№ 320/42545/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 320/42545/23

адміністративне провадження № К/990/39318/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 (суддя - Лисенко В. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 (колегія суддів у складі: Безименної Н. В., Бєлової Л. В., Кучми А. Ю.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся 15.11.2023 до суду з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач-1, НП України), Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач-2, ГУНП у м. Києві, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 22.09.2023 № 1537 в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 12.10.2023 № 1769 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII);

- стягнути з ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

У подальшому, у зв`язку із встановленням обставини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження в адміністративній справі, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до НП України, ГУНП у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, стягнення моральної шкоди залишено без руху та позивачеві встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу ГУНП у м. Києві від 22.09.2023 № 1537 в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та наказу ГУНП у м. Києві від 12.10.2023 № 1769 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Роз`яснено позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду, відповідно до пунктів 2, 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На виконання зазначеної ухвали суду позивачем 30.04.2024 (зареєстровано 02.05.2024) надано до суду заяву про поновлення процесуального строку (вхід. № 40716). Обґрунтовуючи заяву позивач стверджує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Крім того, зазначає, що його представник - адвокат Амельченко В. П. отримав травму, що унеможливило своєчасно подати цю позовну заяву, оскільки позивач не є фахівцем з питань захисту прав та інтересів в адміністративному суді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 . Позовну заяву ОСОБА_1 до НП України, ГУНП у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у заяві про поновлення процесуального строку, а також в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22, дійшов висновку, що у контексті цього спору застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), згідно з якими поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, суд зауважив, що присічним строком для судового оскарження наказу ГУНП у м. Києві від 22.09.2023 № 1537 в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції для позивача є 09.10.2023. Присічним строком для судового оскарження наказу ГУНП у м. Києві від 12.10.2023 № 1769 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII є 27.10.2023. разом з тим, з позовом позивач звернувся до суду лише 15.11.2023, отже, суд дійшов висновку, що позивач пропустив, передбачений частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту, строк оскарження наказів. Також суд зазначив, що у позовній заяві позивач стверджує про те, що обидва спірні накази він отримав 16.10.2023 засобами поштового зв`язку. Водночас суд дійшов висновку, що навіть за таких умов, присічним строком для судового оскарження спірних наказів є 31.10.2023. Проте до Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою 15.11.2023, тобто на 30 день з початку перебігу процесуального строку.

Щодо посилання позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на те, що 12.10.2023 його представник - адвокат Амельченко В. П. отримав побутову травму та за результатами обстеження від 16.10.2023 йому рекомендовано оперативне лікування, а відповідно до консультації ортопеда-травматолога від 16.10.2023 ТОВ «Універсум Клінік» представнику позивача - адвокату Амельченко В. П. встановлено діагноз МКХ-10: М23.3 інші ураження меніска, суд зазначив, що доказів перебування представника позивача у період з 16.10.2023 до 15.11.2023 на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні суду не надано. При цьому, консультація ортопеда-травматолога від 16.10.2023 ТОВ «Універсум Клінік» носить виключно інформаційний характер щодо діагнозу основного захворювання, супутніх захворювань, короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, лікувальні і трудові рекомендації та не засвідчує тимчасову непрацездатність особи.

Отже, суд уважав, що ніщо не перешкоджало позивачу з моменту ознайомлення з наказами у період з 16.10.2023 по 31.10.2023 укласти договір про надання професійної правничої допомоги з іншим адвокатом та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов`язків, з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту. На думку суду, указані доводи не є об`єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному представника позивача не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 про залишення позову без розгляду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись, зокрема, на постанову Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про застосовування в межах цього спору місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України та погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, беручи до уваги, що позивач оскаржує накази, якими його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, щодо яких спеціальним законодавством встановлено п`ятнадцятиденний строк на оскарження в судовому порядку, який позивачем був пропущений без зазначення поважних причин його пропуску.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту та порушення ним строку звернення до суду.

Скаржник указує, що він звернувся до суду з позовом щодо незаконності звільнення з публічної служби. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України такий позов повинен був бути поданий ним протягом одного місяця з дня коли він дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав. Наголошує, що ця норма є процесуальною, регулює процесуальний порядок захисту судом порушеного або оскаржуваного суб`єктивного права і створює оптимальні умови для досягнення юридично визначеного результату, відтак ним було дотримано строк на звернення до суду, який визначено частиною п`ятою статті 122 КАС України.

На думку скаржника, Дисциплінарний статут не належить до законодавства про адміністративне судочинство і не передбачений КАС України в якості нормативного акту, який міг би встановлювати порядок адміністративного судочинства. Можливість встановлення строку звернення до суду іншими законами передбачена лише положеннями частини третьої статті 122 КАС України, згідно з якою для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом га іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Однак для звернення до суду у справах про звільнення з публічної служби, строк встановлюється чітко і однозначно у частині п`ятій статті 122 КАС України, без будь-якої можливості встановлення такого строку іншим законом, ніж КАС України.

Скаржник уважає, що положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту суперечать статті 22 Конституції України, оскільки звужують обсяг передбаченого статтею 55 Конституції України права на звернення до суду за захистом своїх прав, а саме скорочують строк звернення до суду з одного місяця до п`ятнадцяти днів.

Також, на думку скаржника, постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду з ігноруванням тимчасової непрацездатності його представника є порушенням норм процесуального права, закріплених у положеннях частини першої статті 16, частини першої статті 121 КАС України, навіть у випадку, якщо б питання строку звернення до суду підлягало вирішенню на підставі частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту.

Крім того, скаржник уважає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин постанову Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 160/14919/22, оскільки правовідносини в цій справі не є подібними до правовідносин у справі № 320/42545/23.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

15.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 320/42545/23.

Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, за частиною першою якої визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас, відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон № 2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01.05.2022, зокрема, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду.

При цьому, Преамбулою Дисциплінарного статуту передбачено, що цим Статутом, зокрема, визначені види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом оскарження у цій справі є накази відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та звільнення позивача зі служби в поліції.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі необхідно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення протягом 15 днів з дня ознайомлення з відповідним наказом.

Водночас позивач уважає, що до спірних правовідносин підлягає застосування частина п`ята статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду в відносинах публічної служби.

Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду з позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд зазначає таке.

Так, як вже було зазначено вище, Законом № 2123-ІХ було доповнено Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 1).

При цьому, надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.

Колегія суддів звертає увагу, що приймаючи Закон № 2123-ІХ та доповнюючи Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», зокрема щодо встановлення такого короткого строку на оскарження дисциплінарного стягнення, законодавець мав на меті оптимізувати діяльність поліції, у тому числі, під час дії режиму воєнного стану, та врегулювати питання діяльності поліції передусім в умовах воєнного стану.

Тобто, внесення відповідних змін до Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту спрямовані на забезпечення діяльності поліції та ефективного виконання нею завдань в умовах воєнного стану, а також задля швидкого та оперативного реагування на дії (бездіяльність) поліцейського, у разі кваліфікування їх як такі, що можуть виразитися у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та (або) підриву авторитету Національної поліції України в цілому.

Статтею 31 розділу V Дисциплінарного статуту встановлено порядок оскарження дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану, відповідно до частини четвертої якої поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Оскільки існує колізія між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут), застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22, від 31.05.2023 у справі № 160/9356/22, від 31.10.2023 у справі № 340/4394/22, від 30.11.2023 у справі № 500/1224/23, від 28.03.2024 у справі № 420/22052/23, від 30.09.2024 у справі № 520/5571/24, від 04.10.2024 у справі № 580/4340/24, від 27.12.2024 у справі № 420/13235/24, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Відповідно, доводи позивача, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми частини п`ятої статті 122 КАС України, є безпідставними.

З огляду на наведене, Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту.

Отже, законодавець чітко пов`язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУНП у м. Києві від 22.09.2023 № 1537 застосовано до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУНП у м. Києві від 12.10.2023 № 1769 о/с звільнено підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

Позивач визнає, що указані накази він отримав 16.10.2023 засобами поштового зв`язку.

Проте з цим позовом позивач звернувся до суду лише 15.11.2023, тобто, позивач пропустив передбачений частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту строк оскарження спірних наказів.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 відкрито провадження в цій справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.

Поряд з цим, суд після відкриття провадження у справі дійшов до висновку, що позов подано з порушенням встановленого законом строку звернення до суду та ухвалою від 22.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та встановив позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду з наданням належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу ГУНП у м. Києві від 22.09.2023 № 1537 в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та наказу ГУНП у м. Києві від 12.10.2023 № 1769 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Роз`яснено позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду, відповідно до пунктів 2, 3 статті 123 КАС України.

27.05.2024 ухвалою Київський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Указану ухвалу постановлено судом першої інстанції з посиланням на приписи частини третьої статті 123 КАС України, відповідно до якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При прийнятті ухвали від 27.05.2024 суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив строки звернення до суду, які передбачені частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту. При цьому суд зазначив, що позивач не навів достатніх обґрунтувань та не довів належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав уважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що був пропущений з поважних причин.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правильності висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Верховний Суд уважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, ураховуючи таке.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина четверта статті 121 КАС України вказує, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (частина шоста статті 121 КАС України).

В силу положень статей 169 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви перевіряє на дотримання вимог законодавства подані до суду документи та наявність чи відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Проте, як встановлено Верховним Судом, суд першої інстанції не вирішував питання про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку та не визнавав підстави такого пропуску поважними чи ні.

Верховний суд додатково зазначає, що суд касаційної інстанції не оцінює причини пропущення строку звернення до суду, проте дійшов висновку, що суд першої інстанції не повною мірою вирішив питання щодо поважності їх пропуску.

Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені ним у заяві на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті не надав позивачеві можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду.

Судом апеляційної інстанції вказаної помилки процесуального закону не виправлено.

З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі.

Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм частини четвертої статті 7 КАС України та необхідності застосування у цій справі норм статей 22 24 Конституції України, колегія суддів, з урахуванням вищезгаданих судових прецедентів, уважає, що суди попередніх інстанцій, з урахуванням чіткої та послідовної позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, дійшли правильного висновку щодо застосування у цій справі положень частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту.

Щодо доводів скаржника про те, що положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту суперечать статтям 22 24 Конституції України, колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо конституційності правового акта - це сфера компетенції Конституційного Суду України. Усі питання, вирішення яких згідно з Конституцією України належать до юрисдикції Конституційного Суду України, не належать і не можуть належати до юрисдикції жодного іншого органу, зокрема й адміністративного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 скасувати.

Справу № 320/42545/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк Н.М. Мартинюк