка 16.1, оскільки уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ стосувався податкового періоду - березень 2022 року, то наступним звітним (податковим) періодом являється квітень 2022 року, а не лютий 2023 року, як на то вказує контролюючий орган.
64. Враховуючи вищевказане, від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту, за результатами поданих уточнюючих розрахунків необхідно відображати в наступному звітному (податковому) періоді, що іде за березнем 2022 року, а саме в декларації за квітень 2022 року, що і було зроблено ТОВ «ТД ЕНЕРГОСТРОЙНВЕСТ» в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2022 року від 26 квітня 2023 року.
65. Разом з тим, як правильно звернуто увагу судами попередніх інстанцій, висновки податкового органу ґрунтуються на аналізі та перевірці даних на основі уточнюючих розрахунків до податкових декларацій за період лютий та березень 2022 року, але не враховано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за квітень 2022 року.
66. Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 травня 2023 року № 348360413 прийнято податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що є правовою підставою для його скасування.
67. Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 260/5650/22 судами правомірно не взято до уваги, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин з огляду на відмінні обставини справи, встановлені судами.
68. Отже, за наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.
69. В контексті встановлених обставин у цій справі, суд касаційної інстанції визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
70. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
71. Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
72. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі № 320/29471/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов