№ 320/9124/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

справа № 320/9124/22

адміністративне провадження № К/990/35212/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року (головуючий суддя - Шевченко А.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року (головуючий суддя - Єгорова Н.М., судді: Федотов І.В., Чаку Є.В.)

у справі № 320/9124/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправним та скасування наказу.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області) від 01 березня 2021 року №74 о/с «По особовому складу» про призначення капітана поліції ОСОБА_1 старшим інспектором - черговим чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року змінено в мотивувальній частині. В іншій частині залишено без змін.

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. В ухвалі про повернення позовної заяви суд першої інстанції вказував на те, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 12 жовтня 2022 року в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

8. Суд зауважив, що зазначені в заяві причини пропуску строку звернення до суду у взаємозв`язку зі встановленими обставинами та часовими інтервалами як до 24 лютого 2022 року так і після цієї дати до 04 жовтня 2022 року включно, не є поважними, оскільки у позивача було достатньо необхідного часу на звернення до суду, з урахуванням того, що позивач мав намір це зробити, починаючи з 25 січня 2022 року (дата обізнаності про спірний наказ), проте цього не зробив.

9. Отже, матеріали справи не містять жодних доказів, що протягом майже року (з 01 березня 2021 року по 25 січня 2022 року) позивач не був та не міг бути обізнаний про існування спірного наказу.

10. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

11. При цьому, суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про порушення позивачем місячного строку звернення до суду, однак, не погодився з датою, з якої позивач міг та повинен був дізнатись про існування спірного наказу.

12. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що в заяві про поновлення строку для звернення до суду позивач вказав, що 19 жовтня 2021 року отримав лист, яким його повідомлено про звільнення з посади старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

13. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на 19 жовтня 2021 року позивач міг та повинен був дізнатись про порушення своїх прав, у зв`язку з чим, змінив мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції в цій частині.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки в оскаржуваних судових рішеннях не відповідають обставинам справи та зроблені без дослідження зібраних доказів, на які він посилався.

15. Скаржник посилається на те, що у заяві про поновлення строку звернення до суду вказав поважні причини його пропуску та надав відповідні докази на їх підтвердження, які свідчили про пропуск строку звернення до суду з поважних причин та були підставою для його поновлення. Однак суди такі доводи не прийняли до уваги, а до вирішення питання підійшли з надмірним формалізмом та не врахували висновки Верховного Суду, застосовані під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 20 липня 2022 року у справі №380/1558/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі №400/3957/21 та від 21 вересня 2022 року у справі №360/4969/21, чим порушили його право на справедливий судовий захист,

16. Крім того, скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також, що трудову книжку йому так і не видали, а про спірний наказ стало відомо лише 25 січня 2022 року з листа ГУНП в Київській області від 30 грудня 2021 року №125/аз/109/12. Стверджує, що відсутність копії оскаржуваного наказу та трудової книжки позбавило його можливості звернутися до суду за захистом порушеного права упродовж місячного строку.

17. При цьому, скаржник посилається висновок на Верховного Суду, викладений в постанові від 30 грудня 2020 року у справі №140/559/20, відповідно до якого для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення згідно зі статтею 233 КЗпП України визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто, законодавцем визначено альтернативу обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Однак, вказаний висновок не було враховано судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень.

18. Крім того, скаржник вважає, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

19. У зв`язку з цим, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску строку звернення до суду є помилковими, з огляду на те, що його право звернення до суду з цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час його звернення до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, то строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, не підлягає застосуванню. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.

20. Касатор звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій помилково послались на обставини, встановлені ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року в справі №320/15179/21, оскільки таку ухвалу було змінено постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року та зазначено про помилковість застосування судом першої інстанції положення статті 122 КАС України щодо строку звернення до суду з позовною вимогою про скасування наказу ГУНП в Київській області від 01 березня 2021 року №74 о/с «По особовому складу» в частині та надання оцінки твердженням позивача та його представника щодо строку звернення до адміністративного суду з такою вимогою.

21. Стверджує, що ні лист, отриманий 19 жовтня 2021 року, ні адвокатські запити від 28 жовтня та від 15 грудня 2021 року не містять жодної інформації про обізнаність його представника про переведення на іншу посаду та наявність оскаржуваного наказу, а навпаки свідчать, що він через свого представника всіма доступними способами намагався отримати інформацію від ГУНП в Київській області щодо того як перебуваючи на посаді начальника сектору кадрового забезпечення Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області його було звільнено з посади старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

22. На думку скаржника, початок перебігу місячного строку звернення до суду з позовом необхідно обраховувати з 25 січня 2022 року, тобто, з дати коли він отримав спірний наказ. Водночас, останній день на звернення з позовом до суду припадав на кінець лютого, тобто початок повномасштабного вторгнення. Однак, суди цього не врахували, а також того, що раніше оскаржити до суду спірний наказ ні він, ні його адвокат не мали можливості.

23. Скаржник вважає, суди не повно з`ясували та не надали належної оцінки листу ГУНП в Київській області від 30 грудня 2021 року №125аз/109/12, в якому зазначено, що інформація про ознайомлення ОСОБА_1 щодо його призначення на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області відсутня, а також повідомлено про наявність наказу ГУНП в Київській області від 01 березня 2021 року №74.

24. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

26. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

27. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо. Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 5 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

28. Відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

29. Водночас, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

30. Так, згідно з частинами першою-третьою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

31. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

32. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

33. З огляду на предмет оскарження у цій справі та характер спірних правовідносин, застосованим у цій справі є саме частина п`ята статті 122 КАС України, тобто, за загальним правилом, оскарження спірного наказу відповідача повинно було відбуватися протягом одного місяця з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав щодо проходження публічної служби.

34. З аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

35. У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2022 року у справі №500/1185/21, від 25 січня 2024 року у справі №120/4609/22, від 12 квітня 2024 року у справі №640/10147/22 та інших.

37. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

38. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

39. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

40. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

41. У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

42. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

43. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

44. Частина перша статті 121 КАС України встановлює, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

45. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

46. Водночас, згідно усталеної судової практики, поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19).

47. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

48. Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує наказ ГУНП в Київській області від 01 березня 2021 року №74 о/с «По особовому складу» про призначення капітана поліції ОСОБА_1 старшим інспектором - черговим чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.

49. Водночас, із позовом про оскарження цього наказу позивач звернувся до суду лише 04 жовтня 2022 року.

50. Зі змісту позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду слідує, що про порушення спірним наказом своїх прав позивач дізнався під час розгляду у Київському окружному адміністративному суді справи №320/15179/21 про оскарження наказу про своє звільнення зі служби в поліції. Так, вказував на те, що 25 січня 2022 року, лише на повторний запит адвоката відповідач листом від 30 грудня 2021 року № 125аз/109/12 повідомив про звільнення ОСОБА_1 з 01 березня 2021 року з посади начальника сектору кадрового забезпечення Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області та призначення на посаду старшого інспектора чергового чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області. У зв`язку із цим 22 лютого 2022 року в межах справи № 320/15179/21 подав заяву про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, однак така заява була повернута. Також послався на введення на території України воєнного стану та участь у зв`язку з цим у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у межах Коцюбинської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, у зв`язку із чим не мав об`єктивної можливості своєчасно оскаржити спірний наказ.

51. Суд першої інстанції ухвалою від 12 жовтня 2022 року позовну заяву залишив без руху та встановив десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.

52. 07 грудня 2022 року на виконання вимог вказаної ухвали від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій наведено обґрунтування, аналогічні тим, що і в попередній заяві про поновлення строку. Одночасно зазначив, що з 25 лютого 2022 року разом зі своїм представником - адвокатом Мілевським П.В. приймають участь у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території Коцюбинської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області у взаємодії з Добровольчим формуванням Коцюбинської селищної територіальної громади №1. Звертав увагу на те, що є учасником бойових дій, а відповідно до вимог законодавства у першу хвилю мобілізовуються оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС. Посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, стверджував про форс-мажорні обставини у зв`язку з військовою агресією проти України. Уважає, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

53. Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції зазначив, що наведені в заяві причини його пропуску у взаємозв`язку із встановленими обставинами та часовими інтервалами як до 24 лютого 2022 року так і після цієї дати до 04 жовтня 2022 року включно, є неповажними, оскільки у позивача було достатньо необхідного часу на звернення до суду, з урахуванням того, що позивач мав намір це зробити, починаючи з 25 січня 2022 року (дата обізнаності про спірний наказ), проте цього не зробив. Введення на території України воєнного стану саме по собі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути підставою для поновлення пропущеного строку. Позивачем не надано доказів укладення контракту добровольця територіальної оборони, а також доказів мобілізації до лав Збройних Сил України. Довідки виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області від 25 листопада 2022 року, видані позивачу та його представнику про участь з 25 лютого 2022 року у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони, не є доказами, які свідчать про їх неможливість здійснювати інші дії, не пов`язані з підготовкою та виконанням завдань територіальної оборони, з урахуванням того, що у межах справи № 320/15179/21 здійснювалися активні процесуальні дії.

54. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що ні позовна заява, ні заява про поновлення процесуального строку не містять поважних причин його пропуску та належних доказів на їх підтвердження, у зв`язку з чим повернув позовну заяву.

55. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду без поважних на те причин, однак не погодився з встановленою судом датою, коли позивач міг та повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

56. Як встановив суд апеляційної інстанції, позивач в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року зазначив, що 19 жовтня 2021 року отримав лист, яким його повідомлено про те, що на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29 вересня 2021 року №437 та довідки від 04 жовтня 2021 року №233, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08 жовтня 2021 року №264 о/с його звільнено з посади старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (у зв`язку з невиходом на службу в період з березня по 08 жовтня 2021 року).

57. Що стосується посилання позивача на ту обставину, що з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, він є учасником бойових дій та з 25 лютого 2025 року разом з адвокатом Мілевським П.В. приймають участь у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони, то такі визнані необґрунтованими, оскільки місячний строк звернення до суду сплив до запровадження в Україні воєнного стану.

58. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що з моменту отримання позивачем листа Головного управління Національної поліції в Київській області 19 жовтня 2021 року до моменту подання позовної заяви у цій справі минув майже рік, водночас у категорії справ, до якої належить вказана справа, законодавець визнав строк один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

59. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що станом на 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 міг та повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

60. Виходячи зі змісту заявлених обставин у позовній заяві та заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду, не вдаючись до детальної переоцінки таких мотивів, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що аналіз сукупності причин пропуску строку, фактичних обставин справи свідчить про відсутність підстав для його поновлення. Факти, про які позивач вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборними обставинами, внаслідок яких позивач не міг звернутись до суду вчасно.

61. Отже, жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача звернутись із зазначеними позовними вимогами не зазначено, а судами не встановлено.

62. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що встановлені у цій справі обставини не свідчать про застосування судами попередніх інстанцій надмірного формалізму під час вирішення питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із цим позовом, про що вказує скаржник в касаційній скарзі.

63. У той же час, Верховний Суд звертає увагу що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції помилково послався на ухвалу Київського оружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №320/15179/21, якою встановлено, що станом на 28 жовтня 2021 року та 15 грудня 2021 року представник позивача був обізнаний про переведення позивача на іншу посаду, оскільки постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року таку ухвалу Київського окружного адміністративного суду про повернення заяви про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог заявнику, було змінено та виключено з мотивувальної частини мотиви застосування статті 122 КАС України.

64. Доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.

65. Що стосується доводів касаційної скарги про те, що для обчислення строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі має застосовуватись частина перша статті 233 КЗпП України, якою визначено місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, то такі є необґрунтованими, оскільки цей спір виник щодо проходження і звільнення з публічної служби, а тому до спірних відносин застосовуються положення КАС України, якими встановлено спеціальні строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

66. З цих же підстав є необґрунтованими доводи позивача щодо того, що початок перебігу місячного строку звернення до суду з позовом необхідно обраховувати з 25 січня 2022 року, тобто з дати коли він отримав спірний наказ.

67. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 є безпідставними, оскільки правовідносини у вказаній справі не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається. Так, предметом спору у справі №380/15245/22 було ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, яка є складовою грошового забезпечення, тобто, спір пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці. Натомість у справі, що розглядається, позивач оскаржує наказ про призначення на посаду.

68. У зв`язку з цим Верховний Суд також вважає безпідставними доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30 грудня 2020 року у справі №140/559/20, відповідно до якого для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення згідно зі статтею 233 КЗпП України визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки, тобто законодавцем визначено альтернативу обчислення початку перебігу строку звернення до суду.

69. Незважаючи на схожість спірних правовідносин у справі №140/559/20 та у справі, що розглядається, фактичні обставини, підстави позову та його обґрунтування є відмінними, що відповідно, зумовлює різне правозастосування.

70. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.

71. Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами попередніх інстанцій висновків щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин та поважності причин пропуску такого строку, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.

72. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

73. Згідно з частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

74. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, підтриманим судом апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви позивачу на підставі пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

75. Однак, враховуючи помилкове посилання в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року на ухвалу Київського оружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №320/15179/21, Верховний Суд вважає за необхідне виключити таке посилання з мотивувальної частини постанови.

76. В іншій частині оскаржувані судові рішення містять належне обґрунтування та мотивування, ухвалені з додержанням норм процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.

77. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 350 351 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі №320/9124/22 змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на ухвалу Київського оружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №320/15179/21.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року у справі №320/9124/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду