ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2025 року
м. Київ
справа №320/48361/23
адміністративне провадження № К/990/39876/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №320/48361/23
за позовом ОСОБА_1
до Білоцерківської міської ради Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубина Максим Борисович,
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року (головуючий суддя: Коротких А.Ю., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Білоцерківської міської ради VIII скликання від 30 листопада 2023 року №4781-46-VІІІ «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Білоцерківської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем порушено норми діючого законодавства, яке регулює право, порядок та підставу дострокового припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради із займаної ним посади, враховуючи те, що позивач був військовослужбовцем Збройних Сил України, проходив військову службу в особливий період, який діяв також і на момент звільнення.
До того ж, позивач зауважив, що Білоцерківська міська рада збирала окрему сесію щодо питання його звільнення, під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному у госпіталі, відновлюючи здоров`я, втрачене в період несення військової служби.
Вказуючи на виключну дискрецію відповідача щодо звільнення секретаря із посади, ОСОБА_1 вважає, що здійснення таких дискреційних повноважень, як дострокове припинення повноважень секретаря ради, має відбуватися в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права за частини першої статті 8 Конституції України і принципу законності відповідно до частини другої статті 19 Конституції України.
Тож, на переконання позивача, оскаржуване рішення прийняте в порушення приписів Регламенту сільської ради та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження та відновлення своїх порушених трудових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року адміністративний позов задоволено:
визнано протиправним і скасовано рішення Білоцерківської міської ради VIII скликання від 30 листопада 2023 року №4781-46-VІІІ «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради»;
поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Білоцерківської міської ради з 1 грудня 2023 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що процедуру прийняття рішення Білоцерківської міської ради від 30 листопада 2023 року №4781-46-VIII «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради» було порушено, адже виключно на пленарному засіданні сесії відповідної ради, за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу ради, підлягає вирішенню питання про звільнення з посади секретаря ради. До того ж, не враховано, що у разі скликання сесії міським головою розпорядження про скликання сесії Ради доводиться до відома депутатів не пізніше як за 10 днів до сесії, і лише у виняткових випадках не пізніше ніж за день до сесії. В той час як розпорядженням Білоцерківського міського голови від 28 листопада 2023 року №02-09-83 пленарне засідання позачергової сесії ради було призначено на 30 листопада 2023 року.
Проєкт рішення «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради», за висновком суду першої інстанції, не пройшов узгодження, реєстрації та оприлюднення на офіційному сайті міської ради у встановлені строки, адже був підписаний 7 листопада 2023 року, зареєстрований та оприлюднений 29 листопада 2023 року, тобто на наступний день після того, як було видано розпорядження Білоцерківського міського голови від 28 листопада 2023 року №02-09-83 про скликання пленарного засідання позачергової сорок шостої сесії Білоцерківської міської ради.
Окружний суд також прийшов до висновку, що до розгляду Білоцерківської міської ради протиправно був висунутий проєкт рішення щодо дострокового припинення повноважень та звільнення секретаря місцевої ради, який не був погоджений постійною комісією з питань дотримання прав людини, законності, оборонної роботи, запобігання корупції, з питань децентралізації, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту Білоцерківської міської ради. Також вказаний проєкт рішення не містив жодної підстави, передбаченої чинним законодавством, для дострокового припинення повноважень секретаря міської ради, що є порушенням пункту п`ятого статті 25 Регламенту Білоцерківської міської ради VІІІ, затверджений рішенням Білоцерківської міської ради VIII скликання від 10 грудня 2020 року №03-02-VIII (надалі - "Регламент").
Порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції вбачає також у тому, що Білоцерківський міський голова: всупереч вимогам частини другої статті 21 Регламенту, оголосив, що пленарне засідання скликано на вимогу більшості від депутатського складу Білоцерківської міської ради з одним питанням порядку денного: «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради», а інші питання не можуть розглядатися на пленарному засіданні; всупереч вимогам частини сьомої статті 37 Регламенту не оголосив про те, що за наслідками голосування щодо затвердження порядку денного «рішення не прийнято»; всупереч пункту 8 статті 37 Регламенту не поставив на голосування пропозицію щодо повторного голосування за порядок денний; всупереч пункту 2 статті 28 Регламенту продовжив засідання незважаючи на те, що порядок денний не був затверджений більшістю від депутатського складу і подальше проведення сесії було неправомочним; за наслідками надання слова присутнім на засіданні не було переглянуто доводи останніх щодо незрозумілості мотивів звільнення секретаря з посади; всупереч пунктам 1 та 7 статті 37 Регламенту не поставив на окреме голосування правку щодо зміни в проєкті рішення: «виключити з тексту проєкту рішення слова « ОСОБА_2 ».
Також суд першої інстанції наголосив на тому, що дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря Білоцерківської міської ради відбулося в період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні.
Водночас суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що відповідач протиправно не оприлюднив на офіційному сайті Білоцерківської міської ради в підрозділі «Поіменне голосування 46 сесії від 30 листопада 2023 року» результати поіменного голосування по питанню «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради», зазначивши, що таємне голосування проводилось шляхом заповнення депутатами затверджених бюлетнів і результати голосування відображені в складеному протоколі лічильної комісії, який підписаний усіма її членами.
Щодо тверджень позивача про те, що в ході засідання не поставлено на голосування проєкт рішення в цілому як рішення з урахуванням змін і доповнень, підтриманих більшістю депутатів від загального складу ради, суд першої інстанції зазначив, що виходячи із положень статті 59 Закону №280/97-ВР, статті 36 Регламенту, оскільки голосування було таємним, прийняття проєкту рішення відбувалось відповідно таємним голосуванням шляхом заповнення бюлетня, тому проєкт рішення не підлягає поставленню в цілому як рішення на голосування.
Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем дотримано гарантії позивача на збереження його місця роботи і посади, середнього заробітку, адже на момент прийняття спірного рішення ОСОБА_1 був звільнений з посади наказом Міністра оборони України від 23 листопада 2023 року № 1496 із залишенням на військовій службі. Позивач не перебував на службі на час звільнення та не займав відповідної посади як військовослужбовець в ЗСУ, був прикомандирований до Білоцерківської міської ради.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив перш за все з того, що звільнення з посади секретаря міської ради є дискреційним повноваженням самої ради. Згідно практики Верховного Суду судова юрисдикція у спірних правовідносинах зводиться до перевірки дотримання процедури, у межах якої реалізовувались компетенція щодо звільнення особи з цієї посади.
Так, апеляційний суд не встановив суттєвого порушення частини третьої статті 21 Регламенту при скликанні пленарного засідання позачергової сорок шостої сесії Білоцерківської міської ради VIII скликання на 30 листопада 2023 року.
Апеляційний суд зауважив, що можливість доведення до відома депутатів міської ради розпорядження про скликання сесії ради не пізніше ніж за день до сесії прямо передбачена частиною десятою статті 46 Закону № 280/97-ВР, частиною третьою статті 21 Регламенту. До того ж, чинне законодавство не містить визначення поняття «винятковий випадок» та не встановлює критеріїв для його визначення органом місцевого самоврядування.
Судом апеляційної інстанції також не було встановлено порушень щодо того, що відповідний проєкт рішення було оприлюднено на офіційному сайті Білоцерківської міської ради 29 листопада 2023 року за № 1761 (посилання https://bc-rada.gov.ua/node/2096), адже в країні триває воєнний стан, а тому відповідно до частини десятої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проєктів актів), частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».
Відхилив також апеляційний суд і висновок суду першої інстанції про те, що проєкт рішення «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради» в порушення пункту 5 статті 23 Регламенту не містив належного обґрунтування підстав для його прийняття.
Тож, не встановивши суттєвих порушень у процедурі розгляду та вирішення питання звільнення позивача з посади, апеляційний суд підтвердив законність його звільнення.
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на нього.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У жовтні 2024 року адвокат Дубина М.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року і залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки рішенню ради в аспекті дотримання положень статей 8 19 Конституції України, частин четвертої, шостої, сьомої, девятої, пятнадцятої статті 46 та частин пятої статті 50 Закону Україну «Про місцеве самоврядування в України» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - "Закон № 280/97-ВР").
Закону №280/97-ВР. У контексті цього порушення, скаржник зауважує, зокрема, на відсутність мотивів та підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Також скаржник зауважує, що апеляційний суд не застосував положення статей 119 235 КЗпП України, які, на його переконання, належало застосовувати до спірних правовідносин.
Верховний Суд ухвалою від 6 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 10 грудня 2020 року №02-02-VIII секретарем Білоцерківської міської ради Київської області було обрано ОСОБА_1 .
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу.
Розпорядженням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 15 квітня 2022 року № 155-К секретаря Білоцерківської міської ради ОСОБА_1 було увільнено від роботи з 15 квітня 2022 року у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.
Розпорядженням міського голови Дикого Г.А. від 18 липня 2022 року №342-к відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ та у зв`язку з внесенням змін до частини третьої статті 119 КЗпП України, вирішено припинити з 19 липня 2022 року виплату середнього заробітку на період проходження військової служби, зокрема ОСОБА_1 .
Білоцерківська міська рада, з метою належного здійснення органом місцевого самоврядування повноважень в умовах воєнного стану, звернулась до Міністра оборони України з клопотанням від 26 жовтня 2023 року № 3318/01-07 щодо прикомандирування військовослужбовця ОСОБА_1 , вказуючи, що він працюватиме на постійній основі на посаді секретаря Білоцерківської міської ради на строк каденції Білоцерківської міської ради, на яку його було обрано на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 10 грудня 2020 року.
Згідно з Витягом із наказу Міністра оборони України від 23 листопада 2023 року № 1496, у відповідь на вказане клопотання та відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», статті 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 151 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера групи по роботі з добровольчими формуваннями НОМЕР_1 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України, звільнено із займаної посади та прикомандировано із залишенням на військовій службі до Білоцерківської міської ради на строк виконання обов`язків секретаря Білоцерківської міської ради.
Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено рішення сесії Білоцерківської міської ради Київської області VIII скликання від 10 грудня 2020 року № 02-02-VIII, клопотання міського голови міста Біла Церква Київської області від 26 жовтня 2023 року № 3318/01-07.
Депутатами Білоцерківської міської ради 7 листопада 2023 року було підписане подання, адресоване Білоцерківській міській раді, з проханням розглянути на засіданні сесії міської ради проєкт рішення «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради». Додатками до подання є проєкт відповідного рішення та пояснювальна записка до такого рішення. Вказане подання скероване та зареєстроване у Білоцерківській міській раді 27 листопада 2023 року.
Згідно з протоколом від 27 листопада 2023 року № 31 на засіданні постійної комісії з питань дотримання прав людини, законності, оборонної роботи, запобігання корупції, з питань децентралізації, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту Білоцерківської міської ради було констатовано, що засідання такої комісії, на якому присутні 2 депутата, не є правомочним для прийняття рішень, тому всі питання порядку денного засідання комісії виносяться на розгляд депутатів міської ради без погодження постійної комісії.
Розпорядженням міського голови від 28 листопада 2023 року №02-09-83 відповідно до частини четвертої, частини пятої статті 46 та частини восьмої статті 8 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було скликано пленарне засідання позачергової сорок шостої сесії Білоцерківської міської ради VIII скликання на 30 листопада 2023 року о 10 годині 00 хвилин з проєктом порядку денного, до якого включене питання «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради».
Рішенням Білоцерківської міської ради від 30 листопада 2023 року №4781-46-VIII «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради», відповідно до статті 144 Конституції України, статті 25, пункту 4 частини першої статті 26, частини пятої статті 50, статті 59, статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини пятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі №160/14672/21, було достроково припинено повноваження та звільнено з займаної посади секретаря міської ради ОСОБА_1 , а також виключено його зі складу виконавчого комітету Білоцерківської міської ради.
На виконання вказаного рішення міським головою винесено розпорядження від 1 грудня 2023 року № 685-К, яким ОСОБА_1 , секретаря міської ради, звільнено із займаної посади 1 грудня 2023 року у зв`язку із достроковим припиненням повноважень відповідно до пункту пятого статті 50, пункту 20 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
До трудової книжки позивача внесено запис про звільнення з займаної посади у зв`язку з достроковим припиненням повноважень відповідно до пункту пятого статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III (далі - «Закон № 2493-III»), який також визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
За приписами абзацу третього частини першої статті 3, абзацу третього частини першої статті 10 вказаного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.
Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад здійснюється шляхом обрання відповідною радою.
Згідно зі частиною 4 цього Закону одним із принципів служби в органах місцевого самоврядування є самостійність кадрової політики в територіальній громаді.
Положеннями статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що окрім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до першого й другого речень частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - «Закон № 280/97-ВР»).
Згідно із пунктом частини першої статті 26 цього Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 46 вказаного Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
За правилами частин четвертої, пятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності сільським, селищним, міським головою, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до частини сьомої статті 46 згаданого Закону сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.
Частинами десятою, дванадцятою статті 46 Закону визначено, що рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Згідно з частиною шістнадцятою статті 46 Закону протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.
Відповідно до частини пятнадцятої статті 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесій ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Конституції України, цього Закону, законів України «Про статус депутатів місцевих рад», «;Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та інших законів.
За визначенням частини першої статті 47 цього Закону постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Згідно з частиною четвертою статті 47 Закону № 280/97-ВР постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проєкти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проєкти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Частинами девятою, пятнадцятою статті 47 Закону № 280/97-ВР визначено, що засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії.
Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.
Відповідно до частин другої, третьої статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.
Частиною пятою статті 50 цього Закону установлено, що повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 6 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою адвоката Дубини М.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Білоцерківської міської ради на підставі частини пятої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Оскаржуваним рішенням Білоцерківської міської ради від 30 листопада 2023 року № 4781-46-VIII було достроково припинено повноваження ОСОБА_1 та звільнено його із займаної посади секретаря міської ради саме з підстави, передбаченої пунктом пятим статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з посиланням на правову позицію Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладену в постанові від 22 червня 2023 року у справі №160/14672/21.
Перш за все варто зауважити, що у постанові від 22 червня 2023 року у справі №160/14672/21 Верховний Суд надавав оцінку правовим підставам звільнення особи з посади секретаря міської ради, тобто розглядав подібні з точки зору предмета розгляду правовідносини як і у цій справі.
Розглядаючи спірні правовідносини у межах справи №160/14672/21, Верховний Суд дійшов висновку, що посада секретаря міської ради є виборною. Натомість Закон №280/97-ВР не містить посилань на підстави для дострокового припинення повноважень секретаря міської ради за рішенням відповідної ради або на необхідність створення обов`язкових передумов для прийняття цього рішення.
Тож, повноваження міської ради щодо дострокового припинення повноважень секретаря є дискреційними, а тому суд не має права втручатися у внутрішню компетенцію органу місцевого самоврядування і не може надавати оцінки мотивам ради, з яких вона виходила, приймаючи відповідне рішення.
Отже, як констатував Верховний Суд, спірне рішення міської ради про дострокове припинення повноважень її секретаря може бути перевірено судом лише на предмет дотримання визначеної законодавством процедури його прийняття, без надання оцінки мотивам прийняття відповідного рішення.
Указані висновки відповідають позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 12 вересня 2019 року у справі №657/268/15-а, від 9 липня 2020 року у справі №663/2852/16-а, від 22 листопада 2021 року у справі №1.380.2019.005671, від 13 квітня 2023 року у справі №140/17235/20, й корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування, викладеною у постанові від 27 березня 2019 року у справі №688/3487/16-а.
Тобто, як зауважував Верховний Суд у постанові від 22 червня 2023 року у справі №160/14672/21, зважаючи на дискрецію міської ради щодо визначення підстав і критеріїв, як обрання на посаду, так і звільнення з посади (дострокового припинення повноважень) секретаря міської ради, судовий контроль у цих правовідносинах зводиться до перевірки дотримання процедурної частини ухвалення рішення про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради.
Наведена правова позиція узгоджується із доводами відповідача стосовно відсутності правових підстав для обґрунтування передумов та причин ініціювання та прийняття рішення про звільнення секретаря міської ради з посади.
Саме таким підходом до розгляду спірних правовідносин керувався апеляційний суд, встановивши відсутність обов`язку суду (ба більше можливості) надавати оцінку підставам звільнення позивача з посади, адже це дискреційне повноваження ради.
У багаточисельній практиці Верховного Суду щодо вирішення подібних правовідносин йдеться про те, що за умови виключних повноважень суб`єкта призначення на прийняття та звільнення особи з посади, межі судового контролю полягають у перевірці дотримання ним правової процедури прийняття відповідного рішення.
У межах цієї судової справи судами попередніх інстанції було перевірено дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення Білоцерківської міської ради VIII скликання від 30 листопада 2023 року №4781-46-VІІІ «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради», проте суд першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків стосовно її дотримання відповідачем.
Першим порушенням, яке встановив окружний суд та спростував суд апеляційної інстанції є те, що про скликання сесії ради доводиться до відома депутатів не пізніше як за 10 днів до сесії, і лише у виняткових випадках не пізніше ніж за день до сесії.
Згідно фактичних обставин цієї справи вбачається, що розпорядженням Білоцерківського міського голови від 28 листопада 2023 року №02-09-83 пленарне засідання позачергової сесії ради було призначено на 30 листопада 2023 року, тобто з порушенням 10-денного строку повідомлення депутатів.
Окружний суд не встановив виключності цього випадку, а тому констатував процедурне порушення. На противагу цьому, апеляційний суд спростував таке твердження суду першої інстанції, і зауважив про відсутність законодавчих критеріїв віднесення кожної конкретної ситуації до виключного випадку, за наявності якого засідання ради може бути скликане не пізніше ніж за день, як і відбулось у спірній ситуації.
В контексті цього питання варто зауважити, що відповідно до частини десятої статті 46 Закону № 280/97-ВР рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Між тим, частиною третьою статті Регламенту визначено, що у разі скликання сесії міським головою розпорядження про скликання сесії Ради доводиться до відома депутатів не пізніше як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд Ради.
У цьому випадку Суд погоджується із висновком апеляційного суду, та констатує відсутність порушень, адже Регламент передбачав можливість доводення до відома депутатів до її скликання сесії у винятковому випадку не пізніше ніж за день до її проведення.
Іншим процедурним порушенням, яке підтвердив окружний суд і спростував суд апеляційної інстанції є (не)дотримання строків оприлюднення проєкту рішення «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради».
Згідно фактичних обставин цієї справи відповідний проєкт рішення було оприлюднено на офіційному сайті Білоцерківської міської ради 29 листопада 2023 року за № 1761 (посилання https://bc-rada.gov.ua/node/2096).
Тоді як, відповідно до частини одинадцятої статті 59 Закону № 280/97-ВР проєкти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проєкти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проєкти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
У контексті порушеного питання суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на воєнний стан в країні, який триває з 24 лютого 2022 року.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу.
Згідно із частиною десятою статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проєктів актів), частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».
Тож, законодавчими положеннями визначено, що у період дії в Україні воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування не поширюються вимоги частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якими встановлені строки для оприлюднення проєктів рішень органів місцевого самоврядування.
Тож, за таких умов спростовується факт недотримання відповідачем строків оприлюднення проєкту рішення «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради», встановлених частиною четвертою статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Насамкінець, спірним процедурним порушенням, яке альтернативно оцінили суди попередніх інстанцій є факт висловлених неузгодженостей міським головою стосовно субєкта ініціативи скликання сесії.
З цього питання варто зауважити, що Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з цього питання, який констатував, що під час пленарного засідання 30 листопада 2023 року міським головою дійсно було повідомлено, що засідання скликане на вимогу більшості від депутатського складу Білоцерківської міської ради, тоді як фактичні обставини справи вказують на те, що пленарне засідання на 30 листопада 2023 року було скликане розпорядженням міського голови від 28 листопада 2023 року № 02-09-83 з власної ініціативи, яка, однак, обумовлена надходженням подання депутатів Білоцерківської міської ради про розгляд на засіданні сесії проєкту рішення «Про дострокове припинення повноважень та звільнення секретаря міської ради».
Така обставина використання міським головою під час пленарного засідання некоректного, не у повній мірі відповідного фактичним обставинам справи формулювання причин скликання сесії ради не може вважатись грубим порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення.
Варто зауважити, що грубим порушення процедури прийняття рішення може вважатись таке порушення, яке призвело до порушення прав та законних інтересів особи та стоїть у прямому причинному звязку з таким порушенням. У цьому випадку неточності із озвученням субєкта ініціювання сесії Суд не розцінює як грубе порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку аргументам сторін і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи скаржника не спростовують цього висновку й не дають підстав для скасування чи зміни рішення, яке оскаржується.
Зважаючи на викладене, у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судові рішення, які оскаржуються, - без змін.
З огляду на результат розгляду справи судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дубина Максим Борисович залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №320/48361/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько,
Судді Верховного Суду