ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа №320/7878/21
адміністративне провадження № К/990/6145/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Степанюк А.Г.) у справі № 320/7878/21 за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі також позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Зазимської сільської ради (далі також відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради від 24 червня 2021 року № 1449-14-VІІІ про відмову в затверджені проекту землеустрою земельної ділянки площею 0.35 га з подальшою передачею її у приватну власність ОСОБА_1 ;
зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області затвердити проект землеустрою земельної ділянки площею 0.35 га для особистого селянського господарства з кадастровим номером в межах Зазимської сільської ради в с. Пухівка Броварського району Київської області та передати земельну ділянку площею 0.35 га у приватну власність ОСОБА_1 в двотижневий термін після набрання рішенням суду законної сили.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 21 вересня 2021 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Зазимської сільської ради від 24 червня 2021 року № 1449-14-VІІІ «Про відмову у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства с. Пухівка ОСОБА_1 ».
Зобов`язав Зазимську сільську раду Броварського району Київської області затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.35 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства с. Пухівка в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмолено.
15 лютого 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року.
31 травня 2022 року, 23 червня 2022 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача.
18 вересня 2023 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.
25 вересня 2023 року від позивача надійшов відзив на відзив відповідача.
02 жовтня 2023 року від позивача надійшли додаткові пояснення.
28 листопада 2023 року від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта від 10 серпня 2023 року № КСЕ-19/111-23/31256.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Пухівською сільською радою Броварського району Київської області прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » від 06 листопада 2020 року № 1668-L-VII, пунктом 1 якого встановлено надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,3500 га для ведення особистого селянського господарства в с. Пухівка.
Пунктами 2,3 вказаного рішення рекомендовано позивачу звернутися до землевпорядної організації з метою замовлення робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та встановлено розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погодити його згідно норм чинного законодавства України.
Броварським районним виробничим відділом Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» на замовлення позивача було виготовлено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Пухівка в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області.
Згідно із інформацією наявною у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04 лютого 2021 року № НВ-6314721432021 на підставі вказаного проекту землеустрою 04 лютого 2021 року Відділом у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,3500 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Пухівка, Броварський р-н., Київська область, та присвоєно їй кадастровий номер 3221286801:01:051:0052.
На підставі рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 04 березня 2021 № 683-07-позачергової-VIII завершено процес реорганізації юридичної особи Пухівської сільської ради шляхом приєднання до Зазимської сільської ради.
25 лютого 2021 року позивачем було подано до Зазимської сільської ради клопотання про затвердження проекту землеустрою.
За результатами розгляду вказаного проекту землеустрою, Зазимською сільської радою Броварського району Київської області було прийнято рішення від 04 березня 2021 року № 786-07-позачергової-VIII, пунктом 1 якого встановлено доручити комісії з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості на території Зазимської сільської ради та комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування, обстежити земельну ділянку з кадастровим номером 3221286801:01:051:0052 на наявність земельних насаджень та об`єктів нерухомості, залучивши до комісії розробника землевпорядної документації, оскільки саме розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
Пунктом 2 рішення встановлено ініціювати проведення державної експертизи БРВВ КОФ ДП "ЦДЗК" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства с. Пухівка в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 , Державним управлінням ГУ Держгеокадастр у Київській області, з метою експертного дослідження, перевірки, аналізу і оцінки проекту землеустрою. Встановлено долучити до проекту акт обстеження земельної ділянки та довідку державної статистичної звітності по формі 6-зем.
Також встановлено після доповнення проекту землеустрою відповідними матеріалами та проходження державної експертизи подати проект на розгляд Зазимської сільської ради.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 320/3756/21 визнано протиправним та скасовано рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 04 березня 2021 року № 786-07 позачергової-VIII «Про розгляд проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Пухівка ОСОБА_1 ».
22 червня 2021 року позивачем знову було подано до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області клопотання про затвердження документації із землеустрою.
У цьому клопотанні вказано, що 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 та начальником Броварського районного виробничого відділу Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» Віктором Пильтяєм було подано до Зазимської сільської ради клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35 га з кадастровим номером 3221286801:01:051:0052 у власність ОСОБА_1 земельної ділянки.
За результатами розгляду клопотання позивача Зазимська сільська рада Броварського району Київської області прийняла рішення від 24 червня 2021 року № 1449-14 «Про відмову у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства с. Пухівка ОСОБА_1 ».
Так, у вказаному рішенні зазначено, що розглянувши розроблений БРВВ КОВ ДП «ЦДЗК» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Пухівка в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 , витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.02.2021 № 6314721432021, земельна ділянка площею 0,3500 га, кадастровий номер 3221286801:01:051:0052, акт обстеження земельної ділянки від 25.03.2021 про наявність на земельній ділянці шести дерев`яних будиночків для літнього відпочинку та свердловини, про які відсутня інформація у розробленому проекті, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування від 18.06.2021, керуючись пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 5 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» статті 50 Закону України «Про землеустрій», частиною 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтями 20 186 Земельного кодексу України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», Зазимська сільська рада вирішила відмовити в затвердженні розробленого БРВВ КОВ ДП «ЦДЗК» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Пухівка в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 0,3500 га, кадастровий номер: 3221286801:01:051:0052.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позивач не погоджується зі спірним рішенням та стверджує, що поданий ним проект землеустрою був погоджений належним чином територіальним органом Држгеокадастру, а тому відсутні перешкоди для затвердження землевпорядної документації.
Наголошує, що розглянувши заяву позивача та розробника проекту землеустрою, відповідач не ухвалив рішення згідно приписів частини 9 статті 118 Земельного кодексу України (далі також ЗК України).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що колегіальний орган Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, розглянувши рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування, а також матеріали проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3500 га, кадастровий номер 3221286801:01:051:0052 у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства у с. Пухівка Броварського району Київської області, прийняв мотивоване рішення від 24 червня 2021 року № 1449-14.
Відповідач, з покликанням на результати вивчення матеріалів розробленого проекту землеустрою, зазначив, що відповідно до Генерального плану села Пухівка Броварського району Київської області, затвердженого рішенням від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V, спірна земельна ділянка відноситься до житлової забудови, на якій знаходяться житлові будинки, зелені насадження та водний об`єкт (свердловина).
Зауважив, що наданий позивачем проект землеустрою не може бути затверджений без належної грошової оцінки нерухомого майна, а відповідно, земельна ділянка не може бути передана у власність фізичній особі без відшкодування збитків.
Також відповідач зазначив, що поданий позивачем проект землеустрою не містить підпису інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , що не відповідає вимогам Закону України «Про землеустрій».
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що на момент звернення позивача до відповідача з першим клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (24.02.2021), відповідний проект землеустрою був погоджений ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, що підтверджується наявним у матеріалах справи висновком про розгляд документації із землеустрою від 18.01.2021 № 1055/82-21. Так, у пункті 10 вказаного висновку зазначено про те, що «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства с. Пухівка в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 » погоджується.
Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту норм чинного законодавства на момент подання позивачем до відповідача документації із землеустрою (24.02.2021) вбачається, що законом передбачався певний алгоритм та етапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян.
З покликанням на частину сьому статті 186 ЗК України (в редакції Закону України № 1423-ІХ від 28.04.2021), суд першої інстанції зазначив, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою норми статті 118 цього Кодексу не містять.
Водночас судом першої інстанції зауважено, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Судом першої інстанції встановлено, що до Зазимської сільської ради на затвердження позивачем подано проект землеустрою, який погоджений ГУ Держгеокадастру у Рівненській області висновком № 1055/82-21 від 18.01.2021. На підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 3221286801:01:051:0052 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.02.2021 № НВ-6314721432021.
За позицією суду першої інстанції, реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, передбачених частиною дев`ятою статті 118 ЗК України.
Водночас суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення вимоги позивача в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача передати земельну ділянку площею 0.35 га у приватну власність в двотижневий термін після набрання рішенням суду законної сили, оскільки вказана вимога є передчасною, з огляду на ту обставину, що на цьому етапі суд зобов`язав відповідача затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.35 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства с. Пухівка в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції із долученого до справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 3221286801:01:051:0052 встановив, що цільове призначення земельної ділянки зазначено - для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Вид використання - для ведення особистого селянського господарства.
Судом апеляційної інстанції зауважено, що відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки були внесені за інформацією працівника ДП «Центр Державного земельного кадастру» Броварський районний виробничий відділ, інженера-землевпорядника ОСОБА_2 після виготовлення проекту землеустрою.
Водночас судом апеляційної інстанції взято до уваги, що за змістом листа ДП «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УкрНДПІЦИВІЛЬБУД» від 23.12.2021 №447/1 на даний час ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:05:0052 площею 0,35 га відповідно до діючого Генерального плану с. Пухівка за функціональним призначенням під житлову забудову, не змінювалась.
Окрім того у листі вказано, що за існуючим станом, на момент розроблення генерального плану, територія ділянки використовувалась як база відпочинку « Берізка », на території якої були розміщені дерев`яні будинку для літнього відпочинку та зелені насадження, що підтверджується топографічними зніманнями даної території, територія ділянки знаходиться в середині кварталу перспективної житлової забудови в центральній частині села.
Судом апеляційної інстанції також взято до уваги поданий відповідачем доказ, а саме витяг із протоколу засідання № 4 від 28.09.2021 Кваліфікаційної комісії щодо розгляду скарги, поданої Зазимською сільською радою стосовно інженера-землевпорядника ОСОБА_2 . Кваліфікаційною комісією було встановлено вчинення інженером-землевпорядником ОСОБА_2 під час виготовлення документації проекту землеустрою грубих порушень вимог чинного законодавства України.
За позицією суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 28 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою, складена з порушенням вимог цієї статті, не може бути затверджена.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Зазимська сільська рада, приймаючи рішення про відмову у затвердженні проекту із землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства с. Пухівка ОСОБА_1 від 24 червня 2021 № 1449-14, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність у зв`язку з невідповідністю його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Посилання на порушені норми Закону під час оформлення документації із землеустрою відповідачем зазначено в оскаржуваному рішенні.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, які не були подані до суду першої інстанції, а саме: копії листа відділу № 1 Управління у Броварському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 13 грудня 2021 року № 272/83-21 та копії листа ДП «УкрНДПІцивільбуд» від 13 грудня 2021 року № 447/1.
Позивач стверджує, що у резолютивній частині спірного рішення не вказано мотиви відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Акцентує увагу на тому, що у спірному рішенні відповідач не покликався на невідповідність проекту землеустрою вимогам чинного законодавства як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою. За позицією скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував цей факт і дійшов до неправомірного висновку.
Стверджує, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятків випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З покликанням на правову позицію, викладену в ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 520/9703/19, від 21 січня 2020 року у справі № 924/440/19 зазначає, що апеляційна скарга підписана неуповноваженою особою.
З огляду на правову позицію ВПВС, викладену у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17, від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, стверджує, що з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З покликанням на правову позицію ВПВС, викладену у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 КАС ВС від 30 жовтня 2018 року у справі № 820/4852/17, від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, від 27 жовтня 2020 року у справі № 480/313/19, зазначає, що жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. Водночас перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
В додаткових поясненнях, скаржник стверджує, що акт обстеження земельної ділянки та висновки, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків та є попередніми висновками контролюючого органу. Вважає протиправним скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції на підставі такого акта.
В усіх наступних доповненнях позивач також наполягає на тому, що після погодження проекту землеустрою, відповідач у двотижневий строк з дня його отримання зобов`язаний прийняти рішення про затвердження цього проекту.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зауважує, що докази, про які зазначає позивач, не могли бути надані до суду першої інстанції, оскільки складені вже після винесення судом першої інстанції рішення.
Стверджує, що в описовій частині оскаржуваного рішення зазначено про факт неналежного оформлення проекту та невідповідність відображеній в ньому інформації фактичним обставинам та, відповідно, порушення норм чинного законодавства щодо змісту землевпорядної документації.
Також зазначає, що пункт 7 статті 186 ЗК України (в редакції на час прийняття спірного рішення) передбачає право органу місцевого самоврядування відхилити проект землеустрою в разі його невідповідності приписам генерального плану.
Звертає увагу, що практика Верховного Суду, на яку покликається позивач, була сформовано щодо норм ЗК України до набрання чинності Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набув чинності 27 травня 2021 року.
Стверджує, що апеляційна скарга підписана уповноваженою особою в силу приписів частини 2 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач в своїх поясненнях та відзиві на касаційну скаргу наводить доводи та припущення, які не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Звертає увагу, що стаття 186-1 дійсно виключена на підставі Закону України № 1423-ІХ від 28 квітня 2021 року, однак вказана стаття була чинна на момент погодження проекту.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Тотожна норма закріплена в частині першій статті 1 ЗК України.
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б», частина перша статті 81 ЗК України).
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною першою статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на час подання відповідачу розробленого БРВВ КОВ ДП «ЦДЗК» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Пухівка в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 0,3500 га, кадастровий номер: 3221286801:01:051:0052 (24.02.2021) діючими були норми частини восьмої статті 118 ЗК України, якою було визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною четвертою статті 186-1 ЗК України передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Правовим питанням у справі є правомірність рішення відповідача від 24 червня 2021 року № 1449-14-VІІІ про відмову в затверджені проекту землеустрою земельної ділянки площею 0.35 га, беручи до уваги, що позивачем на затвердження був поданий вже погоджений проект землеустрою.
Згідно із частиною 9 статті 118 ЗК України (в редакції на час звернення позивача до відповідача із погодженим проектом землеустрою вперше (24.02.2021)) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
За сталою судовою практикою, на яку покликається скаржник в касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов таких висновків:
«Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність висновку обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною дев`ятою статті 118 ЗК України.
Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19, від 04.03.2021 у справі № П/811/968/18, від 10.03.2021 у справі № 240/82/19, від 07.04.2021 у справі № 540/2813/19, від 10.06.2021 у справі № 240/4964/18, від 15.06.2021 у справі № 818/1905/17, від 16.09.2021 у справі № 260/18/19, від 29.11.2021 у справі № 480/1910/19 та від 27.02.2023 у справі № 280/4963/18.
Проте Верховний Суд зазначає, що на час прийняття спірного рішення від 24 червня 2021 року № 1449-14-VІІІ, стаття 186-1 ЗК України була виключена, частина дев`ята статті 118, стаття 186 ЗК України викладені в редакції Закону України № 1423-IX від 28.04.2021 (набрання чинності 27.05.2021).
Так, за змістом частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону України № 1423-IX) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до частини сьомої статті 186 ЗК України (в редакції Закону України № 1423-IX) підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Отже, за змістом частини сьомої статті 186 ЗК України невідповідність положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, є підставою для відмови як у погодженні так і при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою.
У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16 щодо дії в часі нормативно-правових актів Верховний Суд зазначив таке:
«Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.».
Отже, до спірних правовідносин застосовуються вищенаведені норми ЗК України (в редакції Закону України № 1423-IX).
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє покликання позивача на правові позиції Верховного Суду, які були сформовані щодо застосування норм ЗК України у редакції до внесення змін Законом України № 1423-IX.
За такого правого регулювання, за наявності підстав, передбачених частиною сьомою статті 186 ЗК України, відповідач, у межах наданих чинних законодавством повноважень, приймає рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.
Як на підставу для відмови у затвердженні проекту відповідач покликався на відповідні норми Законів, в тому числі і на статтю 186 ЗК України.
Отже, позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з підстав, які чітко визначені чинним законодавством, а саме у зв`язку з невідповідністю проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Не зазначення в рішенні змісту частини сьомої статті 186 ЗК України, не підтверджує доводи позивача про те, що відповідач не зазначив жодної підстави для відмови.
Судом апеляційної інстанції було взято до уваги акт комісії від 25 березня 2021 року з питань визначення стану зелених насаджень та їх вартості, яка виїжджала на місце знаходження земельної ділянки та на якій виявила багаторічні зелені насадження у кількості 40 штук. Водночас 25 березня 2021 року члени комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування за участю розробника проекту із землеустрою виїздили до спірної земельної ділянки, де виявили дерев`яні житлові будиночки для сезонного (літнього) проживання у кількості шести штук на основі фундаменту з окремих бетонованих паль та одну свердловину у незадовільному стані.
В касаційній скарзі позивач стверджує, що акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а дії щодо складання цього акта не породжують обов`язкових юридичних наслідків.
Верховний Суд погоджується з такою позицію позивача, проте водночас зазначає, що акт складений державним органом в межах наданих чинним законодавством повноважень, є носієм доказової інформації.
Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 КАС України).
Отже, судом апеляційної інстанції правильно надавалась оцінка акта як доказу, якій містить інформацію щодо предмета доказування та має значення для визначення цільового призначення земельної ділянки та дотримання вимог статті 186 ЗК України.
Під час апеляційного розгляду справи відповідач наголосив, що земельна ділянка за вищезазначеним кадастровим номером відноситься до земель житлової забудови, а не для ведення особистого селянського господарства.
Також в суді апеляційної інстанції відповідач покликався на інформацію, наявну в Генеральному плані населеного пункту с. Пухівка, згідно якої земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови та на цій земельній ділянці розташовані будинки, дерева, свердловина.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, з покликанням на документацію із землеустрою - викопіювання з Генерального плану населеного пункту с. Пухівка, Броварського району Київської області, встановив, що на спірній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна.
Згідно зі статтею 50 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі також Закон № 858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Отже, зміна цільового призначення земель проводиться за проектами землеустрою органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі цих земельних ділянок у власність.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 3221286801:01:051:0052, цільове призначення земельної ділянки зазначено - для ведення особистого селянського господарства. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Вид використання - для ведення особистого селянського господарства. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки - проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 06.01.2021: БРВВ КОФ ДП «ЦДЗК» ОСОБА_2 , орган, який зареєстрував земельну ділянку: відділ у Краснокутському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, дата реєстрації 04.02.2021.
Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки були внесені за інформацією працівника ДП «Центр Державного земельного кадастру» Броварський районний виробничий відділ, інженера-землевпорядника ОСОБА_2 після виготовлення проекту землеустрою.
За змістом листа ДП «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УкрНДПІЦИВІЛЬБУД» від 23.12.2021 № 447/1 повідомлено, що на даний час ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:05:0052 площею 0,35 га відповідно до діючого Генерального плану с. Пухівка за функціональним призначенням під житлову забудову, не змінювалась.
Також у листі вказано, що за існуючим станом, на момент розроблення генерального плану, територія ділянки використовувалась як база відпочинку « Берізка », на території якої були розміщені дерев`яні будинку для літнього відпочинку та зелені насадження, що підтверджується топографічними зніманнями даної території, територія ділянки знаходиться в середині кварталу перспективної житлової забудови в центральній частині села.
Досліджуючи викопіювання із Генерального плану, що наданий ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД», судом апеляційної інстанції встановлено, що на спірній земельній ділянці розміщені будиночки та зелені насадження.
Судом апеляційної інстанції зауважено на тому, що позивач не надав доказів звернення до відповідача із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки та, що таке рішення відповідачем взагалі вирішувалось та в судовому засіданні не виявив бажання відповісти на таке запитання суду.
Позивач критично оцінює покликання суду на зазначений лист від 23.12.2021 № 447/1 та стверджує, що такі докази не були надані до суду першої інстанції.
За змістом статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Лист ДП «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УкрНДПІЦИВІЛЬБУД» за № 447/1 датований 23 грудня 2021 року, а отже відповідач був позбавлений можливості надати його до суду першої інстанції, який ухвалив рішення 21 вересня 2021 року.
Судом апеляційної інстанції також було взято до уваги поданий відповідачем доказ, а саме витяг з протоколу засідання № 4 від 28.09.2021 Кваліфікаційної комісії щодо розгляду скарги, поданої Зазимською сільською радою стосовно інженера-землевпорядника ОСОБА_2 .
Як вказано в протоколі, за наслідками проведеного засідання встановлено, що відповідно до Генерального плану населеного пункту, затвердженого рішенням № 1265-ХХХХІУ від 25.06.2010 спірна земельна ділянка віднесена до земель житлової і громадської забудови та на цій ділянці розташоване нерухоме майно, а саме будинки на пальовій основі для літнього відпочинку, свердловина та розміщені дерева. Проте, зазначена інформація у матеріалах проекту не була відображена, у т.ч. і на кадастровому плані, що є порушенням вимог статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». В матеріалах проекту відсутні відомості чи матеріали, які підтверджують право власності чи користування об`єктом нерухомості, що розташовані в межах запропонованої до відведення земельної ділянки, що є порушенням статті 12 ЗК України та статті 377 ЦК України.
Отже, Кваліфікаційною комісією було встановлено вчинення інженером-землевпорядником ОСОБА_2 під час виготовлення документації проекту землеустрою грубих порушень вимог чинного законодавства України.
На зазначені порушення посилався і відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 28 Закону № 858-IV документація із землеустрою, складена з порушенням вимог цієї статті, не може бути затверджена.
Щодо довідки № 984 від 28 грудня 2020 року, виданої Зазимською сільською радою, судом апеляційної інстанції правильно зауважено, що така не містить даних про те, що на спірній земельній ділянці відсутні будинки, а лише зазначено, що відсутні ЛЕП, газопровід, водопровід, телефонний кабель.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Зазимська сільська рада при прийнятті рішення про відмову у затвердженні проекту із землеустрою стосовно відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства с. Пухівка ОСОБА_1 від 24 червня 2021 №1449-14, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.
Верховний Суд критично оцінює покликання відповідача на висновок експерта від 10 серпня 2023 року № КСЕ-19/111-23/31256, який був наданий до суду касаційної інстанції, оскільки за змістом статті 341 КАС України до повноважень Верховного Суду не входить збирання чи приймання нових доказів, дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Доводи позивача про підписання апеляційної скарги неуповноваженою особою, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Апеляційна скарга відповідача підписана секретарем Зазимської сільської ради Бондаренко О.В.
За змістом частини третьої статті 55 КАС України особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» або Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.
До апеляційної скарги була надано розпорядження голови від 13 жовтня 2021 року № 299/01-09 «Про відпустку сільського голови Крупенка В.В.», згідно пункту 2 якого, на час відпустки виконання повноважень сільського голови покладається на секретаря Зазимської сільської ради Бондаренка О.В. з правом першого підпису.
Отже, секретар сільської ради у разі відпустки голови має право відповідно до закону підписувати апеляційну скаргу.
Суд зважає, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Водночас доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки доказів.
За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі № 320/7878/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін
О.П. Стародуб
В.М. Шарапа