№ 320/508/17

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 320/508/17-ц

провадження № 61-16901св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від18 червня 2018 рокув складі судді Бахаєва І. М., постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 рокув складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, в якому просив відібрати малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача ОСОБА_2 , яка проживає у приватному будинку АДРЕСА_1 , та передати дитину йому, в цій частині допустити негайне виконання рішення суду.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 10 липня 2013 року між ним та ОСОБА_6 було укладено шлюб, від якого вони мають дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 06 червня 2016 року шлюб між ними було розірвано, дитина залишилась проживати з матір`ю- ОСОБА_6 та бабцею - ОСОБА_2 у місті Мелітополі. Він проти цього не заперечував, бажав спілкуватись з дитиною, але переїхав за місцем роботи у місто Київ. Враховуючи малий вік дитини та неприязні відносини з колишніми дружиною та тещею, чекав поки дитина підросте, щоб можна було її забирати та спілкуватись з сином без їхньої участі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (матір дитини)померла. Син залишився з ОСОБА_2 (бабусею).Після смерті ОСОБА_6 сторони дійшли згоди, що для запобігання травмування психіки дитини він буде їм допомагати, налагодить контакт з сином та згодом забере дитину до себе. Позивач хоче особисто виховувати дитину, однак відповідач категорично відмовлялась віддавати йому дитину.

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила позбавити останнього батьківських прав та визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з нею, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх його доходів.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначала, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та її донькою ОСОБА_6 остання переїхала до неї разом з дитиною. ОСОБА_1 не сплачував присудженні за рішенням суду аліменти дитини та дружину до досягнення дитиною трьох років, внаслідок чого утвориласьпо сплаті аліментів на дитину, яка станом на 31 грудня 2016 року становила 52 776,26 грн, та на утримання дружини - 33 087,94 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, а її син - ОСОБА_5 залишився проживати разом з нею у належному їй будинку. Через деякий час після смерті ОСОБА_6 відповідач заявив про намір забрати сина до себе. Вказувала, що ОСОБА_1 ще за життя ОСОБА_6 відмовився надавати згоду на реєстрацію дитини за місцем проживання матері, внаслідок чого ОСОБА_6 була змушена звертатись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, однак, його було повернуто у зв`язку з порушенням правил підсудності при звернені до суду. Подати позов до належного суду вона за життя не встигла. ОСОБА_1 не цікавиться життям та розвитком дитини, не виконує своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого сина ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживання ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що вимога ОСОБА_2 про застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав, є передчасною і задоволенню не підлягає, а враховуючи, що дитина не передана їй під опіку чи піклування немає підстав і для стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 .

Суд, врахувавши висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, бажання батька приймати участь у житті дитини, позицію Європейського суду з прав людини щодо рівності прав батьків, а також встановлений факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина, моральний та психологічний стан дитини, дійшов висновку про те, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із її нинішньою сім`єю, з бабою ОСОБА_2 для забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та передачі її на виховання батьку, за участю третьої особи: органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, скасовано, ухвалено відібрати малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 , яка проживає у будинку АДРЕСА_1 , та передати його на виховання батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині рішення суду залишенобез змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року ухвалено доповнитиабзац третій резолютивної частини постанови Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та передачі її на виховання батькові, за участю третьої особи: органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини, за участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, та служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та викласти його в наступній редакції:

«Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року в цій справі в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та передачі її на виховання батькові, за участю третьої особи: органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини, за участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, та служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту».

Резолютивну частину постанови Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року доповнити абзацом наступного змісту:

«В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити».

Апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції оскаржувалось ОСОБА_2 в частині відмови у позбавленні ОСОБА_1 батьківських прав, а ОСОБА_1 в частині залишення без задоволення його позовних вимог та часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

В частині відмови у стягненні аліментіврішення суду першої інстанції не оскаржувалось та не переглядалось апеляційним судом в цій частині.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір в частині зустрічних позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, правомірно виходив з прав та інтересів дитини та, врахувавши висновки органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №57/22 від 22березня 2018 року щодо відсутності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини з бабою ОСОБА_2 , а не з батьком ОСОБА_1 , у відношенні якого суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд не мотивував своє рішення в цій частині, обмежившись посиланням на: встановлення неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 по відношенню до сина; моральний та психологічний стан дитини; рівність прав батьків, залишивши поза увагою, що позивачем у цій частині є баба дитини, а не його мати.

Суд першої інстанції, не встановивши виключних обставин, що сім`я батька малолітнього ОСОБА_5 є особливо непридатною або неблагополучною для проживання дитини, а також що у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним, в порушення вимог статті 160 СК України та положень частини першої статті 163 СК України, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , задовольнивши вимогу зустрічного позову ОСОБА_2 та визначивши місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з нею, а не з батьком.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасуватирішення судів попередніх інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що при ухваленні оскаржених судових рішень не повністю з?ясовані фактичні обставини справи, у звязку з чим надані помилкові висновки правовідносинам сторін. Не з?ясовано та не надано належної оцінки поведінці ОСОБА_1 , а саме щодо його ухилення від виконання батьківських обовязків протягом тривалого часу відносно сина - ОСОБА_5 , наявності заборгованості по аліментам, що є підставами позову про позбавлення його батьківських прав. У матеріалах справи відсутінй висновок оргіну опіки та піклування за місцем проживання ОСОБА_1 , який є важливим для визначення місця проживання дитини. Апеляцій суд вирішив відібрати дитину у бабусі, з якою онук проживав ще з матір? ю ОСОБА_6. , при цьому не врахував, що дитина ніколи не проживала за місцем проживання батька - ОСОБА_1 , вона самостійно не змінювала місце проживання дитини, а тому судове рішеня в цій частині ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , зупинено виконання оскаржуваних судових рішеньта витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою цього ж суду від 26 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення.

Судом встановлено, що 10 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_5

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 06червня 2016 року (справа №320/1655/16-ц) шлюб міжОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Після смерті матері малолітній ОСОБА_5 проживає у сім`ї своєї баби ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 , де зареєстрований.

Батько дитини - ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За місцем проживання зарекомендував себе з позитивної сторони.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї №266 від 01 листопада 2016 року, складеного комісією служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з цивільною дружиною ОСОБА_18 , сином цивільної дружини ОСОБА_19 , матір`ю - ОСОБА_20 , у двокімнатній квартирі, в якій створені належні умови для проживання та виховання малолітньої дитини.

ОСОБА_1 працює на посаді директора ТОВ «ВАЛНОРД», сума доходу за період з грудня 2016 року по лютий 2017року без врахування аліментів становить 8 495,20 грн, при цьому,з довідки не вбачається відрахування аліментів із заробітної плати. Наказом №007-к від 04 квітня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу ТОВ «СЛ СОФТ».

ОСОБА_1 характеризується позитивно, не зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, має місце проживання, бажає піклуватись і виховувати свою дитину.

Начало формы

Судом установлено, що ОСОБА_1 не міг раніше забрати дитину до себе через те, що син був дуже малим та після смерті матері потребував відповідного догляду і з цього приводу у нього з ОСОБА_2 була домовленість про те, що він забере його до себе пізніше.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України (в редакції на час подання позову про позбавлення батьківських прав) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів на малолітню дитину (на що посилається ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві і касаційній скарзі) не є доказом ухилення його від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини і підставою для позбавлення батьківських прав.

Суди, відмовляючи в зустрічних позовних вимогах про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, обґрунтовано виходили з прав та інтересів дитини, яким буде відповідати збереження зв`язку дитини з батьком, врахували висновки органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №57/22 від 22березня 2018 року щодо відсутності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 .

Статтею 163 цього Кодексу передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що проживання дитини з батьком суперечитиме її інтересам. Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_1 спроможний забезпечити належні умови для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку та матеріального забезпечення малолітнього

ОСОБА_5 С уд апеляційної інстанції, враховуючи вік дитини, виходячи з її якнайкращих інтересів, яким буде відповідати проживання її з батьком, дійшов обґрунтованого висновку про відібрання малолітнього ОСОБА_5 у ОСОБА_2 (бабусі), яка тримає дитину у себе не на підставі закону або рішення суду, та передання його батькові ОСОБА_1 .

Твердження ОСОБА_2 про необхідність надання висновку органу опіки та піклування за місцем проживання ОСОБА_1 (позивача) є безпідставними, оскільки такий висновок відповідно до вимог частини п'ятої статті 19 СК України поданий органом опіки та піклування наданий за місцем проживання дитини. Наведеною нормою матеріального права не вимагається надання додатково висновку ще й за місцем проживання батька дитини.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав і визначення місця проживання дитини спростовуються наведеними вище обставинами, які свідчать про відсутність передбачених статтею 164 СК України підстав для позбавлення позивача батьківських прав і наявність підстав для відібрання дитини від бабусі (відповідача) та передачі її позивачеві, оскільки він як батько дитини відповідно до положень статті 163 цього Кодексу має преважне право перед іншими особами (в тому числі бабусею) право на те, щоб дитина проживала з ним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, оскаржені рішення суду першої інстанції в частині, яка не скасована й не змінена апеляційним судом, та постанова і додаткова постаннова апеляційного суду є законними та обґрунтованим, постановленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Оскільки виконання постанови та додаткової постанови апеляційного суду зупинялось на час касаційного розгляду, який завершено, виконання цих судових рішень в частині, в якій вони залишені без змін, належить поновити.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 406 409 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року в частині, яка не скасована й не змінена апеляційним судом, постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року залишити без змін.

Виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року поновити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук