ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 320/8607/23
адміністративне провадження № К/990/16950/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року (суддя Шевченко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (судді: Василенко Я.М. (головуючий), Ганечко О.М., Кузьменко В.В.) у справі № 320/8607/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейт Грін» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейт Грін» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Грейт Грін») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 109570702 від 15.11.2022 прийнятого ГУ ДПС у Київській області.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 109570702 від 15.11.2022 всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про те, що господарські відносини з відповідним контрагентом носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами та у відповідності до вимог чинного законодавства були відображені у бухгалтерській та податковій звітності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 109570702 від 15.11.2022.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 109570702 від 15.11.2022 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства. Судами встановлено та зазначено, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено реальність господарських операцій позивача з його контрагентом, що не було спростовано контролюючим органом жодними належними доводами та доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 320/8607/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Грейт Грін» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Грейт Грін» зареєстровано за податковою адресою: 08172, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Лісники, вул. Вишнева, 36, ЄДРПОУ 43381942, та знаходить на обліку в ГУ ДПС у Київській області.
У період з 14.09.2022 по 22.09.2022 контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грейт Грін» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено акт від 27.09.2022 № 8944/10-36-07-02/12/43381942, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення за червень 2022 року на суму 2 061 947,00 грн.
ТОВ «Грейт Грін» звернулось до контролюючого органу з запереченнями щодо вказаного акта перевірки. За наслідком розгляду таких заперечень відповідачем вирішено залишити акт перевірки без змін, про що свідчить лист відповідача від 14.11.2022 № 12424/12/10-36-07-02.
На підставі акта перевірки від 27.09.2022 № 8944/10-36-07-02/12/43381942 ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2022 № 109570702, яким зменшено розмір суми від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 061 947,00 грн.
ТОВ «Грейт Грін» звернулось із скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 28.02.2023 № 3323/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Судами попередніх інстанцій зі змісту вказаного акта перевірки встановлено, що контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Грейт Грін» завищено суму від`ємного значення за червень 2022 на суму 2 061 947,00 грн, у зв`язку з непідтвердженням відповідними документами фактичного надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Проджект Білдінг» робіт на підставі укладеного між позивачем та контрагентом договору підряду, з огляду на ймовірність нереальності їх здійснення.
На підтвердження господарських операцій між ТОВ «Грейн Грін» (замовник) та ТОВ «Проджект Білдінг» (підрядник) позивачем було надано договір підряду від 14.06.2021 № 20210614-п. Відповідно до умов вказаного договору, підрядник зобов`язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами в обумовлений договором строк виконати роботи з будівництва індивідуального житлового одноповерхового будинку з урахуванням підвального приміщення (загальною площею 10 м. кв. +-5%) з чорновим благоустроєм території, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації та технічного завдання, здати об`єкт замовнику у встановлений цим договором строк після завершення усіх робіт, передбачених цим договором. Відповідно до пункту 3.1 договору загальна сума цього договору дорівнює договірній ціні, зазначеній у додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Вищезазначена договірна ціна є твердою, в тому випадку якщо фактичні об`єми робіт не будуть збільшені відносно параметрів зазначених у проектній документації та кошторисі, а також у випадках, передбачених законодавством України та цим договором. Договірна ціна базується на кошторисах.
Додатком №1 до договору підряду № 20210614-П від 14.06.2021 визначено договірну ціну на виконання робіт по об`єкту у розмірі 14 554 921,42 грн, розмір авансу становить 7 277 460,71 грн. Також, додатком № 2 до договору підряду № 20210614-П від 14.06.2021 затверджено графік розрахунків між замовником та підрядником.
На виконання вимог умов договору ТОВ «Грейн Грін» перерахувало грошові кошти ТОВ «Проджект Білдінг» на загальну суму 16 095 380,08 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банку. Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт до договору підряду, ТОВ «Проджект Білдінг» виконано роботи будівництва індивідуального житлового одноповерхового будинку. Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується перерахування ТОВ «Грейн Грін» на користь ТОВ «Проджект Білдінг» сум винагороди, які корелюють із сумами, вказаними в актах приймання виконаних будівельних робіт.
На підтвердження виконання робіт ТОВ «Проджект Білдінг» позивачем також було надано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Додатково надані акти робіт, журнали авторського нагляду та технічного нагляду.
Крім того, у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій. представником позивача було надано Витяг з Державного реєстру речових права, згідно з яким за ТОВ «Грейт Грін» зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Лісники, вулиця Ранкова, 28.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 820/12033/15, від 02.03.2023 у справі № 280/669/21, від 10.12.2022 у справі № 520/11948/19 до правовідносин між позивачем та його контрагентом, зокрема, щодо дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, яке має бути здійснено на підставі первинних документів, оцінки документів та наявних інших даних, які спростовують реальність господарських операцій, оформлення відповідних первинних документів, використання інформації з баз даних контролюючого органу щодо позивача та його контрагентів.
В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового та цивільного законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов`язкових реквізитів первинних документів оформлених за господарськими операціями позивача з його контрагентом, даних ІС «Податковий блок» та інформацією, що ТОВ «Проджект Білдінг» відповідає критеріям ризиковості, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.
8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, щодо господарських відносин позивача з його контрагентом ТОВ «Проджект Білдінг» контролюючий орган зазначає, що такі не мали реального характеру, оскільки здійснення операцій не підтверджується належно оформленими первинними документами (окремі первинні документи складені з недоліками та/або у них не зазначено всієї необхідної інформації з урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), наявністю податкової інформації у відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача обумовлених укладеними договорами та угодами послуг (наданих за договором підряду), а також дослідженням руху товарів/послуг за ланцюгом постачання.
У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі, зокрема зазначаючи про те, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повному обсязі розкривають суть та зміст таких операцій, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами. Тоді як висновки контролюючого органу, викладені ним, зокрема, у акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на аналізі податкової інформації щодо контрагентів позивача (як і дослідженням руху товарів/послуг за ланцюгом постачання) без аналізу відповідних первинних документів за здійсненими господарськими операціями.
Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Так, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.
Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій однією з підстав для невизнання контролюючим органом формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом слугував висновок відповідача про відсутність реальності таких операцій, зокрема, з огляду на не підтвердження таких належно оформленими документами (недоліки в актах виконаних будівельних робіт), наявності податкової інформації у відповідача щодо неможливості здійснення/надання контрагентом позивача (та контрагентами за ланцюгом постачання товарів/послуг) обумовлених укладеними договорами та угодами послуг (наданих за договором підряду).
Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що надані позивачем документи (акти приймання виконаних будівельних робіт до договору підряду, платіжні доручення та виписки з банку, якими підтверджується перерахування ТОВ «Грейн Грін» на користь ТОВ «Проджект Білдінг» сум винагороди, які корелюють із сумами, вказаними в актах приймання виконаних будівельних робіт, акти наданих послуг, декларація про готовність об`єкта до експлуатації, журнали авторського нагляду та технічного нагляду, локальний кошторис будівельних робіт, довідки про вартість будівельних робіт та ін) містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, а, отже, підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем товару та робіт (послуг).
Тоді як, контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судами під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Слід також зазначити, що висновки контролюючого органу щодо обставин господарської операції між позивачем та ТОВ «Проджект Білдінг» викладені відповідачем у акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не ґрунтуються на оцінці первинної документації, зокрема, контролюючим органом, не встановлено дефектності вказаних первинних документів. Так, у вказаному акті перевірки відповідачем лише зазначено, що акти приймання виконаних будівельних робіт містять дані, які не підтверджують змісту обсягу господарських операцій, при цьому, контролюючим органом не зазначено та не конкретизовано, які саме дані не відповідають змісту господарських операцій позивача з ТОВ «Проджект Білдінг». Будь-яких інших зауважень до первинних документів відповідачем у акті перевірки не зазначено, а аналіз господарських операцій позивача з ТОВ «Проджект Білдінг» зводиться виключно до цитування відповідачем податкової інформації щодо вказаного контрагента позивача (щодо кількості працюючих, вартості основних фондів тощо) та контрагентів за ланцюгом постачання товарів/послуг.
Суд звертає увагу, що за змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які повинні мати обов`язкові реквізити. Крім того, відповідно до абзацу дев`ятого частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
З урахуванням цього суди попередніх інстанцій з дотриманням процесуального законодавства оцінили відповідні доводи та зазначили, що певні недоліки в заповненні первинних документів, не є підставою для висновків про відсутність відповідної господарської операції(-й), якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Також, щодо встановлених судами попередніх інстанцій з матеріалів справи обставин, що контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій фактично лише на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, відповідно до якої контрагенти позивача не мають достатніх трудових та матеріальних ресурсів для ведення відповідної господарської діяльності, не підтвердженість ланцюга постачання/надання товарів/послуг, Суд звертає увагу, що як вже зазначалось вище, з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення.
При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.
Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, чи проведення ремонтних робіт на об`єктах позивача обумовлених укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19 та фактично була врахована судами під час вирішення цієї справи.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судами було безпідставно не взято до уваги надані ним докази, зокрема податкову інформацію щодо окремих контрагентів позивача, яка свідчить про неможливість виконання контрагентами господарських операцій у зв`язку з недостатністю матеріальних та трудових ресурсів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки така не є беззаперечним доказом недостатності матеріальних та трудових ресурсів для виконання вказаних договірних зобов`язань, а відтак не може підтверджувати обставини на які посилається контролюючий орган.
Крім того, Суд звертає увагу, що контролюючим органом в акті перевірки, в касаційній скарзі фактично не заперечується отримання позивачем зазначених послуг/робіт, що в свою чергу підтверджує факт проведення господарських операцій, при цьому відповідач вважає, що такі були отримані позивачем від невстановлених осіб, проте такий висновок є безпідставним з огляду на те, що між позивачем та контрагентом наявні господарські правовідносини, оформлені відповідними договорами, які передбачають оплату за виконані роботи (послуги). Матеріали справи містять відповідні платіжні доручення на користь вказаного контрагента на оплату за проведені роботи (послуги).
Отже, Суд зазначає, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять.
Контролюючим органом на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.
Контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.
Висновки ж судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції погоджується з ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду сформованих у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 820/12033/15, від 02.03.2023 у справі № 280/669/21, від 10.12.2022 у справі № 520/11948/19, Суд звертає увагу на наступне.
Контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.
Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.
Доводи контролюючого органу по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.
Однак, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
12. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
14. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 320/8607/23 слід залишити без задоволення.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі № 320/8607/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова І.А. Васильєва