№ 320/8512/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/8512/23

адміністративне провадження № К/990/10270/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тарана Олександра Вікторовича

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року (головуючий суддя - Щавінський В.Р.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.),

у справі № 320/8512/23

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У березні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2009ц про звільнення з посади заступника начальника управління зв`язків і взаємодії з державними органами та установами Департаменту забезпечення діяльності керівництва Генеральної прокуратури України та органів прокуратури;

- поновити на посаді заступника начальника управління зв`язків і взаємодії з державними органами та установами Департаменту забезпечення діяльності керівництва Генеральної прокуратури України у Генеральній прокуратурі України;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 грудня 2019 року по день ухвалення судом рішення за результатами розгляду позовної заяви.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з вказаним позовом та доказів поважності пропуску такого строку.

3. 17 квітня 2023 року до суду надійшли заяви про зміну підстав позову (доповнення новою підставою) та про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

4. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року відкрито провадження у справі. Окремо суд зазначив, що заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду буде розглянута судом у судовому засіданні.

5. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (у зв`язку з пропуском встановленого строку звернення до суду).

6. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, виходив з того, що спір стосується проходження позивачем публічної служби, а тому у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

9. Суд зазначив, що з тексту позовної заяви вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізнався у грудні 2019 року, проте до суду з цим позовом звернувся лише 28 березня 2023 року, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.

10. Враховуючи, що позивач не надав суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску такого строку, суд залишив позовну заяву без руху та встановив десятиденний строк для подання до суду такої заяви та доказів поважності пропуску такого строку.

11. Після отримання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду провадження у адміністративній справі було відкрито без вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення. Окремо суд зазначив, що заява позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду буде розглянута судом у судовому засіданні.

12. Відповідач звернувся з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, в якому наголосив, що з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся більше ніж через три роки після того як дізнався про порушення свого права. А посилання на ухвалення 01 березня 2023 року Конституційним Судом України рішення № 1-р(ІІ)/2023 як на підставу для поновлення процесуального строку є безпідставним.

13. Суд першої інстанції надаючи оцінку підставам наведеним в клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду зазначив, що посилання позивача на ухвалення Конституційним Судом України рішення від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, суд першої інстанції не прийняв, оскільки що це не може вважатися підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

14. До того ж суд першої інстанції підсумував, що позивач має вищу юридичну освіту та стаж роботи в органах прокуратур, будучи обізнаним з підставами звільнення у випадку неподання заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора, він не міг не розуміти наслідків таких дій. З урахуванням того, що неподання заяви про переведення має безальтернативний правовий наслідок у вигляді звільнення з посади, обґрунтування підстав для поновлення строку тим, що про право на судове оскарження рішення кадрової комісії у нього виникло лише після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22), суперечить положенням пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

15. Також суд зазначив, що відповідь Офісу Генерального прокурора від 28 березня 2023 року № 05/2/1-154-23, на яку посилається позивач, яка, на його думку, має довести, що він не був прокурором на момент звільнення, не може вважатися такою, що доводить чи спростовує існування у нього статусу прокурора, оскільки стосувалася виключно опису посадових обов`язків позивача на посаді, з якої його було звільнено відповідно до Закону № 113-ІХ. Стосовно питання оцінки статусу прокурора у вказаній відповіді не йшлося.

16. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішив, що оскільки позивачем недотримано строків звернення до суду, встановлених законом, а вказані позивачем підстави пропуску строку визнані судом неповажними, то позовна заява в цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

17. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 640/1818/20, від 05 квітня 2023 року у справі № 420/6784/21, від 23 травня 2023 року у справі № 520/25364/21, від 12 жовтня 2023 року у справі № 360/7719/21, додатково зазначив, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 не може вважатися підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

19. Надаючи оцінку доводам позивача про поважність причин пропуску звернення до суду, суди попередніх інстанцій зазначили, що наведені позивачем причин пропуску строку є неповажними.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

21. Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, він навів дві підстави позову:

1) неналежне повідомлення його про майбутнє звільнення, яке він не міг встановити з положень пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», що підтверджується висновками Конституційного Суду України у рішенні від 01 березня 2023 року у справі № 1-р(ІІ)/2023;

2) на момент звільнення з Генеральної прокуратури України він не мав статусу прокурора, у зв`язку з чим не міг бути звільнений на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», які застосовувалися виключно до прокурорів.

22. У заяві про поновлення строку звернення до суду він також посилався на ці обставини та зазначав, що про першу підставу позову дізнався 01 березня 2023 року, а про другу 28 березня 2023 року.

23. Скаржник зазначає, що Верховний Суд у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 640/22164/19 дійшов висновку, що статус прокурора визначається не лише за критерієм посади у системі органів прокуратури, а й за критерієм реалізації на цій посаді функцій прокуратури та виконання повноважень прокурора, які визначені у статті 36 КПК України, статтях 22-26 Закону України «Про прокуратуру». З огляду на те, що співробітник Генеральної прокуратури України, який не виконував повноваження прокурора, передбачені КПК України і Законом України «Про прокуратуру», не був прокурором, що виключало можливість застосування до нього станом на день звільнення положень Закону України «Про прокуратуру», в тому числі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону.

24. На переконання скаржника, ігнорування судом першої інстанції вказаних вище висновків призвело до ненадання судом оцінки факту виконання на займаній ним посаді на момент звільнення функції прокуратури та виконання повноважень прокурора, у зв`язку з чим суд дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність у нього статусу прокурора на момент звільнення та не встановив коли він дізнався про втрату статусу прокурора, а відтак, чи пропустив строк на звернення до суду або, чи свідчать вказані обставини про поважність причин пропуску такого строку.

25. Також скаржник наголошує, що в момент ознайомлення з наказом та в подальшому впродовж понад трьох років до 01 березня та 28 березня 2023 року він не знав про порушення його права і не міг дізнатися про їх порушення з самого лише наказу про звільнення. У той же час, у заяві про поновлення строку звернення до суду та апеляційній скарзі посилався на те, що про порушення своїх прав він дізнався з рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, у якому викладено висновки, що будь-який прокурор не мав можливості чітко зрозуміти зміст пункту 6 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», передбачити юридичні наслідки його застосування та спланувати свої подальші дії. Також посилався на лист Офісу Генерального прокурора від 28 березня 2023 року № 05/2/1-154-23, з якого встановив відсутність у нього статусу прокурора на момент звільнення з Генеральної прокуратури України.

26. Скаржник звертає увагу, що до моменту винесення Конституційним Судом України рішення він не мав жодних підстав стверджувати, що розуміє зміст правової норми та передбачити юридичні наслідки його застосування, як і до моменту отримання відповіді Офісу Генерального прокурора не мав жодних підстав вважати, що він у невизначений час витратив статус прокурора.

27. Крім того, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції вимог статей 121 123 180 183 КАС України, оскільки при відкритті провадження у справі та в ході підготовчого провадження суд не розглянув його заяву про поновлення строку звернення до суду, а залишив його позов без розгляду у зв`язку з пропуском такого строку.

28. Також стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам та доказам на підтвердження чи спростування другої підстави позову, при цьому констатував правильність висновків суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

29. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

31. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі частини другої статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

32. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, колегія суддів виходить із такого.

33. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо. Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 5 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

34. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

35. Відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

36. Водночас, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

37. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

38. Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

39. Згідно з частиною п`ятою 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

40. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

41. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

42. Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

43. Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

44. За змістом пункту 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

45. Спірним у цій справі є виключно питання дотримання позивачем строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

46. Так, процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначенні в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

47. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

48. З аналізу положень статей 123 171 КАС України висновується, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

49. Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

50. Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого пропуску.

51. До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.

52. Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

53. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2009ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління зв`язків і взаємодії з державними органами та установами Департаменту забезпечення діяльності керівництва Генеральної прокуратури України та органів прокуратури, поновлення на вказаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

54. З огляду на предмет спору та, враховуючи приписи частини п?ятої статті 122 КАС України, строк звернення до суду з цим позовом обчислюється у місячний строк. Натомість позивач звернувся до суду з цим позовом у березні 2023 року.

55. Суд першої інстанції встановивши, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статті 161 КАС України, постановив ухвалу про залишення позову в без руху, надавши строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

56. 17 квітня 2023 року до суду надійшли заяви про зміну підстав позову (доповнення новою підставою) та про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

57. Суд першої інстанції ухвалою від 20 квітня 2023 року відкрив загальне позовне провадження у вказаній справі, розпочав підготовку справи до судового розгляду та призначив підготовче засідання. Окремо суд зазначив, що заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду буде розглянута судом у судовому засіданні.

58. 05 червня 2023 року від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якого зазначено, що спірні правовідносини стосуються звільнення з публічної служби та поновлення на ній, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

59. У клопотанні про поновлення строку для звернення до суду, момент виникнення права на звернення до суду з цим позовом, позивач пов`язує з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) та наданням відповіді від 28 березня 2023 року № 05/2/1-154-24 на адвокатський запит.

60. Своєю чергою, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, постановляючи ухвалу про залишення позовних вимог без розгляду, дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду.

61. Так, установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

62. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

63. Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.

64. Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

65. Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

66. Як в суді першої інстанції, так і в обґрунтуваннях апеляційної та касаційної скарг, позивач пов`язував виникнення підстав для звернення до суду з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) та наданням відповіді від 28 березня 2023 року № 05/2/1-154-24 на адвокатський запит.

67. Так, позивачем зазначено, що на час звільнення та до 01 березня 2023 року, підстав для оскарження цього рішення не існувало, лише 01 березня 2023 року Конституційний Суд України у справі № 1-р(ІІ)/2023 визнав приписи пункту 6 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 такими, що не відповідають Конституції України. Отже, на думку позивача, з цієї дати у нього на законодавчому рівні, виникли законні підстави для звернення до суду з метою захисту порушених прав саме з цієї дати та з цих підстав.

68. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач 23 грудня 2019 року був ознайомлений з наказом про його звільнення, що ним не заперечується. Отже, з часу ознайомлення з наказом, позивач був обізнаний про порушення своїх прав, тобто з цієї дати почався перебіг місячного строку для звернення до суду з позовом. Однак, з позовом до суду позивач звернувся 24 березня 2023 року, тобто більше ніж через три роки, після того, як дізнався, що його право порушено.

69. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-5/2022(9/22) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ (щодо гарантій незалежності прокурора) від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, вказану норму закону визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

70. Пунктом 2 вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

71. У контексті встановлених обставин та характеру спірних правовідносин колегія суддів уважає, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 01 березня 2023 року не змінює моменту, коли в позивача виникло право на звернення до суду з позовом, позаяк безпосередньо не стосується прийняття спірного наказу та звільнення його з посади, як і підстав для такого звільнення.

72. Ухвалення Конституційним Судом України рішення від 01 березня 2023 року не є тим юридичним фактом, який встановлює момент, коли позивач міг дізнатися про прийняття спірного наказу про звільнення, та не є тими об`єктивними і непереборними обставинами в розумінні положень процесуального закону, які перешкоджали вчасно звернутися до суду з вказаним позовом.

73. Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22), ухвалене через 3 роки після звільнення позивача з посади прокурора, не може впливати на перебіг строків оскарження наказу про таке звільнення.

74. Що стосується посилання позивача на відповідь Офісу Генерального прокурора від 28 березня 2023 року № 05/2/1-154-24 на адвокатський запит від 22 березня 2023 року № 1842, яка, на його думку, доводить, що він не був прокурором на момент звільнення, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана відповідь стосувалася виключно опису посадових обов`язків позивача на посаді, з якої його звільнено відповідно до Закону № 113-ІХ, питання оцінки статусу прокурора у вказаній відповіді не йшлося.

75. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідь Офісу Генерального прокурора від 28 березня 2023 року № 05/2/1-154-24 на адвокатський запит від 22 березня 2023 року № 1842 не впливає на перебіг процесуального строку звернення до суду з цим позовом, який вже був пропущений позивачем станом на березень 2023 року. Разом з тим, вказана відповідь не може вважатися і такою, що доводить чи спростовує існування у позивача статусу прокурора.

76. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем не наведено об`єктивних підстав, які унеможливили звернення його до суду в межах строку встановленого КАС України. А тому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не допустив порушення норм процесуального права, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі наведених норм процесуального закону.

77. Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог статей 121 123 180 183 КАС України, оскільки при відкритті провадження у справі та в ході підготовчого провадження суд не розглянув його заяву про поновлення строку звернення до суду, а залишив його позов без розгляду у зв`язку з пропуском такого строку, то такі колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

78. Так, як вже зазначалось, відповідно до вимог КАС України, вирішення питання строків звернення до суду можливе, як до відкриття провадження у справі, так і після, так само як і застосування судом наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду. Крім того, заява про поновлення строку звернення до суду розглянута судом першої інстанції в ході підготовчого провадження, з наданням відповідної оцінки.

79. Водночас заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові не надав оцінки доводам та доказам на підтвердження чи спростування другої підстави позову, при цьому констатував вірність висновків суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

80. Однак, суд також звертає увагу на зміст частини другої статті 350 КАС України, відповідно до якої, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

81. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущене судом апеляційної інстанції порушення не призвело до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

82. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

83. Загалом доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

84. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

85. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

86. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 345 350 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарана Олександра Вікторовича залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 320/8512/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

І. В. Желєзний

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду